11 грудня 2017

Гаазький трибунал без роботи не залишиться…

6 грудня ц. р., «на прохання трудящих», президент Російської Федерації В. Путін виступив з офіційним повідомленням щодо його участі у президентських виборах в країні в березні наступного року. Тим самим була розв’язана «найбільш хвилююча інтрига» останнього часу щодо основного кандидата на посаду глави російської держави.

На цьому фоні досить показовим фактом стало оприлюднення прокурором Міжнародного кримінального суду в Гаазі Ф. Бенсудою щорічної доповіді за результатами попереднього розслідування подій в Україні часів Революції Гідності, анексії Криму та початку агресії Росії на Донбасі. У доповіді підтверджується участь регулярних російських військ в окупації Кримського півострова в лютому–березні 2014 року, а також вперше визнається факт прямого військового протистояння між збройними силами Росії та України на Донбасі з липня того ж року. З цього робиться висновок, що одночасно із внутрішнім конфліктом на сході України має місце міжнародний збройний конфлікт.

Висновок має принциповий характер та є рішучим кроком вперед у викритті злочинів режиму В. Путіна у порівнянні з попередньою доповіддю від 4 грудня 2016 року, в якій вказується лише про розгляд канцелярією прокурора заяви України про те, що Російська Федерація здійснювала і здійснює загальний контроль над збройними угрупованнями на Донбасі. Тим самим підтверджується тенденція щодо більш повного та адекватного розуміння світовою спільнотою дійсної ролі Росії у провокуванні та підтриманні збройного конфлікту на сході України.

Свідченням такої тенденції стала також підтримка Третім комітетом Генеральної асамблеї (ГА) ООН 14 листопада ц. р. проекту української резолюції «Положення у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)». Документ містить заклик до Росії повністю і негайно виконати постанову Міжнародного суду ООН від 19 квітня 2017 року про тимчасові заходи у справі, що стосується застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (за позовом України проти Російської Федерації в січні ц. р.).

Зокрема, постанова Міжнародного суду включає вимоги до Росії негайно покласти край порушенням та утискам прав людини в Криму, в т. ч. скасувати рішення про оголошення Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською організацією і заборону його діяльності, а також забезпечити доступність освіти українською та кримськотатарською мовами. Крім того, проект резолюції ГА ООН засуджує незаконне встановлення Росією законів, юрисдикції та управління в окупованому Криму, а також вимагає від неї звільнити українських політв’язнів та забезпечити безперешкодний доступ до Кримського півострова міжнародних місій зі спостереження за дотриманням прав людини.

Проект резолюції ГА ООН з кримського питання є розвитком документу під аналогічною назвою, який був ухвалений Генеральною асамблеєю 19 грудня минулого року, і вперше на рівні Організації Об’єднаних Націй визнав Росію країною-окупантом.

Все це створює додаткові підстави для визнання Міжнародним судом ООН факту збройної агресії Росії проти України та її прямого військового втручання у конфлікт на Донбасі. В свою чергу, позитивне рішення Міжнародного суду ООН з даного питання відкриє шлях також і для введення ООН міжнародних санкцій проти Росії (в т. ч. виключення її з Ради Безпеки), а також притягнення до Міжнародного суду керівництва РФ, включаючи В. Путіна, в якості військових злочинців.

З урахуванням наведених обставин, визнання прокурором Міжнародного кримінального суду факту вторгнення російських військ на Донбас є черговою демонстрацією твердості намірів Заходу добитися покарання правлячої верхівки Росії за напад на Україну та інші військові злочини, в т. ч. у Сирії. При цьому, якщо раніше показові удари наносились по окремих представниках російської влади (арешт у Франції російського сенатора С. Керімова за податкові махінації та включення лідера Чечні Р. Кадирова до кримінальної справи щодо спроби державного перевороту в Чорногорії восени 2016 року), то тепер подібний удар фактично наноситься по самому В. Путіну.

До речі, США через своїх представників в ООН — Саманту Пауер та Ніккі Гейлі, ОБСЄ — Кейт Бернс та спеціального представника Держдепартаменту з питань України Курта Волкера вже неодноразово висловлювали відсутність у них жодних сумнівів щодо участі російських військ у збройному конфлікті на Донбасі. При цьому окуповані Росією райони Донецької та Луганської областей були названі «єдиними територіями України, де порушуються права російськомовного населення».

Втім, США, Європа та їх партнери не обмежують свою увагу суто керівництвом РФ, а застосовують широкий спектр заходів тиску на Російську Федерацію за багатьма напрямами. Зокрема, на минулому тижні Виконком Міжнародного олімпійського комітету відсторонив збірну Росії від участі у зимових Олімпійських іграх у Пхенчхані в 2018 році. Спортсмени, які доведуть, що не приймали допінг, зможуть змагатися під нейтральним прапором. Відмовлено також і в акредитації на іграх усіх чиновників Міністерства спорту РФ.

А як же добре все починалося на Олімпійських іграх у Сочі в лютому 2014 року напередодні початку збройної агресії режиму В. Путіна проти України, коли Росію ще сприймали у світі як цивілізовану державу, здатну до конструктивних міжнародних відносин.

 

www.reliablecounter.com