13 березня 2018

Європейський тиждень України

Найбільш важливі питання, які стосуються інтересів ЄС та України

В березні ц. р. одним із найбільш чутливих чинників впливу на інтереси України і ЄС став початок Росією чергової «газової» війни проти нашої держави та Європейського Союзу. Причинами таких дій Москви є наміри помститись Україні і ЄС за позитивне рішення Стокгольмського арбітражу щодо позову НАК «Нафтогаз Україна» до ВАТ «Газпром», а також схилити Європу до підтримки російського газотранспортного проекту «Північний потік-2» в обхід української території. При цьому, як завжди Росією був обраний найбільш сприятливий для неї момент — наступу холодів в Європі та Україні з кінця лютого ц. р.

Як і під час попередніх «газових» війн з боку Росії, Європейський Союз підтримав Україну. Так, Європейська комісія засудила дії Москви та виступила з пропозицією стати посередником у газовому конфлікті. Однак, Росія відмовилась від цього, що ще раз підтвердило агресивність політики Кремля, який намагається виступати з диктаторських позицій як у відношенні України, так і ЄС. За заявою міністра енергетики РФ О. Новака, Росія не піде на тристоронні переговори.

Рішення Стокгольмського арбітражу щодо позову НАК «Нафтогаз Україна» до ВАТ «Газпром»
Рішення Стокгольмського арбітражу щодо позову
НАК «Нафтогаз Україна» до ВАТ «Газпром»

На цьому фоні набув актуалізації весь комплекс проблем, пов’язаних з відносинами між Росією та Україною і ЄС у газовій сфері. Насамперед це стосується перспектив реалізації російського проекту «Північний потік-2». Так, низка європейських політиків, експертів та ЗМІ вже виступили на підтримку згаданого проекту як такого, що нібито дозволить посилити енергетичну безпеку ЄС, уникнути негативних наслідків перманентних суперечностей між Росією та Україною, а також розширити доступ європейських країн до дешевого російського газу.

Іншу точку зору висловили депутати фракції Європейської народної партії в Європейському парламенті. Згідно з їх оцінкою, чергові спроби Кремля шантажувати Україну та Європу газом є проявом стратегії режиму В. Путіна із використання енергетичного чинника як інструменту проведення його зовнішньої політики.

В цьому зв’язку відмічаються можливі негативні наслідки реалізації проекту «Північний потік-2», що дозволить Москві не тільки отримати додаткові важелі впливу на Україну та Європу, але і взагалі змінити геополітичну ситуацію в регіоні. Так, спорудження Росією нового газопроводу надасть їй можливість відмовитись від газотранспортних систем України та Польщі і фактично монополізувати поставки газу до Європи. Крім того, Росія отримає «законні» підстави для подальшого посилення своєї військової присутності як на Балтиці, так і у Північному морі під приводом захисту газових поставок до ЄС.

«Північний потік-2» дозволить Москві змінити геополітичну ситуацію в регіоні
«Північний потік-2» дозволить Москві змінити геополітичну ситуацію
в регіоні

З урахуванням наведених обставин, робиться наголос на необхідності посилення підтримки України, а також активізації співробітництва зі США в плані збільшення обсягів поставок американського газу на європейський ринок. У той же час, за словами депутата Європейського парламенту Е. Брока, Україна має чітко визначити свою позицію у протистоянні з Росією в енергетичній сфері та публічно представити її під час сесії Європарламенту.

 

Інші сфери співробітництва між Україною та ЄС

Керівництво ЄС демонструє готовність до продовження фінансово-економічної підтримки України. 9 березня ц. р. Європейська комісія узгодила пропозиції щодо нової програми макрофінансової допомоги (MFA) для України на суму 1 млрд євро для підтримки економічної стабілізації та структурних реформ. Пропозиція Єврокомісії підлягає затвердженню Європарламентом та Радою ЄС.

У меморандумі Єврокомісії визнаються значні зусилля української влади з проведення реформ в країні, в т. ч. у сферах енергетики, держаного управління, системи соціального захисту, управління державними фінансами і судочинства. Разом з тим, робиться наголос на необхідності продовження та прискорення таких реформ, насамперед у сфері боротьби з корупцією. Саме від цього буде залежати реалізація програми.

 

В свою чергу, керівництво Європейського парламенту робить наголос на важливості прискорення процесу реформування Верховної Ради України. В цьому плані відмічається необхідність прийняття чітких правил ведення парламентських дискусій, налагодження конструктивного діалогу між правлячою більшістю та опозицією, а також встановлення позитивної взаємодії між парламентом та урядом.

Крім того, підкреслюється важливість відмови українських політичних сил від спекуляцій довкола питання європейської інтеграції України. Насамперед це стосується укладення євроінтеграційних законопроектів, частина з який має непопулярний характер. У свою чергу цим користується Росія для створення перешкод руху України до Європи через російське лобі в українських політичних колах.

 

Окремі чинники впливу на відносини між ЄС та Україною

На фоні позитивного ставлення ЄС до України, вагомим чинником впливу на політику Європейського Союзу у відношенні нашої держави можуть стати зміни в урядах та парламентах європейських країн.

В цьому плані сприятливий характер для України має завершення процесу формування парламентської більшості у ФРН, а саме: створення т. зв. «великої коаліції» у складі блоку Християнсько-Демократичного союзу та Соціал-демократичної партії Німеччини. За рахунок цього А. Меркель зберегла за собою посаду Федерального канцлера ФРН, що фактично означатиме незмінність німецької політики на українському напрямі.

Результати загальних виборів в Італії (2008–2018)
Результати загальних виборів в Італії (2008–2018)

В свою чергу, в ході парламентських виборів в Італії (4 березня ц. р.) найбільшу кількість голосів отримали блок правопопулістських партій у складі «Вперед, Італія» (лідер — колишній прем’єр-міністр країни С. Берлусконі), «Ліги Півночі» та «Братів Італії» — загалом 37 % голосів, а також лівопопулістський «Рух п’ять зірок» — 32 % голосів. Правляча лівоцентристська Демократична партія отримала лише 23 %. Наслідком цього може стати перехід Італії на більш проросійські позиції, в т. ч. посилення вимог нового керівництва країни стосовно відновлення співробітництва ЄС з Росією та зняття санкцій з неї.

 

Додатковою проблемою постає посилення суперечностей між США та Європою з торговельно-економічних питань, що може здійснити негативний вплив на єдність Західного світу (в т. ч. у питанні проведення спільної санкційної політики проти Росії). Причиною такої ситуації є рішення президента США Д. Трампа від 8 березня ц. р. про введення мит на імпорт сталі та алюмінію. З огляду на це, президент Європейської комісії Ж.-К. Юнкер висловив наміри керівництва ЄС вжити рішучі заходи для захисту інтересів європейських виробників. Зокрема, Єврокомісія може ввести власні обмеження на імпорт із США окремих видів машинобудівних, текстильних та продовольчих товарів.

 

На противагу цьому потужним стимулом європейської інтеграції України є офіційне визнання керівництвом НАТО прагнення нашої держави набути членства у Північноатлантичному союзі. Тим самим Україна отримала статус «країни-аспіранта», що відкриває їй шлях до отримання запрошення долучитися до Інтенсифікованого діалогу з НАТО.

 

Виходячи з наведених обставин, європейські експерти рекомендують України зосередити зусилля на таких основних напрямах:

  • виробити чітку позицію у протидії черговій «енергетичної» війні з боку Росії та остаточної ліквідації залежності України від російського газу, а також публічно представити її на сесії Європейського парламенту;
  • задіяти українське та інші лобі щодо блокування проекту «Північний потік-2», який нанесе значної шкоди українській економіці і розв’яже руки Москві для посилення агресії проти України;
  • упорядкувати ситуацію на українських митницях, зокрема вирішити проблеми з контрабандою лісу-кругляка, в т. ч. за рахунок жорстких штрафних та інших санкцій щодо порушників по обидва боки кордону;
  • реформувати український парламент з метою встановлення конструктивного діалогу між правлячою більшістю та опозицією, введення чіткого регламенту і правил, а також налагодження позитивної взаємодії між парламентом та урядом.