— Чи можна сприймати події в цій країні продовженням низки арабських революцій, які вважалися згаслими? З цього питання «ВВ» розпочали інтерв'ю з віце-президентом Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» Юрієм Радковцем
— Не зупиняючись на причинах, рушійних силах, національно-релігійних, а також соціально-політичних/соціально-економічних особливостях силового протистояння в Ємені, події в цій країні можна розцінити і як продовження «арабської весни» 2010-2012 років. Особливо якщо розглядати їх через призму розширення впливу шиїтського руху хоуситів на інші арабські держави і відповіді на питання, кому це вигідно.
Сьогодні вже відомо, що бойове крило шиїтського руху хоуситів «Ансар Аллах» приймає досить активну участь в диверсійно-терористичній діяльності в Лівії та навіть контролює там низку населених пунктів. Є відомості й про проникнення бойовиків угруповання «Ансар Аллах» до Тунісу. А беручи до уваги той момент, що вектор розширення географії їх впливу зорієнтований на Алжир (а ця країна неофіційно посідає третю позицію після Росії та Норвегії серед країн із найбільшим видобутком природного газу), то стає зрозумілою стурбованість країн Європи і США. У цьому ж контексті слід шукати і відповідь на питання: чому саме зараз?
— Про що може свідчити така шалена, потужна та, головне, спільна атака на хоуситів таких країн, як ОАЕ, Кувейт, Бахрейн, Катар та Йорданія, Єгипет, Пакистан?
— Тут усе також більш-менш зрозуміло. Річ у тім, що щойно перелічені країни розуміють: за «Ансар Аллах» стоїть Іран, і їм зовсім не хочеться, щоб обстановка на півдні Аравійського півострова (у Ємені) дестабілізувалася і там палав збройний конфлікт. Чого прагне саме Іран. Тому що в таких умовах порушується постачання енергоносіїв більшості цих країн із зони Перської затоки, передусім, до Європи.
— Зі слів представників хоуситів, активне протистояння може долучити регіон до масштабного конфлікту. Наскільки глибокі розбіжності між шиїтами та іншою частиною мусульманського світу? Чи можна вести мову про повномасштабну війну «всіх проти всіх»?
— Хоусити, передусім їх військові лідери (Абд Аль-Халід аль-Хоуси та Абдалла Яхія Аль-Хакіма), м'яко кажучи, лукавлять. Справа у тому, що у 2011 році, після того, як в Ємені розпочалися протести проти режиму президента Алі Абдали Салеха, хоусити скористалися політичним вакуумом, що утворився, та розширили свій вплив на півночі країни (навколо північної провінції Саада).
При цьому вони розпочали й ведуть збройну боротьбу як проти урядових військ, так і інших угруповань, а саме: прихильників руху «Аль-Іслах», бійців впливової в Ємені конфедерації племен хашед, бойовиків сунітської терористичної мережі «Аль-Каїда на Аравійському півострові» та пов'язаного з нею угруповання «Ансар аш-Шаріа». Останнім часом обстановка в Ємені істотно загострилася на тлі політичної кризи. На півдні діє угруповання «Аль-Каїда на Аравійському півострові», в центрі країни тривають сутички між військами, лояльними до президента, та силами, що підтримують хоуситів.
Сьогодні кожна з цих сторін намагається мати вигоду з погіршення політичної ситуації. І в цьому плані можна вести мову про війну «усіх проти усіх», яка загрожує охопити регіон. Свою роль можуть зіграти і наявні розбіжності між шиїтами та сунітами (останній приклад — Сирія). Саме тому події в Ємені привернули до себе пильну увагу Ліги арабських держав, країн співдружності держав зони Перської затоки, а також ООН.
В той же час не виключено, що втручання у внутрішній конфлікт в Ємені Саудівської Аравії та деяких інших країн Близького Сходу спровокує його подальше загострення. В цьому випадку можливе розширення конфлікту та перетворення його в повномасштабну громадянську війну в Ємені за участю зовнішніх сил: Саудівської Аравії — з одного боку, Ірану — з іншого, а також радикальної сунітської «Ісламської держави Іраку і Леванта» (ІДІЛ).
— Наскільки далеко може зайти «ІДІЛ» в такому конфлікті? І чи не перебільшена роль цієї «держави» в регіоні (у тому числі, за допомогою ЗМІ, що регулярно демонструють кадри зі стратою)?
— В цьому плані роль «ІДІЛ» жодним чином не перебільшується. Навпаки, є відомості, які не вимагають повторної перевірки і неодноразового підтвердження, а саме: загони «ІДІЛ» діють в Єгипті, Лівії, Лівані, Йорданії, Палестині. Крім того представники «ІДІЛ» шукали вихід на Північний Кавказ Росії і, передусім, на оточення Рамзана Кадирова.
За оцінками провідних спеціальних служб, в кожній західній державі є великі підпільні групи «ІДІЛ», які мають на меті дестабілізувати обстановку в європейських країнах та організувати серію терактів, якщо буде для цього наказ.
І в цьому сенсі ісламський світ можна вважати пороховою бочкою.
— Наскільки взагалі в таких конфліктах релігійна тематика домінує? Чи під її соусом ховаються банальні економічні інтереси?
— Для більшості країн Близького Сходу і Північної Африки релігійна тематика в конфліктах переважно є визначальною. Тим й відрізняється цей регіон від інших. Особливо це стосується (екстремістських) течій: ваххабітів, суфістів, салафітів й інших. Хоча, звичайно ж, під соусом релігійної тематики частенько приховуються економічні (енергетичні) інтереси.
Оригінал інтерв’ю: http://gazetavv.com/news/world/1427788377-komu-nuzhna-voyna-v-yemene-.html
