У черговому номері журналу «Бінтел. Журнал геополітичної аналітики» розміщені матеріали під знайомими нашим читачам рубриками. Так, під рубрикою «Міжнародна політика» надрукована аналітична стаття президента Центру «Борисфен Інтел» В. Гвоздя, про тему якої можна судити із заголовка «Філософія «Руського світу» як Немезида для Росії». «Дії Москви, — пише, зокрема, автор, — системні за характером і є складовою частиною неоімперської політики режиму В. Путіна, яка передбачає відродження Росії, а по суті — Російської імперії як «великої світової держави». Для обґрунтування такої політики керівництво РФ використовує ідеологію побудови т. зв. «Руського світу», яка базується на основі комплексу вчень та теорій російських істориків, науковців і філософів».
І далі автор викладає та аналізує бачення цих росіян щодо так званих процесів побудови майбутнього Росії, їхнє обґрунтування запропонованої філософії «Руського світу», методів, за допомогою яких він вибудовується. «Все це йде врозріз з підходами, які застосовують дійсно великі країни та провідні центри сили — які також опікуються зведенням сфери геополітичного впливу — США та КНР, — пише В. Гвоздь у своїй статті. — Саме ці процеси і є основними рушійними силами глобалізації сучасного світу».
Вищезгадана тема перекликається з темою статті «Організована злочинність як інструмент «гібридних» війн Росії» іншого постійного автора журналу «Бінтел» — І. Січня. Систематизуючи нинішні російсько-українські стосунки, політичний експерт чітко доводить, що в основі всіх історичних подій, які розгорталися і розгортаються на просторах 1\6 частини світу (і «Руський світ» тут не можна вважати винятком), були примітивним прагненням Московії контролювати ці простори і їх населення у кримінальний спосіб. Наприклад, якщо спробувати визначити рушійну силу всіх військових подій, війн чи заворушень, протестних виступів чи навіть революцій, що відбувалися на колишніх російських просторах, то можна обов’язково побачити прояви авантюризму, криміналу, злочинності, до яких вдавалися, м’яко кажучи, дійові особи цих процесів. А що ми сьогодні маємо від цього як наслідок? Тотальну корупцію на тій же 1\6 частині світу, де намагаються, але ніяк не можуть постати нові держави, де не вдається налагодити цивілізоване життя їх суспільств.
Про це також йдеться в надрукованих у номері інтерв’ю двох гостей «Борисфен Інтела» — відомого українського державного діяча Ю. Єханурова («Україна вже в 30-х роках цього століття точно буде серйозним регіональним гравцем») та з грузинським професійним дипломатом В. Чечелашвілі («Ми багато біди зазнали за часів Російської імперії та СРСР і усвідомили, що станемо успішними, лише співпрацюючи з Європою»).
У цьому номері розміщена друга частина статті відомого історика і аналітика С. Толстова «Воєнно-політичні союзи та коаліції напередодні та в період Другої світової війни». Нагадаємо нашим читачам, що це не просто перелік так званих договірних структур, які відігравали і відіграють помітну роль у геополітиці чи в тій же історії суспільств. Таку поважну роботу можна назвати ще й просвітницькою. Адже воєнно-політичні структури слід сприймати як форму співіснування суспільств, налаштованих на свій цивілізаційний розвиток, а не так, як сьогодні намагаються трактувати доморощені політики, — метод досягнення тимчасових вигод.
Також в журналі під рубрикою «Школа української геополітики» розміщена стаття історика С. Рудюка про шановану особистість в українській історії Юрія Липу. Публікація «Геополітик Юрій Липа: вчений і патріот» продовжує започатковану у попередньому номері рубрику, нагадуючи по ґрунтовні геополітичні дослідження кращих представників української нації. Ю. Липа сказав своє вагоме слово в таких дослідженнях, зробив висновки, без яких важко нині уявити сучасну українську історичну науку. С. Рудюк подає читачеві перелік поважних робіт українського дослідника, серед яких написану ним ще у 17-річному віці «Королівство Київське по проекту Бісмарка», видану друком у 1938 році «Призначення України», в 1940 році у Варшаві — «Чорноморська доктрина», в 1941 році — «Розподіл Росії», в 1942 році — «Чорноморський простір (Геополітичний атляс)». Найвідомішими з праць Ю. Липи є ті, що увійшли в науковий обіг під назвою «Всеукраїнська трилогія», пише С. Рудюк, а центральне місце серед них посідає книга «Призначення України», у якій автор з географічних позицій розкрив місце і роль України у світовій геополітиці. Тут Україна виступає одним цілим як нерозривна тріада: народ — земля (територія) — держава. А українці є нацією «органічною», тобто такою, що виникла і вкорінилася на власній землі (на відміну від «совітської мішанини» і «американського конгломерату»).
Слід нагадати, що всі статті «Бінтела» друкуються українською з перекладом на англійську мову.
А у вступному слові голова редакційної ради журналу Віктор Гвоздь, серед іншого, звертається до українського студентства з пропозицією співпраці: «…Тоді наш «Бінтел» стане більш цікавим, що підтвердить інтерес до нього з боку українських та іноземних експертних кіл. Тим самим зробимо свій внесок і в процес поглиблення розуміння світом України як поважної держави».
