29 червня 2016

Шанхайська організація співробітництва: реальна противага Заходу чи черговий «фейк» Росії?

 

Юрій Радковець

На фоні загострення останнім часом політичних і економічних проблем Європейського Союзу (в т. ч. пов’язаних з позитивними результатами референдуму у Великобританії щодо виходу країни з ЄС), керівництво Російської Федерації продовжує проводити активні заходи з розвитку альтернативних міжнародних організацій, які були створені та діють за провідної участі Москви.

Зокрема, це стосується Шанхайської організації співробітництва (ШОС; до свого складу включає Росію, Китай, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан; статуси спостерігачів мають Білорусь, Монголія, Індія, Іран, Пакистан та Афганістан), яка цілеспрямовано протиставляється режимом В. Путіна Західному світу.

Свідченням вагомого значення ШОС для Росії став ювілейний саміт 15-річчя організації на рівнів глав держав-членів організації 23-24 червня ц. р. в столиці Узбекистану — Ташкенті, який у повній мірі був використаний Москвою для реалізації своїх геополітичних інтересів, у т. ч. зміцнення міжнародних позицій Російської Федерації та демонстрації її «позитивної і зростаючої ролі» у врегулюванні ситуації в зонах конфліктів у різних регіонах світу.

Так, за ініціативи Москви, до підсумкової декларації саміту були включені положення щодо необхідності посилення боротьби з міжнародним тероризмом та екстремізмом, забезпечення спільної безпеки на просторі ШОС, а також протидії витокам загроз з Афганістану шляхом сприяння вирішенню внутрішньоафганського конфлікту. Водночас наголошується на важливості вирішення криз в країнах Близького Сходу та Північної Африки (насамперед в Сирії), а також на Сході України за рахунок «неухильного виконання Мінських домовленостей всіма сторонами».

Поряд з декларуванням поглядів сторін на згадані вище питання, учасники саміту виступили проти «одностороннього посилення систем ПРО», які були названі діями по «забезпеченню власної безпеки за рахунок безпеки інших країн, що загрожує міжнародній та регіональній стабільності».

Крім того, країни-члени ШОС підписали меморандум про приєднання до організації Індії та Пакистану (процедура вступу зазначених країн до Шанхайської організації співробітництва була запущена у 2015 році).

Шанхайська організація співробітництваШанхайська організація співробітництва

Коментуючи підсумки саміту, президент РФ В. Путін відмітив їх «історичний характер у розвитку ШОС», який «виводить її на якісно новий рівень». За його словами, після завершення процедури приєднання до ШОС Індії та Пакистану, організація об’єднає більше 60 % території Євразії, 45 % населення планети та понад 19 % світового ВВП.

Разом з тим, за гучними деклараціями щодо «успіхів ШОС», режим В. Путіна ретельно приховує дійсний стан справ у цій організації, а саме: збереження суттєвих протиріч між її членами практично за всіма напрямами у всьому спектрі взаємовідносин.

У своїх попередніх оцінках Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» вже неодноразово торкався цієї теми, що робить недоцільним її висвітлення у повному обсязі. Зупинимось лише на найбільш важливих аспектах, які зараз стосуються подальшого поглиблення протиріч у відносинах між Росією та її найближчими партнерами — Китаєм і Білоруссю.

 

Так, за результатами двосторонньої зустрічі (в рамках ювілейного саміту ШОС) президента РФ В. Путіна та голови КНР Сі Цзіньпіна були підтверджені спільні підходи сторін до ключових світових проблем, а також наміри продовжити реалізацію усіх попередніх угод та домовленостей в економічній сфері. Однак, як і за результатами попередніх зустрічей лідерів двох країн, більшість з такого роду намірів (в т. ч. у найважливіших для Москви енергетичній та високотехнологічній галузях), так і залишилися намірами, тобто не були зафіксовані у формі чітких договорів або контрактів.

Зокрема, до сьогоднішніх днів так і не знайшли практичного втілення раніше прийняті амбіційні рішення щодо: продажу Китаю 20 % частки східносибірського відділення російської компанії «Роснефть» у 2016 році; спорудження високошвидкісної залізничної магістралі Москва-Казань, що включена до проекту Євразійського високошвидкісного транспортного коридору Москва-Пекін; реалізації програми спільної розробки та будівництва перспективного пасажирського широкофюзеляжного далекомагістрального літака, а також плани інтеграції нового китайського проекту «Економічного поясу Шовкового шляху» та Євразійського економічного союзу.

При цьому, за оцінками провідних експертів, проблеми економічних відносин РФ та КНР набули значного додаткового ускладнення після початку збройної агресії Росії проти України. Причинами зазначеного називаються зниження привабливості для Китаю РФ, як надійного партнера, а також погрози США піддати санкціям банки та компанії, пов’язані з Росією.

У свою чергу, досить показовим фактом стала відміна зустрічі В. Путіна з президентом Білорусі О. Лукашенко, яка також планувалася у кулуарах саміту ШОС. Разом з цим, відповідно до попередніх домовленостей, відбулись двосторонні переговори між О. Лукашенко та головою КНР Сі Цзіньпіном, а також між Сі Цзіньпіном та прем’єр-міністром Індії Н. Моді.

За оцінками експертів центру «Борифен Інтел», ця ситуація підтвердила існування суттєвих суперечностей між Росією та Білоруссю в економічній сфері. Серед ознак подібних суперечностей, які супроводжуються елементами фактичної торговельної війни між двома країнами, відмічаються чергові погрози «Россельхознадзора» в середині червня ц. р. щодо введення заборони на ввезення до Росії ряду видів м’ясо-молочної продукції Білорусі у зв’язку з «…невідповідністю їх якості російським стандартам». Крім того, з 25 червня ц. р. Москвою була введена заборона на транзит через Білорусь продукції окремих африканських країн.

Ще більш конфліктний потенціал існує у російсько-білоруських відносинах в енергетичній сфері. Зокрема, на днях глава Міненерго РФ О. Новак оприлюднив наміри Росії скоротити обсяги поставок нафти до Білорусі у ІІІ-му кварталі ц. р. на 2 млн тонн більше, ніж передбачає встановлений графік. Причиною цього була названа заборгованість Мінська за російський газ в обсязі близько 250 млн дол. США, а також невиконання Білоруссю домовленостей щодо зворотних поставок до Росії нафтопродуктів, вироблених з російської нафти. У свою чергу, Білорусь не влаштовує значна кількість виключень з переліку товарів, які не обкладаються митом в рамках Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), а також значно завищені Росією ціни на енергоносії (навіть для Білорусі!).

Все це змушує Білорусь шукати інших партнерів, зокрема з числа країн Європейського Союзу, Азіатсько-Тихоокеанського регіону (насамперед, в плані поглиблення високотехнологічного співробітництва з Китаєм), Близькосхідного регіону (перш за все, в плані розширення енергетичного та оборонно-промислового співробітництва з монархіями Перської затоки) і Африканського рогу.

З урахуванням наведених обставин, політичні оглядачі відмічають певну зміну тональності публічних виступів О. Лукашенко, який зміщує акценти від позитивних аспектів розвитку відносин з Росією та країнами ЄАЕС до необхідності зміцнення незалежності та державності Білорусі, а також її державних кордонів (останнє, найбільш ймовірно, пов’язано з неординарною ситуацією довкола російськомовного населення у Гомельській та Вітебській областях Білорусі, на які в останній час фактично зазіхає Росія).

Аналогічні проблеми з таких же самих або дещо інших причин існують і у відносинах між Росією та другими країнами ЄАЕС, які одночасно є членами ШОС, в т. ч. Казахстаном, Киргизстаном та Узбекистаном. Так, з початку цього року обсяги взаємної торгівлі між Російською Федерацією та згаданими вище країнами скоротилися майже на 20 %.

Що стосується двосторонніх переговорів між О. Лукашенко та головою КНР Сі Цзіньпіном, то вони носили суто практичний характер в плані розширення та наповнення реальним змістом двостороннього торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. В якості прикладу того, як Білорусь послідовно виконує взяті на себе зобов'язання, О. Лукашенко навів реалізацію проекту зі створення Китайсько-Білоруського індустріального парку «Великий камінь» (за влучним виразом Сі Цзіньпіна — «перлини Великого Шовкового шляху»).

Довідково:

Великий Камінь (до 1 липня 2014 року Китайсько-Білоруський індустріальний парк) — особлива економічна зона в Білорусії створена згідно з міжурядовою угодою між Китайською Народною Республікою та Республікою Білорусь у жовтні 2010 року. Індустріальний парк створюється на території Смолевічского району Мінської області поблизу Національного аеропорту «Мінськ».

У цьому парку планується побудувати високотехнологічні та експортноорієнтовані виробництва. За заявою О. Лукашенко, на території будуть зосереджені високотехнологічні підприємства з усього світу і виробництва «завтрашнього дня». Пріоритетні напрямки, намічені до розвитку в парку, — це електроніка, біомедицина, тонка хімія, машинобудування і нові матеріали. В цей проект Білорусь планує залучати іноземних інвесторів «…завдяки податковим пільгам, ліберальному законодавству щодо закордонної власності і добре освіченій робочій силі». Парк має найбільші податкові пільги в країні. Китайсько-Білоруський індустріальний парк є найбільшим індустріальним парком в Європі з числа створених Китаєм. У проекті також планує взяти участь Сінгапур.

Ряд незалежних білоруських експертів небезпідставно відзначають, що цей проект може спровокувати серйозний конфлікт між Росією і Білоруссю, оскільки, на їх думку, Москва зовсім не зацікавлена в зниженні залежності Білорусі від російської економіки.

За результатами переговорів, Сі Цзіньпін запросив білоруського лідера відвідати Китай з державним візитом і заявив про готовність подальшого поглиблення співпраці між країнами за усіма напрямками.

 

Основним змістом двосторонніх переговорів між головою КНР Сі Цзіньпіном та прем’єр-міністром Індії Н. Моді було обговорення питань поглиблення ділового співробітництва, зміцнення взаємодії в галузях торгівлі, залізниць, промислових парків, енергетики, інформаційних технологій, економії енергії і охорони навколишнього середовища.

Обидві сторони висловили впевненість щодо готовності КНР і Індії зміцнити ділове співробітництво у різних галузях, активізувати контакти і узгодження з міжнародних і регіональних питань, належним чином врегулювати існуючі між країнами проблеми.

За словами Сі Цзіньпіна: «Загальні інтереси КНР і Індії значно перевершують існуючі предметні розбіжності». Він також висловив сподівання на продовження двосторонніх плідних контактів у рамках жовтневого ц. р. саміту керівників БРІКС в Індії.

 

Таким чином, наведені обставини та особливості проведення ювілейного саміту з нагоди 15-річчя Шанхайської організації співробітництва ще раз підтвердили суто формальний характер ШОС, яка переважно є своєрідним «клубом за інтересами», а не дійсно дієвою та впливовою міжнародною організацією, здатною реально протистояти Заходу, в т. ч. в умовах ускладнення ситуації в Європі, викликаної позитивними результатами референдуму у Великобританії щодо виходу країни з ЄС.

При цьому, на відміну від КНР, Росія досить стрімко і вже незворотно втрачає свої лідируючі позиції в ШОС.

 

www.reliablecounter.com