7 жовтня 2016

Особливості політико-економічної ситуації в Росії та її вплив на можливі політичні рішення режиму В. Путіна

Іван Січень, військовий та політичний експерт

За підсумками цьогорічних вересневих парламентських виборів в Росії впевнену перемогу, як і передбачалося, святкувала тамтешня правляча пропрезидентська партія «Единая Россия». І навіть більше, вона зміцнила свої позиції, отримавши понад 76 % місць у Державній думі РФ, що дозволяє їй самостійно впроваджувати будь-які конституційні зміни.

Окрім «Единой России» до складу Державної думи РФ увійшли ще три політичні партії так званої «кишенькової» опозиції, зокрема КПРФ — 13,34 % (втратила близько 6 %), ЛДПР — 13,14 % та «Справедливая Россия» — 6,22 %. А з представників реальних опозиційних сил Росії до парламенту не пройшов жоден. Президент РФ В. Путін впевнений, що перемога «Единой России» демонструє «…високий рівень довіри російського населення до чинної влади, яка, незважаючи на західні санкції, забезпечила стабільність в країні».

Про таку «стабільність в Росії» свідчить наступне: зниження темпів падіння ВВП в країні в 2016 році у порівнянні з 2015 роком; скорочення темпів інфляції; стабілізація російського рубля. Тобто, як іронічно зазначають російські експерти, «…заслугою уряду РФ стало утримання ситуації в країні не у такому поганому стані, як це передбачалося раніше».

Разом з тим, ціна таких «досягнень» реально непід’ємна для Росії, що створило передумови для катастрофічної ситуації вже в найближчій перспективі. Так, деяка стабільність досягається винятково чималими витратами коштів з резервних фондів на покриття дефіциту державного бюджету РФ (у 2016 році перевищив 3 трлн руб.), а також на підтримку російської економіки, фінансової системи та в деякій мірі соціальної сфери.

Заступник міністра фінансів РФ О. ЛавровВнаслідок цього ситуацію з фінансовими резервами Росії можна назвати катастрофічною. Це вже визнається і російським урядом. За словами заступника міністра фінансів РФ О. Лаврова, Резервний фонд фактично вичерпаний і покриватиме державні потреби тільки до 2017 року. Тому Росія змушена більш широко використовувати кошти інших фондів, у т. ч. Пенсійного та Фонду національного благоустрою, що призначений для реалізації програм соціально-економічного розвитку країни. За прогнозами міністерства фінансів РФ, якщо США та ЄС продовжать санкції проти Росії, то згадані фонди протягом трьох років теж будуть вичерпані.

До того ж через гостру нестачу валютних коштів Росія фактично втратила джерела поповнення своїх фінансових резервів. За даними Центрального банку РФ, останнім часом вперше з 2014 року обсяги такого відтоку валюти перевищили обсяги її надходжень. В основному внаслідок скорочення зовнішньої торгівлі через санкції Заходу та контрсанкції з боку Москви, а також через падіння світових цін на енергоносії, які є основою російського експорту. А відтік з початку 2016 року із Російської Федерації іноземних капіталів становив 10 млрд дол. США.

Зрештою, навіть фактичне використання урядом РФ усього Резервного фонду не зупинило стагнацію російської економіки. Наприклад, за підсумками І-го півріччя 2016 року спад виробництва у видобувній промисловості становив 0,9 %. Всупереч твердженням російської сторони щодо певного зростання випуску продукції машинобудування, суттєві проблеми спостерігаються і у цій галузі. Так, з початку 2016 року доходи компанії «КАМАЗ» (найбільший виробник вантажних автомобілів в РФ) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року скоротилися в 6 разів.

Все це змушує уряд РФ вишукувати джерела додаткових коштів, у т. ч. за рахунок: скорочення видатків на фінансування цільових федеральних програм розвитку країни; жорсткої економії бюджетних витрат (в т. ч. на соціальні потреби); підвищення рівня податків; збільшення зовнішніх та внутрішніх запозичень; реалізації масштабної програми приватизації державної власності (насамперед, найбільш прибуткових підприємств нафтогазового комплексу).

Однак це лише тимчасово знижує рівень гостроти фінансової ситуації та виливається в негативні наслідки для Росії, такі як: гальмування економічного розвитку країни; зростання її зовнішнього та внутрішнього боргу; втрата контролю уряду над ключовими галузями національної економіки; посилення проблем у соціальній сфері.

Темпи падіння реальних доходів російського населенняТак, за даними «Росстату», з початку літа 2016 року темпи падіння реальних доходів російського населення прискорюються. У вересні цього року такий показник склав 9,3 % у річному вимірі, проти — 8,3 % у серпні ц. р., — 7,8 % у липні ц. р. та — 4,8 % у червні. Загалом, за січень-серпень 2016 року доходи населення у реальному вимірі знизились на 6,2 % у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Інакше кажучи, рівень бідності в Росії підвищується. З початку ц. р. кількість російських громадян, які знаходяться за межею офіційного прожиткового мінімуму, збільшилась приблизно на 1,5 млн осіб — до понад 20 млн осіб. Ще відвертішу оцінку надають незалежні експерти, стверджуючи, що загальне число незаможних в Росії становить 65-70 млн осіб — це 45-50 % від кількості населення країни. Якщо зубожіння громадян продовжуватиметься такими темпами, то до кінця 2016 року згаданий показник сягатиме 85 %.

Все це суттєво впливає на настрій російського суспільства. За соціологічними дослідженнями російського фонду «Громадська думка», на сьогоднішній день вже 86 % російських громадян констатують, що країна занурюється у глибоку економічну кризу. А понад 35 % громадян стверджують, що на їхній життєвий рівень суттєво вплинули західні санкції (у минулому році — 26 %).

Змінюється також і ставлення російських громадян до питання анексії Криму. Якщо у минулому році загарбання Кримського півострова схвалювало понад 70 % населення РФ, то тепер — менше 60 %. І ще що: за спостереженнями політологів, по мірі ускладнення економічної ситуації в Росії за цим показником спостерігається тенденція подальшого падіння.

Та керівництво РФ стверджує, що такі економічні проблеми — тимчасові, і ситуація в країні може покращитись вже найближчим часом. Зокрема, під час Інвестиційного форуму «Сочи-2016» на початку жовтня ц. р. глава уряду РФ Д. Медведєв спеціально наголошував на «перспективах відновлення позитивної динаміки розвитку російської економіки вже у поточному році».

Кардинально протилежні погляди на перспективу російської економіки у представників іноземних експертних кіл та, зрештою, і у наближених до російського уряду вітчизняних фахівців. Так, за оцінками Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, рейтингових агентств Standard&Poor’s, Moody’s та Fitch, а також Вищої економічної школи Росії, Аналітичного кредитного рейтингового агентства РФ (АКРА, створено в РФ на противагу західним рейтинговим агентствам) та інших організацій, економічні проблеми в Росії спостерігатимуться й надалі.

У цьому зв’язку на період до 2020 року, у випадку подальших західних санкцій проти Російської Федерації, а також в залежності від рівня світових цін на нафту, наводяться наступні інтегральні показники макроекономічної ситуації в Росії:

 У тому разі, коли нафтові ціни коливатимуться в районі 35 дол. США за барель

Показник

2016 р.

2017 р.

2018 р.

2019 р.

2020 р.

Зростання ВВП, %

-1,6

-0,9

-1,2

-1,0

1,0

Інвестиційний ріст, %

-6,7

-3,6

-3,3

-2,9

2,8

Зростання зарплат, %

-5,2

-1,2

-0,3

0,0

1,2

Бюджетний дефіцит, % від ВВП

4,1

3,0

2,0

1

1

 І якщо нафтові ціни будуть на рівні 50 дол. США за барель

Показник

2016 р.

2017 р.

2018 р.

2019 р.

2020 р.

Зростання ВВП, %

-0,8

-0,0

-0,8

-0,4

0,7

Інвестиційний ріст, %

-3,1

3,1

-2,3

-1,8

2,3

Зростання зарплат, %

-3,8

0,3

2,1

1,9

2,1

Бюджетний дефіцит, % від ВВП

2,7

2

1,5

-1,0

1

 Фактично, і уряд РФ визнає, що стан російської економіки — критичний, тому намагається контролювати економічну ситуацію. При цьому, якщо до щойно згаданих парламентських виборів в Росії такі заходи лише вряди-годи зачіпали соціальну сферу, то нині режим В. Путіна змушений завдавати по ній повномасштабного нищівного удару.

Зокрема, найближчим часом планується черговий секвестр державного бюджету РФ, насамперед за рахунок соціальних видатків. Крім того, у 2017-2019 роках будуть послідовно підвищуватись акцизи на бензин, тютюн та горілчані вироби.

Зрозуміло, населенню країни не сподобаються такі кроки керівництва Росії. Слід очікувати посилення настроїв протесту у суспільстві, що загрожуватиме реальним соціальним вибухом. Одним із прикладів може служити нещодавній виступ фермерів у Краснодарському краї Росії. У вересні створюється нова громадська організація «Ввічливі фермери» (за аналогією назви російських бойовиків «ввічливі люди» в Криму та на Донбасі), що має на меті відстоювати фермерські інтереси. Зокрема, ведеться підготовка до всеросійського пробігу трактористів на випадок, якщо керівництво РФ і надалі ігноруватиме порушення прав фермерів. Зараз «Ввічливі фермери» налагоджують зв’язки з фермерськими організаціями інших регіонів Росії, з російськими «далекобійниками», які невдоволені підвищенням платні за користування автомобільними шляхами.

За такого стану справ режим В. Путіна намагається відвернути увагу російського населення від внутрішніх проблем, посилюючи агресивність зовнішньої «гібридної» політики Росії та позиціонуючи Російську Федерацію, як «обложену фортецю» західними супротивниками «російсько-слов’янського світу». Саме тому Кремль демонструє свою військову силу Заходові (включно з проведенням у вересні ц. р. стратегічних командно-штабних навчань «Кавказ-2016», під час яких опрацьовувався російський сценарій широкомасштабної війни з Україною та НАТО), а також постійно провокує напруженість в Україні (в Криму і на Донбасі) та в Сирії. Зокрема, порушуючи перемир’я в зоні конфлікту на сході України та на сирійській території, нехтуючи відповідними мирними угодами і домовленостями, укладеними у вересні цього року. Однак, це лише загострило відносини між Російською Федерацією та США/НАТО і ЄС.

Так, США, Франція та Великобританія у спільній заяві звинуватили Росію у потуранні Б. Асаду, назвавши її дії в Сирії «…варварством, а не боротьбою з тероризмом». Окремі заяви були зроблені і кожною із провідних західних країн, у тому числі тими, яких Москва вважає своїми потенційними союзниками. Водночас західні країни та міжнародні організації висловили готовність до запровадження нових санкцій стосовно Росії тепер вже і з приводу «сирійського питання», що, за оцінками незалежних експертів, остаточно підірве російську економіку.

На цьому фоні ще однією критичною проблемою для режиму В. Путіна став висновок спеціальної слідчої комісії Нідерландів щодо знищення літака Boeing-777 рейсу МН -17 авіакомпанії Malaysia Airlines у небі над Донбасом 17 липня 2014 року зенітно-ракетним комплексом «Бук-М2», доставленим з території Російської Федерації. За інформацією слідства, пуск ракети був здійснений з району села Первомайське, на той час підконтрольного терористам з «ДНР». Після ракетного пуску установка повернулася до Росії. Офіційні представники Малайзії вже розповсюдили в Раді безпеки ООН проект резолюції про створення міжнародного трибуналу для кримінального переслідування осіб, причетних до знищення літака Boeing-777 авіакомпанії Malaysia Airlines.

У випадку офіційного підтвердження відповідальності Росії за загибель рейсу МН-17 кримінальна справа передаватиметься до Міжнародного суду у Гаазі. При цьому підтверджуватиметься й причетність Москви до організації збройного конфлікту на сході України. Все це у підсумку створить підстави для визнання В. Путіна і його оточення військовими злочинцями. А далі — нові жорсткі санкції проти Росії та її міжнародна ізоляція.

Чи піде все це на користь режимові В. Путіна напередодні президентських виборів у 2018 році? Відповідь очевидна. Так, за даними незалежних соціологів, у зв’язку з тим, що соціально-економічна ситуація в Росії загострилась, проти В. Путіна вже виступають понад 15 % російських громадян. Водночас спостерігалися масові фальсифікації владою підсумків парламентських виборів в РФ у вересні ц. р. на користь провладної партії «Единая Россия», що набрала значно меншу кількість голосів, аніж це було оголошено Центральною виборчою комісією.

По мірі зростання соціально-економічних проблем в Росії під дією західних санкцій падіння рейтингу В. Путіна неминуче прискорюватиметься. Зрозуміло, що навіть за таких обставин В. Путіна оберуть президентом, як це завжди робиться в Росії. Та не виключено, що це може призвести до масових соціальних заворушень і навіть до визнання Заходом нелегітимності президентських виборів у Росії, що посилить її міжнародну ізоляцію та розширить санкції з боку США, ЄС і їх міжнародних партнерів. А економіка Росії та бізнес російських олігархів навряд чи після цього вистоять.

Сьогодні режим В. Путіна намагається зняти з себе відповідальність за збройний конфлікт на Донбасі, за випадок зі знищенням малайзійського літака (звинувачує у цьому Україну), а також виправдовує анексію Криму та недотримання перемир’я в Сирії. Москва взялася посилювати тиск як на Україну, так і на США/НАТО та ЄС, у т. ч. в ядерному питанні. Росія призупинила дію угоди зі США про утилізацію збройового плутонію, що важлива для обох сторін у плані недопущення зростання рівнів ядерних озброєнь.

 

Виходячи з реального стану речей, перш за все з загроз режиму В. Путіна, в найближчому оточенні президента РФ розглядаються можливі варіанти виведення його з-під «удару» Заходу (або, принаймні, про максимальне його пом’якшення) з одночасним збереженням повноцінної влади діючої правлячої верхівки Російської Федерації. Зокрема, основними спробами з вирішення даної проблеми можуть бути:

  • перенесення президентських виборів в Росії на більш ранній термін — з 2018-го на 2017-й рік — до настання моменту критичного загострення стану російської економіки та, відповідно, до падіння рейтингу В. Путіна нижче «допустимого рівня». Принаймні таким чином буде створене враження легітимності його переобрання на наступний президентський термін;
  • перетворення Росії з президентської на парламентську республіку з подальшим обранням В. Путіна головою російського парламенту або призначенням його прем’єр-міністром (главою) уряду країни. У такий спосіб В. Путін фактично збереже владу у своїх руках, однак формально опиниться на «менш резонансній посаді», аніж президент Росії, що зробить його не таким вразливим об’єктом для критики Заходу. При цьому президентом РФ буде обрана цілком довірена та підконтрольна йому особа, яка і братиме на себе всю відповідальність за подальші дії Російської Федерації;
  • скасування президентської посади та створення так званої Державної ради Росії з наданням їй функцій верховної влади в країні. На посаду глави цього нового органу знову ж таки буде обраний (або призначений) В. Путін, що, як і у попередньому випадку, дозволить йому зберегти свою владу та водночас таким чином «відійти у тінь», а отже зняти з себе, у певному розумінні, відповідальність за попередні вчинки і перекласти її вже на членів майбутньої Держради Росії, що перейматимуться подальшою внутрішньою та зовнішньою політикою країни.

Для того, щоб реалізувати такі підходи, необхідно внести серйозні зміни до конституції Російської Федерації, що може бути зроблено правлячою пропрезидентською партією «Единая Россия», яка дістала конституційну більшість у Державній думі РФ.

У крайньому випадку оточення президента РФ може зважитись і на більш радикальні кроки для захисту своїх інтересів. Наприклад, усунути В. Путіна з посади внутрішнім переворотом у владній верхівці Росії. При цьому не виключається як фізичне усунення В. Путіна під виглядом «природної смерті від хвороби», так і «добровільна» його відставка з приводу тієї ж таки хвороби. Звичайно, В. Путін сам добре розуміє можливість і такого варіанту. Тому можна це вважати однією з причин кадрових змін у його оточенні (в т. ч. силовому), які спостерігаються останнім часом.

Необхідно зауважити, що більшість провідних незалежних експертів схильні вважати, що без радикальної зміни політики Москви, насамперед стосовно відмови від конфронтації із Заходом, припинення агресії на Донбасі та повернення Криму Україні, всі зі вищезгаданих варіантів не врятують Російську Федерацію та її правлячий режим від глобальних потрясінь з непередбачуваними для них наслідками.

 

www.reliablecounter.com