18 жовтня 2018

Москва готується до війни на Кавказі

Характер та причини змін у сценаріях військових навчань на півдні Росії

1–8 жовтня ц. р. у рамках контрольної перевірки збройних сил Росії за 2018 рік у Південному військовому окрузі (ВО) ЗС РФ було проведено окружне командно-штабне навчання (КШН). За ствердженням військового командування Росії, КШН такого рівня мало найбільші масштаби за останні 30 років і проходило за спільною участю всіх об’єднань, з’єднань та частин зі складу Південного ВО, а також інших видів та родів військ, дислокованих на його території. Загалом до навчання залучалось близько 7,5 тис. військовослужбовців та понад 2,5 тис. одиниць військової техніки, в т. ч. танки Т-72Б3, бронетранспортери БТР-82АМ, 20 літаків і понад 60 вертольотів, а також бойові кораблі та судна забезпечення.

Згідно з новою практикою проведення навчань у збройних силах Росії, КШН мало двосторонній характер. Органи управління, з’єднання та військові частини 8-ї (штаб м. Новочеркаськ, Ростовська обл.) та 58-ї (штаб м. Владикавказ, Північна Осетія) загальновійськових армій, Каспійської флотилії та 4-ї армії ВПС та ППО (штаб м. Ростов-на-Дону) діяли проти умовного противника, якого імітували з’єднання 49-ї (штаб м. Ставрополь) загальновійськової армії, морська авіація та морська піхота Чорноморського флоту, а також підрозділи спеціального призначення Південного ВО.

Офіційно сценарій навчання не розкривався. Стверджувалося лише про виконання військами Південного ВО завдань захисту південних рубежів Росії. Разом з тим, виходячи з контексту навчання можливо зробити висновок про розіграш його учасниками сценарію силового придушення заворушень на Північному Кавказі, а також недопущення втручання у них зовнішніх сил. Водночас відпрацьовувались питання надання Росією допомоги її союзникам на Південному Кавказі як на двосторонньому рівні, так і в рамках ОДКБ. Свідченням зазначеного є зміст основних епізодів КШН, які включали:

  • зосередження угруповання військ у гірських та передгірських районах Північного Кавказу. На полігони та польові аеродроми у згаданих районах були перекинуті підрозділи та авіаційні засоби зі складу 8-ї та 49-ї армій, 4-ї армії ВПС та ППО, а також морської авіації та морської піхоти ЧФ РФ. В ході попередніх навчань Південного ВО, російські війська зосереджувались зовсім в інших районах — поблизу кордону з Україною, куди саме і перекидались підрозділи 49-ї та 58-ї армій;
  • проведення армійської операції з блокування та знищення незаконних збройних формувань противника у гірській місцевості. Відпрацювання даного питання стало головним елементом КШН і проводилось на гірських полігонах в Чечні, Північній Осетії та в Дагестані;
  • пошук та ліквідація диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) противника у передгірських та рівнинних районах Північного Кавказу. Зокрема, висування ДРГ здійснювалось з території Чечні, а завдання їх пошуку та ліквідації вирішувались на полігонах у Ставропольському краї і в Дагестані;
  • прикриття кордонів Росії із суміжними країнами на Кавказі, проведення оборонних та наступальних операцій, а також відбиття нападу противника з моря. Практичне відпрацювання згаданих питань здійснювалось на двох основних напрямках, у т. ч. Грузинському — на полігонах у Північній Осетії та Приморському — у Дагестані. Залучались підрозділи сухопутних військ (в т. ч. мотострілецькі, танкові, артилерійські, РСЗВ та ОТРК «Искандер-И»), авіація, а також кораблі і берегові війська Каспійської флотилії.

Крім того, у рамках КШН Південного ВО були проведені спільні військові навчання Росії та її союзників, у т. ч. за участю: 102-ї військової бази ЗС РФ та збройних сил Вірменії; 7-ї військової бази ЗС РФ та збройних формувань Абхазії; 4-ї військової бази ЗС РФ та збройних формувань Південної Осетії.

В цілому характер завдань, які вирішувались у ході цьогорічних навчань Південного ВО ЗС Росії, в повній мірі відповідав обставинам першої та другої чеченських війн в 1994–1996 роках і в 1999–2000 роках, а також збройної агресії Росії проти Грузії у 2008 році. В цьому плані КШН суттєво відрізнялось від навчань, які проводились у Південному ВО протягом минулих років, і передбачали відпрацювання сценаріїв регіонального конфлікту та повномасштабної війн між Росією та США і НАТО, а також проведення наступальної операції ЗС РФ проти України.

В свою чергу це засвідчує виникнення якісних змін у ситуації в Росії, а саме — посилення внутрішньої нестабільності в країні, що призводить до підвищення загроз різного роду заворушень на її території та постає каталізатором загострення проблем також і у російських союзників. Виходячи з таких змін і були внесені корективи до сценаріїв навчань Південного ВО ЗС РФ.

Протягом останнього часу найбільш резонансним проявом наведеної тенденції стало поширення масових акцій протестів в Інгушетії проти обміну територіями з Чечнею, які розпочалися наприкінці вересня поточного року. При цьому погрози Р. Кадирова вирішити згадане питання силою створили реальну небезпеку виникнення збройного конфлікту між Інгушетією та Чечнею. Не менш гострі проблеми існують також і в інших республіках Північного Кавказу, зокрема, в Кабардино-Балкарії, де у вересні ц. р. відбулись міжнаціональні зіткнення між кабардинцями та балкарцями.

На цьому фоні з початку 2018 року триває політична криза у Вірменії, яка є основним союзником Москви на Кавказі. Так, після «оксамитової» революції в країні в квітні ц. р. у результаті чого головою вірменського уряду став лідер опозиції Н. Пашинян, опозиційні сили продовжують масові акції протестів тепер уже з вимогами проведення дострокових парламентських виборів. Незважаючи на те, що вірменська опозиція не виступає проти Росії, перманентна нестабільність у Вірменії може мати негативні наслідки для російських інтересів в регіоні. Тим більше, в умовах чергової активізації збройного протистояння у Нагірному Карабасі, який залишається одним із найбільш потужних витоків регіональної напруженості.

По мірі подальшого ускладнення соціально-економічної ситуації в РФ під дією західних санкцій та послаблення позицій режиму В. Путіна в результаті втрати ним довіри російського населення, всі ці тенденції набуватимуть подальшого поглиблення. З огляду на такі перспективи, окрім внесення змін до сценаріїв військових навчань у Південному ВО ЗС РФ, здійснюються також заходи з нарощування його сил та засобів. Так, наприкінці поточного року у складі 58-ї загальновійськової армії планується початок формування двох нових мотострілецьких дивізій на базі 19-ї та 136-ї окремих мотострілецьких бригад у Північній Осетії та Дагестані.

 

Таким чином, проведення Москвою агресивної зовнішньої політики з реалізації її неоімперських планів створює все більші проблеми для Російської Федерації. Насамперед це стосується загострення протистояння між Росією та США і НАТО у військовій сфері, а також посилення конфліктного потенціалу всередині країни. Така ситуація вимагає від Кремля одночасного адекватного реагування на зовнішні та внутрішні загрози безпеці Росії, що розпорошує її зусилля та потребує надмірних військових витрат.