Погляд з Швейцарії
Сергій Польовик
Засоби масової інформації та експертне середовище західноєвропейських країн приділяють підвищену увагу розвитку відносин з країнами Азії. Так, авторитетне швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung розміщає на своїх сторінках огляди подій у згаданому регіоні під рубрикою NZZ-Asien. У дослідженнях NZZ-Asien звертається увага на помітно зростаючу важливість азійського регіону, в 20-ти економічно найважливіших країнах якого на сьогодні проживає понад 4 млрд осіб. Швейцарські політичні експерти вказують, що це населення вже забезпечує випуск третини світової економічної продукції. Завдяки таким швидким темпам зростання, ринки Далекого Сходу привертають до себе увагу навіть високорозвиненої швейцарської економіки. Зокрема, швейцарський експорт до Азії протягом останніх десяти років зріс до 40 млрд швейцарських франків (36,42 млрд євро). Тільки на Китай (включно з Гонконгом) припадає майже половина цього експорту.
В основному швейцарські аналітики звертають увагу на сучасний стан та перспективу розвитку відносин зі згаданим регіоном саме європейських країн. У видані подається висновок, що Китай якщо не сьогодні, то завтра створить проблеми для важкої індустрії такої країни, як Німеччина. Це підтверджується останніми опитуваннями, результати якого опублікувала нещодавно Німецька торгова палата в Китаї. Так, лише менше третини з 526 опитаних компаній, в основному, машинобудівних та автомобільних, сподіваються, що досягнуть запланованого у 2019 році. У попередньому році таких очікувань було більше половини. 83 % компаній вважають, що безпосередньо чи опосередковано потерпають від торговельної війни між Вашингтоном та Пекіном. Минулого року це відчували на собі лише 34 % компаній. Такий стан справ стримує інвестування, обсяг якого у 2019 році різко знизився. А 69 % опитаних автомобільних компаній взагалі готуються до сповільнення темпів розвитку і в наступному році. У згаданому аналітичному виданні вказується, що такими тенденціями не можна нехтувати, оскільки Китай став важливим для Німеччини партнером. Зокрема, концерн Volkswagen половину з випущених нових автомобілів продає у Китаї. До речі, аналітики нагадують, що свого часу експорт до Китаю вберіг від рецесії економіку Німеччини, що демонструє її певну залежність від китайського ринку. Поки що німецькі компанії інвестують у згаданий регіон неохоче. Дві третини опитаних компаній досі скаржаться на обмежений доступ до ринку і на неоднозначність регуляторів бізнесу. І «правила гри» для іноземних компаній все ще не завжди однакові. Однак, зазначається у виданні, якщо уряд Китаю і надалі відкриватиме свої ринки, то 53 % опитаних компаній мають намір збільшити обсяги інвестицій.
|
Китайсько-німецька торгівля (млрд євро). За даними Федерального статистичного управління Німеччини (Destatis) |
Також швейцарські аналітики вважають, що торговельна війна між США та Китаєм не лише створює невизначеність, але й паралізує глобальну економіку, коли страждають навіть ті країни, які не мають відношення до суперечок між США і Китаєм. Як відомо, ЄС ще з 2012 року веде переговори з Китаєм про двосторонню інвестиційну угоду, яка може покращити цю ситуацію. Очікується, що її підпишуть у 2020 році.
З огляду на особливості економічного, культурного, політичного характеру, на наявність у регіоні представників різних релігій, Азію можна вважати найрізноманітнішим у світі регіоном. Східно-азійські держави, занепавши у ХХ столітті, вирішили для свого порятунку копіювати ту модель розвитку, до якої вдавалася Японія ще у ХІХ столітті. Зокрема, вони запровадили тотальний державний контроль та намагалися наростити вітчизняну промисловість в умовах запровадження високих тарифних бар’єрів. У рамках «Вашингтонського консенсусу», ідею якого просували Світовий банк та Міжнародний валютний фонд, вони відкрили свої внутрішні ринки. Однак, у 1997 році азійська криза виявила хворобливу залежність економіки південно-східних країн регіону від спекуляцій, коли було втрачено багато активів. Сьогодні все ще існує розрив між регіонами Східної Азії. Що ж до самого Китаю, то ця країна успішно розвиває східно-азіатську модель економічного розвитку, запроваджену ще у 1978 році.
Регіональні відмінності економічних показників |
|
| Загальна тенденція — Східна Азія та держави-міста мають сталий розвиток | Загальна тенденція — Південна та Південно-Східна Азія відстають |
| ВВП на душу населення у країнах і державах-містах Східної Азії (тис. дол. США) | ВВП на душу населення у країнах Південної та Південно-Східної Азії (тис. дол. США) |
Цікаво, що намагаючись відповісти на запитання, чому в Азії так важко долається корупція, та чи не є ця корупція складовою частиною азійських суспільств, у виданні вказується, що головною причиною формування такого негативного стереотипу є діяльність західних промислових концернів. Адже вони не лише стверджують, що корупція є складовою частиною Азії, а й підтримують таку точку зору, оскільки їм це… вигідно.
Швейцарія потребує більше знань від Азії
Експерт Азійського товариства Швейцарії (Asia Society Switzerland) Ніко Луксінгер виклав у Neue Zürcher Zeitung свою точку зору, стверджуючи, що ХХІ століття буде азійським століттям. Аналогічної думки дотримується у своїй останній книзі американський фахівець з міжнародних відносин Параг Ханна. Він вважає, що «після європейського ХІХ століття та американського ХХ століття настане наступне століття, азійське». Водночас, зауважує експерт, це можна вважати процесом повернення до «нормального» стану, що спостерігався кілька сотень років тому.
|
Примітка: Ніко Луксінгер є спів-директором Азійського товариства Швейцарії (Asia Society Switzerland), незалежного фонду, діяльність якого зосереджена на просуванні компетентності з проблематики Азії. Фонд є частиною глобальної мережі Asia Society, яка має 13 локацій по всьому світу. |
Увагу видання привертає сучасний стан та перспективи розвитку відносин Швейцарії з країнами Азії, насамперед, — з Китаєм. На перший погляд, Швейцарія ніби й добре підготувалася до «азійського майбутнього»: її компанії тривалий час, а деякі вже понад сто років присутні в Азії. Від 2014 року є навіть чинною угода Швейцарії про вільну торгівлю з Китаєм. У багатьох азійських країнах швейцарські компанії мають чудову репутацію.
Однак, зазначає NZZ, недолік у тому, що у Швейцарії дуже повільно визріває розуміння того, що слід оперативніше і глибше вивчати цей регіон. Навіть вивчати китайську мову громадяни Швейцарії чомусь не поспішають. Швейцарське суспільство ще й недостатньо поінформоване стосовно Китаю. Лише час від часу звертається увага на проблематику Азії чи вивчається її історія та культура. У швейцарців також немає великого бажання проводити у тих краях вільний час чи відпустку.
Відповідно, необхідно вживати різноманітні заходи з тим, щоб вивчати особливості Азії, розумітися на особливостях розвитку присутніх там суспільств. До навчальних програм швейцарських середніх шкіл потрібно включати відповідні теми, які можуть зацікавити учнів, а також встановлювати прямі контакти та будувати мережеві зв’язки.
Звичайно, у Швейцарії вже існують численні ініціативи, які суттєво і позитивно позначаються на двосторонніх відносинах. Це, зокрема, торгово-промислові палати і такі об’єднання, як Швейцарсько-Китайська асоціація, а також університети чи коледжі прикладних наук, які опікуються двосторонніми студентськими обмінами. Водночас необхідно посилювати координацію таких контактів і підтримувати будь-яку корисну ініціативу в цьому напрямі. Але перш за все, зазначає видання, слід усвідомити: робота з Азією — це вже жодним чином ніяка не перспективна ніша, це — імператив для всіх тих, хто бажає для своєї країни успішного майбутнього.
