27 жовтня 2014

Соколовський: Газові проблеми — не найсерйозніші

Богдан Соколовський

На нещодавньому брифінгу керівництво Антимонопольного комітету України справедливо констатувало, що ціни на нафтопродукти в нашій країні не знижуються так, як зменшується ціна на нафту. З’ясовується, що нинішні ціни за нафтопродукти на АЗС завищені щонайменше на 2 гр. І це легко з’ясувати навіть за допомогою інтернету. Адже на фоні падіння цін на сиру нафту здешевлення бензину чи дизельного пального на європейських АЗС таки спостерігається. І цілком логічно, що така ситуація викликає невдоволення у наших громадян, які користуються послугами АЗС і нафтобаз. І таких невдоволених людей чимало. Їхня кількість зростатиме щороку. Де-факто ці люди певною мірою залежать від імпортерів нафтопродуктів. А імпортери, своєю чергою, залежні, як правило, від… РФ. Вже тепер, наприклад, від цін заправника залежать майже 20 млн нашого населення. А якщо взяти до уваги транспортні видатки для доставки продукції — то залежність така стосується практично всіх! Чи не про це мріє будь-яка імперія — вплив на населення незалежно від волі його влади?!

Невже не зрозуміло, що нинішні проблеми з нафтопродуктами є спробою (свідомою чи не свідомою) окремих антиукраїнських сил впливати на Україну, долучаючи до цієї справи інші чинники?

Не буде перебільшенням, якщо скажу, що потенційна проблема нафтопродуктів є не меншою, а навіть і більшою загрозою для нашої держави і влади, ніж нинішні проблеми газові. Фактично брифінг дає підстави ще раз нагадати про неприємності, що можуть нас спіткати, якщо не вжити відповідних заходів.

Чи можемо ми примусити імпортерів знижувати ціни на нафтопродукти майже одночасно зі зниженням ціни на нафту? Відповідь буде короткою: ні! Бо для цього немає відповідних механізмів. Зокрема, ринкових. Звернімо увагу, у нас є шість технічно застарілих, приватизованих великих НПЗ ще радянських розробок. У минулому році, ми імпортували майже 7 млн тонн якісних нафтопродуктів із 9-ти млн тонн спожитих. Всі наші НПЗ не були достатньо модернізовані за всі останні 23 роки, оскільки, зокрема, їх власники не мали відповідної мотивації. А тепер вже не доцільно навіть згадувати про модернізацію! Варто замислитися над будівництвом нового НПЗ, який би задовольняв потреби незалежної України, а не олігархів.

Впливати на бензинові ціни можливо лише за однієї умови — коли держава Україна в ролі найсерйознішого гравця вийде на ринок нафтопродуктів зі своєю, вигідною за ціною, високоякісною продукцією. Ось тоді всі імпортери будуть підлаштовуватися. А якщо цього не зроблять, то зникнуть з ринку.

Отже, аналізуючи те, про що говорилося вище, і багато що іншого, можна дійти до однозначного висновку: в Україні необхідно терміново розпочати будівництво непідконтрольного Кремлю нафтохімічного комплексу. Колись це питання ретельно і довго вивчалося. Здається, у 2008-му році був навіть готовий проект тристороннього Комплексу: України з її ринком нафтопродуктів і сировини для хімічної промисловості; країни, яка має нафту; і країни — члена ЄС. Опрацьоване було і питання фінансування (неросійськими коштами) в рамках вигідного кредитування. Невже немає доцільності в оновленні цього проекту? І в його реалізації? В такий спосіб, зокрема, можна запобігти багатьом потенційним проблемам, що, до речі, є реальними складовими національної безпеки. Причому, до цього приступати необхідно негайно. Адже через півтора-два роки вже буде пізно.