29 липня 2016

Економічна криза в Росії та її вплив на форми і методи дій Москви проти України

Іван Січень, військовий та політичний експерт

Наприкінці червня ц. р. під час саміту Європейського Союзу лідери країн-членів ЄС ухвалили рішення про продовження санкцій проти режиму В. Путіна ще на шість місяців. Незважаючи на твердження керівництва РФ щодо спроможності Росії впоратися з негативним впливом санкцій на російську економіку, якісно нові проблеми у Російській Федерації таки виникли. Насамперед, критично скоротилися фінансові резерви Росії, які до цього часу залишались головним інструментом уряду РФ з утримання відносної стабільності в країні.

 

Так, за оцінкою Міністерства економічного розвитку РФ, до кінця 2017 року Росія повністю вичерпає свій Резервний фонд та буде змушена перейти до більш широкого використання коштів з інших фондів для покриття дефіциту державного бюджету (у 2016 році перевищив 3 трлн руб.). З цією метою вже використовуються кошти Пенсійного фонду РФ та Фонду національного благоустрою (ФНБ), що призначені для реалізації програм соціально-економічного розвитку країни.

За останніми прогнозами Міністерства фінансів РФ, у випадку збереження санкцій США та Євросоюзу проти Російської Федерації, протягом трьох років згадані фонди також будуть вичерпані. Зокрема, ресурси ФНБ скоротяться на 2,8 трлн руб. — до близько 500 млрд руб.

Міжнародні резерви Російської ФедераціїМіжнародні резерви Російської Федерації

При цьому, внаслідок гострої нестачі валютних коштів, Росія фактично втратила джерела поповнення своїх фінансових резервів. За даними Центрального банку РФ, протягом останніх шести місяців, вперше з 2014 року, обсяги відтоку валюти з країни перевищили обсяги її надходжень. В основному через скорочення зовнішньої торгівлі Росії внаслідок західних санкцій та контрсанкцій з боку Москви, та через падіння світових цін на енергоносії, що становлять основу російського експорту. Крім того, з початку поточного року відтік іноземних капіталів із Російської Федерації становив 10 млрд дол. США.

Такі обставини значно ускладнюють можливості уряду РФ з підтримки російської економіки, що продовжує її стагнацію. За підсумками першого півріччя 2016 року спад виробництва у видобувній галузі промисловості Росії становив 0,9 %. Всупереч твердженням російської сторони про певне зростання випуску продукції машинобудування, суттєві проблеми спостерігаються і у цій галузі. Зокрема, з початку 2016 року доходи компанії «Камаз» (найбільший виробник вантажних автомобілів в РФ) скоротилися в шість разів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Характерно, що фінансові складнощі вже відчули силові структури Росії, що отримують гарантоване та пріоритетне фінансування з російського державного бюджету. За оцінкою Міністерства енергетики РФ, до кінця поточного року заборгованість підрозділів МО, МВС, МНС, ФСБ і Мінюсту Росії за теплову та електроенергію може сягати 7 млрд руб.

 

Уряд Російської Федерації намагається впоратися з проблемою збільшення дефіциту державного бюджету країни, скорочуючи бюджетні видатки, а також вишукуючи додаткові джерела фінансування, в т. ч. за рахунок внутрішніх і зовнішніх запозичень та масової приватизації об’єктів державної власності.

Наприклад, з початку поточного року у РФ вже двічі вдавалися до секвестру державного бюджету, зменшуючи обсяги фінансування програм соціально-економічного розвитку країни. У зв’язку з нестачею коштів, уряд Росії відмовився від обіцяного збільшення пенсій та зарплат працівникам бюджетної сфери (їх навіть зменшили), а також скасував програму введення продовольчих карток для малозабезпечених верств населення.

Крім того, ухвалене рішення про «заморожування» бюджетних видатків на реалізацію 36 із 42 федеральних програм, у т. ч. таких, що мають стратегічно важливе значення для росіян. Зокрема, в червні ц. р. з’явилося рішення про зниження обсягів фінансування «Федеральної цільової програми з розвитку Криму та Севастополя до 2020 року» на 3,5 млрд рублів. У 2016 році із програми вилучені 226,48 млн рублів, запланованих для Росавтодора на спорудження транспортно-мостового переходу через Керченську протоку, а також 300 млн рублів, передбачених для реконструкції повітряного та морського сполучення півострова з Росією. Значно скорочені також і обсяги фінансової підтримки самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» на Сході України.

Своєю чергою, аби отримати додаткові кошти для державного бюджету, Міністерство фінансів Росії планує збільшити обсяги внутрішніх запозичень до 300 млрд руб. у поточному році та до 1,29 трлн руб. — у 2017 році. Основними джерелами таких запозичень розглядаються позики російських кредитних організацій, кредити з бюджетів інших рівнів бюджетної системи РФ, а також реалізація цінних паперів, випущених від імені Російської Федерації. Разом з тим, суттєвою проблемою у вирішенні даного питання є дефіцит коштів у внутрішніх резидентів РФ. При цьому, за станом на 1 липня ц. р. внутрішній борг уряду Росії вже сягає 7,4 трлн руб., що фактично виключає можливість його повернення навіть у середньостроковій перспективі.

Водночас, у період до 2019 року, передбачається щорічно залучати по 3 млрд дол. США зовнішніх запозичень. Наприклад, в рамках реалізації таких планів, у травні ц. р. Міністерство фінансів РФ випустило на ринок пакет євробондів (державних цінних паперів) на суму 1,75 млрд дол. США. Однак, можливість отримання Росією зовнішніх запозичень також пов’язана з низкою проблем, що обумовлюються певними західними санкціями. З початку введення санкцій банки західних країн та їх партнерів припинили надавати довготривалі кредити Російській Федерації. Через загрозу таких санкцій по суті аналогічна позиція і банків КНР. У такій ситуації Москва може розраховувати лише на кредити окремих країн «третього світу», що не задовольняє російські потреби. Крім того, зовнішній борг Росії (включно з державними зобов’язаннями по кредитам, отриманим комерційними структурами) вже становить близько 520 млрд дол. США, що перевищує всі резервні фонди РФ.

Виходячи з таких непростих обставин, головні свої сподівання уряд РФ покладає на швидке отримання додаткових коштів для реалізації масштабної програми приватизації державної власності. У 2016 році найбільшими з таких програм є продаж активів російських компаній «Алроса», «Роснефть», «Башнефть» та «Совкомфлот», а також банку ВТБ. У випадку успішного виконання таких планів уряд Росії сподівається отримати до 1 трлн руб. Разом з тим, навіть за найкращого збігу обставин така сума буде втричі меншою за розмір дефіциту державного бюджету РФ. Особливістю приватизаційних актів є також їх «одноразовий» характер, що дозволяє покривати лише поточні фінансові потреби і не дає змоги урядові Росії контролювати свої економічні активи.

Виходячи з цього, керівництво РФ також намагається «викачувати» кошти з російського суспільства та малого і середнього бізнесу у спосіб запровадження нових податків тощо. З початку цього року ухвалено близько 20 законодавчих актів, що передбачають посилення податкового навантаження як на фізичних осіб, так і суб’єктів господарської діяльності. Крім того, у минулому році була значно збільшена плата за використання великовантажними автомобілями транспортних комунікацій.

 

Ускладнення економічної ситуації в Росії, а також дії керівництва РФ зі скорочення бюджетних видатків та підвищення податків загострюють соціальні проблеми в країні. Так, протягом останніх двох років доходи громадян Російської Федерації стали приблизно на 10 % нижчими за середній рівень таких же доходів в Сербії, Румунії чи Польщі. При цьому, лише в травні ц. р. зазначений показник склав 5,7 %.

Індекс споживчих цін в Російській ФедераціїІндекс споживчих цін в Російській Федерації

Водночас з весни ц. р. спостерігається відновлення тенденції прискорення темпів інфляції в Росії, насамперед у плані підвищення цін на основні продовольчі товари. За даними Росстата, в квітні ц. р. індекс споживчих цін на продовольство зріс на 5,3 %, у травні — на 5,6 %, у червні — на 6,2 %. Згідно з прогнозами експертів Центрального банку РФ, протягом найближчих місяців продовольча інфляція в Росії прискорюватиметься. Про це свідчить стрімке зростання цін на продовольство у російських регіонах. За останні три місяці вартість картоплі зросла на 42 %, цибулі — на 31 %, капусти — на 25 %, моркви — на 12 %, гречки — на 10 %.

Разом з тим, нестача коштів змушує російське населення більш жорстко заощаджувати зарплати та пенсії, у т. ч. за рахунок скорочення видатків на продукти харчування і товари першої необхідності. Зокрема, в червні ц. р. такі видатки знизились на 11,4 % у порівнянні з травнем поточного року. Більше за всіх скоротили свої видатки жителі Москви та інших великих міст — у середньому на 16 %.

Внаслідок таких тенденцій зростає рівень бідності в Росії.

З початку ц. р. кількість громадян РФ, які проживають за межею офіційного прожиткового мінімуму, зросла на близько 1,5 млн осіб і становить щонайменше 20 млн осіб. Ще більш негативні оцінки у незалежних експертів. За їх даними, кількість бідних в Росії становить 65-70 млн осіб — 45-50 % від загальної кількості населення країни. У разі збереження нинішніх темпів зубожіння громадян, до кінця 2016 року згаданий показник може зрости до 80-85 %.

 

Все це обумовлює також і суттєві зміни настроїв російського суспільства. За показниками соціологічних досліджень російського фонду «Громадська думка», на сьогоднішній день вже 86 % російських громадян вважають, що країна занурюється у глибоку економічну кризу. При цьому 35 % громадян констатують суттєвий вплив західних санкцій на їх життєвий рівень (у минулому році — 26 %). Водночас, не помічають таких санкцій — 38 % громадян (у минулому році — 51 %).

Збільшується також і кількість супротивників контрсанкцій Росії проти західних та інших країн. Негативні наслідки таких дій Москви для російської економіки та особистого добробуту вже відчувають близько 40 % населення країни (у минулому році — 26 %). У зв’язку із зазначеним, 54 % громадян РФ виступають за їх відміну. При цьому 50 % населення Росії впевнені у довготривалому характері зовнішніх санкцій проти Російської Федерації (у минулому році — 26 %).

Крім того, змінюється і ставлення російських громадян до анексії Росією Криму. Якщо у минулому році цю анексію схвалювало понад 70 % населення РФ, то тепер вже менше 60 %. І навіть більше, політологи зауважили, що по мірі того, як ускладнюється економічна ситуація в Росії, даний показник демонструє тенденцію до подальшого падіння.

Таким чином, протягом року громадські настрої в Росії набули принципових змін. На теперішній час більшість становить ті, хто фіксує негативні наслідки політики Москви для свого повсякденного життя. Відповідно зростає і рівень настроїв протесту у російському суспільстві. З початку поточного року кількість таких акцій в РФ збільшилась на 40 %, що ретельно приховується російською владою. Незадоволені ситуацією в Росії як звичайні громадяни, так і представники малого і середнього бізнесу.

Наведені тенденції особливо небезпечні для керівництва РФ в умовах наближення парламентських виборів, що пройдуть восени поточного року. За оцінками західних експертів, загострення соціально-економічної ситуації в Росії може послабити позиції правлячих політичних сил. При цьому намагання влади сфальсифікувати підсумки виборів з високою вірогідністю викличуть масові акції протесту.

 

Разом з тим, нині єдиною можливістю швидкого вирішення економічних проблем Росії є скасування США та ЄС своїх санкцій проти Російської Федерації. Своєю чергою, це передбачає неухильне виконання Москвою Мінських домовленостей стосовно врегулювання конфлікту на Сході України, що не сприймається режимом В. Путіна.

Замість цього Москва висуває Україні свої вимоги зі «стабілізації» обстановки на Донбасі, що, з одного боку, має створити умови для зняття західних санкцій з Росії, а з іншого — забезпечити реалізацію російських цілей щодо нашої Держави (насамперед, стосовно фактичної дезінтеграції України у вигляді її федералізації).

Такі вимоги неодноразово оприлюднювались керівництвом РФ як безпосередньо щодо України, так і під час дво- та багатосторонніх переговорів із західними країнами, і включають надання Україною «особливих статусів» «ДНР» і «ЛНР», а також проведення місцевих виборів у самопроголошених республіках без будь-яких умов з боку української сторони (в першу чергу стосовно: припинення бойових дій в зоні конфлікту, виведення російських військ з окупованих територій та повернення під контроль України східної ділянки її державного кордону).

У рамках примушення нашої Держави до поступок Росії режим В. Путіна продовжує комплексну політику тиску на Україну у політичній, економічній та військовій сферах. Протягом останнього часу проявами таких дій Москви стали заяви лідерів «ДНР» і «ЛНР» щодо: можливості організації місцевих виборів без узгодження з Україною, вимог оплати українською владою за енергоносії для окупованих територій, а також активізації бойових дій на Донбасі.

Водночас, з огляду на те, що Україна, не поступаючись своїми позиціями, відстоює свої інтереси, режим В. Путіна намагається реалізувати сценарій масштабної дестабілізації внутрішньої обстановки в нашій Державі, організовуючи масові соціальні заворушення та провокуючи політичну кризу в країні. Це робиться з метою:

як мінімум — продемонструвати США та ЄС «неспроможність» керівництва України забезпечити стабільність в країні. Це буде використовуватись і як доказ «відповідальності» Києва за конфлікт на Донбасі та, відповідно, «відсутності причин» для продовження західних санкцій проти Росії. У цьому зв’язку режим В. Путіна особливо розраховує на застосування Україною сили проти учасників акцій протесту, що, як вважається, «гратиме на користь» Москви в рамках згаданого підходу;

як максимум — повернути проросійські сили до керівництва в Україні шляхом створення передумов для проведення дострокових парламентських, а у перспективі — і президентських виборів. У разі перемоги нове проросійське керівництво України зможе ухвалити всі вигідні для Москви політичні рішення стосовно Криму та Донбасу, що створить формальні підстави для скасування санкцій США та ЄС проти Росії.

У наведеному контексті режим В. Путіна сподівається, що проросійські настрої в країнах Європейського Союзу посилюватимуться, що відверто демонструвалося в ході підготовки саміту ЄС наприкінці червня поточного року. Фактично, рішення лідерів країн-членів ЄС щодо продовження санкцій проти Росії було ухвалене лише завдяки твердій та послідовній позиції Федерального канцлера Німеччини А. Меркель, яка виступає головною консолідуючою силою санкційної політики Європейського Союзу щодо Російської Федерації.

При цьому питання продовження/відміни санкцій проти Росії ЄС може переглянути вже в жовтні поточного року. Саме на цей момент Москва і запланувала соціальний вибух в Україні.

У певному сенсі Росія розраховує також і на позицію США, які передбачають можливість скасування санкцій проти Росії у випадку визнання керівництвом України статусу Криму, визначеного у спосіб «волевиявлення населення півострова під міжнародним контролем». Відповідний законопроект з цього питання було ухвалено верхньою палатою Конгресу США 14 липня ц. р.

 

Таким чином, завдяки санкціям ЄС та США проти Росії, у російській економіці з’являються якісно нові проблеми, що стосуються критичного скорочення фінансових резервів РФ. Тому режим В. Путіна будь-що намагається змінити ставлення західних країн до України, що стане передумовою для скасування чинних санкцій стосовно Росії. З цією метою реалізується сценарій реставрації проросійської влади в Україні у спосіб масштабної дестабілізації обстановки в країні.

Створюється досить прогнозована ситуація довкола України та визначаються головні напрями державницьких дій з протистояння збройній агресії Кремля. Україні будь-що необхідно протриматись до кінця 2017 року, коли Росія зануриться у глибоку економічну кризу, яка відчутно її знесилить і зведе нанівець всі її плани стосовно України.

 

www.reliablecounter.com