Олексій Волович
Воєнно-політична та економічна ситуація у січні 2019 року
Протягом січня 2019 року воєнно-політична обстановка на Близькому Сході і у Північній Африці залишалася напруженою.
В огляді основна увага приділяється близькосхідному турне держсекретаря США М. Помпео, а також деяким найбільш характерним подіям та процесам у таких десяти країнах, як Сирія, Алжир, Туніс, Єгипет, Судан, Ліван, Ірак, Іран, Саудівська Аравія і Ємен.
Цього разу ми нарешті «дісталися» до таких арабських країн, як Алжир, Туніс, Судан, які раніше не потрапляли до наших оглядів через їх обмежений формат і чималу кількість країн регіону — близько тридцяти.
Більш детально про січневі події у Туреччині, Ізраїлі та Лівії викладатиметься у наших наступних публікаціях.
Близькосхідне турне держсекретаря США М. Помпео
У період з 8 по 14 січня під час свого близькосхідного турне держсекретар США Майк Помпео відвідав Йорданію, Єгипет, Ірак, Бахрейн, Саудівську Аравію, ОАЕ, Катар та Оман. Одночасно радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон відвідав Ізраїль і Туреччину.
Під час свого турне М. Помпео акцентував увагу арабських партнерів на наступних основних темах: США були і залишаються стратегічним партнером арабських країн; США закликають арабські країни створити антиіранську коаліцію — «арабське НАТО»; США підтримують право Ізраїлю на самозахист від «іранських авантюристів»; США схвалюють ідею замирення між палестинцями та ізраїльтянами.
| Зустрічі державного секретаря США із королем Саудівської Аравії та королем Бахрейну | |
У Бахрейні М. Помпео оголосив про намір провести 13–14 лютого ц. р. у Варшаві саміт, присвячений боротьбі з Іраном. Слід зазначити, що у Єгипет, Катар, Оман, Кувейт, Ірак і Туреччина мають нормальні дипломатичні та вигідні економічні відносини з Іраном, і не збираються з ним воювати чи ворогувати. Ірак вже відмовився брати участь в роботі цієї конференції. Вважаю, що наміри Вашингтона і Варшави провести антиіранську конференцію у Польщі важко назвати далекоглядними. Іран висловив рішучий протест проти такого «антиіранського цирку».
Всі арабські та інші країни світу, які мають з Іраном нормальні відносини, скоріш за все не братимуть участі у конференції. Багато європейських країн також висловлюють сумніви про доцільність її проведення. Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні повідомила, що не буде присутньою на близькосхідній конференції у Варшаві, оскільки в цей час перебуватиме в Африці, на саміті Африканського союзу в Аддіс-Абебі, після чого відвідає Сомалі.
|
|
На мій погляд, Україні також слід утриматися від участі у такому заході, зважаючи на наші традиційно дружні відносини з Іраном. Як мовиться, ворог мого друга — не завжди і мій ворог. Не все, що роблять і робитимуть наші партнери, ми повинні апріорі схвалювати. Навіть зважаючи на партнерів стратегічних, варто жити своїм розумом. Вважаю, що було б достатньо участі в цій конференції вельмишановного Посла України в Польщі пана Андрія Дещиці. Згадана конференція у Варшаві — це акція адміністрації Д. Трампа в рамках його антиіранської політики, яку з самого початку не схвалюють європейські союзники США. І якщо ми рухаємося шляхом євроінтеграції, то нам напевно слід орієнтуватися в цьому плані на Євросоюз. На превеликий жаль, сьогодні Україна ще не має союзників. Вони з'являться тільки тоді, коли ми вступимо до НАТО, а це відбудеться не так швидко як би нам того хотілося. США поки що є лише нашим стратегічним партнером, який іноді вдається на міжнародній арені до таких дій, які не завжди відповідають нашим національним інтересам. Йти нерозбірливо і не роздумуючи у фарватері стратегічного партнера і апріорі схвалювати все, що ним робиться, не мати власної політичної волі — значить не поважати себе і поступитися своєю гідністю.
СИРІЯ
Бойові дії. Протягом січня тривали активні бойові дії в ряді провінцій країни. 16 січня внаслідок серії вибухів у Манбіджі на сході провінції Алеппо загинуло 16 осіб, в тому числі 4 американців. 19 січня в курдському кантоні Афрін під час атаки курдів загинули 2 турецьких військовослужбовці і 5 протурецьких бойовиків. 28 січня в курдському кантоні Афрін внаслідок серії атак курдських бійців загинуло кілька турецьких військовослужбовців і бойовиків протурецьких формувань.
| Ситуація в Сирії |
За деякими даними, на початок січня ц. р. 30-тисячне угруповання «Тахрір аш-Шам» контролює близько 70 % території демілітаризованої зони в провінції Ідліб. Тим часом в цій провінції почав утворюватися новий альянс між Туреччиною, «Тахрір аш-Шамом» і протурецьким «Фронтом національного звільнення» (ФНЗ). У цьому альянсі ФНЗ виконуватиме роль політичного крила, а «Тахрір аш-Шам» — військового. Оглядачі констатують, що з початку 2019 року гуманітарна ситуація в провінції Ідліб постійно погіршується. Безперервні військові зіткнення між терористичними угрупованнями та сирійською армією можуть призвести до гуманітарної катастрофи в цьому анклаві, де в даний час проживає 3 млн чоловік, переважно цивільного населення. На початок 2019 року лише кілька сотень тисяч чоловік в провінції Ідліб отримують регулярну гуманітарну допомогу від ООН.
У провінції Дейр-ез-Зор на східному березі річки Євфрат формування «Сил демократичної Сирії» (СДС) за підтримки американської та французької артилерії станом на 13 січня вибили бойовиків ІДІЛ із міста Абу-Бадран. До 15 січня формування СДС вибили джихадистів також з міст ас-Суса і аш-Шафа. 19 січня на південному сході провінції формування іракського шиїтського ополчення «Аль-Хашд аш-Шаабі» атакували позиції бойовиків ІДІЛ в районі ас-Суса, де знищили 35 джихадистів. 19 січня в результаті ударів літаків ВПС Іраку по позиціях ІДІЛ в районі населеного пункту Багуз на сході провінції було знищено близько 20 джихадистів. До 28 січня на сході провінції Дейр-ез-Зор територія, контрольована бойовиками ІДІЛ, зменшилася до 4 кв. км.
21 січня в провінції ель-Хасеке смертник на замінованій автомашині атакував конвой, що складався з бійців СДС і американських військовослужбовців. Внаслідок цієї атаки загинуло 5 курдів, 2 американці дістали поранення. Відповідальність за теракт взяло на себе угруповання ІДІЛ.
Бої між «проросійськими» і «проіранськими» дивізіями ЗС САР. 19 січня поблизу міста Сахль-ель-Габ в західній частині провінції Хама сталася збройна сутичка між підрозділами, як це не парадоксально звучить, «проіранської» 4-ї танкової дивізії ЗС САР, якою фактично командує брат президента Сирії Махер Асад, і «проросійської» 5-ї дивізії спеціального призначення «Сили Тигра» сирійської армії під командуванням генерала Сухейля аль-Хасана. У міжусобній битві двох сирійських дивізій застосовувалися танки, міномети і великокаліберні кулемети. Втрати з обох сторін склали близько 200 чоловік убитими і 500 пораненими.
В результаті бою 5-а дивізія витіснила 4-у дивізію з району, де російські війська займають два стратегічно важливі спостережні пункти. Фактично 5-а дивізія, яка складається з сирійських і ліванських добровольців, підпорядковується штабу ПКС РФ на авіабазі Хмеймім.
| Президент Сирії Башар Асад і його брат Махер Асад |
У цьому «інциденті» проявилося приховане досі протистояння між Іраном і Росією за контроль над Сирією. Тегеран дуже болісно, але стримано реагує на флірт Москви з Ізраїлем, а також, зокрема, на те, що російські війська охороняють кордони Сирії з Ліваном та Ізраїлем. Іранцям «дуже не подобається», що Росія деактивує свої системи ППО в Сирії щоразу, коли ізраїльська авіація завдає ракетно-бомбових ударів по іранських об'єктах в Сирії. 25 січня заступник міністра закордонних справ РФ С. Рябков заявив, що «безпека Ізраїлю є одним з головних пріоритетів для російського керівництва». За словами С. Рябкова, «некоректно припускати між Росією та Іраном наявність союзницьких відносин: країни лише працюють разом в Сирії»… З іншого боку, Туреччина і Росія також з великими труднощами «терплять» одне одного на території Сирії. Таким чином, справжнього потрійного союзу РФ — ТР — ІРІ на території Сирії не існує. Замість цього має місце ситуативна і досить складна координація дій між цими країнами, щоб, як мінімум, не заважати одна одній. При цьому всі три країни конфліктують в Сирії зі США, а Росія до того ж має «тісні партнерські відносини» з Ізраїлем, що «не надто подобається» Туреччині та Ірану. Таким чином, за цих умов, коли Москва, Анкара і Тегеран переслідують в Сирії різні цілі і при цьому регулярно «вставляють одне одному палиці в колеса», ні про яке мирне врегулювання в Сирії найближчим часом не може бути мови.
АЛЖИР
18 січня ц. р. в Алжирі розпочалася кампанія з обрання президента країни. Нинішній президент АНДР Абдель-Азіз Бутефліка (82 роки) обіймає президентський пост з квітня 1999 року. За цей час йому вдалося зупинити збройне протистояння між владою та ісламістами і повернути в країну іноземні інвестиції. Однак протягом останніх 5 років там виникли економічні проблеми через падіння на світовому ринку цін на нафту і газ.
| Президент Алжиру Абдель-Азіз Бутефліка |
Оглядачі не виключають, що А. Бутефліку можуть обрати на п'ятий термін, навіть незважаючи на погіршення стану його здоров'я. (У квітні 2013 року А. Бутефліка переніс важкий інсульт і з того часу пересувається в інвалідному візку). На думку деяких експертів, брати президента — Саїд і Абдель-Рахім — керують країною від його імені. Правляча коаліція в обох палатах парламенту — «Національне демократичне об'єднання» (НДО) і «Фронт національного визволення» (ФНВ) — підтримує висунення кандидатури чинного глави держави для участі в майбутніх президентських виборах.
З іншого боку, ісламістська партія «Рух суспільства за мир» (РСМ) пропонує свого кандидата — голову руху Абдель-Раззака Макрі. На думку функціонерів РСМ, «Бутефліка не в змозі далі керувати країною через хворобу, і висунення його на п'ятий термін лише в інтересах тих, хто отримує вигоду з ситуації, що склалася». Опозиційний «Фронт соціалістичних сил» (ФСС) не братиме участі в президентських виборах через «відсутність умов для проведення демократичних і прозорих виборів», закликаючи алжирців до «активного і мирного бойкоту виборів». Слід зазначити, що на даний час клан А. Бутефліки підтримується Вашингтоном.
Адміністрація Д. Трампа вирішила підтримати одну з небагатьох стабільних країн в регіоні, яка також прагне розвивати свої запаси сланцевого газу, що відкриває можливості співпраці в цій галузі між США і АНДР. 14 січня компанії ExxonMobil і Sonatrach оголосили про плани створення спільного підприємства з видобутку сланцевого газу.
ТУНІС
Протягом січня соціально-економічна і суспільно-політична ситуація в Тунісі була досить складною і нестабільною. Гострою залишається і проблема безробіття — до 15 % від працездатного населення, особливо серед молоді, випускників вищих навчальних закладів. Дефіцит бюджету країни у 2018 році склав 19 млрд динарів (6,45 млрд дол. США), інфляція перевищила 7,4 %.
У січні багатотисячні акції протесту в країні відбувалися практично щодня. «Всезагальний союз туніських трудящих» (ВСТТ) і надалі жорстко відстоює право держслужбовців на збільшення зарплати, проводячи переговори з урядом і здійснюючи на нього тиск. 17 січня у загальному страйку держслужбовців брало участь близько 650 тис. громадян. Оголошено про повторне проведення загального страйку 20–21 лютого. Під тиском страйкуючих уряд пішов на поступки і запропонував підвищення зарплат на 70 динарів (20 євро) у 2019 році і на 110 динарів (33 євро) у 2020 році, проте ВСТТ з цим не погоджується, вимагаючи підвищення зарплати в держсекторі на 220 динарів. Закладене в бюджеті на 2019 рік підвищення зарплат становить 400 млн динарів, однак ВСТТ вимагає збільшити цю статтю до 1,5 млрд динарів. На даний час середня зарплата держслужбовця у Тунісі становить 1580 динарів (500 євро). На цьому тлі активізувалася підривна діяльність радикальних і терористичних угруповань.
| У січні багатотисячні акції протесту в Тунісі відбувалися практично щодня |
МВФ пропонує різні варіанти допомоги Тунісу з тим, щоб вивести країну з соціально-економічної кризи. На початку 2019 року МВФ надав Тунісу кредит у розмірі 2,4 млрд євро терміном на 4 роки в обмін на зобов'язання туніського уряду виконати рекомендації фахівців фонду для оздоровлення місцевої економіки.
ЄГИПЕТ
27–29 січня ц. р. з офіційним візитом у Єгипті перебував президент Франції Еммануель Макрон. Під час візиту підписано 40 угод і протоколів, що стосуються економіки, освіти, охорони здоров'я і культури, на суму 1,6 млрд євро. Ще 32 угоди і меморандуми підписані у рамках бізнес-форуму, де були присутні близько 300 представників бізнесу Єгипту і Франції.
Основним підписаним в Каїрі документом вважається протокол про стратегічний розвиток в соціально-економічній галузі між АРЄ та Французьким агентством з розвитку на 2019–2023 роки, який визначає програму співпраці на загальну суму в 1 млрд євро. Сторони підписали також угоду про виділення Францією Єгипту кредиту у розмірі 336 млн євро на будівництво нової гілки метро між каїрським міжнародним аеропортом і столичним районом Геліополіс. На сьогодні в Єгипті працює 160 французьких компаній, загальний обсяг французьких інвестицій в економіку Єгипту становить 5 млрд дол. США.
| Президент Єгипту Абдель-Фаттах ас-Сісі і президент Франції Еммануель Макрон |
Президент АРЄ Абдель-Фаттах ас-Сісі заявив, що Єгипет і Францію «пов'язують відносини дружби і стратегічного партнерства». Проте, на вимогу французької громадськості, Е. Макрон передав А.-Ф. ас-Сісі список питань французької сторони, що стосуються порушення прав людини в Єгипті.
Сторони обговорили також взаємодію в Лівії і співробітництво у військовій сфері. За словами Е. Макрона, до Єгипту вже доставлено 23 винищувачі Rafale. Обговорювалося також питання реекспорту застарілих 60 літаків Mirage 5 з Єгипту до Пакистану. Разом з тим, сторони поки що не змогли домовитися про нові постачання Єгипту французького озброєння.
СУДАН
Масові протести в Судані розпочалися в середині грудня минулого року і тривали протягом усього січня, охоплюючи близько 30 міст, включно зі столицею — Хартумом. Приводом для демонстрацій стало невдоволення населення країни значним підвищенням цін на паливо, хліб і борошно, а також гострий дефіцит основних продуктів харчування. Інфляція зросла з 25 % у 2017 році до 73 % у 2018 році.
| Президент Судану Омар аль-Башир | Лідер опозиції ас-Садик аль-Махді |
Станом на кінець січня, внаслідок зіткнень маніфестантів з поліцією загинуло до 50 осіб і кілька сотень дістало поранення. За цей період було заарештовано понад тисячу суданців, які брали участь у згаданих акціях. На початку січня 22 суданські політичні партії підписали петицію на ім'я президента Судану Омара аль-Башира (75 років) з вимогою створити перехідний уряд, розпустити нинішній кабінет міністрів і парламент країни. Колишній прем'єр-міністр і лідер опозиційної партії «Аль-Умма» ас-Садик аль-Махді (82 роки) повернувся до Судану після двох років вигнання. 26 січня він заявив, що підтримує вимоги протестуючих про відставку О. аль-Башира, який прийшов до влади за допомогою військового заколоту у 1989 році. Його рішення про участь в наступних президентських виборах у 2020 році посилило протестний рух в країні.
| Крім Судану, найманці ПВК «Вагнер» зараз «працюють» у 10-ти африканських країнах |
Французькі розвідслужби повідомляють, що російська ПВК «Вагнер» різко розширює свою присутність на вулицях Хартума. За деякими даними, найманці цієї ПВК беруть участь в арештах противників режиму і в їх подальших допитах. Згідно зі свідченнями деяких очевидців, 10 січня найманці ПВК «Вагнер» стріляли по демонстрантах. Британська газета The Times опублікувала список із 149 переважно російських громадян, які на початку 2019 року брали участь в придушенні антиурядових протестів в Судані. «Вагнерівців» доставляли в Судан на літаках МО РФ через сирійську авіабазу Хмеймім. За даними агентства Bloomberg, крім Судану, найманці ПВК «Вагнер» зараз «працюють» у 10 африканських країнах — в ЦАР, Лівії, Зімбабве, Анголі, ДР Конго тощо, а також у Венесуелі.
ЛІВАН
| Прем’єр-міністр Лівану Саад Харірі |
31 січня ц. р. у Лівані після міжпартійних переговорів, що тривали понад вісім місяців, оголошено про формування нового коаліційного уряду на чолі з прем’єр-міністром Саадом Харірі.
До уряду увійшли 30 міністрів, які представляють основні релігійні конфесії країни і політичні партії. 10 міністерств очолили представники християнського блоку «Сильний Ліван», який підтримує президента республіки Мішеля Ауна. На другому місці — сунітський рух «Аль-Мустакбаль» (5 міністерств), на третьому — переважно християнські «Ліванські сили» (4 міністерства). Шиїтські рухи «Хизбулла» та «Амаль» дістали по 3 міністерські посади, друзи — 3, вірменська громада — 2. Решта депутатських блоків представлені одним міністром. До кабінету увійшли 4 жінки, при цьому вперше в історії Лівану і арабського світу жінка — Райян аль-Хасан — очолила МВС.
У США та Ізраїлі заявили про готовність працювати з урядом С. Харірі, але при цьому висловили «стурбованість» входженням до нього «Хизбулли», яка в цих і деяких інших країнах вважається терористичною організацією.
ІРАН
У цьому році відзначається 40 років Ісламської революції 1979 року в Ірані і створення Ісламської Республіки Іран.
| Президент Ірану Хасан Роухані |
Підбиваючи підсумки розвитку Ірану за ці роки, президент Хасан Роухані зазначив, що нині країна переживає найбільші економічні труднощі за всі сорок років післяреволюційного розвитку, що в першу чергу, за його словами, пояснюється санкційним тиском з боку США і їх союзників. Однак, генеральний прокурор ІРІ Мохаммад-Джафар Монтазері вважає, що крім американських санкцій однією з головних причин складної економічної ситуації в країні є корупція на всіх рівнях державного апарату і бізнесу. За словами голови міськради Тегерана Мохсена Хашемі, понад третина населення Ірану перебуває за межею бідності. За минулий рік зареєстровано триразове падіння курсу національної валюти — 1 долар США вже дорівнює 15–20 тис. туманів. Інфляція перевищила 140 %. Вартість житла в Тегерані за останній рік зросла вдвічі.
Внаслідок відновлення американських санкцій проти Ірану у 2018 році великих збитків завдано нафтогазовій промисловості країни. Французька компанія Total і китайська CNPC змушені припинити роботу в Ірані. Відмовилися там працювати великі російські нафтові компанії «Лукойл» і «Роснефть». Такі російські компанії як «Зарубежнефть», «Газпромнефть» і «Татнефть» також призупинили взаємодію з Іраном. Все це означає, що Іран може покладатися лише на вітчизняні нафтові компанії — Petropars, NIOC, OIEC і на закордонні середні та дрібні компанії, які не зважають на санкції. Однак це означає, що доступ до великих інвестицій і високих технологій для Ірану обмежений.
31 січня уряди Великої Британії, Німеччини та Франції зареєстрували компанію INSTEX SAS (Instrument for Supporting Trade Exchanges) для підтримки торгових відносин європейських країн з Іраном в обхід санкцій США. Штаб-квартира організації знаходитиметься в Парижі.
| Міністри закордонних справ Франції, Великої Британії та Німеччини оголошують про започаткування механізму INSTEX |
Лондон, Берлін і Париж закликали до участі в INSTEX всі країни Європи. На першому етапі новий механізм розрахунків використовуватиметься для торгівлі з Іраном продовольчими товарами та медикаментами. Три країни зберігають тверду прихильність «ядерній угоді» з Тегераном і готові підтримувати новий механізм розрахунків з ним до того часу, допоки Тегеран дотримуватиметься умов Спільного всеосяжного плану дій щодо ядерної програми Ірану. У відповідь на ці дії «європейської трійки» у Вашингтоні заявили, що торгівля ЄС з Іраном може призвести до того, що європейські компанії втратять доступ до американської фінансової системи і можливості взаємодії з партнерами в США.
ІРАК
Незважаючи на розгром основних сил угруповання ІДІЛ, протягом січня в Іраку спостерігалася складна воєнно-політична обстановка, особливо в районі іраксько-сирійського кордону. Ситуацію ускладнюють гострі протиріччя між фракціями основних політичних партій в парламенті країни, що з травня 2018 року не дає змоги завершити формування нового уряду.
| Турецькі ВПС продовжували завдавати авіаудари у північних районах Іраку |
У січні турецькі ВПС продовжували завдавати авіаудари у північних районах Іраку по позиціях «Робочої партії Курдистану» (РПК), де загинуло кілька десятків її бойовиків. 25 січня у відповідь на бомбардування загін турецьких та іракських курдів захопив турецький військовий табір в районі міста Дохук, спалив кілька бронетранспортерів, заволодів зброєю і боєприпасами. Кілька турецьких солдатів потрапили у полон і опинились у розпорядженні курдської служби безпеки «Асаіш» в Іракському Курдистані. Уряд курдської автономії засудив напад «військових Туреччини на місцевих мирних жителів».
У січні складна ситуація зберігалася у північній провінції Кіркук, де бойовики ІДІЛ продовжують регулярно нападати на підрозділи іракської армії. Не припиняються операції іракської армії і шиїтських ополченців «Аль-Хашд аш-Шаабі» проти бойовиків ІДІЛ в провінції Салах-ед-Дін. У січні в провінціях Діяла і Анбар урядові війська провели кілька операцій з розшуку «сплячих осередків» ІДІЛ. У районах, що прилеглі до іраксько-сирійського кордону, іракські війська і формування «Аль-Хашд аш-Шаабі» блокували переміщення бойовиків ІДІЛ з сирійської провінції Дейр-ез-Зор на територію Іраку, завдали артилерійських ударів по формуваннях ІДІЛ на території Сирії. Протягом січня ВПС Іраку також неодноразово завдавали ударів по бойовиках ІДІЛ на території Сирії в провінції Дейр-ез-Зор.
9 січня держсекретар США М. Помпео зустрівся у Багдаді з прем'єр-міністром Іраку Аделем Абдель-Махді, спікером парламенту Мухаммедом аль-Халбусі і президентом Іраку Бархамом Саліхом. Сторони обговорили питання співпраці у сферах політики, економіки та безпеки. При цьому Ірак відмовився від участі в роботі конференції з протидії Ірану, яку адміністрація Д. Трампа запланувала провести в Польщі. Міністр закордонних справ Іраку Мухаммед аль-Хакім підкреслив, що його країна виступає проти участі в будь-якій коаліції проти Ірану.
| Держсекретар США Майк Помпео і прем'єр-міністр Іраку Адель Абдель-Махді |
9 січня М. Помпео також зустрівся в Ербілі з першим президентом Іракського Курдистану (2005–2017 рр.) і нинішнім главою правлячої в автономії «Демократичної партії Курдистану» Масудом Барзані, прем'єр-міністром автономії Нечірваном Барзані і керівником Ради національної безпеки Іракського Курдистану Масруром Барзані.
САУДІВСЬКА АРАВІЯ
Про перспективи зовнішньої політики КСА у 2019 році. На даний час з'явилося чимало різних публікацій про перспективи зовнішньої політики Саудівської Аравії.
| Панорама Ер-Ріяда |
На погляд експертів агентства Stratfor, зовнішня політика Ер-Ріяда у 2019 році скоріш за все трансформуватиметься в бік відмови від курсу винятково на силовий аспект посилення впливу Саудії на регіональному рівні. Але, тим не менше, Ер-Ріяд і надалі протистоятиме Тегерану в усіх сферах і на всіх рівнях за сприяння США та Ізраїлю. На думку американських аналітиків, Ер-Ріяд намагатиметься активізувати неофіційні відносини з Ізраїлем і підтримуватиме контакти з Москвою з метою утримання на вигідному рівні світових цін на нафту, що, природно, не вітатиметься Вашингтоном. Експерти вважають, що після кризи, пов'язаної з убивством опозиційного журналіста Дж. Хашоггі, вплив наслідного принца Мухаммеда бен Сальмана на прийняття рішень дещо зменшиться і, можливо, обмежуватиметься найближчим оточенням короля. Вважається, що завдяки цьому зовнішня політика КСА у 2019 році буде більш виваженою, стриманою і передбачуваною, хоча це не вплине на прагнення Ер-Ріяда і надалі відігравати провідну роль на Близькому Сході в конкуренції не тільки з Іраном, але й з Туреччиною та Єгиптом. Поза всяким сумнівом, КСА збереже курс на стратегічне партнерство зі США, як гарантом своєї безпеки.
| Спадкоємний принц КСА Мухаммед бен Сальман і емір Катару Тамім бен Хамад Аль Тані |
Чимало аналітиків вважають, що у 2019 році Саудівська Аравія і Катар вживатимуть заходів для припинення конфлікту і нормалізації своїх відносин, можливо за участі такого потужного посередника, як Вашингтон. Не виключено, що КСА слідом за ОАЕ відновить дипломатичні відносини з Сирією, не чекаючи при цьому відходу Б. Асада від влади. Щодо інтервенції «аравійської коаліції» на чолі з КСА в Ємені, то, швидше за все, після провалу протягом останніх 4-х років спроб впоратись з єменською кризою у силовий спосіб, робитиметься більший акцент на переговорному процесі і пошуку прийнятного компромісу з повстанцями-хуситами¸ прихильниками воєнізованого угрупування шиїтів-зейдитів «Ансар Аллах» (слуги Аллаха). Відзначається, що останніми роками Ер-Ріяд активізував свої відносини з деякими країнами Східної Африки, зокрема з Суданом, Сомалі, Ефіопією, Джибуті, Кенією, Угандою і Танзанією у спосіб надання їм інвестицій і економічної допомоги. У Східній Африці КСА відчуває суперництво і конкуренцію з боку Ірану, Туреччини, Єгипту, Ізраїлю та Китаю. Вважається, що Саудівська Аравія продовжить свою економічну експансію в Пакистані та Індії, одночасно виступаючи в якості посередника між ними. Зокрема компанія Saudi Aramco разом з Abu Dhabi National Oil Company планують інвестувати 500 млн дол. США в індійські НПЗ, на яких крім саудівської може перероблятися і іранська нафта. Очікується, що найближчим часом Пакистан і Саудівська Аравія підпишуть меморандум про взаєморозуміння, що передбачатиме вкладення більш ніж 10 млрд дол.. США в пакистанську економіку. Ці інвестиції стануть першим внеском саудитів в проект китайсько-пакистанського економічного коридору, який стане частиною китайської ініціативи «Пояс і шлях».
ЄМЕН
Незважаючи на підписану в Стокгольмі на початку грудня 2018 року угоду про перемир'я в Ходейді і обмін полоненими (близько 16 тисяч), її виконання під знаком запитання. Спорадичні збройні зіткнення між протиборчими сторонами тривали протягом усього січня не тільки в Ходейді, але й на всій території Ємену. Сторони конфлікту звинувачують одна одну в невиконанні стокгольмських домовленостей. Глава єменського МЗС Халед аль-Ямані закликав світову спільноту «чинити тиск на рух «Ансар Аллах» за для того, щоб він чітко виконував всі пункти угоди».
Група спостерігачів ООН з контролю над припиненням вогню в Ходейді на чолі з нідерландським генерал-майором у відставці Патріком Каммаертом прибула до Ходейди ще 24 грудня, але й до кінця січня 2019 року, незважаючи на всі намагання, їй не вдалося організувати виведення з Ходейди урядових військ і загонів повстанців-хуситів. Передбачений стокгольмською угодою гуманітарний коридор для надання допомоги населенню Ємену також досі не функціонує на регулярній основі. Визнавши безплідність своїх намагань, генерал П. Каммаерт пішов у відставку. 31 січня на підтримку стокгольмської угоди по Ходейді генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш призначив на пост глави місії ООН данського генерал-лейтенанта Анкера Лоллесгарда. В 20-ти арабських країнах чимало відставних генералів і, напевне, одного з них з відповідним досвідом, а головне — зі знанням арабського менталітету і арабської мови, можна було б делегувати до Ємену.
| Глава місії ООН на підтримку угоди по Ходейді генерал-лейтенант Анкер Лоллесгард |
За даними телеканалу Al-Mayadeen від 25 січня, «аравійська коаліція» більше 150 разів порушувала домовленості, досягнуті у Швеції в минулому грудні. Останніми днями січня авіація «аравійської коаліції» завдала по позиціях хуситів 136 ударів, від яких постраждало кілька сотень мирних жителів. Станом на грудень 2018 року жертвами громадянської війни в Ємені стали вже понад 60 тис. осіб. Більше 20 млн жителів країни опинилися на межі голодної смерті.
| Формування хуситів до цього часу залишаються в Ходейді |
Формування хуситів до цього часу залишаються в Ходейді, оскільки втрата цього міста і порту означала б для них припинення постачання зброї, боєприпасів і продовольства. За даними деяких експертів, останнім часом хусити поповнили всі свої втрати в живій силі і активізували бойові дії проти урядових військ і «аравійської коаліції».
Найбільш резонансним епізодом військових дій стала атака 10 січня начиненого вибухівкою безпілотника хуситів на військову базу урядових сил аль-Анад в провінції Лахдж на півдні Ємену, де в цей час проходив військовий парад, на якому було присутнє вище військове командування країни. Як наслідок, 6 військовослужбовців загинуло і близько 20 дістали поранення. Серед жертв — губернатор провінції Лахдж Ахмед Абдалла аль-Туркі і командувач 4-м військовим округом генерал Фадель Хасан. Крім того, важко поранені начальник Генштабу урядової армії генерал-лейтенант Абдалла ан-Нах'ї, його заступник Салех аз-Зіндані і керівник військової розвідки Мухаммед Салех Таммах.
