4 вересня 2015

«Непоступливе двовладдя» у Румунії (в українському контексті)

У вересні-жовтні 2014 року експерти Центру «Борисфен Інтел» підготували серію матеріалів з аналізом позиції сусідніх держав, у тому числі Румунії, в контексті ситуації довкола України та їх реакції на збройну агресію Росії.

Румунія: від «задвірок» Європи у Радянському блоці до надійного партнерства в Європейському Союзі та НАТО
http://bintel.com.ua/uk/article/rumynija-v-evropejskom-sojuze-i-nato/
Румунський бекграунд
http://bintel.com.ua/uk/article/rumunia-baxkground/

Їхні висновки щодо Румунії, яку певна частина аналітиків тривалий час відносила до прихованих недругів нашої держави, пройшли випробування часом. Незважаючи на непросту історію румунсько-українських відносин, зміну президентів і внутрішньополітичну турбулентність в обох країнах, офіційний Бухарест послідовно демонструє завидну відповідальність за безпекову ситуацію в регіоні.

 

Незважаючи на цілеспрямовані заходи Кремля з пошуку ситуативних союзників у ЄС, рейтинг та впливовість румунського «симпатика» В. Путіна, очільника уряду Румунії і правлячої Соціал-демократичної партії В. Понти, який минулого року брав участь у відкритті Олімпіади в Сочі, а 12 червня ц. р. разом з В. Путіним і О. Лукашенком відвідав Європейські ігри у Баку, влітку катастрофічно зменшились.

Нагадаємо, що Національне антикорупційне управління інкримінувало прем’єр-міністру В. Понті факти корупції та зловживання службовим становищем, а також отримання у період 2007-2009 рр. (займався адвокатською практикою і працював юристом СДПР) незаконної винагороди за фальсифікацію підписів на суму 250 тис. румунських леїв та автомобіль від свого партнера по бізнесу, а нині сенатора В. Шови.

Указ президента К. Йоханніса від 22 червня ц. р. про призначення тимчасово виконуючого обов’язки прем’єр-міністра Румунії заступника голови уряду, міністра внутрішніх справ Г. Опрі (під приводом проходження В. Понтою лікування у Туреччині) по суті обумовив стрімку ескалацію внутрішньополітичної кризи в Румунії.

Під тиском звинувачень прокуратури у шахрайстві, ухиленні від сплати податків та відмиванні грошей (т. зв. справа «Турчень-Ровинарь»), В. Понта 13 липня був змушений скласти повноваження голови СДПР. Хоча він повністю заперечує свою провину та відмовляється подавати у відставку з поста голови уряду. У правлячій партії розпочалися внутріпартійні конфлікти між Л. Драгнею і Р. Плумбом з приводу призначення тимчасового очільника політсили (позачергова політична рада СДПР 15 липня ц. р. призначила останнього т.в.о. голови партії), які призвели до перенесення чергових зборів партії аж на весну 2016 року.

До того ж вплив СДПР знижується й через усталений в румунському суспільстві та за кордоном імідж посткомуністичної партії з чіткою політичною орієнтацією на співпрацю з автократичними режимами Росії, Білорусі та інших пострадянських країн. Цьому також сприяють цілеспрямовані дії екс-президента Румунії Т. Бесеску, який прагне помститися В. Понті за ініціювання ним імпічменту у 2012 році.

Отже, сьогоднішній розвиток внутрішньополітичної ситуації у Румунії, передусім, визначається радикальним загостренням відносин між президентом К. Йоханнісом, який прагне у найкоротший термін реалізувати сценарій усунення від влади представників соціал-демократичних сил і сформувати навколо Національно-ліберальної партії нову пропрезидентську більшість у парламенті, та прем’єр-міністром В. Понтою, який після повернення з Туреччини приступив до виконання обов’язків голови уряду й намагається будь-що залишитися на своєму посту та не допустити проведення дострокових парламентських виборів.

Внутрішньополітичній конкуренції між провідними румунськими політичними силами притаманний також економічний вимір, пов’язаний із фіскальною реформою, яку просуває уряд В. Понти, та співпрацею Румунії із міжнародними фінансовими організаціями.

Зокрема, президентська адміністрація налагоджує більш тісні контакти із представниками МВФ та Єврокомісії, які, зі свого боку, негативно оцінюють останні ініціативи уряду В. Понти у податковій царині, що за своїм змістом і спрямованістю мають популістський характер. Місія ЄК, яка перебувала у Бухаресті 24-25 червня ц. р. з метою оцінки поправок до податкового законодавства, попередила румунську сторону, що послаблення фіскальної політики негативно вплине на обсяги надходжень до держбюджету і що це може призвести до збільшення у 2016 році його дефіциту до 3,3 % ВВП та суперечитиме вимогам Бюджетного пакту ЄС. Враховуючи висновки місії, делегація Міжнародного валютного фонду скасувала свій плановий (у липні ц. р.) візит до Румунії.

Разом з тим, на тлі зовнішньоекономічних ризиків, пов’язаних із заходами Єврокомісії з подолання «грецької кризи» та безпекових викликів через російську агресію щодо України й планів Кремля з використання придністровського анклаву, владні кола Румунії змушені демонструвати здатність до консолідованого підходу щодо мінімізації негативного впливу вказаних чинників на стан національної безпеки та економіки і зовнішню політику Бухареста.

Передусім, йдеться про активізацію стратегічного партнерства із США з акцентом на питаннях регіональної безпекової політики й використання інвестиційного та технологічного потенціалів Сполучених Штатів Америки для зміцнення румунської економіки. Румунія продовжує позиціонувати себе як американський форпост у Чорноморському регіоні, послідовно рухаючись у фарватері зміцнення трансатлантичного співробітництва та постаючи на шляху експансіоністських політико-економічних планів і проектів Кремля в Південно-Східній Європі, у тому числі на Балканах.

Саме тому Бухарест і активно підтримує нарощування військової присутності сил НАТО на території Румунії, і підготував нову редакцію Національної стратегії оборони Румунії на період 2015-2019 років та вдається до заходів з модернізації армії. Зокрема, Бухарест пішов назустріч проханню Вашингтона збільшити чисельність морських піхотинців на авіабазі поблизу м. Констанца; на одній із військових баз на півдні країни завершуються роботи із розміщення протиракетного комплексу (складова частини створюваної США і НАТО європейської системи ПРО); у липні ц. р. у Бухаресті відкрито Центр для інтеграції сил НАТО, який офіційно розпочне свою роботу з вересня ц. р. Крім того, керівництво країни звернулося до США з проханням розмістити до 2017 року ескадрилью американських винищувачів, а до цього терміну планує придбати у Португалії 12 винищувачів F-16. У відповідь Москва розглядає можливість розміщення бомбардувальників Ту-22М3 у Криму, мотивуючи це необхідністю посилити авіаційне прикриття акваторії Чорного моря й Причорномор’я.

Разом з тим, жодна з країн-членів ЄС та інституції Євросоюзу загалом не підтримують румунську ініціативу щодо вдосконалення Європейської політики сусідства (ЄПС) шляхом створення Механізмів довіри у сфері безпеки без військової компоненти та з «урахуванням інтересів наших сусідів». У розрізі ЄПС і «Східного партнерства» остання концепція фактично означає необхідність враховувати інтереси Російської Федерації, котра, зі свого боку, використовує подібний аргумент для маніпулювання ним у переговорному процесі з Європейським Союзом і Україною та не має намірів йти на жодні поступки.

При цьому слід враховувати, що практично усі питання, які обговорюються в рамках ЄС з української проблематики, включно з фінансовою підтримкою, Бухарест розглядає через призму лобіювання процесу інтеграції Молдови до Євросоюзу та збереження належних обсягів євродопомоги Кишиневу. Водночас у Бухаресті виходять із незмінності цілей та політики Кремля на молдовському напрямі ­ — повернення Молдови до сфери російського впливу, приєднання країни до євразійського проекту В. Путіна та використання «придністровсько-буджацько-гагаузького плацдарму» для дестабілізації ситуації в Україні.

Окрім того, як у Румунії, так і в Молдові та Україні є сили, що не відмовились від планів реалізації румунської «національної ідеї»відновлення «Великої Румунії», насамперед, за рахунок реінтеграції Республіки Молдова та окремих історичних областей України (Південна Бессарабія, Північна Буковина, Марамарощина, дельта р. Дунай). Передусім відповідні урядові структури і консульські установи цілеспрямовано працюють над легітимізацією румунської присутності в українському прикордонні завдяки спрощеній процедурі надання громадянства Румунії представникам етнічної громади в Україні.У такий спосіб надається громадянство іншої держави мешканцям на територіях так званої «Великої Румунії» відповідно до статей 10 та 37 Закону «Про громадянство», а також формуються передумови для можливого висування вимог щодо створення у перспективі румунської національно-культурної автономії.

Департаментом з питань румунів широко вживаються також додаткові заходи з надання фінансової підтримки організаціям етнічних румунів/молдаван в Одеській і Чернівецькій областях України. 10-11 серпня ц. р. представники останніх брали активну участь у щорічному «літньому університеті румунів звідусіль» в м. Ізворул Мурешулуй, де закликали румунську владу протистояти політиці «повзучої денаціоналізації», яку нібито здійснює офіційний Київ. За оцінками експертів, у цьому питанні їх дії вписуються у стратегію спецслужб Росії з нагнітання ситуації навколо національних меншин у західних регіонах України та провокування штучних конфліктів у прикордонних областях. Через підконтрольних осіб, зокрема екс-депутата парламенту Придністров’я Д. Соїна, Москва планує створити румуномовну інформаційну агенцію для «відстоювання прав румунської меншини в Україні» та активізувати антиукраїнські інформаційні акції в прикордонному регіоні.

Паралельно вживаються заходи зі зниження впливу українських діаспорних організацій в Румуніїта посилення контролю за діяльністю Союзу українців Румунії (СУР). Зокрема, через засудження Верховним судом країни голови СУР С. Бучути до одного року позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку за звинуваченням у нецільовому використанні коштів та їх привласненні І. Марочком (єдиний представник у румунському парламенті від української діаспори) розпочато кампанію з обрання нового, лояльнішого лідера даної організації.

Крім того, певні сили в Румунії намагаються скористатися подіями в та навколо України і агресивною риторикою Кремля як сприятливим чинником у своїй кампанії з протидії втілення проекту глибоководного суднового каналу «Дунай-Чорне море» та недопущення включення української ділянки Кілійського гирла р. Дунай до карти внутрішніх водних шляхів регіональної Транс’європейської транспортної мережі. Зокрема, представники Румунії цілеспрямовано доводять до відповідальних за екологічну і транспортну галузі посадовців Євросоюзу інформацію щодо ймовірності використання російськими військовими суднами підвищення у каналі прохідної осадки до 7,2 м для контролю елементів систем ППО/ПРО, які встановлені на території Румунії, що створюватиме потенційну небезпеку оборонному потенціалу Румунії/НАТО. У цьому контексті румунською стороною вказується на неприпустимість продовження Україною робіт з поглиблення річкового русла.

Сьогодні, в умовах чіткого усвідомлення особливого значення стабільної України для реалізації румунських національних інтересів та збереження безпечного зовнішньополітичного середовища, керівництво Румунії послідовно дотримується конструктивної позиції у відносинах із нашою країною, в т. ч. в питаннях безумовної підтримки України в російсько-українському конфлікті, європейської інтеграції нашої держави, недопущення нуклеаризації Чорноморського регіону та спільної протидії підтримуваному Російською Федерацією угорському іредентизму.

Водночас у румунському політикумі присутні деструктивні сили, які за певних обставин намагатимуться скористатися розвитком ситуації в Україні та навколо неї і агресивною антиукраїнською риторикою Кремля як сприятливими чинниками у своїй кампанії з розширення впливу Бухареста в Південно-Східній Європі та залучення в орбіту своїх інтересів закордонних територій із компактним проживанням румуномовного населення.