3 січня 2017

«Конфлікт 29 грудня між Азербайджаном і Вірменією був штучно спровокований Москвою»

Віктор Гвоздь

генерал-лейтенант, президент незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», екс-глава Служби зовнішньої розвідки України, спеціально для Azeri.Today

 

Характерною особливістю другої половини 2016 року стало загострення конфліктів на території колишнього СРСР, які були спровоковані Москвою, і сьогодні підтримуються Кремлем для збереження свого впливу на пострадянському просторі.

Зокрема, це стосується і активізації збройного протистояння на Сході України і в Нагірному Карабасі — основних «гарячих точках» на території колишнього Радянського Союзу. Прикладом цього стали масштабний напад російсько-терористичних військ на позиції сил АТО України 19 грудня 2016 року на Світлодарській дузі (Донбас), а також збройні провокації Вірменії проти Азербайджану 29 грудня ц. р.

Усі ці події пов’язані одним ланцюгом політики режиму В. Путіна, який скориставшись можливістю «розв'язав собі руки» після обрання Д. Трампа президентом США. У зв'язку з цим, очікуючи на можливі зміни в політиці США, а, відповідно, і Європейського Союзу, Росія перейшла на якісно новий рівень дій з реалізації своїх цілей.

На українському напрямку такі дії включають перехід Москви до прямих погроз застосування збройної сили для реалізації цілей російської політики. Після певного «періоду загравання» з Баку, зараз Кремль використовує аналогічний підхід і щодо Азербайджану.

Так, 29 грудня 2016 року генеральний секретар ОДКБ (антинатовський проект Росії) М. Бордюжа прямо звинуватив Азербайджан у «нападі на Вірменію». З огляду на провідну роль Росії в цій організації, у такий спосіб він визначив позицію Москви щодо Азербайджану.

У більш широкому сенсі — дії Росії із загострення ситуації між Азербайджаном і Вірменією має і ряд інших, в т. ч. геополітичних цілей, а саме: підрив позицій Азербайджану, як одного із основних альтернативних джерел поставок енергоносіїв до Європи; відволікання уваги міжнародного співтовариства від подій навколо Сирії; чинення тиску на Туреччину (як основного союзника Азербайджану) з питання сирійського конфлікту і т. п.

Повертаючись до конфлікту 29 грудня, варто підкреслити, що він був штучно спровокований Москвою і сьогодні використовується Росією для реалізації її геополітичних цілей з метою збереження впливу на Вірменію і Азербайджан, а великою мірою — і на весь Південний Кавказ. Саме Карабахський конфлікт дозволяє Росії зберігати свою військову присутність в регіоні у вигляді 102-ї військової бази ЗС РФ на території Вірменії.

Як я вже говорив раніше в своєму інтерв'ю, Карабахський конфлікт не має військового вирішення, і надалі залишатиметься «замороженим», так як це вигідно Росії.

З огляду на реальний стан справ у Росії та регіоні, конфлікт навколо Нагірного Карабаху не матиме жодного принципового рішення допоки не відбудуться радикальні зміни ситуації в самій Росії, а саме — загострення кризи в Російській Федерації через міждержавні та соціально-економічні проблеми.

У зв'язку з цим найголовніше значення у прискоренні процесу врегулювання Карабахського конфлікту матиме продовження/посилення США і ЄС політико-економічних санкцій проти Росії, які були введені після окупації і подальшої анексії Росією українського Криму, а також початку військового конфлікту на Донбасі і введення на його територію російських окупаційних військ.

Через свою безсильність і абсолютну безпорадність у врегулюванні подібних питань, Мінській групі ОБСЄ ніколи не вдасться вирішити цей конфлікт, тим більше при збереженні на неї відчутного впливу з боку Росії. У таких умовах, для справедливого вирішення карабаського конфлікту Азербайджану доцільно шукати вагомої підтримки у США, Туреччини і країн колишнього Радянського Союзу з подібними територіальними проблемами — при цьому повністю ігноруючи будь-які пропозицій з боку Росії.

І ще один момент. Азербайджану, до речі, як і Україні, варто і вкрай необхідно було б виступити перед міжнародними та регіональними організаціями (насамперед ООН, ЄС, НАТО та ОБСЄ, а також ГУАМ, ОЧЕС та можливо «Вишеградською четвіркою») з принципово новою ініціативою в сфері забезпечення міжнародної безпеки, а саме щодо необхідності розробки та затвердження окремого міжнародно-правового механізму та інструментарію для невідкладного вирішення конфліктів, де однією зі сторін конфлікту є Російська Федерація.

Як відомо, сьогодні низка незалежних країн, головним чином на території СНД, є свідками і безпосередніми учасниками конфліктів (переважно — «заморожених»), де однією зі сторін конфлікту виступає Російська Федерація, а саме: на території Азербайджану — Нагорний Карабах; на території Молдови — Придністров'я; на території Грузії — Абхазія і Південна Осетія; на території України — Крим і Донбас.

Цього, напевно, буде досить, щоб міжнародне співтовариство підтримало таку ініціативу Азербайджану і України, особливо на тлі останніх агресивних загроз і амбіцій Росії, в т. ч. і щодо ряду європейських країн (зокрема, Фінляндії, Польщі та країн Балтії).

Ну а Україна, як Ви знаєте, займає незмінну позицію, яка ґрунтується на повазі суверенітету і територіальної цілісності Азербайджану в міжнародно-визнаних кордонах.

І на закінчення. Повністю згоден і з оцінкою даної ситуації українського експерта, полковника запасу Сергія Грабського.

Наостанок хотілося б побажати добра і миру народу Азербайджану в новому 2017 році й висловити впевненість в тому, що в Вашій країні обов'язково запанує мир!

Примітка: Даний матеріал був підготовлений в рамках спецпроекту Azeri.Today: «Трибуна зарубіжних експертів».

 

Джерело: Azeri.Today

www.reliablecounter.com