15 березня 2018

Російська гібридна агресія проти вільного світу та демократії триває. Чи можна їй ефективно протидіяти?

13–14 березня ц. р. в польському Жешуві відбувся 11-й Форум «Європа-Україна». Президент Центру «Борисфен Інтел» Віктор Гвоздь виступив на форумі із доповіддю на тему «Російська гібридна агресія проти вільного світу та демократії триває. Чи можна їй ефективно протидіяти?»

********************************************************************************************************

Однією з найбільш критичних проблем сучасного світу є проведення Москвою агресивної неімперської політики, яка вже призвела до фактичного виникнення нової «холодної» війни між Росією та Заходом. В рамках такої політики тривають також і «гібридні» війни Росії проти західних країн і міжнародних організацій та їх партнерів і союзників, насамперед України. При цьому масштаби дій Кремля вже дозволяють говорити про ведення ним світової «гібридної» війни, яка за своїми наслідками може бути порівняна із застосуванням зброї масового ураження.

 

Як і раніше, стратегічною метою «гібридних» війн Москви проти США, НАТО і ЄС є зміна їх позицій у відношенні Росії та отримання переваг над ними в плані відновлення розподілу сфер впливу у світі.

Водночас на тактичному рівні Москва намагається здійснити вплив на політику Заходу стосовно України, насамперед у контексті відміни санкцій проти Російської Федерації.

Виступ президента «Борисфен Інтел» Віктора Гвоздя на 11-му Форумі «Європа-Україна»
в Жешуві, Польща, 13–14 березня 2018 року

На сьогоднішній день українське питання набуває особливої актуальності для режиму В. Путіна, що пов’язано з подальшим посиленням негативних наслідків таких санкцій для російської економіки.

Так, Росія вже витратила свій Резервний фонд на вирішення економічних проблем країни та розпочала використання коштів із Фонду національного добробуту. При цьому, всупереч ствердженням Москви про покращення економічної ситуації в країні, вона залишається у вкрай нестабільному стані.

Зокрема, тимчасове відновлення росту ВВП країни, яке спостерігалося в першій половині минулого року, стало наслідком штучного підвищення світових цін на нафту, а не реальних позитивних зрушень у роботі російської економіки. В той же час зберігалася стійка тенденція падіння обсягів виробництв в обробних галузях промисловості.

 

З урахуванням наведених обставин, керівництво Російської Федерації активізує спроби впливу на західні країни за рахунок послаблення США та їх позицій у світі, а також підриву єдності НАТО та ЄС. Для цього застосовується комплекс засобів та методів, які включають:

  • втручання у президентські та парламентські вибори у західних країнах;

Протягом останнього часу найбільш резонансними прикладами таких дій Кремля стали спроби впливу на результати президентських виборів у США восени 2016 року, а також президентських виборів у Франці та парламентських виборів у ФРН в 2017 році. В цей же період були відмічені втручання Росії у вибори в низці інших країн, у т. ч. Австрії, Молдові, Румунії, Болгарії, Чорногорії та Македонії. Більш того, на фоні парламентських виборів у Чорногорії восени 2016 року Росія намагалася організувати державний переворот в країні.

  • використання російського лобі у політичних і бізнесових колах США та європейських країн для просування російських інтересів, насамперед з питань відміни санкцій проти Росії та підтримки її політики у відношенні України;

Фактичними лобістами політики Москви є: у ФРН — колишній Федеральний канцлер Німеччини Г. Шредер (займає посаду голови правління компанії «Північний потік»); у Франції — колишній президент країни Н. Саркозі та лідер партії «Національний фронт» М. Ле Пен; в Італії — колишній прем’єр-міністр С. Берлусконі; в Угорщині — прем’єр-міністр В. Орбан, у Словаччині — голова уряду Р. Фіцо.

Крім того, Росія має потужне лобі в ОБСЄ, Європейському парламенті та інших європейських організаціях, а також парламентах окремих країн Європейського Союзу. Суттєві надії Москви покладаються також на провідні європейські компанії, які мають свої інтереси у Російській Федерації. Зокрема, це стосується німецьких компаній E.ON та BASF, що є партнерами російського «Газпрому» та мають значні активи у Російській Федерації.

  • розхитування політичної ситуації в країнах ЄС, а також здійснення тиску на їх владу через різного роду євроскептичні, ліві, націоналістичні, проросійські та радикальні політичні сили;

Найбільш активними з цих сил є: у ФРН — партія «Альтернатива для Німеччини»; у Франції — «Національний фронт»; в Італії — права коаліція у складі партій «Вперед, Італія», «Ліга Півночі», «Брати Італії» та «Четвертий полюс», в Австрії — «Австрійська партія свободи»; в Чехії — «Акція невдоволених громадян», «Свобода та пряма демократія», Комуністична партія Чехії і Моравії; в Угорщині — «Fidesz» та «Jobbik»; у Словаччині — SMER; в Болгарії — «Болгарська соціалістична партія» та національний рух «Атака»; в Литві — «Союз росіян»; в Естонії — «Партія реформ».

  • посилення впливу Росії в Європі через російську діаспору;

На теперішній час лише на території ФРН проживає близько 2,3 млн т. зв. «російських німців», які прибули до Німеччини з кінця 80-х років та зберігають зв’язки з Росією. Загалом же, чисельність російськомовного населення ФРН становить до 6 млн осіб, що є досить солідною аудиторією для просування вигідних Кремлю ідей.

Для цього Росією засновано декілька десятків різних мас-медіа, зорієнтованих на «російських німців», включаючи друковані виданні, FM радіостанції, телевізійні канали та інтернет-портали. Надається також фінансова та інша підтримка проросійським організаціям вихідців з Росії в Німеччині, зокрема Міжнародному конвенту російських німців.

  • внесення напруженості в ЄС шляхом провокування «міграційної» кризи;

Однією з цілей втручання Росії до конфлікту в Сирії є збільшення потоків біженців до Європи, що вже призвело до ускладнення соціально-економічної та криміногенної ситуації в країнах Європейського Союзу. Наслідком цього стало посилення суперечностей між членами ЄС з питання прийому біженців, а також поширення євроскептичних та націоналістичних настроїв у європейському суспільстві.

  • здійснення кібернетичних атак на комп’ютерні мережі західних країн в цілях несанкціонованого отримання закритої інформації та порушення нормальної роботи важливих об’єктів;

За даними американських спецслужб, саме Росія несе відповідальність за найбільш масштабну в світі хакерську атаку на світові комп’ютерні мережі, яка була здійснена в червні 2017 року за допомогою вірусу NotPetya. В результаті цього були завдані значні збитки США, країнам ЄС, Україні та іншими противникам Росії.

Крім того, протягом останніх років неодноразово викривались інші факти комп’ютерних атак Росії на урядові, військові та фінансові установи, а також системи управління важливих об’єктів транспортної, енергетичної та іншої інфраструктури різних країн.

  • нарощування російської присутності в інформаційному просторі західних країн;

З метою підвищення ефективності інформаційної політики Росії наприкінці 2016 року була прийнята нова Доктрина інформаційної безпеки РФ. Згідно з документом, головною метою дій Росії в інформаційній сфері визначається «прорив інформаційної блокади з боку США та ЄС» у рамках побудови «рівноправних міждержавних відносин в інформаційному просторі» та «формування вільного середовища обігу інформації».

В рамках практичної реалізації положень документу були активізовані заходи зі створення широкої мережі засобів масової інформації (в т. ч. теле- і радіоканалів та інтернет-видань), спрямованих на американську і європейську аудиторії.

 

Водночас Росія продовжує проведення активних «гібридних» війн проти України та інших країн колишнього СРСР демократичного та європейського вибору, зокрема Молдови та Грузії.

При цьому головною метою політики Москви у відношенні України залишається встановлення контролю над нею та блокування її руху до Європи. Для досягнення зазначеної мети керівництво РФ зосереджує зусилля на таких ключових напрямах:

  • створення умов для реставрації проросійської влади в Україні;
  • дезінтеграція України під виглядом її децентралізації і федералізації;
  • позбавленні підтримки України з боку США та країн ЄС.
  • провокування суперечностей та конфліктів у відносинах між Україною та сусідніми країнами Центрально-Східної Європи.

Основними методами дій російської сторони з досягнення наведених цілей у відношенні України є:

  • провокування соціального вибуху («третього Майдану») в Україні шляхом ініціювання виступів різного роду популістських сил;
  • зміцнення проросійського лобі в Україні, а також створення на його базі т. зв. «п’ятої колони», готової до участі у соціальних заворушеннях та захоплення влади на місцях;
  • надання підтримки різного роду сепаратистським силам в Україні, в т. ч. у західних (Закарпаття) та південно-західних (Північна Буковина та Південна Бессарабія) регіонах країни;

Росія активно підтримує ідеї створення угорської та русинської автономій у Закарпатській області України. З цією метою надається допомога як місцевим угорським та русинським організаціям (Союзу угорців Закарпаття), так і націоналістичним партіям сусідніх країн, які стоять за ними (насамперед угорській партії «Jobbik»).

Аналогічна допомога надається румунськім організаціям в Одеській області України та націоналістичним партіям Румунії, які виступають з ідеями побудови «Великої Румунії», в т. ч. за рахунок українських територій (зокрема, партії «Велика Румунія»).

  • нав’язування Україні та її західним партнерам російського варіанту імплементації Мінських домовленостей;

Насамперед це стосується виконання Україною політичної частини мирного плану (в т. ч. надання особливих статусів самопроголошеним республікам) до виведення російських військ з окупованих територій та передачі Україні контролю над її східним кордоном.

За рахунок цього Москва намагається створити передумови для федералізації України та отримати потужні важелі впливу на неї і, водночас, добитися скасування західних санкцій проти Росії.

  • організація провокацій проти установ та громадян США та країн ЄС в Україні;

Протягом останнього часу проявами таких провокацій стали: підрив вибухового пристрою поблизу Посольства США у Києві 8 червня 2017 року (напередодні розгляду у Верховній Раді України законопроекту щодо визначення вступу країни до НАТО пріоритетом її зовнішньої політики); обстріл Консульства Польщі у Луцьку 29 березня 2017 року; обстріл із гранатомета автобусу з польськими туристами у Львівській області 11 грудня 2017 року; підпали будинку «Спілки угорської культури Закарпаття» в Ужгороді 4 та 27 лютого 2018 року; спроби підпалу румунських шкіл на Буковині. Загалом лише в лютому ц. р. зафіксовано 12 подібних провокацій та спроб їх здійснення.

  • розпалювання конфліктів довкола історичних проблем та інших суперечностей між Україною та країнами Центрально-Східної Європи;

В цьому зв’язку найбільш показовий характер має систематичне інспірування Росією конфліктів між Україною та Польщею довкола трагічних подій на Волині під час Другої світової війни.

Крім того, в якості резонансного приводу для подібних дій Росією був використаний Закон України «Про освіту», прийнятий 5 вересня 2017 року.

 

Окремою складовою «гібридної» війни Росії проти України є проведення активної інформаційної кампанії з дискредитації зовнішньої та внутрішньої політики України, підбурювання населення до антиурядових виступів, надмірного загострення уваги на економічних та інших проблемах країни, а також формування громадської думки щодо «безперспективності» європейської інтеграції України та «неминучості» її подальшої дезінтеграції.

 

Наведена діяльність Росії організовується та координується на вищому державному рівні в адміністрації президента країни і реалізується через різні державні органи та неурядові організації. Основними з них є: МЗС РФ та Федеральне агентство «Россотрудничество», які застосовують комплекс відповідних інструментів, включаючи засоби масової інформації, інформаційно-аналітичні центри та спеціальні фонди.

За поглядами європейських експертів, серед таких ЗМІ найбільшу загрозу для ЄС становлять російські псевдоновинні агенції та мультимедійні служби, зокрема — Sputnik, телеканал RT та фонд «Русский мир».

При цьому, заходи «гібридних» війн Росії мають пріоритетне фінансування з державного бюджету країни. Так, лише на забезпечення роботи теле- і радіоканалу «Russia Today» виділяється 18,7 млрд рублів за рік.

Все це надає системного характеру «гібридним» війнам Росії та підвищує їх ефективність і результативність. Так, дії Москви в значній мірі сприяли поширенню євроскептичних, націоналістичних, лівих, а в ряді випадків і екстремістських та проросійських настроїв в Європі. В цілому зазначені тенденції вже призвели до низки негативних наслідків для Європейського Союзу. Найбільш резонансними з них стали:

  • вихід Великобританії зі складу ЄС (т. зв. Brexit) за результатами референдуму в червні 2016 року. В свою чергу це спровокувало активізацію виступів прихильників ідеї виходу з ЄС також і в інших країнах, зокрема Нідерландах, Франції, Греції, Італії, Фінляндії, Угорщині, Литві та Латвії;
  • криза довкола Каталонії внаслідок спроб провінції вийти зі складу Іспанії за результатами референдуму 1 жовтня 2017 року. Незважаючи на придушення центральною владою виступів сепаратистів, Каталонія залишається потужним джерелом внутрішньої нестабільності як в Іспанії, так і в цілому в ЄС;
  • загострення польсько-українських і угорсько-українських відносин внаслідок прийняття Польщею Закону «Про інститут національної пам’яті» та негативної реакції Угорщини на Закон України «Про освіту». У такій ситуації Угорщина вже розпочала створення перешкод співробітництву між Україною та НАТО і ЄС.

 

Небезпечність розглянутих тенденцій, які становлять пряму загрозу безпеці США, НАТО та ЄС, а також їх партнерам, насамперед Україні, вимагає побудови комплексної міжнародної системи протидії «гібридним» війнам Росії.

На сьогоднішній день основи такої системи вже створені в рамках відповідних рішень західних країн і міжнародних організацій та практичних дій з їх реалізації.

 

Як відомо, на рівні Європейського Союзу найважливіше значення мало прийняття керівництвом ЄС низки концептуальних документів, в яких було визнано проведення Москвою агресивних «гібридних» війн проти Європи, а також визначено комплекс заходів з протидії Російській Федерації.

Такими документами стали:

  • Спільний рамковий документ з протидії «гібридним» загрозам (квітень 2016 р.);
  • Глобальна стратегія ЄС (червень 2016 р.);
  • Резолюція Європейського парламенту «Стратегічні комунікації ЄС, як протидія пропаганді третіх сторін» (грудень 2016 р.);
  • Спільна доповідь до Європейського парламенту і Європейської Ради з імплементації Спільного рамкового документа з протидії «гібридним» загрозам (липень 2017 р.);
  • Стратегія кібербезпеки ЄС (липень 2017 р.).

В свою чергу, це дозволило зосередити зусилля керівних органів ЄС на блокуванні негативного впливу Москви і створити необхідну інфраструктуру для забезпечення таких дій.

Основними елементами такої інфраструктури є:

  • Центр аналізу гібридних загроз ЄС (EU Hybrid Fusion Cell) у складі Розвідувального і ситуативного центру ЄС (EU Intelligence and Situation Centre, EU INTCEN) Європейської служби зовнішньої дії;
  • Спеціальна група «Стратком Схід» (East StratCom Task Force);
  • Агентство ЄС із мережевої та інформаційної безпеки (ENISA);
  • Група реагування на інциденти комп’ютерної безпеки (CSIRT);
  • Група реагування на комп’ютерні надзвичайні ситуації в ЄС (CERT-EU);
  • спецслужби країн ЄС.

Власний комплекс органів протидії «гібридним» війнам з боку Росії створений також у рамках НАТО.

Головними з цих органів є:

  • Європейський центр з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE, Фінляндія);
  • Підрозділ НАТО з реагування на комп’ютерні інциденти (NCIRC).

Позитивне значення має налагодження тісної взаємодії між ЄС та НАТО у згаданій сфері, що дозволяє об’єднати їх зусилля у захисті трансатлантичної безпеки від зовнішніх загроз «гібридного» характеру.

Законодавче підґрунтя для взаємодії ЄС і НАТО створюють:

  • Спільний рамковий документ (розділ «Поглиблена співпраця з НАТО») з протидії «гібридним» загрозам (квітень 2016 р.)
  • Доповідь Європейського парламенту «Протидія гібридним загрозам: Співпраця ЄС–НАТО» (березень 2017 р.).

Організація взаємодії здійснюється:

  • у рамках спільного органу ЄС та НАТО — Європейського центру з протидії гібридним загрозам (Hybrid CoE, Фінляндія);
  • на рівні інституцій Європейського Союзу та НАТО зі схожими функціями;
  • під час спільних навчань з кризового управління, зокрема: Crisis Management Exercise 2017 (CMX 17) та Multi-Layer Crisis Management Exercise 2018 (ML 18).

 

Окрема система протидії «гібридним» загрозам з боку Росії створюється у США.

Основні складові такої системи включають:

  • Спеціальний міжвідомчий комітет з координації дій американських спецслужб у сфері боротьби із зовнішнім впливом;
  • Спеціальна комісія Конгресу з розслідування втручань Росії у президентські вибори в США;
  • Центр протидії дезінформації (Global Engagement Center, GEC);
  • Фонд доступу до інформації (пропонує конкурсні гранти організаціям, які працюють в сфері протидії зовнішньому впливу);
  • американські спецслужби.

У 2018 році лише на забезпечення діяльності Центру протидії дезінформації було виділено 40 млн дол. США, що засвідчує посилену увагу країни до згаданого питання.

 

З 2014 року система протидії «гібридним» війнам з боку Росії активно створюється також і в Україні, що має особливо важливе значення для нашої держави.

Основними кроками з побудови такої системи стали:

  • визначення концептуальних основ опору діям Росії у «гібридній» сфері, зокрема:

введення в дію нової Концепції розвитку сектора безпеки і оборони України (березень 2016 р.);

розробка Закону «Про національну безпеку України».

  • законодавче обмеження діяльності проросійських сил в Україні, в т. ч.:

заборона діяльності Комуністичної партії України;

проведення судового процесу із заборони діяльності Партії регіонів в Україні.

  • посилення протидії антиукраїнській пропаганді, а саме — ухвалення:

Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (квітень 2015 р.);

Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення друкованих засобів масової інформації Міністерством оборони України на час проведення антитерористичної операції» (травень 2017 р.);

Доктрини інформаційної безпеки України (лютий 2017 р.).

  • забезпечення захисту української мови, культури та освіти, в т. ч.:

ухвалення Закону України «Про освіту» (вересень 2017 р.);

відміна та визнання невідповідним Конституції України Закону «Про основи державної мовної політики» (березень 2014 року, лютий 2018 року; був прийнятий за часів режиму В. Януковича).

  • підвищення надійності захисту стратегічно важливих об’єктів, зокрема затвердження:

рішення РНБОУ «Про вдосконалення заходів забезпечення захисту об'єктів критичної інфраструктури України» (грудень 2016 р.);

Концепції створення державної системи захисту критичної інфраструктури (січень 2018).

  • підвищення захисту українського кібернетичного простору, в т. ч.:

створення центрів реагування на кіберзагрози в державній інформаційній інфраструктурі.

На сьогодні Ситуаційний центр забезпечення кібербезпеки створений на базі Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ. Для забезпечення його роботи отримане необхідне технічне обладнання і програмне забезпечення в рамках виконання першого етапу угоди про реалізацію трастового фонду Україна-НАТО з питань кібербезпеки.

 

Вагомим чинником, який підвищує спроможність України протидіяти «гібридним» війнам з боку Росії, є співпраця нашої держави у цій сфері зі США, ЄС та НАТО.

На теперішній час найбільш важливими формами такої співпраці є:

  • реалізація спільного проекту, в рамках якого Спеціальна група «Стратком Схід» аналізує канали і способи поширення російської пропаганди в Україні;
  • активна робота західних ЗМІ з викриття реалій політики режиму В. Путіна на українському напрямі, а також підтримки дій України у протистоянні з Російською Федерацією;
  • надання США, НАТО та ЄС консультативної допомоги Україні у стримуванні «гібридних» війн з боку Росії, у т. ч. через представництва у Києві та інші органи (зокрема Центр інформації та документації НАТО);
  • фінансування західними країнами та міжнародними організаціями спеціальних програм підтримки процесу реформ в Україні, сприяння у роботі українських ЗМІ, а також надання грантів на реалізацію різного роду проектів за участю неурядових організацій;
  • поглиблення взаємодії між США, НАТО і ЄС та Україною в сфері кібернетичної безпеки.

Зокрема, нещодавно у США був прийнятий Закон «Про співробітництво з Україною з питань кібербезпеки», який передбачає надання допомоги нашій державі у вдосконаленні національної концепції кібербезпеки, а також здійсненні практичних заходів із захисту комп’ютерних мереж державних органів та зменшення залежності України від російських інформаційних та комунікаційних технологій.

  • проведення навчань із захисту критичної інфраструктури, в т. ч. за участю Центру передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки.

 

Робота згаданих органів та систем вже дала відчутні позитивні результати. Насамперед це стосується більш адекватного розуміння США та Європою дійсних цілей та спрямованості політики Москви, а також методів її реалізації. В свою чергу, це дозволило посилити протидію спробам Кремля реалізувати свої плани у відношенні США, НАТО та ЄС. Водночас були суттєво підвищені можливості України щодо протистояння збройній агресії Росії з елементами «гібридної» війни.

 

Разом з тим, ні США та Європа, ні Україна, все ще не можуть повністю заблокувати поширення негативного впливу з боку Москви. Свідченням цього є зміцнення позицій євроскептичних, проросійських, націоналістичних та лівих партій і рухів за результатами парламентських виборів в країнах ЄС у 2017 році.

Результати парламентських виборів в окремих країнах ЄС в 2017 році:

  • ФРН (24 вересня): «Альтернатива для Німеччини» — третє місце (11,5 % голосів);
  • Австрія (15 жовтня): «Австрійська партія свободи» — друге місце (26 % голосів);
  • Чехія (21 жовтня): «Акція невдоволених громадян» — перше місце (29,6 % голосів); «Свобода та пряма демократія» — четверте місце (10,6 %); Комуністична партія Чехії і Моравії — п’яте місце (7,7 % голосів).

Подібні тенденції відмічаються також і в Україні. Зокрема, протягом останнього часу відбувається активізація діяльності різного роду популістських сил, які намагаються розхитати політичну ситуацію в країні.

 

Все це в значній мірі пов’язано з недосконалістю систем протидії «гібридним» війнам Росії, що має як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. На сьогоднішній день основними з них є:

  • відсутність у США, Європи та України комплексної, узгодженої стратегії дій з блокування заходів Росії у «гібридній» сфері. По суті, такі дії мають тактичний та ситуативний характер, а взаємодія сторін організовується лише за окремими, хоча і важливими напрямами;
  • недостатня рішучість керівництва ЄС та, нажаль і України як основного об’єкта агресії з боку Москви, щодо здійснення критичних для Росії кроків з протидії її впливу. Зокрема, як в країнах ЄС, так і в Україні, продовжують працювати російські ЗМІ, громадські організації та представництва «Россотрудничесва», які саме і є основними інструментами «гібридних» війн Росії;
  • збереження російського лобі у політико-економічних колах США, країн ЄС та України, яке створює перешкоди у проведенні дієвої політики зі стримування Російської Федерації. Проявами цього є заклики окремих політиків та бізнесменів як на Заході, так і в Україні, щодо необхідності припинення тиску на Росію та відновлення співробітництва з нею;
  • наявність проблем у відносинах між Україною та країнами ЄС, у т. ч. економічного та історичного характеру. Невирішеність таких проблем, які набувають періодичної активізації в результаті російських провокацій та безвідповідальних дій місцевих політичних сил, створює додаткові перешкоди у поглибленні взаємодії між Україною та її європейськими партнерами у протидії політиці Москви;
  • нестача, а в низці випадків, неефективність використання коштів, які виділяються урядами країн ЄС та України на заходи зі стримування Російської Федерації. Крім того, окремою проблемою є недостатня кількість фахівців, які можуть ефективно працювати в сфері протидії «гібридним» війнам з боку Росії.

 

Наявність таких проблем потребує подальшої спільної роботи США, Європи та України з розбудови і підвищення ефективності системи стримування неоімперської політики Москви, в т. ч. у «гібридній» сфері. Насамперед в цьому плані вважається за доцільне зосередити зусилля на таких основних напрямах:

  • розробці комплексної стратегії протидії «гібридним» війнам з боку Росії, з наданням їй більш активного та наступального характеру. Так, необхідно перейти від стримування дій Москви до здійснення активних кроків зі впливу на ситуацію в Росії та її зовнішню політику із застосуванням всього спектру політичних, економічних, інформаційних і спеціальних методів та заходів;
  • налагодженні максимально тісної та комплексної взаємодії між США, ЄС та Україною у згаданій сфері. Вирішенню даного питання сприяло б створення централізованої системи міжнародних та національних органів, у т. ч.:

міжнародного керівного центру з функціями визначення та узагальнення «гібридних» загроз з боку Росії, розробки загальної стратегії дій на випередження та у відповідь, а також координації кроків з їх реалізації;

національних центрів із завданнями оцінки загроз їх країнам у «гібридній» сфері та організації заходів із захисту національних інтересів;

комплексу структур з безпосередньої реалізації відповідних заходів, включаючи: спецслужби, неурядові організації та засоби масової інформації.

  • забезпеченні належного фінансування заходів стримування Росії; підвищенні ефективності фінансових витрат; підготовці відповідних фахівців, у т. ч. на міжнародному рівні;
  • посилення уваги держави до неурядових організацій, які можуть бути залучені до протидії «гібридним» війнам з боку Росії.

 

Здійснення наведених кроків потребуватиме політичної волі керівництва всіх зацікавлений країн, у т. ч. щодо подолання боязні подальшого погіршення відносин з Росією, надання переваги спільним цінностям над національними інтересами, а також вирішення існуючих міждержавних суперечностей на основі спільних інтересів.

Відмова від такого підходу матиме вкрай негативні наслідки в плані послаблення та підриву єдності Західної цивілізації, що призведе до подальшого поширення хаосу у світі. Наслідком цього стане також і підвищення загроз виникнення збройних конфліктів і війн локального, регіонального та світового рівнів.