Вадим Волохов
Операція «Оливкова гілка» увійшла у стан «паузи». За повідомленнями турецької газети Yeni Safak, наземна операція призупинена з метою зосередити резерви, укріпити позиції, що відбиті у загонів YPG, та перегрупувати сили перед «вирішальним броском» до центру афрінського анклаву.
Yeni Safak також повідомляє про успішний наступ турецьких військ і загонів «Вільної сирійської армії» (FSA) у п’ятьох напрямах: населений пункт Бюльбюль (північ Афріну), місто Раджа (північний захід), район Шейх аль-Хадід (захід), місто Джандаріс (південний захід) і район Азаз (північний схід). Турецьке командування додатково перекинуло до кантону бронетехніку через прикордонний пункт Атімах, що на півночі провінції Ідліб, південніше Афріну.
Авіаційні та артилерійські удари не припиняються, незважаючи на зупинку наземних військ.
Напередодні турецьке командування повідомило, що до операції залучено 25 тис. бойовиків FSA проти 20–25 тис. курдських формувань. Іноземні експерти також оцінюють чисельність регулярних військ Туреччини, що залучені до операції, в 7–8 тис. військовослужбовців. При цьому, Туреччина має беззаперечну перевагу у важкій техніці та авіації.
Але, станом на 26 січня поточного року, результати майже нульові, що зовсім незрозуміло. І справа тут не в чисельності військ, а у дуже повільній реалізації планів операції. Аналіз поточної ситуації показує, що турецькі війська просуваються синхронно з сирійськими військами на півночі Ідлібу. А це може свідчити про наявність домовленостей між Анкарою і Москвою. Туреччина купила згоду Росії на агресію проти Сирії за території, що мають відійти Росії та Ірану, згідно з домовленостями в Астані по «зонах деескалації».
Сьогодні сирійські війська просуваються по російській зоні між двома магістралями: шосе Алеппо-Хама і залізничною дорогою Алеппо-Хама і важко сказати, скільки їм знадобиться часу, щоб зайняти всю територію в їх «зоні».
А між тим Державний секретар США Рекс Тіллерсон 23 січня запропонував міністру закордонних справ Туреччини Мевлюту Чавушоглу утворити 30-кілометрову зону безпеки, що дозволить усунути занепокоєння Туреччини у сфері національної безпеки. По суті, це саме те, чого останнім часом намагався зробити Р. Ердоган, і це можна розцінювати як його дипломатичну перемогу.
У разі реалізації такого плану Р. Ердоган досягне суттєвої переваги і більше не буде зацікавлений у союзі ані з Іраном, ані з Росією з метою створити противагу планам США у Сирії. Він також підтвердить свій імідж «сильного лідера» та зробить сирійських курдів більш лояльними, особливо коли доведе їм, що немає сенсу плекати надію на допомогу зовнішніх сил у конфлікті з Анкарою.
Зараз Вашингтон може бути зацікавлений у руйнуванні союзу між Туреччиною, Росією та Іраном, внаслідок чого він зможе досягти поставленої перед собою мети:
1. Зберегти воєнну присутність в Сирії.
2. Повалити режим Б. Асада.
3. Припинити постачання зброї з Ірану через Ірак і Сирію до Лівану.
Вашингтон «здав» сирійських курдів Афріну в обмін на домовленість не чіпати основні курдські території, де дислокуються підрозділи ЗС США. Про реальні наміри Вашингтону в Сирії ясно висловився віце-президент США Майк Пенс під час зустрічі 21 січня з королем Йорданії Абдаллою II в Аммані: «США дали зрозуміти, що ми за присутність у Сирії, причому, не тільки для знищення ІД, але і для стримування ворожих дій Ірану і інших дій в регіоні, які можуть дестабілізувати ситуацію».
| Держсекретар США Рекс Тіллерсон із міністром закордонних справ Туреччини Мевлютом Чавушоглу |
Віце-президент США Майк Пенс на зустрічі з королем Йорданії Абдаллою II |
У цей же час головною метою Москви залишається збереження режиму Б. Асада і своїх військових баз. Тому Москва буде підтримувати дії Анкари у Сирії доти, допоки вони не загрожуватимуть інтересам Б. Асада. Операція «Оливкова гілка» може примусити бойовиків PYD/YPG вийти з-під контролю Вашингтона і зробити крок назустріч Москві.
Таким чином всі гравці на полі Сирії намагаються передусім досягти своїх інтересів за рахунок сирійських курдів.
