Вадим Волохов
4 січня 2018 року cкінчився тиждень народних протестів в Ірані. Попри заяви Командуючого КВІР генерал-майора Мохаммада Алі Джафарі ці мітинги та масові демонстрації проти режиму тривають. Як повідомляє іранська інформаційна агенція «Fars», 3 січня він заявив, що «наші вороги мають знати, що воєнні загрози та загрози безпеці не спрацюють проти Ірану». «Сьогодні ми можемо оголосити про закінчення смути та поразку бунту», — підкреслив М. Джафарі. У своєму виступі він також наголосив, що частини КВІР загальною чисельністю не більше 1,5 тис. бійців були направлені лише до трьох провінцій Ірану для наведення порядку, а загальну чисельність учасників мітингу генерал М. Джафарі визначив всього у 15 тис. чоловік. Як і решта представників центральної влади, він звинуватив антиреволюційні елементи, промонархістів та інші сили у тому, що саме вони розпалили антиурядові демонстрації.
Але, як мовиться, це не зовсім так. Дійсно, кількість мітингів зменшилась, але зросли їх напруженість та запеклість. В ніч на 4 січня масові демонстрації пройшли в провінціях Ісфахан, Хамадан, Зенджан, Керманшах та Курдистан. В місті Ісфахан 3 січня протестуючі підпалили та майже знищили штаб КВІР. Погодьтесь, на «поразку бунту» це мало схоже.
Масові демонстрації пройшли у містах Ілам, Ісфахан, Тегеран, Ахваз.
Не зовсім ясно і з ситуацією в інших провінціях, особливо стосовно невеликих міст та населених пунктів.
Демонстранти закидають поліцейських та басіджів камінням, ті стріляють у натовп. Є повідомлення про загибель 5 солдатів КВІР. Серед населення — десятки вбитих у місті Месджеде-Солейман. Щось з’ясувати практично неможливо, адже влада перекриває Інтернет та всі види зв’язку. Незважаючи на обмеження Інтернету, чимала кількість відеороликів і надалі з’являється у мережі. Вони всі аматорські, короткі, без монтажу. Переважна їх більшість знята на мобільні телефони.
Поліція вкрай пасивна, є повідомлення про сутички з басіджами.
Родину Верховного лідера вивезли до Туреччини, його син зараз знаходиться у Малайзії.
Не спрацювала і ідея скликання «мітингів перемоги» за рахунок ветеранів КВІР та силових відомств. Режиму вдалося організувати такі мітинги у Кумі та Керманшаху.
| Проурядові мітинги в Ірані | |
Як я писав раніше, жодним чином про революцію не йдеться. Це народний соціальний бунт, що охопив практично всі провінції та великі міста Ірану. Рухомою силою виступив середній клас та найменш забезпечені прошарки населення середнього віку. Молодь присутня, але не є головним елементом дій протесту.
За тиждень виступів так і не з’явився національний лідер або організаційна група широковідомих осіб. Режим досі не в змозі впоратися з виступами населення, але не може зважитися і на переговори, бо немає з ким їх вести. Ситуація така, що обидві сторони поки що не можуть зупинитись. Напруження не спадає, рівень агресії зростає.
Масові демонстрації на підтримку іранців, які виступають проти режиму, відбулися у США, Німеччині, Франції та Бельгії. Демонстранти вимагають від громадськості звернути увагу на ситуацію в Ірані та підтримати іранців в їхній боротьбі з режимом.
В середу, 3 січня, агенція «IRNA», з посиланням на заяву члена комітету з національної безпеки та зовнішньої політики Меджлісу Ірану Алі Рези Рахімі, повідомила про наміри уряду з 5 січня поточного року зняти всі обмеження на користування мессенджера Telegram і соціальної мережі Instagram.
| Карта протестів в Ірані |
В таблиці наведені показники про щоденні народні виступи. З неї видно, що їх кількість зменшилась, але вони змістились на захід, вбік провінцій, де мешкають національні меншини та представники інший конфесій. Зараз важко пояснити, що це означає. На сьогодні великі міста з переважним перським населенням залишаються центрами народного бунту, Ісфахан та Тегеран — в першу чергу.
Таким чином, про перемогу режиму говорити завчасно, але і про революцію сказати не можна. Досі немає лідера цих протестів, тому бунт народу залишається бунтом.
