14 вересня ц. р. на території Білорусі та Росії розпочалось спільне російсько-білоруське стратегічне командно-штабне навчання «Захід-2017».
В перший же день центральною подією СКШН стала катастрофа літака дальньої (стратегічної) бомбардувальної авіації Повітряно-космічних сил (ПКС) ЗС РФ Ту-22М3.
Звичайно, втрата країною-агресором стратегічного бомбардувальника має позитивне значення для України. У випадку переходу Росії до повномасштабного військового вторгнення до нашої Держави це означатиме зменшення кількості повітряних цілей для української ППО. Хоча і без того, досвід збройного нападу Росії на Грузію у 2008 році показав можливість надання гідної відповіді російським повітряним стерв’ятникам, які наносили удари по мирному грузинському населенню.
| Грузинське місто Горі після російських бомбардувань 9 серпня 2008 року |
Так, лише за офіційними даними російської сторони, за п’ять діб війни було втрачено шість літаків, у т. ч. стратегічний бомбардувальник Ту-22М3 зі складу 52-го окремого важкого бомбардувального авіаційного полку, а також п’ять фронтових бомбардувальників Су-24 та Су-25 різних (як правило, найновітніх) модифікацій. Ще п’ять літаків Су-25 отримали серйозні пошкодження. При цьому найбільш важкі втрати поніс 368-й штурмовий авіаційний полк, де було збито або пошкоджено майже чверть літаків від їх штатної кількості.
Разом з тим, факт катастрофи літака Ту-22М3 на навчаннях «Захід-2017» має набагато більш глибоке значення, в т. ч. воєнно-політичного характеру. По суті, згадана подія стала яскравим свідченням реального стану стратегічної авіації Росії, яка на сьогоднішній день є не більш ніж великою «потемкинской деревней».
У 2012 році після повернення В. Путіна на посаду президента РФ він віддав наказ щодо відновлення постійного патрулювання російської стратегічної авіації в районах оперативного призначення, як це було за часів колишнього СРСР. В реальності це вилилося в епізодичні польоти суто провокаційного характеру окремих літаків вздовж узбережжя країн Північної Європи, у Чорноморському регіоні та на Далекому Сході.
Ще більш переконливим свідченням виключно «показушного» характеру російської стратегічної авіації стала її участь у збройному конфлікті в Сирії. Так, інтенсивність групових польотів російських «стратегів» складає не більше одного на два–три місяці, що пов’язано з відсутністю у Росії можливостей швидко відновити ресурс цих літаків. При цьому, результатами таких нальотів є лише масові жертви серед мирного населення та тотальне знищення сирійських міст, що вже було розцінене всім цивілізованим світом як військовий злочин.
| «Подвиги» російської авіації в Сирії | |
Причинами наведеної ситуації є моральна та технічна застарілість російської стратегічної авіації, а також втрата Росією технічної бази для її належної підтримки. Так, випуск основного стратегічного бомбардувальника Ту-95 ПКС Росії був розпочатий ще в 1955 році, а виробництво його останньої модифікації Ту-95МС було припинено у 1992 році. Тобто, наймолодший літак даного типу має вік 25 років, а основна їх частина — 40–50 років. З огляду на використання у його розробці та виробництві американських технологій часів Другої світової війни, на теперішній час він знаходиться на тому ж рівні середини минулого віку. У свою чергу, «найновітній», за ствердженням Росії, бомбардувальник Ту-160 випускався з 1984 по 1992 роки. Наймолодший також має вік не менше 25 років, а у середньому — до 30 років. Таким же «дідусем російської авіації» є і Ту-22 (різних модифікацій), який вироблявся в період з 1960 по 1993 роки.
З урахуванням наведених обставин, реальну участь у бойових діях в Сирії бере фронтова та армійська авіація ПКС РФ. При цьому вона несе не менші втрати, ніж понесла Росія під час нападу на Грузію, навіть без хоча-б якось організованої системи ППО у сирійських повстанців. Станом на вересень ц. р. угруповання російських військ в Сирії втратило фронтові бомбардувальники Су-24 та Су-33, багатофункціональний винищувач МіГ-29, вертоліт Мі-8АМТШ-В, два Мі-35М та один Мі-28, а також три безпілотних літальних апарати «Елерон-3» та два «Орлан-10».
Звичайно, даний матеріал можна сприйняти як «радість» з приводу чергової катастрофи російського військового літака. Зовсім ні, це є лише констатацією стану російської стратегічної авіації, а також неминучості Божої кари всіх тих, хто організовує та проводить людожерську політику Кремля зі встановлення ролі Росії в якості нової імперії зла.
Хто прийде до нас з мечем, той від меча і загине. В ході збройної агресії Росії проти України вже загинули близько шести тисяч російських військовослужбовців. Росія відмовилась від них. Це зовсім не «злорадство», але чому хтось у нас має перейматися смертями солдатів, офіцерів та генералів ворожої армії, яка веде війну проти нашої Держави та вбиває наших людей. Дорога для них одна — повернутися додому у вигляді «вантажу 200», як це сьогодні відбувається на Донбасі.
