31 жовтня 2013

Стан, складнощі й перспективи сучасного військового реформування в Республіці Болгарія

Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел" надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.

 

Зауважимо, що точка зору авторів
може не співпадати з редакційною

Андрій Поспєлов, кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії ОНУ імені І. І. Мечникова

Стан, складнощі й перспективи сучасного військового реформування в Республіці Болгарія. Частина 1

Серед усіх європейських держав постсоціалістичного табору військове реформування в Республіці Болгарія за більшістю параметрів можна вважати найбільш вдалим. З 1991 р. цій країні в 3 етапи (1991-1997, 1998-2003, 2004-2010 рр.) вдалося вирішити основні завдання, що пов’язані з трансформуванням сектору безпеки в нові економічні й геополітичні реалії. І дійсно, збройні сили Болгарії були скорочені зі 117,5 тисяч військовослужбовців до 34,5 тисяч, і в основному переведені на контракт. З експлуатації була виведено чимало важкої зброї, особливо наступального характеру (у 2003 р. — всі комплекси тактичних та оперативно-тактичних балістичних ракет). Практично повністю болгарські армія та флот перейшли на стандарти НАТО, а сама Болгарія активно долучилася до миротворчої міжнародної діяльності.

Болгарія (2007 рік)
Болгарія (2007 рік). Болгарські збройні сили переходили на контрактний принцип комплектування поступово. Причому терміни переходу залежали від виду військ: першими професіоналами стали льотчики і моряки (у 2006 році), а два роки по тому було остаточно скасовано призов до сухопутних військ. Останні призовники вирушили до частин наприкінці 2007 року, і прослужити вони повинні були всього 9 місяців. http://topwar.ru/

Проте, події останніх років демонструють, що військове реформування і подальша трансформація збройних сил Болгарії в компактну структуру, яка б повною мірою відповідала сучасним викликам, наштовхнулися на суттєві складнощі. Втім, болгарське військово-політичне керівництво не тільки не призупинило цей процес, але й відшукало можливість корегувати їх, в тому числі і в напрямі протилежному. Це унікально не тільки щодо країн пострадянського простору, а й щодо держав-членів НАТО.

Фінансові й кадрові проблеми та способи їх вирішення

Будівництво і розвиток збройних сил Республіки Болгарія ведеться за 5-річними планами, останній з яких — «План розвитку збройних сил Болгарії на 2010-2014 рр.» був ухвалений Народними зборами країни 29 грудня 2010 р. Основні його концептуальні засади були також викладені в «Білій книзі по обороні та збройним силам Республіки Болгарія 2010 р.» та Доктрині збройних сил Республіки Болгарія від 2011 р.

Цими установчими та теоретичними документами передбачається подальше поглиблення військової реформи в країні до 2014 р. Головний напрям подальшої модернізації сектору безпеки Болгарії — закінчення організаційно-штатної модернізації Болгарської армії, ВПС та ВМС.

Для цього був створений спеціальний орган — Об’єднане командування сил — єдина система командування та управління збройними силами на оперативному рівні як за мирного часу так і за кризових ситуацій. Під останніми болгарське військово-політичне керівництво розуміє не повномасштабну війну, а дії, які б могли паралізувати, нехай і не на тривалий час, нормальну роботу держави в цілому чи деяких її установ безпосередньо.

З квітня 2004 року Болгарія - повноправний член НАТО
 З квітня 2004 року Болгарія — повноправний член НАТО. Вона увійшла до складу цього Альянсу в рамках наймаштабнішого розширення Альянсу. Разом з Болгарією в НАТО були прийняті Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія http://нато.рф/

Фактично, на збройні сили покладаються 3 основні задачі: 1). Оборона, яку, в першу чергу, слід здійснювати не самостійно, а разом з іншими членами НАТО згідно статті 5 Вашингтонського договору 1949 р. (Договір про створення Північноатлантичного альянсу); 2). Підтримання міжнародного миру та безпеки, що планується виконувати в рамках операцій НАТО, Європейського Союзу, ООН та ОБСЄ виключно за межами Болгарії; 3). Забезпечення національної безпеки за мирного часу. Остання задача чи не єдина, що має виконуватися майже повністю національними силами. Саме вона передбачає, в першу чергу, оперативне попередження про реальні чи потенційні загрози для країни й захист її стратегічних об’єктів та громадян.

Для виконання вищезазначеного Болгарія відмовилася від чисельної і потужної армії, авіації та флоту, які існували за часів Народної Республіки Болгарія і були непомірним тягарем для національного бюджету. В значній мірі цьому сприяє як зміна геополітичної ситуації навколо країни, так і зміна стратегічних пріоритетів Болгарії. Це стосується передусім випадіння Туреччини і в меншій мірі Греції з загалу потенційних супротивників Болгарії. З 29 березня 2004 р., коли Республіка Болгарія вступила до складу Північноатлантичного альянсу, вона практично повністю межує або з союзними, або з дружніми державами, що призвело до зміни в стратегії національної безпеки країни.

Церемонія підняття прапора на честь вступу Болгарії в НАТО. Штаб-квартира НАТО, 2 квітня 2004 © NATO
 Церемонія підняття прапора на честь вступу Болгарії в НАТО. Штаб-квартира НАТО, 2 квітня 2004 © NATO http://www.nato.int/

Між тим, після вступу до НАТО, Болгарія взяла на себе і певні зобов’язання, які вона має виконувати. Перш за все це стосується однієї з основних вимог Північноатлантичного альянсу — мати військовий бюджет на рівні щонайменше 2 % від внутрішнього валового продукту (без видатків на військову промисловість). Для Болгарії виконання цієї вимоги виявилося складним завданням. Адже у постсоціалістичний період її збройні сили постійно недофінансовуються. Проте, керівництво країни намагалося вийти на відповідний рівень фінансування, і у 2007 році цей показник склав 1,98 %.

Однак, економічна і фінансова ситуація в країні вже до 2009 р. склалася так, що ця цифра стала недосяжною. Причини недосяжності — об’єктивні. Країні постійно не вистачало коштів на проведення як мінімум основних заходів військового реформування. Все це викликало зміни у стратегії фінансування збройних сил. У 2011 р. болгарський військовий бюджет становив 1,27 % від ВВП, у 2012 р. — 1,3 %, а в 2013 р. — 1,38 %. За планами болгарського військово-політичного керівництва, лише в 2017 році — мінімум, чи у 2020 році — максимум країна вийде на півтора і більше відсотка.

Президент Болгарії Росен Плевнелієв
 Президент Болгарії Росен Плевнелієв http://obozrevatel.com/

Зрештою, це лише верхівка айсберга. У липні 2013 року президент Болгарії Росен Плєвнєлієв заявив: «Бюджет нашої армії зараз не відповідає стандартам НАТО, в основному за такими показниками як видатки на персонал (75 % — прим. автора) і видатки на технічне переобладнання та озброєння (до 5 % — прим. автора). В Болгарії видатки на персонал більші, ніж в інших країнах-членах НАТО. А це означає, що якщо припинити скорочення, то видатки на персонал зростуть ще більшими».

Саме тому уряд і військове керівництво Болгарії компенсує проблеми фінансування активізацією зусиль з подальшої зміни організаційно-штатної структури збройних сил країни і скорочення їх чисельності. І якщо перше в цілому підтримується як спеціалістами так і болгарською спільнотою, то погляди на друге не такі одностайні. українська компанія Murka

Міністр оборони Болгарії Аню Ангелов
 Міністр оборони Болгарії Аню Ангелов http://telegrafist.org/

Так, з 2009 по 2014 рр. передбачалося скорочення збройних сил Болгарії з 42 до 26 тисяч осіб (включно з цивільним персоналом). У 2010 р. міністр оборони Болгарії Аню Ангелов назвав цифру майбутніх (до 2014 р.) збройних сил країни вже у 24 тисячі осіб. І дійсно, країна впевнено рухалася до таких показників. Вже у 2011 р. Болгарія мала армію чисельністю понад 35,9 тисяч осіб.

Однак протягом 2010-2013 р. в країні на неофіційному рівні точилася дискусія про реальну чисельність збройних сил для Болгарії. Низка військових спеціалістів, в тому числі й представників Генерального штабу Республіки Болгарія, активно критикувала уряд за фактичне і не виправдане «роззброєння» болгарської армії та військової авіації. Вони ж, як і цивільні експерти, особливо в електронних засобах комунікацій піддали критиці цифру в 24-26 тисяч військовиків перспективної армії Болгарії. На їх думку, навіть за нових геополітичних і геостратегічних умов Болгарія повинна мати збройні сили на рівні не менш ніж 60 тисяч осіб. Причому, головним завданням національної армії повинна бути як раз функція оборони протягом 10-15 днів від моменту вторгнення супротивника на терени Болгарії. Чисельність національних збройних сил (менша за 40 тисяч військових) теоретично не дозволятиме Болгарії чинити опір навіть і 5 діб — часу, якого, згідно статті 3 Угоди про колективну оборону НАТО, повинно вистачити за для введення в дію Об’єднаних контингентів блоку.

Одеська філія Грецького Фонду Культури провела лекцію: «Про Балканські війни 100 РОКІВ ПОТОМУ».

В жовтні 2012 було 100-річчя з моменту початку Балканських воєн 1912-1913 рр.. (1- а Балканська війна (жовтень 1912 — травень 1913 р.) , 2- а Балканська війна (червень — жовтень 1913 р.). Для світової громадськості початку ХХ століття ці дві війни стали подіями воістину знаковими, які ряд дослідників оцінюють не інакше як своєрідний прообраз Першої світової війни 1914–1918 рр.. Однак найбільш важливими Балканські війни стали для самих народів Балканського півострова — Греції, Болгарії, Сербії, Чорногорії, Румунії, Албанії. Саме остання , за їх результатами , здобула свою незалежність , а кордони Туреччини (тоді ще Османської імперії) у Європі були встановлені майже на нинішньому рубежі. Вкрай серйозно Балканські війни сприймалися і в Росії (тоді Російської імперії), більшість підданих якої добровільно і масово взяли в них участь на боці православних жителів Балканського півострова... Саме в Балканських війнах заявили про себе молоді, ще вельми нечисленні, але ведені сміливими людьми військово-морські флоти Греції та Болгарії. Пам'ять про їх подвиги до сир пір зберігається в країнах антитурецької коаліції зразка 1912 р., в тому числі і у вигляді кораблів-пам'яток, які стали воістину національними реліквіями.

Лектор: Поспєлов Андрій Сергійович, кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

https://www.facebook.com/events/185239881612600/

Пам'ятник 3-му Бдінському піхотному полку на центральній площі в Видині. 100-річчя Балканських воєн
  Пам'ятник 3-му Бдінському піхотному полку на центральній площі в Видині. 100-річчя Балканських воєн http://bnr.bg/

Подібна дискусія, в поєднанні з доволі важкою економічною ситуацією в країні викликала не абиякий суспільний резонанс. Особливо він підвищився з осені 2012 р., коли Болгарія відмічала 100-річчя Балканських війн. В умовах ювілейного дворіччя (2012-2013 рр.) болгарське суспільство вимушено розглядало Грецію, Туреччину та Сербію не як союзників і дружні держави, а як потенційних супротивників. Воно ж звернуло увагу і на вкрай незадовільний стан речей в кадровій політиці збройних сил. Тільки за 2012 р. збройні сили добровільно полишило 1390 осіб і ще 1607 були звільнені, або переведені на інші посади в інших силових структурах. Навіть більше, комплект кадрів в частинах та підрозділах становив лише 70% солдат і 89% офіцерів. Фактично, болгарські урядовці називали стан збройних сил, як катастрофічний.

За такого суспільного резонансу болгарський уряд тимчасово припинив скорочення збройних сил, залишивши їх чисельність на рівні 34,5 тис. осіб (з них 21 тисяча у складі сухопутних військ). А державні керманичі не стали нехтувати і способом комплектування армії відповідно до закону про загальний військовий обов’язок. І хоча протягом майже десяти років призов не був основним, так би мовити, принципом в комплектуванні збройних сил, та те, що він не був свого часу скасований, продемонструвало рішучість болгарських політичних і військових діячів проводити військову реформу так, як це вигідно перш за все болгарському суспільству, а не на потребу тимчасовим міжнародним тенденціям.

Як не дивно, але «ювілейне дворіччя» — 2012-2013 рр. — активізувало такий аспект болгарського військового реформування, як створення дієздатного організаційного резерву. В березні 2012 р. Народними зборами Болгарії був ухвалений Закон про резерв збройних сил, який через внутрішньополітичні причини не приймався з 2004 р. Спочатку ставлення до нього було доволі, так би мовити, «інфантильним». Однак прискорили дію нового закону болгарські… історики. В своїх працях з актуальної «ювілейної» тематики вони наводили цифри мобілізаційного розгортання армії країни і під час Балканських війн 1912-1913 рр., і особливо в роки Першої світової війни. А цифри ці справляли враження — 800 тисяч чоловік, або 40% від чисельності населення країни. Найбільший в історії показник. І при цьому Другу Балканську і Першу світову Болгарія програла, перш за все, через свою передвоєнну неготовність. Реалії ж теперішнього часу демонстрували болгарському суспільству до чого теоретично можуть довести (і довели!) країну радикальні воєнні реформи. Болгарія, теоретично маючи сучасне військо, в принципі не була готова відбити зовнішній напад.

Швидко з’ясувалося і те, що передбачена «Планом розвитку збройних сил Болгарії на 2010-2014 рр.» чисельність в 3 500 резервістів недостатня не лише за стратегічними, але й за суспільними міркуваннями. Вже в 2012 р. через збори резервістів пройшло 3 600 осіб, а за перше півріччя 2013 р. — 2 800. Фактично міністерство оборони Болгарії в нинішній ситуації може розраховувати більш ніж на 15 000 осіб резервного компоненту першої черги. Саме дієздатний постійний організований резерв, який тільки займає свою нішу в структурі збройних сил Болгарії, реально покриває нестачу кадрів у частинах.

«Моральна» підтримка збройних сил Болгарії з боку суспільства країни, в умовах зниження їх рейтингу до 36%, позитивно позначилася і на мотивації громадян до служби. Через це загальний військовий обов’язок хоч час від часу і піддається критиці, але стабільно забезпечує національні армію та флот принаймні рядовим складом. В поєднанні з підвищенням матеріального і соціального забезпечення військовослужбовців, це призвело до зростання військової дисципліни і відповідальності на всіх рівнях у національних збройних силах. Так, саме це дозволило військовому керівництву країни активізувати кампанію з набору курсантів у вищі та середні військові навчальні заклади. Лише в 2012 р. відбулося 4 додаткові набори.

Як наслідок, суспільна підтримка збройних сил і наявність певного контингенту військових дозволили керівництву міністерства оборони Болгарії більше уваги приділити подальшій модернізації їх організаційно-штатної структури, як основи військового реформування. За рахунок скорочення кількості організаційно-штатних одиниць та їхньої зброї і техніки вдалося заощадити кошти, що були спрямовані на удосконалення бойової підготовки. Так, якщо в 2011 р. з запланованих навчань вдалося провести їх більш ніж на 95%, то з 2012 р. ця цифра сягає 100%, а з деяких показників бойової підготовки (парашутні стрибки, польоти морської авіації тощо) їх навіть перевиконали — 130%.

Організаційно-штатні перетворення

Організаційно-штатна структура збройних сил — в цілому, і окремих їх частин і підрозділів — зокрема, є найбільш відповідальним етапом будь-яких військових реформ. Для Болгарії цей аспект виявився суспільно і історично ще й актуальним, оскільки відбувалася зміна не лише структури збройних сил, а й цілої парадигми організації національної оборони, коли визначалися роль і місце в ній модернізованих армії, авіації та флоту.

Так, до вступу Болгарії в НАТО парадигма чи стратегія її національної безпеки змінювалася двічі. Вперше, з осені 1989 р., коли на хвилі геополітичних змін у Східній Європі, розпаду світової соціалістичної системи і демократизації колишніх країн «радянського блоку» політичне керівництво Болгарії відмовилося від завдань протидії НАТО на північному стратегічному напрямі і приступило до поступового скорочення збройних сил. При цьому головного їх ударного елементу — ракетних військ — відповідні реформи майже не стосувалися. Завдяки цьому вироблена за часів соціалістичної Болгарії система оборони, яка складалася з трьох армій (відповідно для турецького та грецького оперативних напрямів, та резервної, розташованої на півночі країни), не зазнала кардинальних структурних змін.

У Болгарії починає працювати Центр НАТО з управління кризовими ситуаціями
 У Болгарії починає працювати Центр НАТО з управління кризовими ситуаціями http://нато.рф/

З 1998 р. тривала так звана «народна реформа», яка суттєво прискорила не стільки скорочення, скільки ліквідацію існуючої структури збройних сил Болгарії та їх основного озброєння. Тоді вважалося, що в тому числі й завдяки таким крокам Республіка Болгарія швидше увійде в європейську спільноту та до Північноатлантичного альянсу. В 2004 р. країна дійсно вступила в НАТО, проте перед її керівництвом постало інше питання — які функції покладатимуться на національні збройні сили? Фактично, до 2004 р. вони були аморфною і малобоєздатною структурою.

Фінансова допомога і поради спеціалістів з країн-членів альянсу надали Болгарії можливість переозброїти свої збройні сили. Проте, і завдання тепер дістали більш — менш конкретні обриси — участь у спільних операціях блоку. А для цього країна потребувала компактних, професійних і високомобільних збройних сил. Оскільки низка економічних і соціальних проблем тоді змушувало керівництво Болгарії і її міноборони приділяти увагу в першу чергу кадровим проблемам, до вироблення перспективної організаційно-штатної структури збройних сил країни приступили лише в 2009 році. Розраховані до 2014 р. зміни організаційно-штатної структури збройних сил Болгарії були виконані протягом 2012-13 років. А за деякими параметрами й перевиконані. Причому, на даний момент модернізація організаційно-штатної структури збройних сил Республіки Болгарія перейшла зі стратегічної та оперативної ланок на рівень тактичний.

Так, основою системи оборони Болгарії є сухопутні війська. Згідно концепції 2010 р., на початок 2014 р. вони складатимуться з наступних частин та підрозділів, розміщених у 14 гарнізонах і 28 військових зонах (замість 17 і 30 відповідно, що були у 2010 р.):

- Бригади: 2-га та 61-а механізовані (замість чотирьох регулярних та однієї резервної, що були на початку 2010 р.);

- Полки: 4-й артилерійський, 55-й інженерний, 68-й спеціальних операцій та 110-й логістичний;

- Батальйони: 1-й розвідувальний (замість полку), 3-й окремий механізований (новий), 38-й захисту від зброї масового ураження (замість полку) та 78-й психологічних операцій (замість роти);

- 2 центри підготовки (замість одного та двох центрів ремонту й зберігання зброї та військової техніки) та 1 навчальний полігон «Корен» (заміст двох).

Близько $ 50 млн були спрямовані на будівництво об'єктів на полігоні «Нове село» в районі м. Слівен У 2008 - 2009 рр.
 Близько $ 50 млн були спрямовані на будівництво об'єктів на полігоні «Нове Село» в районі м. Слівен У 2008 — 2009 рр. http://www.capital.bg/

Між тим, керівництво збройних сил Болгарії не закрило чудово облаштований полігон «Нове Село». Він зберіг за собою статус не лише найбільшого в країні центра підготовки сухопутних військ та авіації, а й перетворився на головну навчальну базу в рамках започаткованої США в 2007 р. програми Joint Task Force-East. Фактично полігон «Нове Село» став одним з центрів підготовки військ в рамках НАТО.

Постійні навчання та участь в миротворчих операціях, особливо в Афганістані, змусило військове керівництво Болгарії переглянути деякі концепції використання сухопутних військ. Як підсумок, в середині 2011 р. була вироблена структура нової тактичної одиниці — бойова батальйонна група (ББГ). Загалом, до кінця 2014 р. передбачено створити 6 таких ББГ, перша з яких набуде боєздатного статусу наприкінці 2013 р.

За опублікованою в Болгарії інформацією, ББГ планується як універсальна одиниця, що зможе виконувати майже всі функції оборони, наступу, охорони тилу, а, окрім того, буде спроможна використовуватися у миротворчих, антитерористичних та поліцейських операціях. Одним з головних завдань ББГ стане виконання функції громадянської оборони, і це все — за використання виключно штатного озброєння. Реально ББГ розглядається як основа нових мобільних сухопутних військ, однак як така, що лише доповнює чинні штатні структури. І тому чи будуть ББГ замінювати стандартні механізовані батальйони в бригадах, чи їх просто доповнять — наразі ще не визначено. Якщо реформа сухопутних військ здійснюватиметься за першим варіантом, то наприкінці 2014 р. буде можливість споглядати за теоретичними (навчання) й практичними (операції) діями бойової структури абсолютно нового типу. Щодо другого варіанту, то впевнено можна говорити про реальне збільшення можливостей сухопутних військ Болгарії через їх універсалізацію, збільшення потужності й мобільності.

До речі, навчання, що проводилися останніми роками, визначили ще один напрям реформування організаційно-штатної структури сухопутних військ Болгарії — відновлення в рамках сухопутних військ чи ВМС батальйону морської піхоти. Його концепція поки що не затверджена. Втім, болгарські військові керманичі не виключають, що з часом вона буде опрацьована.

Військово-повітряні сили Болгарії вже на початку 2013 р. перейшли на нову структуру, якою передбачається збереження лише 9, замість 19 колишніх у 2010 р. організаційно-штатних одиниць: командування, дві авіаційні бази, база передового розгортання, зенітно-ракетна база (загалом 5 зенітно-ракетних дивізіонів), база командування, управління й спостереження, база спеціальної техніки й рота воєнної поліції. Причому, за ВПС Болгарії закріплено лише 5 аеродромів базування авіації: «Граф Ігнатієво» (винищувачі), «Безмер» (штурмовики), «Долна Мітрополія» (навчальні літаки), «Крумово» (гелікоптери) та «Враждєбна» (транспортна авіація).

Ізраїльський винищувач «Kfir C.60» з розпізнавальними знаками ВПС Болгарії під час випробувань на авіабазі «Граф Ігнатієво»
 Ізраїльський винищувач «Kfir C.60» з розпізнавальними знаками ВПС Болгарії  під час випробувань на авіабазі «Граф Ігнатієво»http://www.flickriver.com/

Плани найближчого періоду передбачають збереження за ВПС на постійній основі лише трьох аеродромів: «Граф Ігнатієво» (винищувальна та навчальна авіація), «Безмер» (штурмовики та літаки інших країн НАТО, що здійснюють навчання на теренах Болгарії чи польоти через її територію), та «Крумово» (транспортна авіація й гелікоптери). Фактично це повністю буде відповідати існуючій структурі ВПС з трьома авіабазами.

Проте, не слід вважати такі зміни надто радикальними. З 2010 р. міністерство оборони Болгарії офіційно контролює придбання національними авіакомпаніями країни пасажирських та транспортних літаків, як резерву ВПС. Через це їх базування на існуючих в країні капітальних літовищах, які були передані міністерством оборони цивільним організаціям, передбачає збереження на них відповідної інфраструктури, що є реальним позитивом в разі кризових ситуацій та мобілізаційного розгортання. Фактично, ВПС Болгарії кроками по скороченню авіабаз намагається перейняти добре перевірену ізраїльську систему, за якої авіабази країни є не лише місцем базування авіації, а й навчальними центрами та пунктами збору мобільних і спеціальних частин. Останнє повністю відповідає концептуальним засадам використання збройних сил Республіки Болгарія в коаліційних операціях — в першу чергу.

Військово-морські сили Болгарії також зазнали змін, але не повністю таких, що були заплановані в 2010 році. Так, передбачалось скорочення оперативних одиниць флоту — дивізіонів з 6 до 3, що повинно відповідати наявності корабельного складу країни в перспективі — 6 бойових кораблів, 6 кораблів бойової підтримки та 5 допоміжних суден. Першим кроком на цьому шляху стала ліквідація підводної складової ВМС Болгарії, на яку виділялося до 20% коштів бюджету ВМС. У листопаді 2011 р. зі складу ВМС країни був виведений останній підводний човен 84 «Слава» (радянського проекту 633).

Однак, така структура не відповідала не тільки мінімальним потребам оборони країни з моря, а й не вписувалася в нову концепцію болгарських ВМС, які з 2010 р. складаються з двох компонентів: сили постійної боєздатності й сили територіальної (прибережної) оборони. Тому скорочені були лише адміністративні одиниці. Замість 2-х військово-морських баз Варна та Бургас (Атія) була створена одна ВМБ з двома пунктами базування в згаданих портах. В кожному з них зберегли по 3 дивізіони (відповідно патрульних кораблів, тральників та допоміжних суден).

Далі буде…