21 жовтня 2013

«Битва за «Східне партнерство»

Україна, Молдова та Грузія на перехресті між Заходом та Сходом.

З наближенням саміту «Східного партнерства» ЄС в листопаді ц. р. у Вільнюсі протистояння між Заходом та Російською Федерацією за можливість впливати на Україну вже нагадує «холодну війну» у політичній, економічній та інформаційній сферах.

Одна з причин — принципова важливість програми ЄС «Східне партнерство», яка відкриває перспективи для реалізації другого етапу розширення Європейського Союзу на Схід. Якщо на першому етапі членами ЄС стали країни Центрально-Східної Європи та Балтії, що формально не входили до геополітичного простору Росії, то сьогодні перспективу повернутися у Європу дістали Україна, Молдова та Грузія, яких Москва вважає «часткою російського світу» та «об’єктами її виняткового впливу».

Країни Центрально-Східної Європи
Країни Центрально-Східної Європи http://interaffairs.ru/

За цих обставин європейська інтеграція України, Молдови та Грузії матиме принципові геополітичні наслідки як для Європейського Союзу, так і для Росії, які стосуватимуться їх базових потенціалів (в т. ч. економічного, військового та демократичного), територіального розташування в Центрально-Східній Європі та Чорноморському регіоні, а також впливу в Європі і світі.

Крім того, реалізація єврозусиль країн колишнього СРСР певним чином підриватиме державну ідеологію нинішнього російського керівництва та намагань президента РФ В.Путіна, спрямованих на возвеличення традицій російської і радянської імперій (фактично одноосібної системи державного правління) та заперечення західних цінностей.

Цим і пояснюється загострення суперечностей між Росією та ЄС щодо українського питання, яке постало одним із визначальних чинників у розвитку геополітичних процесів в Європі та Євразії.

В рамках таких суперечностей керівництво Російської Федерації вдається до комплексу заходів впливу на країни СНД, починаючи із застосування інструментів політичного та економічного тиску і закінчуючи проведенням масштабних інформаційних кампаній та підтримкою проросійських рухів і інших політичних сил, що відстоюють ідеї євразійської інтеграції та заперечують європейський вибір. Ці заходи стають більш активними та агресивними напередодні саміту «Східного партнерства» ЄС.

Закриття російських кордонів для українських та молдовських товарів
Закриття російських кордонів для українських та молдовських товарів http://www.dw.de/

Так, на початку літа цього року Росія вдалася до масштабних торгівельно-економічних війн проти країн-учасниць «Східного партнерства», зокрема, України, Молдови та Грузії. Вживалися загальні заходи з закриття російських кордонів для українських та молдовських товарів, цілеспрямоване ембарго на окремі групи експортної продукції України та Молдови. Насамперед це стосується української молочної продукції, кондитерських виробів української компанії «Roshen», металевих труб великого діаметру та українського вугілля, а також молдавського вина та коньяків. Росія обмежила співпрацю також і у інших важливих галузях для нашої держави, зокрема, літакобудуванні, де призупинена реалізація спільних проектів з виробництва військово-транспортних літаків АН-70 та АН-124.

Не припиняються російські масштабні заходи торгівельно-економічного тиску на Грузію. Москва фактично відмовилася від конструктивної співпраці з Тбілісі, нехтуючи усіма спробами нового керівництва Грузії на чолі з прем’єр-міністром країни Б. Іванішвілі відновити двосторонні відносини, що припинилися через російсько-грузинський конфлікт в серпні 2008 року. Так, після досягнення у вересні ц. р. принципових домовленостей щодо повернення грузинських товарів на російський ринок вже у жовтні Росія знову застосувала ембарго на виноробну продукцію Грузії.

Аналогічні заходи запроваджуються Росією також і до інших країн-учасниць програми ЄС «Східне партнерство» — Вірменії та Білорусі. Маніпулюючи ціною на газ, демонстративно політично підтримуючи Азербайджан та постачаючи йому озброєння і військову техніку, Росія примусила Єреван змінити свої позиції і приєднатися до Митного союзу і, по суті, відмовитися від укладення Угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом.

Щоправда, Росії фактично не вдалося такими ж заходами похитнути позиції України, Молдови та Грузії у питаннях їх європейської інтеграції. Тоді Росія вирішує змінити свої підходи, створивши в Україні та Молдові потужні проросійські сили. Вони займаються втіленням ідей євразійської інтеграції, одночасно підвищуючи напруженість в українському та молдовському суспільствах.

Яскравий приклад — організація мітингів в Україні та Молдові з вимогою проведення референдумів щодо приєднання до ЄС чи Євразійського союзу, а у молдовському випадку — ще і з вимогою відставки проєвропейського уряду республіки.

Партія комуністів Республіки Молдова (ПКРМ) відкрито оголосила, що взяла напрямок на здійснення «революційних змін»
Партія комуністів Республіки Молдова (ПКРМ) відкрито оголосила, що взяла напрямок на здійснення «революційних змін» http://comunist.md/

В Молдові до таких акцій вдається Партія комуністів Республіки Молдова (ПКРМ). Маючи підтримку Росії, вона відкрито оголосила курс на «революційні зміни» з метою усунути чинне керівництво. ПКРМ намагається спровокувати соціальні заворушення в Молдові з подальшим переведенням їх у масові безлади та акції громадянської непокори (в т. ч. перекриття доріг та блокування державних установ, «маршів на Кишинів» тощо). З одного боку, так молдовські комуністи намагаються створити умови для захоплення влади в країні, а з іншого — зірвати укладання Угоди про асоціацію між Молдовою та ЄС в листопаді ц. р. у Вільнюсі.

Росія намагається тиснути на країни СНД на регіональному рівні через місцеві владні структури та політичні сили, які орієнтуються на Російську Федерацію. В основному такі факти мають місце в Україні — Харків, Кримська автономія, Одеса та Донбас, в Молдові — Придністров’я, а в Грузії — Абхазія та Південна Осетія.

Проведення конференції в Харкові 24 вересня ц. р. «Харків, як столиця євразійської інтеграції»

Як приклад таких дій: проведення конференції в Харкові 24 вересня ц. р. «Харків, як столиця євразійської інтеграції», візити до Придністров’я у вересні ц. р. віце-прем’єр-міністра РФ, спеціального представника президента Росії з питань придністровського врегулювання Д. Рогозіна та Патріарха Російської Православної церкви Кирила, які підтримували ідеї євразійської інтеграції самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР). Росія також збільшила обсяги фінансово-економічної допомоги сепаратистським режимам Придністров’я, Абхазії та Південної Осетії, які відверто протиставляються Молдові і Грузії.

Росія реалізує концепцію створення так званих «єврорегіонів»
Росія реалізує концепцію створення так званих «єврорегіонів» http://euroregion.ru/

Росія реалізує також концепцію створення так званих «єврорегіонів» з метою поетапного залучення країн СНД до Євразійського союзу (за рахунок окремих регіонів) та внесення розколу в їх суспільства. При цьому, взявши за зразок самопроголошені республіки в Молдові та Грузії, Росія намагається застосувати методи їх створення і до східних та південних регіонів України.

Вживаються також заходи щодо провокування внутрішніх конфліктів в країнах-учасницях «Східного партнерства». Зокрема, спеціально гальмується процес врегулювання придністровської проблеми у форматі переговорного процесу «5 + 2». Керівництву ПМР надається допомога в організації інцидентів в Зоні безпеки на кордоні між Молдовою та Придністров’ям. А на Кавказі намагаються за допомогою «повзучої» окупації відірвати від Грузії її території, пояснюючи це інженерним облаштуванням кордонів Абхазії та Південної Осетії.

Ісламська екстремістська організація «Хізб ут-Тахрір»
Ісламська екстремістська організація «Хізб ут-Тахрір» http://ru.wikipedia.org/

Представники російської політики та засоби масової інформації наполегливо нав’язують думку щодо «неминучості загострення ситуації в Криму» внаслідок «активізації антиукраїнської діяльності» кримських татар та ісламської екстремістської організації «Хізб ут-Тахрір».

В рамках протидії європейській інтеграції країн-учасниць програми ЄС «Східне партнерство» Росія посилює тиск також і на їх європейських партерів. В першу чергу на Польщу та Литву, які, зазвичай, викликають у Москви особливе роздратування. Адже вони активно підтримують європейський вибір України, Молдови та Грузії, наполегливо відстоюють власні інтереси перед Російською Федерацією. До речі, з липня ц. р. Литва головує в ЄС, а в листопаді ц. р. прийматиме у Вільнюсі саміт «Східного партнерства».

Росія застосовує елементи торгівельних війн також і щодо Польщі та Литви. Як приклад — обмежується ввезення до Росії м’ясо-молочних продуктів польського та литовського виробництва, посилюється догляд литовського транспорту на російському кордоні.

Росія не проти вплинути також і на позиції «старих» членів ЄС, зокрема ФРН, Францію, Бельгію та Нідерланди
Росія не проти вплинути також і на позиції «старих» членів ЄС, зокрема ФРН, Францію, Бельгію та Нідерланди http://censor.net.ua

Росія не проти вплинути також і на позиції «старих» членів ЄС, зокрема ФРН, Франції, Бельгії та Нідерландів, які досить стримано ставляться до розширення Європейського Союзу, вважаючи, що внутрішні проблеми організації цим тільки ускладняться. Все це разом узяте, а також інтерес бізнесових кіл країн «старої Європи» у економічному співробітництві з Росією (що в низці випадків переважає їх відчуття загроз з боку Російської Федерації) використовується російською стороною для реалізації своїх інтересів у Європі. З цією метою Росія веде кропітку роботу з керівництвом та бізнесовими структурами згаданих країн, намагаючись їх переконати у «недоцільності» укладення угод про асоціацію між ЄС та учасниками «Східного партнерства», а також у «вигідності» для Європейського Союзу зберігати пострадянський простір саме під контролем Російської Федерації.

Однак керівництво Європейського Союзу не іде на поступки Москві, послідовно реалізуючи програми ЄС «Східне партнерство» та підтримуючи країни «Східного партнерства». При цьому також здійснює на неї тиск з найбільш чутливих питань.

Так, 12 вересня ц. р. Європейський парламент ухвалив резолюцію «Про тиск, який здійснюється Росією на країни «Східного партнерства», в якій засуджуються наведені вище заходи РФ, як такі, що не відповідають нормам міжнародного права, а також підтверджується право країн СНД на самостійне обрання своєї зовнішньої політики. З аналогічними заявами виступили і інші західні організації, в т. ч. НАТО.

Генеральний секретар НАТО Ф. Расмуссен підтвердив «відкритість дверей Альянсу» для України
Генеральний секретар НАТО Ф. Расмуссен підтвердив «відкритість дверей Альянсу» для України http://lenta-ua.net/

І навіть більше, 10 жовтня ц. р. Генеральний секретар НАТО Ф. Расмуссен підтвердив «відкритість дверей Альянсу» для України, а також підтвердив збереження високого рівня зацікавленості Північноатлантичного союзу у співробітництві з Україною. Зокрема, в даному зв’язку були наведені плани участі України в навчаннях Сил реагування НАТО Steadfast Jazz на початку ц. р. на території Польщі.

А на противагу торгівельно-економічним санкціям з боку Росії керівництво Європейського Союзу запровадило додаткові економічні преференції для країн-учасниць «Східного партнерства». Так, у вересні ц. р. Європейська комісія скасувала квоти на постачання молдовської виноробної продукції до країн ЄС, а Європейський інвестиційний банк виділив додаткові кошти для фінансової підтримки молдовських сільськогосподарських підприємств. Крім того, на початку жовтня ц. р., за сприяння ЄС та США, Міжнародний валютний фонд та світовий банк ухвалили рішення щодо надання пільгових кредитів Молдові на її економічний розвиток.

Було посилено і фінансову підтримку Грузії. Зокрема, згідно з планами Європейського банку реконструкції та розвитку, передбачається інвестування у грузинську економіку понад 200 млн. дол. США до кінця поточного року, а Європейський інвестиційний банк має намір надати грузинській стороні 40 млн. євро на реалізацію програм модернізації інфраструктури країни.

Крім того, за заявою Голови Європейської комісії Ж. Баррозу, ЄС компенсує збитки Україні у випадку припинення Росією доступу українських товарів на російський ринок. В свою чергу, 9 жовтня ц. р. під час зустрічі з прем’єр-міністром України М. Азаровим, представник Європейської комісії з питань енергетики Г. Оттінгер висловив готовність ЄС в повній мірі профінансувати заходи з модернізації української газотранспортної системи. За його словами, для цього можуть бути залучені кредити європейських банків та МВФ.

На цьому тлі, з метою здійснення тиску на Росію, керівництво Європейського Союзу активізувало заходи зі створення перешкод у діяльності ВАТ «Газпром» на європейському ринку. Так, на початку жовтня ц. р. Європейська комісія завершила підготовку офіційних звинувачень на адресу російської компанії у порушеннях нею правил ЄС, в т. ч. спробах монополізації постачання газу до Європи, а також встановленні необґрунтовано високих цін на газ.

«Європейський союз готується звинуватити російське ВАТ «Газпром» у зловживанні домінуючою позицією в Центральній та Східній Європі» — єврокомісар з питань конкуренції Хоакін Альмунія

«Європейський союз готується звинуватити російське ВАТ «Газпром» у зловживанні домінуючою позицією в Центральній та Східній Європі» — єврокомісар з питань конкуренції Хоакін Альмунія
http://news24ua.com/

У випадку прийняття європейськими судовими органами позитивного рішення з даного питання, до «Газпрому» будуть застосовані значні штрафні санкції в обсязі до одного млрд. дол. США. Водночас, будуть фактично зірвані плани ВАТ «Газпром» щодо зміцнення своїх позицій в енергетичній системі ЄС та, відповідно, наміри керівництва Росії щодо посилення свого впливу в Європі.

В свою чергу, окремі країни-члени ЄС вживають заходи з обмеження доступу російських товарів на свої ринки. Зокрема, наприкінці вересня ц. р. контрольні органи Литви запровадили посилений контроль якості російської м’ясо-молочної продукції в зв’язку з поширенням в Росії захворювань тварин на африканську чуму. Уряд Литви розглядає питання щодо звернення до СОТ зі скаргою на Росію за створення невиправданих бар’єрів для доступу литовських товарів на ринок Російської Федерації. Крім того, за заявою міністра закордонних справ Литви Л. Лінкявічуса, Литва може заблокувати автомобільне та залізничне сполучення між Росією та Калінінградською областю територією країн Балтії у тому випадку, якщо російська сторона затримуватиме литовський автотранспорт на російському кордоні.

Відчутним засобом тиску Європейського Союзу на Росію є також ініціалізація питання порушення прав людини у Російській Федерації. Так, на початку жовтня ц. р. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію щодо вибіркового правосуддя у Російській Федерації. Також у керівних органах ЄС підготовлений так званий Європейський список Магницького, який передбачає заборону на в’їзд до ЄС представників державного керівництва РФ, які причетні до утисків демократії та засобів масової інформації в Росії.

Природно, що у сьогоднішній ситуації ЄС матиме перевагу над Росію у «битві за Україну». Об’єктивні передумови для цього — більш ніж десятикратна економічна перевага Європейського Союзу над Росією, яка стане більш ніж двадцятикратною після створення найближчим часом зони вільної торгівлі між ЄС та США.

З урахуванням такої ситуації тиск Росії на Україну з приводу європейської інтеграції може призвести (і вже призводить) до позитивних наслідків — для Києва та негативних — для Москви (як би це парадоксально не було на перший погляд). Так, завдяки діям Російської Федерації на українському напрямі можна констатувати наступне:

  • по перше, вперше у своїй історії українське суспільство фактично об’єдналося довкола ідеї європейської інтеграції, що зробило Україну фактично незламною перед зовнішнім тиском. До того ж тиск з боку Росії призвів до зростання національної ідеї в Україні, до самоідентифікації української нації;
  • по друге, Україна отримала потужний стимул для реалізації стратегічної мети — досягнення реальної незалежності від Росії у політичній, економічній та безпековій сферах. Про це свідчить переорієнтація України з російських на європейські інтеграційні структури; переведення енергетичної системи України з російських на європейські енергоносії (в т. ч. в плані реалізації реверсних схем постачання газу до України з ФРН та інших європейських країн); компенсація наслідків відмови російської сторони від економічного та військово-технічного співробітництва з Україною (в т. ч. у судно- та авіабудівній промисловості) за рахунок встановлення відповідних зв’язків з європейськими, китайськими та близькосхідними компаніями;
  • по третє, завдяки тиску на Україну, Росія фактично вивела нашу державу з «сірої зони невизначеності між Заходом та Сходом». Відтепер, як Європа, так і весь світ, чітко та однозначно відрізняють Україну від Росії, як реально незалежну державу, що спроможна до самостійного вибору вектору свого державного розвитку.

Хто виграв битву за Україну?

В цілому наведені обставини ще раз підтверджують вірність та правильність вибору курсу нашої держави на інтеграцію в ЄС та, загалом, на повернення її до західної цивілізації, аби як з цим не намагалась не погоджуватись Російська Федерація.