18 лютого 2017

Нові аспекти інформаційного протистояння між Росією та Заходом

Іван Січень, військовий та політичний експерт

Протягом останнього часу відмічається надмірне посилення протиборства між Росією та Заходом в інформаційній (в т. ч. кібернетичній) сфері, що пов’язано з активізацією спроб Москви здійснити вплив на політику США та ЄС у вигідному для себе напрямку. Найбільш резонансними проявами таких дій Росії стали втручання в хід президентських виборів у США, а також у виборчі процеси в ряді європейських країн.

Все це викликає суттєве занепокоєння та негативну реакцію західних політичних кіл, які вживають заходів зі стримування інформаційної експансії Москви. Найбільш активні позиції у даному питанні займають Конгрес США та керівництво Європейського Союзу і НАТО, які вбачають у діях Росії пряму загрозу власним інтересам і безпеці.

 

Так, наприкінці 2016 року в рамках ухвалення Конгресом США проекту закону про витрати на розвідку в 2017 році, було прийнято окреме положення щодо посилення боротьби зі скритим впливом Росії на США.

З цією метою здійснюються заходи стосовно створення спеціального міжвідомчого Комітету із завданнями координації дій американських спецслужб у даній сфері (що визначено одним із основних пріоритетів їх роботи). До складу зазначеного органу планується включити представників офісу директора Національної розвідки, Федерального бюро розслідувань, Державного департаменту, а також міністерств юстиції, фінансів та енергетики США.

Окрім того, згідно з рішенням Конгресу США створена спеціальна комісія з розслідування спроб Росії здійснити вплив на результати президентських виборів у Сполучених Штатах Америки. Комісія має незалежний статус і включає представників як Республіканської, так і Демократичної партій США. Основними завданнями комісії є визначення масштабів та форм дій Москви із застосування кібер-інструментів для злому систем, які застосовуються на виборах, та розповсюдження дезінформації.

Водночас, у січні цього року на розгляд Конгресу США був винесений законопроект щодо додаткового виділення 100 млн дол. на розширення Міжвідомчого офісу в Державному департаменті США, який займається питаннями протидії негативній пропаганді з боку інших держав. Додаткові кошти планується спрямувати саме на боротьбу з інформаційною агресією Російської Федерації.

 

Активні позиції зі стримування інформаційної експансії Москви займають країни Європейського Союзу. Так, за результатами розслідувань дій Росії в ФРН, німецькими спецслужбами був зроблений висновок щодо проведення Москвою послідовної інформаційної політики з підриву позицій А. Меркель та дестабілізації обстановки в ФРН. Аналогічні дії Росії були відмічені також у Великій Британії, Франції, Австрії, Польщі та ряді інших країн ЄС.

Виходячи з цього керівництвом Європейського Союзу було прийнято рішення щодо застосування якісно нових підходів в інформаційному протиборстві з Російською Федерацією. Так, у листопаді 2016 року Європейський парламент ухвалив план імплементації нової Стратегії європейської політики безпеки і оборони, яка включає положення щодо протидії «гібридним» війнам та засобам «м’якої сили» з боку противників ЄС, у т. ч. в інформаційній сфері.

Зазначене питання було конкретизовано у резолюції Європейського парламенту «Стратегічні комунікації ЄС, як протидія пропаганді третіх сторін», яка була прийнята у листопаді минулого року. Документ вперше прямо визнає застосування Росією агресивних методів та інструментів для проведення ворожої пропаганди проти Європи, що прирівнюється до рівня загроз зі сторони «Ісламської Держави». Зокрема у документі йдеться, що пропаганда є частиною «гібридної війни» і спрямована на те, щоб «…спотворити правду, посіяти сумніви і ворожнечу між країнами союзу».

Серед основних методів таких дій Москви називаються: розповсюдження підривної інформації в європейському інформаційному просторі, несанкціоноване проникнення у комп’ютерні системи європейських країн, надання інформаційної та фінансової підтримки ультраправим, популістським та проросійським силам в країнах ЄС, а також позиціювання окремих регіонів Європи, як «сфери традиційного впливу Російської Федерації». Крім того, окремо відмічається використання Росією контактів з європейськими партнерами в цілях пропаганди та послаблення позицій Європейського Союзу.

Згідно з документом, головними організаторами інформаційних атак Росії на Європу є Міністерство закордонних справ РФ та Федеральне агентство «Россотрудничество», які застосовують комплекс відповідних інструментів, включаючи засоби масової інформації, інформаційно-аналітичні центри та спеціальні фонди. За оцінками європейських експертів, найбільшу загрозу з них для Європейського Союзу становлять російські псевдоновинні агентства та мультимедійні служби, зокрема: агентство Sputnik, телеканал RT («Russia Today») та фонд «Русский мир».

З урахуванням наведених обставин, у документі визначається перелік заходів з посилення протидії інформаційному впливу з боку Росії, які передбачають: розробку нової інформаційної стратегії ЄС; вивчення форм та методів дій Москви в інформаційній сфері; поглиблення взаємодії між європейськими інституціями з питань інформаційної безпеки; активізацію дій європейських ЗМІ у регіонах, які в найбільшій мірі піддаються російській пропаганді; підвищення поінформованості європейської та світової спільноти щодо політики ЄС; підтримку незалежних засобів масової інформації в Росії; викриття злочинів колишніх комуністичних режимів в країнах Центрально-Східної Європи.

Для практичної реалізації наведених заходів планується нарощування можливостей «Оперативної групи по стратегічним комунікаціям на Сході» (East StratCom Task Force), яка була створена у складі Європейської служби зовнішніх зв’язків (фактично — міністерство закордонних справ Європейського Союзу) і займається питаннями протидії інформаційному впливу з боку Росії. Група буде перетворена на повноцінне відомство зі збільшенням кількості співробітників, які працюють на напрямах Східної Європи, а також Північної Африки, Близького Сходу та Західних Балкан. Для реалізації зазначених заходів 24 січня ц. р. Європейська комісія додатково виділила 800 тис. євро.

Водночас, у грудні 2016 року між ЄС та НАТО було досягнуто домовленості щодо поглиблення взаємодії сторін у розвитку оборонного потенціалу, включаючи протидію «гібридним» війнам та посилення захисту кіберпростору. З цією метою планується створення «Європейського центру протидії гібридним загрозам» з широким спектром функцій, у т. ч. щодо інформаційного протиборства.

Окремим напрямом дій США, НАТО та ЄС є сприяння посиленню здатності їх партнерів протистояти інформаційній експансії з боку Росії. Зокрема, це передбачено у Комплексному плані допомоги Україні, який був прийнятий у ході Варшавського саміту НАТО в липні 2016 року.

 

Наведені заходи США та ЄС підривають можливості Росії з реалізації її неоімперської політики методами «гібридних» війн. Зазначене постає критичною проблемою для режиму В. Путіна в зв’язку з фактичною відсутністю у нього інших ефективних важелів впливу як на західні країни та міжнародні організації, так фактично і на Україну.

Все це викликає вкрай нервову реакцію Москви відверто істеричного характеру. Так, у традиційній для себе цинічній манері перекручування фактів, Росія на всіх рівнях — від керівництва РФ до окремих засобів масової інформації — звинувачує США та ЄС у «відмові від західних демократичних цінностей», а саме: застосуванні «радянських методів придушення свободи слова» та «інформаційному расизмі».

У зв’язку із зазначеним робиться акцент на «неприйнятті» таких позицій ЄС рядом європейських політичних сил, серед яких називаються суто маргінальні партії та рухи проросійської спрямованості. Водночас стверджується про ніби-то «…проведення США та ЄС дезінформаційних кампаній стосовно ситуації довкола України, а також Сирії, Іраку та Лівії».

За таких обставин, з метою підвищення ефективності інформаційної політики Росії, 5 грудня 2016 року була прийнята нова Доктрина інформаційної безпеки РФ. Згідно з цим документом, головною метою дій Росії в інформаційній сфері визначається «прорив інформаційної блокади з боку США та ЄС» у рамках побудови «рівноправних міждержавних відносин в інформаційному просторі» та «формування вільного середовища обігу інформації». При цьому наголошується на «загальнолюдських правах» отримання та розповсюдження інформації, що подається в контексті звинувачень на адресу Заходу у блокуванні роботи російських ЗМІ.

Крім того, посилена увага приділяється питанням недопущення дестабілізації обстановки в Росії під дією зовнішнього впливу за сценарієм «арабської весни». Для цього планується створення системи стратегічного стримування та попередження конфліктів, які можуть виникнути на території РФ внаслідок застосування інформаційних технологій противниками Росії. В даному зв’язку, під виглядом необхідності «дотримання балансу між вільним обміном інформації та обмеженням доступу до неї в інтересах забезпечення інформаційної безпеки», по суті узаконюється цензура.

Важливе значення надається вдосконаленню системи інформаційного захисту збройних сил Російської Федерації. Насамперед діяльність такої системи передбачається спрямувати на попередження «спроб підриву основ та патріотичних традицій, пов’язаних із захистом Батьківщини», підвищення морально-бойових якостей російських військовослужбовців, а також забезпечення безпеки військових систем управління та зв’язку.

Разом з тим, у новій Доктрині інформаційної безпеки Росії визнається відставання РФ від провідних західних країн у сферах комп’ютерних та телекомунікаційних технологій, що становить суттєву загрозу для Російської Федерації. У наведеному контексті окремо відмічається небезпека підривних дій проти Росії через мережу Інтернет.

 

Зазначені принципи покладені в основу інформаційної політики режиму В. Путіна, яка проводиться в рамках реалізації його стратегічних планів щодо відродження Росії в якості «великої світової держави». З урахуванням поточної ситуації, що склалася довкола Російської Федерації, на сьогодні головною метою дій Москви в інформаційній сфері є зміцнення позицій РФ на міжнародній арені шляхом покращення стосунків Росії із Заходом. Водночас це має створити передумови для зняття США та Євросоюзом санкцій з Росії.

У цьому плані основні зусилля Кремля спрямовуються на виправдання дій Росії проти України, дискредитацію нашої Держави перед її західними партнерами та перекладання відповідальності на неї за продовження конфлікту на Донбасі, а також впевнення США та європейських країн у необхідності налагодження співробітництва з Росією.

У рамках наведеного підходу окрема увага Москви приділяється забезпеченню вигідних для неї змін у керівництві України та провідних західних країн і міжнародних організацій. Для цього Росія надає інформаційну та іншу (головним чином, фінансову) підтримку проросійським силам в Україні, а також євроскептичним, лівим та націоналістичним рухам в Європі.

Дії Кремля за даними напрямами набули особливої активізації після обрання Д. Трампа президентом США, що було розцінено в Москві, як своєрідна «гарантія» зміни американської політики відносно Росії. При цьому, за розрахунками Кремля, зазначене мало б стати потужним чинником впливу також і на відношення Європи до Росії та України.

З огляду на принципову важливість даного питання для режиму В. Путіна, Москва в повній мірі застосовує всі свої інформаційні можливості для провокаційного «підштовхування» США та ЄС до прийняття вигідних для неї рішень. Більш того, активно нав’язується громадська думка про нібито вже «перехід Заходу на позиції Росії». Зокрема, для цього довільним чином трактуються та коментуються будь-які заяви і окремі висловлювання представників керівництва США та ЄС, а також західних політиків та експертів (навіть у випадку повної протилежності їх змісту російським очікуванням).

 

З урахуванням розглянутих обставин, саме результати боротьби між Заходом та Росією в інформаційній сфері і поставатимуть головним (визначальним) чинником у розвитку ситуації в світі, Європі та безпосередньо довкола України. Зокрема, в цьому плані певними «досягненнями» Москви вже стали: обрання проросійських президентів Румена Радева у Болгарії та Ігоря Додона в Молдові, перемога Соціал-демократичної партії (СДП) на парламентських виборах у Румунії, а також вихід прихильників режиму В. Путіна — М. Ле Пен та Ф. Фійона — на провідні місця у списку кандидатів на посаду президента Франції.

Разом з тим, наслідки таких дій Росії можуть бути у значній мірі нівельовані Європейським Союзом шляхом цілеспрямованого застосування заходів з протидії інформаційній експансії Москви. Проявами цього можна назвати зміну позицій нового президента Болгарії Р. Радева відразу ж після виборів в країні (виступив за необхідність поглиблення інтеграції Болгарії в ЄС та НАТО), проведення урядом Франції антикорупційних розслідувань у відношенні проросійських кандидатів у президенти країни, а також масові акції протестів у Румунії проти корупційних дій СДП.

 

У найближчій перспективі свідченням інформаційної переваги тієї чи іншої сторони поставатиме спрямованість політики США та ЄС у відношенні Росії та України, насамперед в плані продовження або скасування санкцій у відношенні Російської Федерації.

Крім того, показовий характер матимуть результати парламентських виборів у Нідерландах 15 березня, президентських виборів у Франції 23 квітня (1-й тур) і 7 травня (2-й тур) та парламентських виборів у ФРН 24 вересня поточного року.