Богдан Соколовський
Нещодавно прем’єр-міністр України В. Гройсман на засіданні уряду заявив, що через 5 років Україна може стати повністю енергетично незалежною. Дослівно у ЗМІ наводяться його наступні слова: «Оживають державні підприємства нафтогазової сфери і будуть добувати український газ. Завдання — за п'ять років наростити на 7 млрд кубів, що є абсолютно реальним для власного видобутку», а також «…Через п'ять років ми маємо стати повністю енергонезалежною державою», «…прем'єр наголосив, що Україна може зменшити споживання за рахунок енергоефективності. У балансі ми зможемо відмовитись від імпортованого газу, більше того, стати енергонезалежною державою».
Те, що він заявив, дещо не співпадає із подібною заявою приблизно річної давності попереднього прем’єр-міністра України А. Яценюка, який сказав: «Я розумів, що підняття тарифів — це найбільш непопулярна політична річ. Я так само розумію, що іншого шляху, ніж приведення тарифів до ринкової цифри, немає. Яку мету ми маємо? Мета така — через 10 років Україна повинна стати повністю енергетично незалежною країною. Це завдання. І ми до цього завдання рухаємося, у тому числі через ринкові тарифи».
У контексті таких заяв доцільно нагадати, що енергетична незалежність України, здебільшого, визначається незалежністю таких наших енергетичних галузей, як: ядерна енергетика; теплова енергетика (ТЕС і ТЕЦ); газова; нафтова і нафтопереробна.
Принагідно варто зауважити, що протягом останнього року Українською Державою майже нічого не робилося для досягнення своєї енергетичної незалежності. Можливо, ці роботи були утаємничені. Однак, навіть за таких обставин все одно мало що зрозуміло, чому за рік зазначений термін змінився від 10 до 5 років.
Про стан справ у сферах ядерної і теплової енергетики описувалося чимало. Та попередній, як і теперішній наш Кабмін, зробили дуже мало або майже нічого не зробили для того, щоб приблизити нашу енергетичну незалежність. І навіть більше, тепер вже йдеться про продовження терміну експлуатації (продовження, а не завершення!) російських ядерних блоків на українських АЕС. Тобто, йдеться про залежність української ядерної енергетики від РФ. Принаймні, технологічну, навіть якщо вдасться замінити ядерне пальне на неросійське (американське). З іншого боку, за умови цілеспрямованої роботи і відповідного фінансування, за 4-5 років можна забезпечити технічні умови для їх повної незалежності або розумної (раціональної!) диверсифікації у цих галузях в інтересах українських національних можливостей.
У газовій же галузі останнім часом дійсно спостерігається тенденція до зменшення обсягів споживання газу. Правду кажучи, це відбувається внаслідок переорієнтування населення з газу на інші види пального, а промислові споживачі скорочують власне споживання, здебільшого, за рахунок згортання виробництва. При цьому хотілось би сподіватися, що найближчими роками збільшуватиметься обсяг видобутку власного газу. Зокрема, за рахунок обіцяного збільшення обсягів фінансування геологічних розробок нових родовищ. Так само хочеться вірити, що Українська Держава почне виділяти з бюджету необхідні обсяги коштів на розробку і запровадження енергозберігаючих технологій. Принаймні, в рамках субсидій. За рахунок таких умов, 5 років — цілком реальний термін, аби вийти на самозабезпечення газом, тобто, на незалежність цієї галузі від імпорту.
Більш складним є стан справ у нафтовій і нафтопереробній галузі. У той час як у нас є технічні можливості для імпортування сирої нафти з різних міжнародних ринків (без прив’язки до одного з них), спостерігається відчутна залежність українського внутрішнього ринку від імпорту суто нафтопродуктів. Увагу привертає те, що нафтопродукти імпортуються на наш ринок, здебільшого, з тих нафтопереробних заводів, які в основному переробляють значні обсяги російської нафти, або є у власності РФ. Фактично, наша Держава не впливає на свій внутрішній ринок нафтопродуктів. Але ж цю залежність можна усунути, створивши в Україні сучасний нафтохімічний комплекс з диверсифікованим доступом на кілька міжнародних ринків нафти. За оцінками провідних спеціалістів, для цього потрібно 4-5 років.
Отже, як заявив прем’єр-міністр України В. Гройсман, 5 років цілком достатньо, щоб забезпечити повну енергетичну незалежність нашої Держави. За умови, що вже зараз слід цілеспрямовано працювати і фінансувати відповідні галузі. Якщо ж ні, то й згадана вище заява А. Яценюка про 10-річний термін для досягнення енергонезалежності України також буде черговим міфом.
