19 вересня 2014

Російський бекграунд санкцій ЄС, США та України

Про провальні (від нульового зростання ВВП за підсумками ц. р. — до мінусових показників на найближчу й середньострокову перспективу) для російської економіки прогнози провідних банківських, фінансових, економічних й аналітичних структур вже написано достатньо. Еволюція санкцій Заходу щодо кремлівської воєнщини та її посіпак на Донбасі до рівня «3+» вкотре змушує російський олігархат замислитися над наслідками від бездумної загарбницької політики В. Путіна.

Зрозуміло, що маргіналізовані «національно-свідомі» ЗМІ та зазомбований електорат тішаться або змушені тішитись з приводу «відмови» від брендового одягу і західних продуктів харчування. Проте російські банкіри, представники високотехнологічних галузей промисловості, науки, аграрного сектора і навіть чиновництва розуміють далекосяжні негативні наслідки від обмеження доступу до західних технологій, капіталів і ринків. Не готові розділити долю «покараного» російського очільника також і його «союзники» — лідери Білорусі, Казахстану, Китаю, Індії, Бразилії, Узбекистану… Оскільки всі вони добре обізнані з основними законами міжнародної економіки та процесами мислення психічно здорової людини.

Відповідні економічні міністерства, відомства і держкорпорації РФ констатують, що основним наслідком застосованих країнами Заходу санкцій щодо РФ у рамках т.зв. першого і другого рівня стало посилення в російській економіці стійких негативних трендів, що суттєво перешкоджають російському уряду в справі ефективного стратегічного планування та управлінні державними соціально-економічними процесами, ускладнюють впровадження т.зв. «травневих» указів В. Путіна 2012 року і звужують поле для внутрішньополітичного маневрування. Йдеться, зокрема, про щоквартальне уповільнення темпів економічного зростання (мінімум на 1 %, офіційно), балансування виробництва на межі технічної рецесії, зниження у І півріччі обсягів міжнародних резервів ЦБ Росії на $31,3 млрд у поєднанні з відтоком іноземного капіталу (близько $80 млрд з початку року), що істотно звузило інвестиційні можливості для реалізації програм імпортозаміщення, які були визначені як першочергові пріоритети для оборонно-промислового комплексу, ракетобудування, авіабудування, суднобудування, атомно-промислового комплексу.

Таким чином, під впливом санкцій першого та другого рівнів мінімальний обсяг прямих і непрямих збитків російської сторони вже склав суму понад $130 млрд. При цьому зростання упродовж І півріччя ц. р. цін на продукти харчування і житлово-комунальні послуги спричинило підвищення внутрішніх ризиків для стабільності правлячого режиму з огляду на гальмування, насамперед на регіональному рівні, темпів впровадження соціальних ініціатив В. Путіна та нарощування конфліктного потенціалу у відносинах між конкуруючими за вплив на президента РФ фінансово-промисловими групами.

Уряд Д. Медведєва остаточно втратив самостійність у підготовці та прийнятті антикризових рішень
Уряд Д. Медведєва остаточно втратив самостійність у підготовці та прийнятті антикризових рішень
 Фото: http://www.talks.su/

На тлі вищезазначених негативних процесів у російській економіці ключовими завданнями російської влади стало недопущення скорочення реальних доходів федерального бюджету, підтримка галузей-драйверів зростання промислового виробництва та впровадження соціальних та інфраструктур­них проектів в окупованому Криму. За таких умов уряд Д. Медведєва остаточно втратив самостійність у підготовці та прийнятті антикризових рішень, перетворившись на суто технічний орган з виконання вказівок адміністрації президента Росії. Як наслідок, заходи уряду РФ за останні півроку здебільшого мали алогічний з економічної точки зору характер та, починаючи з етапу їхнього формування у період березня-квітня ц. р., свідчили про перехід до ручного управління економікою Росії в умовах проведення агресивної політики проти України та відповідної реакції на це з боку країн Заходу.

Нові антиросійські санкції ЄС
Нові антиросійські санкції ЄС
http://www.vestifinance.ru/

Зорієнтовані на ефект упродовж середньострокової перспективи секторальні санкції США та ЄС третього рівня, які стосуються першорядних донорів путінського режиму (газових і нафтових монополій, шести найбільших російських банків, оборонних концернів), протягом 2014–2015 рр. сформують найсерйозніші для російської економіки виклики. Зокрема, прогнозується:

  • обмеження доступу російських банків та компаній до іноземних ринків капіталу, яке викличе гостру потребу у наданні допомоги цим банкам з підтримки ліквідності (беручи до уваги сплату «Сбербанком», ВТБ, «Газпромбанком», ВЕБ, «Банком Москви» та «Россельхозбанком» упродовж 2014–2015 рр. зовнішньої заборгованості за чинними зобов’язаннями на суму близько $ 66 млрд).
  • додаткове уповільнення динаміки економічного розвитку країни на 0,7 % через проблеми у банківському секторі. Експерти вважають, що російська влада зможе забезпечити рефінансування банків лише у тому разі, якщо дії санкцій триватимуть не більше року, а швидка переорієнтація банківського сектору Росії на інші ринки, насамперед Азії, буде вкрай складною через більш високий рівень фондування та гірші умови для запозичень. Як наслідок, за підсумками поточного року відтік капіталу з РФ може перевищити $200 млрд;
  • очікуване скорочення вказаними банками обсягів приватного та корпоративного кредитування (призведе до втрат на рівні 0,5 % ВВП);
  • надзвичайно високі ризики для «Роснафти», якій у грудні ц. р. і лютому 2015 р. необхідно погасити $26,5 млрд кредиту, отриманого на придбання ТНК;
  • призупинення освоєння арктичного шельфу, скорочення кількості пропозицій іноземних компаній щодо співпраці в рамках проектів освоєння нових важкодоступних ділянок, зниження обсягів видобутку енергоносіїв (унаслідок використання застарілих технологій та концентрації зусиль на видобуток енергоносіїв зі старих родовищ);
  • скорочення видобутку російської нафти в обсягах до 10-20 млн тонн/рік. Наразі надходження до федерального бюджету РФ за рахунок податку на видобуток корисних копалин, вивізних митних зборів та платежів за користування надрами становлять майже 50 % від загального обсягу бюджетних доходів. Ефект від санкцій може спричинити руйнування планів РФ щодо збільшення обсягів видобутку енергоносіїв на 5–10 % (або на 26–52 млн тонн/рік). Це загрожує Кремлю втратою найбільш стійкого джерела фінансування пріоритетних державних проектів та програм, у т.ч. військових;
  • додаткове прискорення інфляції (на 1–1,5 %) і скорочення обсягів роздрібної торгівлі (на рівні 0,2 % ВВП);
  • неспроможність уряду РФ (попри численні оптимістичні заяви про величезні можливості російського аграрного сектору і готовність низки країн до заміщення європейської та української сільськогосподарської продукції) гарантувати належне продовольче забезпечення населення. Вже зараз Москва змушена перенести терміни проведення наради міністрів сільського господарства держав-членів ШОС з 2015 року на 9 жовтня 2014 року з тим, щоб нівелювати вплив «нової геополітичної ситуації» (санкцій) за рахунок постачання продовольчих товарів з цих країн. Окрім того, особливо чутливою для продовольчої і біологічної безпеки РФ є проблема забезпечення вакцинами для профілактики хвороб у свинарстві та птахівництві, де частка препаратів російського виробництва становить лише 30 % і продовжує зменшуватися.

І це тільки «стартовий» перелік очікуваних багатомільярдних втрат російської економіки.

Угрупування в оточенні Путіна
Угрупування в оточенні Путіна
Колаж «Борисфен  Інтел»

Попри вплив «яструбів» в оточенні В. Путіна із так званого «силового блоку» (С. Іванов, І. Сєчін, С. Шойгу, М. Патрушев, В. Герасимов, В. Якунін), які наполягають на військових методах вирішення «українського питання», розширенні підконтрольної самопроголошеним ДНР і ЛНР території та забезпеченні виживання «Новоросії» шляхом створення сухопутного коридору між материковою частиною Росії і Кримом через Приазов’я, представники «економічного блоку» (О. Міллер, Г. Греф, О. Кудрін, О. Волошин, клан Ротенбергів, М. Фрідман) і надалі наполягають на необхідності врахування В. Путіним, при ухваленні стратегічних рішень на українському напрямі, можливих негативних економічних наслідків для РФ, насамперед, пов’язаних з запровадженням Заходом масштабних секторальних санкцій, особливо у разі визнання Росії агресором.

Довідка

Іванов Сергій Борисович — керівник адміністрації Президента Росії, постійний член Ради безпеки РФ.

Сєчін Ігор Іванович — президент компанії «Роснефть», голова ради директорів держкомпанії «Роснефтегаз», колишній заступник керівника адміністрації Президента Росії, колишній заступник Голови Уряду Російської Федерації.

Шойгу Сергій Кужугетович — міністр оборони Російської Федерації. Генерал армії, Герой Російської Федерації.

Патрушев Микола Платонович — Секретар Ради безпеки Російської Федерації, Генерал армії (11.07.2001), Герой Російської Федерації (2001).

Герасимов Валерій Васильович  — начальник Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, перший заступник міністра оборони Російської Федерації, Генерал армії.

Якунін Володимир Іванович — президент ВАТ «Російські залізниці».

Міллер Олексій Борисович — Голова правління і заступник голови ради директорів ВАТ «Газпром».

Греф Герман Оскарович — президент і голова правління Ощадбанку Російської Федерації, член опікунської ради Російської ради з міжнародних справ, голова ради Центру стратегічних розробок, член ради директорів Яндекса.

Кудрін Олексій Леонідович — міністр фінансів в російському уряді з 2000 по 2011 рр., член президії Економічної ради при Президенті Російської Федерації, головний науковий співробітник Інституту економічної політики ім. Є. Т. Гайдара.


Волошин Олександр Стал’євіч — колишній керівник адміністрації президента Росії, член ради директорів Яндекса.


Ротенберг Аркадій Романович — російський бізнесмен, друг Президента Росії Володимира Путіна, вважає пріоритетним для себе напрямком нафтогазове будівництво. За останні п'ять років компанії, пов'язані з Аркадієм Ротенбергом, за розрахунками Forbes, отримали державні замовлення на суму понад 1 трлн рублів. Його брат Ротенберг Борис — підприємець, менеджер, співвласник і член ради директорів СМП Банку («Північний морський шлях»), віце-президент Федерації дзюдо Росії, президент ФК «Динамо» (Москва). Брати Ротенберг — власники компанії «Північний європейський трубний проект».


Фрідман Михайло Маратович — співвласник консорціуму «Альфа-Групп» і компанії «ТНК-BP», член Наглядової ради VimpelCom Ltd.

Під час особистих зустрічей з президентом РФ впливові бізнесмени намагаються нагадати йому, що вони виконали надану свого часу В. Путіну обіцянку повернути свої капітали до Росії. Натомість констатують тенденцію до подальшої втрати своїх виведених статків на тлі невизначеності з варіантами нормалізації ситуації у відносинах з Україною та світом. У контексті подальших сценаріїв розвитку ситуації навколо «Новоросії» вони вважають недоцільною реалізацію «кримського сценарію» на Донбасі, оскільки це призведе до краху російської економіки й подальшої конфронтації зі США.

Таким чином, враховуючи перетворення ризиків для економіки РФ від дії поточного спектру секторальних санкцій Заходу на реальні загрози її економічній безпеці, вже з 2015 року офіційна Москва може зіткнутись з проблемами лояльності російського олігархату та виникнення стійкого дефіциту фінансових і трудових ресурсів, прискорення зношення й вибуття основних фондів, поступової деградації інфраструк­турних і магістральних комунікацій.

Сподіватимемося також, що обмеження країнами Заходу постачання до РФ продукції подвійного призначення та введення ембарго на торгівлю озброєнням і військовими технологіями безпосередньо стримувати­муть апетити Кремля щодо реалізації планів з дезінтеграції та економічного виснаження України та формування зони довготривалого «замороженого конфлікту».

Елементи протверезіння спостерігатимуться і серед «союзників» В. Путіна
Елементи протверезіння спостерігатимуться і серед «союзників» В. Путіна
Колаж «Борисфен  Інтел»

Елементи протверезіння спостерігатимуться і серед «союзників» В. Путіна, оскільки логіку вчинків російського лідера наразі здатні зрозуміти лише чекісти, люмпенізовані маси і великодержавницька інтелігенція.Демонстративнагра кремлівських пропагандистів на підтримці шотландського, каталонського, північно-казахстанського і новоросійського сепаратизму лише підживлюватиме внутрішньо-російські відцентрові виклики та посилюватиме недовіру сусідніх держав до Білокам’яної.

Так, О. Лукашенко серйозно занепокоєний можливістю повторення «українського» сценарію в Білорусі у спосіб «номенклатурного перевороту» та встановлення «маріонеткової» влади в Білорусі для ініціювання «повноцінного» входження країни до складу РФ. На формування такої позиції офіційного Мінська впливають наявність у більшості центральних органів влади республіки (передусім у збройних силах та правоохоронних органах) і окремих регіонах країни потужного проросійського лобі та значної кількості відверто проросійськи налаштованих посадовців, зростання політико-економічного тиску з боку Росії на білоруську владу аж до примушування до участі РБ у можливій «миротворчій операції на території України», незацікавленість у поширенні третього етапу економічних санкцій Заходу проти Росії на економіку інших країн Митного союзу, прагнення до стабілізації ситуації в Україні з метою збереження та розширення ринків збуту білоруської продукції в нашій країні.

Керівництво Казахстану також не намагається змінювати формат відносин з Україною, демонструючи зацікавленість у збереженні конструк­тивних відносин з новою українською владою, а також плануючи розширити двосторонню галузеву співпрацю з Україною у ракетобудуванні, машинобудуванні, освоєнні космосу тощо. До того ж казахська економіка безпосередньо відчуває вплив західних санкцій та дій РФ у відповідь через зростання цін на продовольчі товари та інфляції, скорочення імпорту і транзиту через російську територію необхідних РК товарів, а також негативний вплив російських санкцій на переговорний процес щодо вступу Казахстану до СОТ.

З огляду на «нечітку» позицію президента Казахстану стосовно українсько-російського конфліктуВ. Путін особисто застеріг Н. Назарбаєва, що у разі непідтримання політики Кремля в російсько-українському конфлікті, офіційна Москва не підтримає ані його, ані будь-кого з членів його родини як кандидата на чергових президентських виборах у 2016 році. На цьому тлі серйозне занепокоєння в офіційної Астани викликає можливість реалізації на півночі Казахстану «кримського сценарію» (втілення проросійськими сепаратистами маріонеткових проектів на кшталт «Південно-Сибірської Республіки»).

Невиправданими, на нашу думку, є й сподівання В. Путіна на зміну міжнародної кон’юнктури навіть з огляду на зусилля конфідентів Кремля з-поміж окремих діячів-«миротворців» зі Словаччини, Чехії, Угорщини, Австрії, Кіпру, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Данії, Фінляндії, Люксембургу. Окрім призупинення участі Росії у G-8, триває дискусія з питання доцільності запрошення президента РФ на саміт G-20, який відбудеться в листопаді ц. р. в австралійському місті Брісбен.

Варто дослухатися до висновків і порад знавців путінського режиму зсередини А. Ілларіонова, А. Коха і А. Шипілова, які вважають, що Україна має долучитися до посилення антипутінських і антивоєнних настроїв в російському суспільстві не тільки у спосіб запровадження санкції, а й формування таких міжнародно-правових умов, коли тягар з відновлення та утримання бунтівних районів Донецької та Луганської областей і біженців повністю ляже на плечі російського федерального та регіонального бюджету. Годувати ще одну заморожену гарячу точку Росія нині навряд чи в змозі.

Доцільно також внести на розгляд 69-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка відбуватиметься 22–26 вересня під головуванням США, питання про позбавлення РФ права вето при голосуванні в РБ ООН (передусім з українського питання), а також ініціювати процедуру позбавлення Росії статусу постійного члена Ради Безпеки ООН як держави, що упродовж останніх півроку систематично порушує основні засади підтримання миру і безпеки у світі, окупувала та незаконно анексувала частину території та продовжує загрожувати збереженню територіальної цілісності та суверенітету України. Вказане дасть змогу розблокувати питання визнання Росії країною-агресором (на підставі резолюції ГА ООН від 14.12.1974 р.) та застосувати проти неї заходи, що передбачені Главою VII Статуту ООН (Дії щодо загрози миру, порушення миру та актів агресії).

Попри мобілізацію Д. Кисельовим «ядерного» путінського електорату з приводу «всесвітньої змови проти Росії», така ініціатива компрометуватиме деяких активних іноземних адвокатів В. Путіна і формуватиме суттєві переваги у політико-правовому й інформаційному протистоянні державі-агресору.