22 червня 2017

Історичний досвід і новаторство в китайській політиці в умовах сучасних геополітичних змін

Частина 2. Особливості зовнішньої політики Китаю в нових геополітичних умовах

Частина 1. «Хто повторює старе і дізнається про нове, той може бути провідником...» — Конфуцій

 

Олександр Лебідь, військовий і політичний експерт

Прояв мудрості Конфуція можна віднайти і в сучасних підходах Китаю до ведення зовнішньої політики, яка спрямована на посилення ролі КНР у міжнародних відносинах.

Так, модернізуючи і адаптуючи сьогоднішні реалії, але не змінюючи при цьому їх первісної суті, китайське керівництво дотримується принципів ведення зовнішньої політики, вироблених протягом тривалої історії Китаю. До основних з таких принципів слід віднести:

  • національні інтереси мають пріоритет порівняно з будь-якими іншими зовнішньополітичними проблемами (своєрідний «китаєцентризм»);
  • зовнішньополітичні завдання вирішуються послідовно і цілеспрямовано;
  • відсутні часові обмеження для вирішення стратегічних завдань зовнішньої політики;
  • міжнародне співробітництво розвивається за рахунок адаптації національних інтересів до місцевих законів і традицій, завдяки чому запобігаються конфлікти;
  • застосовується економічне і соціокультурне «абсорбування» народів, залучених до співпраці з Китаєм;
  • заохочується еміграція китайців.

Ці принципи враховувалися з самого початку китайських реформ. Не виключено, що саме тому Ден Сяопін зробив єдино правильний вибір, приступивши до розвитку співпраці з розвиненими країнами, замість того, щоб зміцнювати зв'язки з колишнім СРСР. Як наслідок, Китай дістав можливість налагодити прагматичні відносини з більшою частиною світу і створити умови для свого економічного розвитку.

Уникаючи будь-яких конфліктів протягом останніх більш, ніж тридцяти років, і намагаючись інтенсивно розвиватися економічно, Китай зумів вибудувати прагматичні відносини з багатьма країнами. Зміцнення його міжнародних позицій зумовило активізацію діяльності щодо забезпечення стабільного розвитку світової економіки в умовах турбулентності, що посилюється на Заході.

Для того, щоб реалізувати національні стратегічні інтереси, офіційний Пекін активізував свою діяльність на міжнародних майданчиках, а також активно розвиває прагматичні відносини зі світовими «центрами сили». Використання Китаєм цих майданчиків передбачає діяльність по ряду напрямів, до основних з яких слід віднести:

  • участь у формуванні міжнародного порядку денного економічного розвитку;
  • формування у іноземних партнерів ставлення до Китаю як до надійного світового лідера;
  • розширення багатостороннього співробітництва КНР з країнами Європи та Азії;
  • зміцнення регіональної стабільності за допомогою Шанхайської організації співпраці.

 

Беручи участь у формуванні міжнародного порядку економічного розвитку, Китай використовує можливості «Великої двадцятки» (G20). В рамках свого головування в цій організації китайська сторона виступила на саміті G20 4–5 вересня 2016 року в м. Ханчжоу з ініціативою створити умови для стабільного глобального економічного зростання. Як відомо, ініціатива Китаю полягала в тому, що він закликав міжнародне співтовариство будувати інноваційну, здорову, взаємопов'язану і інклюзивну світову економіку. Формування такого підходу до розвитку світової економіки дозволить збільшити частку країн, що розвиваються в глобальних ланцюжках доданої вартості, а самому Китаю — зайняти позицію лідера серед країн, що розвиваються.

Саміт G20 в м. Ханчжоу, 4–5 вересня 2016 р.
Саміт G20 в м. Ханчжоу, 4–5 вересня 2016 р.

Ініціатива китайської сторони була врахована при організації неформальної зустрічі міністрів закордонних справ країн «Великої двадцятки» 16–17 лютого 2017 року у Бонні (ФРН). Зокрема, там обговорювалася роль зовнішньої політики у протидії глобальним викликам, а також можливість побудови мирного та справедливого світового порядку. Про те, що ФРН, як держава, що очолила організацію G20 після КНР, приділяє особливу увагу китайським ініціативам, можна судити по переговорам між міністрами закордонних справ ФРН З. Габріелем і КНР Ваном І. Цю зустріч слід розцінювати як черговий етап розвитку китайсько-німецького стратегічного партнерства. Необхідно зазначити, що подальша співпраця між КНР і ФРН залежить від надання німецькому бізнесу рівних з китайськими підприємцями прав на ринку Китаю. Під час переговорів З. Габріель акцентував на цьому увагу китайської сторони.

 

Виступ Голови КНР Сі Цзіньпіна на відкритті економічного форуму в Давосі, 17–20 січня 2017 р.
Виступ Голови КНР Сі Цзіньпіна на відкритті економічного форуму в Давосі, 17–20 січня 2017 р.

При формуванні у закордонних партнерів ставлення до Китаю як до надійного світового лідера Пекін демонструє своє бажання і надалі розвивати світове співробітництво. Відкриваючи міжнародний економічний форум в Давосі, який 17–20 січня 2017 року проходив під гаслом «Чуйне і відповідальне лідерство», Сі Цзіньпін активно виступив на захист глобалізації, назвавши при цьому основними причинами кризових явищ в світі непродуману зовнішню політику провідних країн.

В цілому, виступ китайського лідера на форумі демонструє, що Пекін відверто зацікавлений в незворотності глобалізації, розвитку якої загрожують політичні популісти на Заході, чиї позиції сьогодні помітно посилюються. Потенційна можливість ослаблення економічних зв’язків внаслідок зосередження США і країнами ЄС своїх зусиль на вирішенні внутрішніх проблем, здатна зруйнувати позитивну динаміку розвитку китайської економіки, структура якої зорієнтована на зовнішнє споживання.

Крім того, виступ Сі Цзіньпіна проти протекціонізму і будь-яких обмежень в міжнародній торгівлі свідчить про наміри КНР продовжити активну співпрацю із західними країнами і «проникати» в їх економіку з метою розширення можливостей свого розвитку. Заява китайського лідера в Давосі стала закономірним кроком в справі реалізації ініціативи з «будівництва інноваційної, здорової, взаємозалежної і інклюзивної світової економіки», з якою Пекін виступив на саміті G20 в Ханчжоу в 2016 році. Такими заходами Китай прагне забезпечити діяльність національної економіки за рамками стадії виробництва в «глобальних ланцюжках доданої вартості», займаючи нові місця в передвиробничій і післявиробничій стадіях. Також участь Сі Цзіньпіна в форумі мала продемонструвати неослабну зацікавленість КНР в іноземних інвестиціях, перш за все для розвитку високих технологій, а також можливості самих китайців щодо інвестування економіки іноземних держав. Виходячи з діяльності китайської делегації на форумі в Давосі, можна стверджувати, що учасники форуму зацікавилися Пекіном, як потенційним інвестором. Фактично, формат і тематика зустрічей Голови КНР можуть розцінюватися як демонстрація амбітних намірів Китаю стати одним з лідерів глобальних економічних процесів.

У свою чергу, Китай пом’якшує обмеження на допуск на свій фондовий ринок фірм з іноземним капіталом, яким дозволяється випускати цінні папери на території КНР. У доповіді про роботу уряду КНР, підготовленої перед 5-ю сесією Всекитайських зборів народних представників 12-го скликання (проводилася в березні 2017 року), викладена підтримка запровадженню адміністративних процедур для іноземних інвестицій (зареєстрованих в країні компаній) і дозволу закордонним фірмам випускати облігації та приймати участь в науково-технічних програмах і інфраструктурних проектах.

 

Один пояс — один шляхДля розширення багатостороннього співробітництва з країнами Європи та Азії КНР в повному обсязі використовує китайську геоекономічну ініціативу «Один пояс — один шлях». Концепція реалізації цієї ініціативи була вперше представлена Сі Цзіньпіном під час його відвідин країн Центральної Азії, а також Індонезії в 2013 році. Ініціативою передбачається розвиток економічних і культурних зв'язків між країнами, що розвиваються, і розвиненими державами Євразії, створення умов для інтеграції країн з економікою, що розвивається, у глобальні виробничі зв'язки. Попутно Китай зміцнює культурні зв'язки з тими країнами, які запрошені до реалізації проекту «Один пояс — один шлях», що дає можливість уникати будь-яких спірних питань у взаєминах.

За час, що минув після оприлюднення ініціативи, близько 40 країн підписали угоду з КНР про співробітництво на основі повного консенсусу. Всього ж про свою участь заявили понад 100 країн і міжнародних організацій.

Черговим етапом у справі реалізації ініціативи став форум «Один пояс — один шлях», який пройшов в Пекіні 14–15 травня 2017 року та зібрав близько 1500 представників зі 130 країн, в тому числі 29 глав іноземних держав. Така кількість учасників форуму продемонструвала високу ефективність застосування сьогоднішнім керівництвом Китаю принципів ведення зовнішньої політики, яких дотримувалися китайські лідери в далекому минулому. Відкриваючи форум, Голова КНР Сі Цзіньпін говорив про прагнення сприяти створенню «...нової моделі міжнародного взаємовигідного співробітництва», при якій Китай не буде втручатися «...у внутрішні справи інших держав». За заявою китайського лідера, «країни повинні поважати суверенітет, територіальну цілісність, особливості соціального розвитку, корінні інтереси і стурбованості один одного». Демонстрація відсутності домагань разом з величезним економічним потенціалом забезпечили китайській ініціативі серйозну міжнародну увагу.

Форум міжнародного співробітництва «Один пояс — один шлях», Пекін, 14–15 квітня 2017 р.
Форум міжнародного співробітництва «Один пояс — один шлях»,
Пекін, 14–15 квітня 2017 р.

Виходячи з цього, на форумі була зроблена спроба знайти можливі варіанти узгодження концепції ініціативи «Один пояс — один шлях» з діями кожної з країн-учасниць по розвитку національних економік. Учасники також обговорили умови, що необхідні для активізації інтеграційних процесів, парламентського співробітництва і взаємодії в питаннях боротьби з екстремізмом. Відбувся обмін думками про можливість інтегрування національних економік з точки зору об'єднання елементів місцевої інфраструктури, усунення перешкод для торгових потоків і т. п. Важливим елементом зустрічі стало проведення круглого столу за участю глав держав-учасниць форуму.

Програма форуму підкреслила намір Китаю зробити стійким розвиток інтеграційних процесів в регіоні Південно-Східної і Центральної Азії на тлі «таймаута» західних країн в питаннях глобалізації. Пекін також приділив особливу увагу розвитку міжнародних контактів в перспективних і наукомістких галузях економіки, не забуваючи при цьому про втілення середньострокових проектів, в яких зацікавлені китайські виробники. Розвиток співробітництва в інноваційній сфері з китайського боку полягатиме у складанні плану дій з проведення науково-технічних розробок, створення спільних лабораторій і науково-технічних парків. Одночасно Китай розвиватиме взаємовигідне торговельно-економічне партнерство з учасниками ініціативи «Один пояс — один шлях».

Підтримка Китаєм ініціативи «Один пояс — один шлях»
Підтримка Китаєм ініціативи
«Один пояс — один шлях»

Для реалізації своїх намірів в рамках ініціативи Китай готовий виділити чималі кошти. Так, китайська сторона заявила про наступні плани:

  • збільшити фінансування Фонду Шовкового шляху приблизно на 14,5 млрд дол. США;
  • здійснити через національну банківську мережу (Китайський банк розвитку та Експортно-імпортний банк Китаю) спеціальне кредитування проектів співпраці з розвитку інфраструктури, промисловості і фінансового сектора в рамках ініціативи «Один пояс — один шлях» більш, ніж на 55 млрд дол. США;
  • надати країнам, що розвиваються і міжнародним організаціям, які беруть участь в реалізації ініціативи, фінансову допомогу в розмірі приблизно 9 млрд дол. США;
  • створити Китайсько-російський регіональний фонд співпраці, розвитку та інвестування, в який Національна комісія Китаю з розвитку і реформ внесе 14,5 млрд дол. США. Передбачається, що з цього фонду 1,45 млрд дол. США буде використано в інтересах розширення співпраці північно-китайських провінцій з російським Далекосхідним регіоном;
  • надати 290 млн дол. США для вирішення продовольчих проблем в країнах, розташованих уздовж транспортних шляхів ініціативи «Один пояс — один шлях»;
  • виділити протягом трьох наступних років 1 млрд дол. США для Фонду допомоги нужденним країнам Південної Азії.

Для того, щоб успішно реалізувати ініціативу «Один пояс — один шлях» Китай домігся її визнання на рівні ООН. З початку її реалізації ініціатива кілька разів виносилася на обговорення на засіданнях ООН, а в минулому форумі брав участь Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш. За його заявою, китайська ініціатива — «...це спільне бачення глобального розвитку, а Китай став центральною опорою міжнародного принципу багатосторонніх відносин».

Проведення форуму супроводжувалося масштабною інформаційною підтримкою, одним з елементів якої стало опублікування книги про ініціативу «Один пояс — один шлях» на 14 мовах. У ній міститься опис основних цілей і ключових проектів, запланованих до реалізації в рамках ініціативи. Дана книга стала черговим виданням в серії багатомовних книг «Ключові слова для розуміння Китаю», які висвітлюють різні аспекти життя в КНР.

Крім істотних фінансових вливань Китаю в ініціативу «Один пояс — один шлях», до основних підсумків цього форуму слід віднести:

  • домовленість учасників про створення системи забезпечення стабільної фінансової підтримки і хеджування ризиків реалізації ініціативи «Один пояс — один шлях»;
  • вироблення учасниками спільної позиції щодо застосування екологічно чистих технологій у виробництві;
  • збільшення кількості країн і міжнародних організацій, які підписали угоду про співпрацю в рамках ініціативи «Один пояс — один шлях». За результатами форуму, така угода є у 68 країн і організацій, які домовилися про проведення аналогічного форуму в 2019 році;
  • підписання меморандуму про взаєморозуміння з учасниками ініціативи (Монголія, Пакистан, Непал, Хорватія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Албанія, Тімор, Сінгапур, М'янма і Малайзія);
  • встановлення взаємодії з міжнародними організаціями при ООН, зокрема: Програмою розвитку ООН, Організацією Об'єднаних Націй з промислового розвитку, Програмою ООН по населених пунктах, Дитячим фондом ООН;
  • підписання договору про розвиток співробітництва в сфері економіки і торгівлі з 30 країнами, в тому числі: В'єтнамом, Пакистаном, Шрі-Ланкою, Філіппінами, Індонезією, Узбекистаном і Білоруссю;
  • підписання договору про створення Азійської асоціації взаємодії у фінансовій сфері.

Робота форуму завершилася підписанням спільного комюніке, яке містить 76 напрямів взаємодії в таких галузях як міжнародна політика, торгівля, фінанси, гуманітарні зв'язки.

Ініціатива «Один пояс — один шлях»
Ініціатива «Один пояс — один шлях»

Попередні оцінки форуму ініціативи «Один пояс — один шлях» свідчать про методичне і цілеспрямоване зосередження китайським керівництвом зусиль на просування процесу глобалізації, до якого колективний Захід сьогодні демонструє досить прохолодне ставлення. Такі зусилля дозволили Китаю запропонувати світовій громадськості проект встановлення глобального економічного співробітництва. Це знайшло відгук у значної частини країн, які активно шукають можливість інтегруватися в світову економіку. Таким чином, спочатку будучи ініціативою регіонального співробітництва, «Один пояс — один шлях» набула глобального характеру, дозволивши Китаю зайняти у світі більш сильну позицію. При цьому КНР виступає ініціатором, організатором і фінансовим донором нового формату співпраці в Євразії.

Ініціатива, за умови свого динамічного розвитку, створить передумови для виникнення нового центру зростання світової економіки. Однак забезпечити довгостроковий динамічний розвиток в рамках ініціативи можливо в тому випадку, якщо в ній візьмуть участь розвинені країни Заходу, які дозволять новітнім технологіям вийти в азійські країни.

 

Китай та ШОСЗміцнення регіональної стабільності з використанням можливостей Шанхайської організації співпраці (ШОС) Китай вважає важливою умовою у справі посилення своєї ролі в Азії. Створення організації було викликано необхідністю забезпечити передбачуваний розвиток відносин з країнами Центральної Азії після того, як припинив своє існування Радянський Союз, і перш за все в сфері безпеки. Сьогодні, разом з вирішенням питань, пов'язаних з безпекою, організація розширює економічне партнерство між країнами-членами ШОС. Зокрема, останнім часом Пекін активно підтримує процес збільшення кількості учасників організації, яких він розглядає як економічний ринок з великим потенціалом. Так, КНР проводить політику, спрямовану на зменшення торговельних бар'єрів між країнами-членами та партнерами ШОС з подальшим створенням загального економічного простору. У свою чергу, країни-учасниці співробітництва в рамках організації ставляться до Китаю як до сильного партнера, з яким необхідно вести діалог, а також як до джерела інвестицій і технологій.

Внаслідок зазначених причин, за допомогою різних форм співпраці, до яких відноситься членство, партнерство по діалогу, країни-спостерігачі і країни, що подали заявку на участь в якості спостерігача, навколо організації об'єдналося до двадцяти держав Центральної, Південної і Південно-Східної Азії, а також Кавказу.

Процесу інтенсифікації КНР економічного співробітництва намагається протидіяти Росія, яка розглядає ШОС лише як засіб для об'єднання зусиль в боротьбі з екстремізмом в різних його проявах. З метою розширити співробітництво з питань безпеки в рамках ШОС голова парламентської асамблеї ОДКБ В. Володін 26 березня 2017 року закликав обговорити зі структурами і членами ШОС методи протидії гібридним війнам. Росія обрала таку позицію, побоюючись посилення китайської економічної експансії в Центрально-азійських країнах.

Крім того, тертя між КНР і РФ виникають через ініціативи останньої зі створення наднаціональних організацій з частковим делегуванням суверенітету. Пекін, який категорично виступає проти обмеження китайського суверенітету, негативно сприймає подібні заклики.

Однак, дотримуючись своїх принципів зовнішньої політики, Китай сприяє конструктивному розвитку китайсько-російських відносин. Так, під час Саміту глав держав-членів Шанхайської організації співпраці (8–9 червня ц. р. в Казахстані), разом з іншими документами були ухвалені Конвенція ШОС з протидії екстремізму і Заява глав держав-членів ШОС про спільну протидію міжнародному тероризму.

Крім того, Сі Цзіньпін, коментуючи початок головування Китаю в ШОС (2017–2018 рр.), виступив з пропозицією розробити Програму співробітництва з боротьби з «трьома силами зла» на найближчі три роки. Такий підхід цілком співпадає з російськими інтересами в організації.

Засідання Ради глав держав-членів Шанхайської організації співробітництва в Астані (Казахстан), 8–9 червня 2017 р.
Засідання Ради глав держав-членів Шанхайської організації співробітництва
в Астані (Казахстан), 8–9 червня 2017 р.

При цьому Китай продовжує послідовно виконувати свої завдання. Під час виступу на саміті Сі Цзіньпін запропонував розробити п'ятирічний План дій щодо реалізації положень Договору про довгострокове добросусідство, дружбу і співробітництво держав-членів ШОС (повинен визначити напрями співпраці між країнами), сформувати інститути регіонального економічного співробітництва, а також визначити умови співпраці засобів масової інформації.

Необхідно зазначити, що після приєднання Індії та Пакистану до ШОС, організація буде змушена пристосовуватися до нових обставин свого функціонування. Зокрема, Китай під час свого головування змушений буде докладати зусилля для збереження стабільності організації на тлі напружених індійсько-пакистанських відносин.

 

В рамках прагматичного розвитку відносин зі світовими «центрами сили» офіційний Пекін особливу увагу приділяє веденню стратегічного діалогу зі Сполученими Штатами Америки, а також налагодженню продуктивних зв'язків з Російською Федерацією і Європейським Союзом.

 

Перша офіційна зустріч Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа, Флорида, 6 квітня 2017 р.
Перша офіційна зустріч Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа, Флорида, 6 квітня 2017 р.

Розвиток стратегічного діалогу зі Сполученими Штатами Америки залишається найбільш важливим напрямом у зовнішній політиці КНР. В умовах «політичної турбулентності» в міжнародних відносинах, викликаної посиленням позицій популістів в західних країнах, коригуванням президентом Д. Трампом зовнішньополітичного курсу США і агресивною зовнішньою політикою Росії, офіційний Пекін інтенсивно вибудовує свої відносини з новою американською адміністрацією. Таку підвищену увагу до китайсько-американських відносин можна пояснити прагненням скористатися ситуацією для того, щоб зайняти місце серед світових лідерів.

Зокрема, 6–7 квітня 2017 року відбувся візит Голови КНР Сі Цзіньпіна до США, де він перше зустрівся з Д. Трампом. Про те, що китайська сторона приділила особливу увагу налагодженню відносин з новим американським керівництвом свідчить той поспіх, з яким організовувався візит китайського лідера, а також відвідування Головою КНР американської території вдруге поспіль, що йде врозріз з дипломатичним протоколом. Цілком ймовірно, що така поспішність викликана зацікавленістю китайської сторони в якнайшвидшій «об'єктивній оцінці» нового президента США і встановленні особистого контакту між главами двох держав. Встановлення такого контакту на самому початку президентського терміну Д. Трампа мало на меті створення фундаменту для прогнозованого і безконфліктного розвитку двосторонніх відносин, що повністю відповідає принципам зовнішньої політики КНР.

Першу після зміни американського керівництва китайсько-американську зустріч на вищому рівні Пекін спробував використати для формування у нового президента США позитивного сприйняття основних зовнішньополітичних устремлінь КНР. Як відзначило китайське агентство «Сіньхуа», Сі Цзіньпін закликав США приєднається до ініціативи «Один пояс — один шлях», яку попередня адміністрація США сприймала як конкурентну своїй стратегії щодо посилення американської ролі в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Крім того, глава Китаю наголосив на важливій ролі активізації військового співробітництва між США і КНР, в тому числі на вищому рівні, для того, щоб запобігти конфліктам за участю збройних сил обох країн. Звертаючи увагу на цю позицію, китайські державні засоби масової інформації подавали зустріч лідерів двох країн як приклад в плані попередження конфронтації, яку в усьому світі вважали неминучою.

Особливістю зустрічі китайського та американського лідерів стало її неформальне проведення. Такий формат дозволив учасникам не дотримуватися протоколу і не приймати за підсумками зустрічі спільної заяви. Таким чином, сторони «підстрахувалися» на той випадок, якщо після завершення переговорів залишаться невирішеними важливі проблеми.

Згаданий підхід був використаний через досить великий список питань, у кожної зі сторін на які були свої відповіді. До таких проблем сьогодні можна віднести: відносини між країнами в сферах економіки, торгівлі і безпеки; валютна політика, протекціонізм в економіці; ракетно-ядерна програма КНДР; політика КНР в Південно-Китайському морі; розміщення в регіоні американських протиракетних комплексів.

Прагнучі конструктивно розвивати відносини, китайська сторона намагалася досягти компромісу в сфері економіки з метою уникнути як додаткової напруженості в двосторонніх відносинах, так і ускладнення економічної ситуації в КНР перед черговим з'їздом Комуністичної партії Китаю. При цьому враховувалася особиста зацікавленість Д. Трампа в досягненні конкретних результатів, які могли б продемонструвати його ефективність у виконанні передвиборних обіцянок. Перш за все мається на увазі вирішення питання торгового дефіциту між США і КНР, а також збільшення кількості робочих місць в американській економіці.

Дефіцит торгового балансу США з Китаєм, млрд дол. США Двосторонні прямі інвестиції Китаю і США, млн дол. США
Дефіцит торгового балансу США з Китаєм, млрд дол. США Двосторонні прямі інвестиції Китаю і США, млн дол. США

У цьому контексті Китай продемонстрував свій намір піти на суттєві поступки американській стороні, серед яких: скасування заборони на імпорт яловичини (встановлений з 2003 року), збільшення імпорту сільськогосподарської продукції та масштабів інвестицій в інфраструктурні проекти, які здійснюються на американській території. За повідомленням міністра торгівлі США У. Росса, китайська сторона заявила, що має намір скоротити китайсько-американський торговельний дисбаланс, розраховуючи зменшити темпи інфляції в КНР. Такою відвертістю на переговорах з американцями китайська делегація в черговий раз продемонструвала свою зацікавленість у конструктивному розвитку двосторонніх відносин. Разом з тим, ефективність китайсько-американського співробітництва після переговорів Сі Цзіньпіна і Д. Трампа буде викладена в звіті спільної робочої групи за підсумками ста днів діяльності у вищезгаданих напрямах.

Одночасно під час зустрічі китайська делегація дала зрозуміти, що готова змінити ставлення до проблем міжнародної безпеки, що може свідчити про наміри Пекіна оновити відносини з Вашингтоном. До таких проблем відносяться:

  • вирішення сирійського конфлікту. Сі Цзіньпін не тільки не засудив завданий американцями удар по авіабазі Шайрат, а й визнав його як вимушений в умовах застосування хімічної зброї проти мирного сирійського населення. В цей же час КНР продовжує наполягати на пошуку політичного вирішення конфлікту в Сирії. Не виключено, що Китай може підтримати зміну режиму Б. Асада в обмін на зміну позиції США щодо проблеми Південно-Китайського моря;
  • денуклеаризація Корейського півострова. В цьому питанні Китай зобов'язався всебічно виконувати резолюції РБ ООН щодо КНДР. За заявою держсекретаря США Р. Тіллерсона, під час переговорів китайська сторона погодилася на тіснішу співпрацю з Вашингтоном у питанні припинення ракетно-ядерної програми КНДР.

Для якнайшвидшого просування у вирішенні північнокорейської ядерної проблеми американська сторона обіцяла розвивати торговельні відносини з КНР. У своїй заяві Д. Трамп зазначив, що він повідомив Сі Цзіньпіна про можливість укладення вигідної для китайської сторони торгової угоди в тому випадку, якщо Китай «...усуне загрозу КНДР або якимсь чином вплине на неї». Раніше, під час підготовки китайсько-американського саміту Р. Тіллерсон заявив, що «ера стратегічного спокою» завершується. У свою чергу Д. Трамп заявив про готовність до самостійного вирішення північнокорейської ядерної проблеми, в разі якщо офіційний Пекін відмовиться використати для цього свій сильний вплив на Пхеньян.

Однак темпи, з якими президент США розраховував досягти домовленості щодо ядерної програми КНДР, явно випереджають готовність Китаю до прийняття рішення щодо Північної Кореї. Зокрема, Д. Трамп невідкладно посилив військову присутність США в Південно-Східній Азії, розмістивши в регіоні авіаносну ударну групу на чолі з авіаносцем «Карл Вінсон» і елементи системи протиракетної оборони США на території Південної Кореї (завершення цього процесу планується в кінці 2017 року ). За рахунок цього американська сторона виявилася на «крок попереду» від своїх супротивників в питаннях військового стримування в регіоні. Фактично, вжиті Д. Трампом заходи свідчать про намір змусити Пекін розвивати відносини на своїх умовах.

Зволікаючи з прийняттям дієвих заходів щодо КНДР, офіційний Пекін явно втратив можливість вирішити ядерну проблему на Корейському півострові і одночасно зберегти статус-кво у військовій сфері регіону. Тому, негативно відреагувавши на розміщення американських протиракет в Південній Кореї, Китай і далі наполягає на мирному врегулюванні проблем з Північною Кореєю і всіляко уникає прямої участі у вирішенні цієї кризи. У телефонній розмові з Д. Трампом 24 квітня 2017 року Сі Цзіньпін висловив сподівання, що «...всі сторони проявлять стриманість і не допустять дій, які можуть привести до ескалації напруженості».

Чому Китай виступає проти розміщення системи ПРО THAAD у Південній Кореї?
Чому Китай виступає проти розміщення системи ПРО THAAD у Південній Кореї?

До речі, окремі публікації в китайських засобах масової інформації спрямовані на дистанціювання Китаю від північнокорейської проблеми і підкреслюють, що у Пекіна немає можливості впливати на керівництво КНДР. На думку китайських аналітиків, «перекладання» відповідальності за напруженість на Корейському півострові на КНР є неправильним, а північнокорейська ядерна проблема є наслідком американсько-північнокорейських відносин, зокрема, відсутності протягом більш, ніж 60 років мирного договору між США і КНДР.

Подібні «інформаційні вкидання» зайвий раз свідчать, що китайсько-американський стратегічний діалог буде складним через використання Пекіном «гібридних» підходів до вирішення проблем у сфері безпеки, які дуже нагадують російську «гібридну» агресію проти України.

Одночасно в збройних силах КНР пройшли заходи з підвищення боєготовності з метою скорочення часу реагування на виникнення будь-яких «надзвичайних обставин, пов'язаних з КНДР». При цьому залишається неясною спрямованість такого реагування.

Не виключено, що жорсткі однобічні дії нинішнього керівництва США підштовхнуть керівництво Китаю до більш активної участі у врегулюванні міжнародних конфліктів.

В цілому, до основних підсумків китайсько-американської зустрічі на вищому рівні можна віднести:

  • обмін інформацією про підходи до реалізації національних інтересів, що разом з встановленням особистих контактів і робочих зв'язків вкрай важливо для подальшого розвитку відносин між президентом США Д. Трампом, що не має досвіду державного управління, і лідером КНР Сі Цзіньпіном, який має багаторічний досвід просування по щаблях державної ієрархії Китаю. За заявою міністра закордонних справ КНР Вана І, Пекін акцентував увагу на своїй принциповій позиції щодо Тайваню, Тибету і проблеми Південно-Китайського моря, а також висловив надію, що США будуть керуватися принципами трьох китайсько-американських спільних комюніке /Шанхайське комюніке, Китайсько-американське комюніке про встановлення дипломатичних відносин і комюніке 17 серпня/ і політикою одного Китаю. Фактично, китайська сторона виклала свої умови, при дотриманні яких вона згодна розвивати китайсько-американські відносини;
  • визнання спільної відповідальності за безпечний розвиток міжнародних відносин і запобігання збройних конфліктів. Сторони наголосили на необхідності підтримки контакту і узгодження дій по найбільш важливих міжнародних проблемах. Виходячи з цього, досягнуто домовленості про обмін думками між двома країнами на високому рівні. Зокрема, президент США Д. Трамп прийняв запрошення відвідати КНР до кінця поточного року. Крім того, лідери обох країн домовилися підтримувати контакти по всіх наявних каналах зв'язку;
  • встановлення співробітництва на високому рівні в питаннях зовнішньої політики і безпеки, економіки, взаємодії між правоохоронними органами і в сфері кібербезпеки, а також соціального та гуманітарного характеру. Лідери двох держав обіцяли, що першочергові зусилля КНР і США зосередять на взаємодії в питаннях політики, безпеки і економіки;
  • домовленості про розвиток співробітництва на різних рівнях в сферах торгівлі та інвестицій, врегулювання торгово-економічних протиріч, боротьби з нелегальною міграцією, пошуку осіб, які ховаються від правосуддя за межами країни, повернення незаконно виведених за кордон фінансових коштів і так далі.

Для того, щоб зрозуміти як насправді офіційний Пекін сприймає сучасні китайсько-американські відносини, необхідно звернути увагу на інформаційний супровід зустрічі лідерів двох країн. Зокрема, китайське керівництво подає візит Сі Цзіньпіна до США з позитивного боку. За заявою міністра закордонних справ КНР Вана І, зустріч лідерів двох країн виявилася «дуже важливою, своєчасною, ефективною, сприяла взаємному розумінню, підвищенню рівня взаємної довіри». Крім того, за його оцінкою, китайсько-американський саміт став «хорошим початком нового періоду відносин». Також, за заявами представників китайського керівництва, зустріч Сі Цзіньпіна і Д. Трампа задала «конструктивний лейтмотив просуванню китайсько-американських відносин» і визначила вектор їх майбутнього розвитку. Перша зустріч лідерів двох країн «стала сигналом» про те, що, незважаючи на наявні розбіжності, «Китай і Америка можуть бути чудовими партнерами».

У свою чергу, позитивні зміни в американському підході до розвитку відносин з КНР також підкреслюють, що намітився конструктив між двома країнами. Так, за підсумками переговорів, Д. Трамп утримався від різких висловлювань щодо Пекіну і заявив про «чутливий прогрес у відносинах з Китаєм». Це сталося після того, як перед зустріччю Д. Трамп в звичній для себе манері назвав Китай «валютним маніпулятором» і заявив, що не буде миритися з економічною політикою КНР, яка створює передумови для збереження торгового дефіциту.

У Д. Трампа також простежується бажання швидко досягти результатів у вирішенні проблемних питань, наявних у відносинах з Китаєм в економічній сфері. Відмову адміністрації США від участі в Транстихоокеанському партнерстві слід розглядати не тільки як відмову від небажаних зовнішньоекономічних проектів, але і як намір американської сторони зрізати «гострий кут» у відносинах з Китаєм і по-новому підійти до вибудовування китайсько-американських відносин в АТР.

Не виключено, що КНР погодиться відкрити свій ринок для американської продукції і збільшити масштаби інвестування економіки США. Однак, в принципових питаннях, що мають стратегічне значення, Пекін не має наміру поступатися. Перш за все, це стосується розширення китайського впливу в Азії.

Згадані особливості переговорів і позицій сторін після їх завершення однозначно вказують, що США і КНР обопільно зацікавлені в розвитку взаємовигідного співробітництва. Інноваційна економіка США і економіка КНР, що володіє найпотужнішим виробничим потенціалом, є передумовами для тривалого і результативного китайсько-американського стратегічного діалогу. При цьому обидві держави відчувають потребу в продовженні розвитку світових економічних зв'язків на принципах відкритості та інклюзивності. Разом з тим, принципове значення для подальшого діалогу між США і КНР матимуть їхнє ставлення до «зон впливу» і здатність знайти спільне рішення щодо статусу таких зон.

 

Перший державний візит Голови КНР Сі Цзіньпіна в Росію, 22 березня 2013 р.
Перший державний візит Голови КНР Сі Цзіньпіна в Росію, 22 березня 2013 р.

Зацікавленість Китаю в отриманні максимальної користі від стратегічного діалогу зі США визначає сьогоднішню активну позицію офіційного Пекіну стосовно Російської Федерації. Сучасні китайсько-російські відносини характеризуються як прагматична різностороння співпраця з інтенсивними контактами на найвищому рівні. Зокрема, після свого обрання на пост Голови КНР Сі Цзіньпін здійснив перший візит до Росії. Коментуючи цю офіційну поїздку, віце-прем'єр Держради КНР Ван Ян говорив про те велике значення, яке Китай надає відносинам з РФ.

Сьогодні обмін візитами глав двох держав відбувається регулярно. Тільки в 2016 році пройшло п'ять зустрічей Сі Цзіньпіна і В. Путіна. На тлі динамічної зміни міжнародної обстановки китайська і російська сторони надають особливого значення контактам президента РФ і голови КНР в 2017 році. Так, В. Путін взяв участь в відкритті 14 травня 2017 року форуму «Один пояс — один шлях», після чого зустрівся з Сі Цзіньпіном. Вони обговорювали питання об'єднання тих можливостей, які надають країнам Азії «Один пояс — один шлях» і Євразійський економічний союз. Ініціатором такого об'єднання можливостей виступила Росія, яка намагається використовувати будь-які заходи для розвитку відносин з азійськими країнами.

У свою чергу, китайська сторона готує державний візит голови КНР до Росії. Він запланований на 4 липня 2017 року. Не виключено, що зустріч Сі Цзіньпіна і В. Путіна в Москві в день святкування незалежності США є символічна і повинна привернути увагу Вашингтону до особливих відносин між Пекіном і Москвою. Тут доречно навести заяву глави Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників КНР Чжана Децзяна, яку він зробив на початку 2017 року в Москві, про те, що китайсько-російські контакти останнім часом «...дістають все більш глобальний і знаковий характер».

Не зважаючи на те, що стратегічне співробітництво між двома країнами триває приблизно два десятиліття, а саме з середини 1990-х, активізація двосторонніх відносин відбулася після ратифікації в 2006 році договору про врегулювання прикордонних претензій. Згідно з договором до Китаю відійшли спірні території на китайсько-російському кордоні. Тоді ж розпочалася спільна діяльність Пекіна і Москви з «вичавлювання» США з країн Центральної Азії. Зокрема, завдяки зусиллям КНР і РФ на форумі ШОС була ухвалена декларація, що закликає Вашингтон визначити терміни припинення діяльності американських військових баз в Центрально-азійських країнах, а також розпочалася практика проведення спільних китайсько-російських військових навчань.

Спільні російсько-китайські військові навчання (2012–2016)
Спільні російсько-китайські військові навчання (2012–2016)

При цьому військове і військово-технічне співробітництво з РФ є важливою частиною зовнішньої політики Пекіна. Можливості, які надає ця співпраця, використовується Китаєм для встановлення паритету зі США при веденні діалогу з питань безпеки. В рамках військового співробітництва китайська і російська сторони накопичили значний досвід проведення спільних навчань різних видів ЗС. Серед усього розмаїття завдань, які китайська сторона ставить перед собою при проведенні таких навчань (набуття досвіду підготовки і проведення військових операцій і бойових дій, вивчення ЗС РФ як ймовірного супротивника, вдосконалення підготовки особового складу до застосування озброєння і військової техніки російського виробництва, вивчення нових зразків ОВТ РФ і т. д.), Китай приділяє особливу увагу створенню образу союзницької взаємодії між збройними силами КНР і РФ. У такий спосіб Пекін планує створити можливу противагу військовому потенціалу США і їх союзників в АТР.

Завдяки китайсько-російському військово-технічному співробітництву в Китай надходить озброєння, військова техніка та військові технології, які покращують його військову силу. Основні напрями взаємодії обох країн в цій сфері визначаються китайсько-російською міжурядовою комісією з питань військово-технічного співробітництва, яка діє з 1992 року. З того часу було реалізовано значну кількість контрактів на поставку озброєння і військової техніки російського виробництва в інтересах Народно-визвольної армії Китаю (НВАК). В середині 2000-х років масштаби придбання російського озброєння для НВАК зменшилися внаслідок збільшення номенклатури виготовленого ОВТ в самому Китаї.

Сьогодні ж КНР повернулася до п'ятірки найбільших імпортерів ОВТ з Росії. За даними Федеральної служби з військово-технічного співробітництва РФ, портфель замовлень КНР російського озброєння становить понад 8 млрд дол. США, тобто приблизно 15 % експорту російського ОВТ. Сталося це за рахунок контрактів на поставку до КНР комплексів ПРО/ППО С-400, винищувачів Су-35 і авіаційних двигунів. Готове російське озброєння необхідне Китаю для задоволення поточних потреб НВАК, які визначаються динамічним розвитком військово-політичної обстановки в АТР. Інакше кажучи, збройні сили КНР повинні бути готові до виконання бойових завдань, не чекаючи на техніку китайського виробника.

Китай є другим з найбільших покупців російського озброєння, млн дол. США
Китай є другим з найбільших покупців російського озброєння, млн дол. США

Але подібна ситуація є тимчасовою. Із розвитком китайської оборонної промисловості масштаби закупівлі Китаєм готового озброєння в Росії будуть скорочуватися. Єдине, чим буде ще тривалий час цікавитися Китай, так це російськими військовими технологіями.

Китай вже сам стає постачальником комплектуючих для військової промисловості РФ. В умовах міжнародних санкцій і необхідності реалізації програми імпортозаміщення російська сторона збільшила закупівлі китайських комплектуючих для виробництва озброєння і військової техніки. Насамперед, це китайські силові установки для військових кораблів, які не можуть бути укомплектовані двигунами через ембарго і розрив зв'язків з українськими виробниками.

Зміни, що спостерігаються в китайсько-російському військово-технічному співробітництві, свідчать, що Китай стає більш самостійним при вирішенні проблем безпеки в АТР. Це, в свою чергу, надає йому впевненість у справі відстоювання національних інтересів в Азії, що обов'язково призведе до посилення протирічь із Російською Федерацією.

З огляду на це, Інститут азійсько-тихоокеанської і світової стратегії Академії суспільних наук КНР у виданій у 2013 році «Синій книзі» стверджує, що встановлення по-справжньому союзницьких відносин між КНР і РФ вважається малоймовірним.

Причиною такого суперництва між КНР і РФ в Азії також є економічне відставання Росії, яке збільшується після запровадження міжнародних санкцій у відповідь на її агресивну зовнішню політику. Через це Росія стає все менш здатною розвивати Далекий Схід і виступати гарантом стабільності в регіоні. Якщо така тенденція збережеться, то Китай буде сприймати Росію як постачальника ресурсів, що не здатний вести сильну зовнішню політику в Азії.

Як приклад можна навести вимогу Пекіна до Москви розширити співпрацю в сфері енергетики, з якою виступив член Постійного комітету Політбюро ЦК КПК, віце-прем'єр Держради КНР Чжан Гаолі на зустрічі з главою компанії «Газпром» О. Міллером у Пекіні 15 лютого 2017 року. За його заявою, китайська сторона сподівається, що проекти поставки сирої нафти, будівництво газопроводу по східному маршруту і проект «Ямал СПГ» будуть виконані в обіцяні терміни. Крім того, Пекін розраховує на збільшення масштабів поставок енергоносіїв до Китаю і розвиток на Далекому Сході енергетичної інфраструктури.

Російські експерти припускають, що незабаром Китай може пред'явити територіальні претензії на Далекосхідний регіон Росії. Так, не виключається можливість того, що Китай, скориставшись законом РФ від 2014 року №473-ФЗ «Про території випереджального соціально-економічного розвитку в Російській Федерації», може виступити з ініціативою про спільне використання території Далекого Сходу і Сибіру. Свідченням цього можуть бути китайські експертні оцінки про низьку ефективність економічної політики і користування природними ресурсами на Далекому Сході РФ.

 

Китай та ЄСНа розвитку відносин між КНР і Європейським Союзом останніми роками істотно позначилося посилення позицій Китаю в світовій системі політичних і економічних відносин.

Зокрема, маючи у своєму розпорядженні істотно збільшений економічний потенціал, Китай докладає зусиль для розвитку різнобічних зв'язків з Європейським Союзом. Такий підхід, в цілому, відповідає Стратегічному плану розвитку китайсько-європейського співробітництва до 2020 року, підписаному сторонами в 2013 році.

З урахуванням цього плану, під час першого візиту Сі Цзіньпіна до країн ЄС навесні 2014 року було визначено наступні напрями співробітництва КНР і ЄС:

  • розвиток всеосяжного стратегічного партнерства, початок якому було покладено у 2003 році;
  • поглиблення економічного співробітництва в традиційних галузях, а також у сфері науково-технічних інновацій;
  • посилення взаємодії та узгодження рішень під час запровадження реформ в КНР і ЄС з метою забезпечити рівномірний розвиток співпраці на тривалий період часу;
  • розвиток культурних зв'язків і гуманітарної взаємодії в інтересах успішної реалізації економічних проектів і зміцнення політичної довіри між сторонами.
7-й раунд стратегічного діалогу Китай — ЄС в Пекіні, 19 квітня 2017 р.
7-й раунд стратегічного діалогу Китай — ЄС,
Пекін, 19 квітня 2017 р.

На фоні виходу Великобританії з ЄС і посилення позицій популістів в європейських структурах КНР вирішила використовувати китайсько-європейський стратегічний діалог для здійснення впливу на формування внутрішньої політики Євросоюзу. Під час останнього раунду діалогу (7-го за рахунком), який відбувся в квітні 2017 року у Пекіні, китайська сторона підкреслила, що підтримує єдність і інтеграційні процеси в Європі. За місяць перед тим на прес-конференції прем'єр Держради КНР Лі Кецян заявив, що «...це позитивно для глобалізації, багатополярного світу і різноманітності цивілізацій». В цілому ж співголови засідання стратегічного діалогу — член Держради КНР Ян Цзечі і Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Ф. Могеріні наголосили на обопільній зацікавленості у поглибленні економічного і політичного співробітництва.

Про необхідність збереження єдності Євросоюзу та інтеграційних процесів Сі Цзіньпін також заявив 9 травня 2017 року в телефонній розмові з новим президентом Франції Е. Макроном. При цьому китайський лідер схвалив французьку участь в ініціативі «Один пояс — один шлях».

Такими кроками Китай прагне домогтися, щоб Європейський Союз ухвалював передбачувані і збалансовані рішення з міжнародного співробітництва. Певною мірою це говорить про те, що Пекін не впевнений в об'єктивності прийнятих європейськими лідерами рішень.

Головною причиною того, що Китай зацікавлений в стабільному розвитку Євросоюзу, є бажання зміцнити економічні зв'язки з ЄС. Як наслідок, сьогодні Євросоюз перетворився на найбільшого (після США) торговельного та економічного партнера Китаю.

Серед головних завдань Китаю в питаннях економічного співробітництва з ЄС слід назвати збереження стабільності європейського ринку, збільшення масштабів присутності на ньому китайських виробників, а також забезпечення доступу китайських корпорацій до виробничих технологій і науково-технічних розробок. При виконанні цих завдань серйозна ставка робиться на зацікавленість європейців в китайських інвестиціях і в збільшенні кількості туристів з Китаю, що сприяє післякризовому відновленню економіки ЄС.

Серед найбільш ефективних заходів з посилення співпраці КНР з ЄС, які швидше нагадують китайське проникнення в ЄС без дотримання паритетності, слід назвати наступні:

  • Обсяги прямих китайських інвестицій в економіку країн ЄС, млн євро
    Обсяги прямих китайських інвестицій в економіку країн ЄС, млн євро
    підтримка високого рівня контактів за рахунок регулярних візитів Голови КНР Сі Цзіньпіна до Європи (відбувалися в 2014 та 2017 рр.) і телефонних переговорів з лідерами європейських країн. Особливу увагу Китай приділяє контактам з лідерами найбільш впливових країн Євросоюзу і керівниками міжнародних організацій;
  • створення умов для залучення європейських країн до участі в ініціативі «Один пояс — один шлях». У разі встановлення з Євросоюзом взаємодії в питаннях реалізації цієї ініціативи, будуть істотно збільшені можливості Китаю на ринку Європи;
  • запровадження спільної зони вільної торгівлі КНР і ЄС, ініційоване Китаєм в 2015 році, але залишене Євросоюзом без належної уваги;
  • збільшення ролі економічних інвестицій. Аналіз показників цієї діяльності за останні п'ять років свідчить про зниження актуальності торгівлі між КНР і ЄС готовими товарами на користь взаємного розміщення інвестицій у виробництво. При цьому, обсяг китайських інвестицій в економіку країн ЄС сьогодні відчутно перевищує європейські капіталовкладення в КНР. Основна частина китайських інвестицій спрямовується в високотехнологічне і перспективне виробництво;
  • налагодження прямих економічних зв'язків з країнами Центральної, Східної та Південної Європи. Одна з форм такого співробітництва — регулярні, розпочинаючи з 2011 року, торгово-економічні форуми КНР і країн Центральної та Східної Європи. Особливу увагу сторони приділяють розвитку транспортної інфраструктури та енергетичної системи Південно-Східної Європи. Вибір цих пріоритетів  пояснюється тісною прив’язкою діяльності КНР на європейському напрямі до дійсних потреб країн Центральної, Східної та Південної Європи. Під час 6-го форуму, що відбувся в листопаді 2016 року в Ризі, прем'єр Держради КНР Лі Кецян ініціював розширення двосторонньої торгівлі, прискорений розвиток транспортно-комунікаційних взаємозв'язків, поглиблення співпраці у виробничій сфері, оновлення моделей фінансового співробітництва, активізацію співробітництва в сфері туризму;
  • концентрація значних зусиль на поглибленні співпраці з найбільш розвиненими і впливовими країнами Європейського Союзу. Економічне співробітництво найактивніше розвивається між Китаєм і ФРН, яка, за підсумками 2016 року, стала найважливішим торговим партнером КНР, що витіснив з першого місця США. Обсяг експортно-імпортних операцій між країнами в 2016 році склав 170 млрд євро (Франція — 167 млрд євро, США — 165 млрд євро).

 

Цікаво, що у Китаю найбільший інтерес викликає співпраця з ФРН в сферах інвестицій та технологій. За оцінками китайських експертів, інноваційне співробітництво Китаю і Німеччини визначатиме майбутні відносини між двома країнами.

Зокрема, китайська сторона надає інвестиції найбільш технологічно розвиненим фірмам і підприємствам. За даними консалтингової компанії Ernst & Young, в 2016 році Китай витратив на придбання компаній в ФРН понад 11 млрд євро, що в 20 разів перевищує аналогічні кошти, виділені в попередньому році. Всього ж у 2016 році китайська сторона придбала близько 60 німецьких компаній (приблизно на 20 компаній більше, ніж у 2015 році).

Двосторонні прямі інвестиції Китаю і ФРН, млн євро
Двосторонні прямі інвестиції Китаю і ФРН, млн євро

До речі, ця активність Китаю насторожує ФРН по ряду причин:

  • китайська сторона посилено цікавиться підприємствами, які мають доступ до технологій, що застосовуються у виробництві озброєння і військової техніки. Особливо китайські інвестори цікавляться технологіями виробництва елементної бази для обчислювальної та роботизованої техніки;
  • Китай обмежує розміщення німецьких інвестицій у своїй промисловості. Відповідно до змін в інвестиційній політиці, які відбулися в 2015 році, придбання закордонним бізнесом активів в КНР заборонено в 38 адміністративних районах і економічних зонах. На більшій же частині китайської території дозволяється створювати спільні підприємства.

З огляду на ці обставини, керівництво ФРН заборонило продаж високотехнологічних компаній і запропонувало Єврокомісії розглянути питання розширення повноважень урядів держав-членів ЄС з отриманням права забороняти придбання неєвропейськими фірмами активів в стратегічно важливих галузях промисловості.

 

Зустріч Сі Цзіньпіна з президентом Фінляндії Саулі Нііністе, Гельсінкі, 5 квітня 2017 р.
Зустріч Сі Цзіньпіна з президентом Фінляндії Саулі Нііністе, Гельсінкі, 5 квітня 2017 р.

Останнім часом Китай розширює двостороннє співробітництво з північними країнами ЄС, прагнучи реалізувати свої національні інтереси в Арктичному регіоні. У цьому плані він намагається розвивати співпрацю з країнами, які головують в організації «Північна рада».

Під час свого візиту до Фінляндії у квітні 2017 року Голова КНР Сі Цзіньпін запропонував її керівництву використовувати можливості китайської сторони для стабільного розвитку національної економіки в обмін на допомогу фінів у справі налагодження співпраці між Китаєм і країнами Північної Європи в сфері освоєння Арктичного регіону. Тут Китай намагається використовувати головування Фінляндії в організації «Північна рада» (з 2017 року). Також китайська делегація запропонувала співпрацю в рамках ініціативи «Один пояс — один шлях», науково-технічних інновацій, енергозбереження, інвестицій, чистих технологій і т. д.

 

Далі буде…