10 лютого 2013

«Борисфен Інтел» коментує

Богдан Соколовський

Підписання Україною  угоди про видобуток сланцевого газу стало одним з основних подій в нашому житті на початку 2013 року. Цій темі присвячено чимало коментарів і виступів у ЗМІ, круглих столів та інтерв'ю політиків, господарників, фахівців повидобуванню вуглеводнів, бізнесменів. Зрозуміло, у кожного є свій погляд на співпрацю України з компанією Shell, на принципи цієї співпраці і  дивіденди кожної із зацікавлених у видобутку сланцевого газу сторін. Основні сподівання на те, що «сланець» допоможе Україні стати по-справжньому незалежною державою.  До експертів «Борисфен Інтел» постійно звертаються за коментарями ті, хто так чи інакше займається газовою темою. Наприклад,  на сайті ForUm  розміщені наступні коментарі керівника міжнародних програм «Борисфен Інтел» Соколовського Б. И. щодо питання зниження об'ємів закупівель російського газу після підписання угод про видобуток сланцевого газу з компанією Shell:

 — Тільки  сама обставина, сам факт підписання такої угоди у будь-якому випадку грає позитивну роль для енергетичної незалежності держави, — зазначив експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський. Він підкреслив, що навіть не факт видобування, а лише доказ такої можливості стане серйозним аргументом в переговорах з Росією:

— Доведенняможливості промислового видобування  стане   серйозним аргументом «за» в переговорах з Росією про новий контракт з закупівлі газу після 2019 року. Саме за цей час, до 2019 року, компанії Shell потрібно встигнути зробити усе необхідне, щоб довести справу до промислового видобутку сланцевого газу. Враховуючи  закордонний досвід, на усе це необхідно 5–7 років.  Отже,  зволікати часу немає, — заявив Соколовський.

Керівник енергетичних програм дослідницького Центру «Борисфен Інтел»  Сергій Дяченко упевнений, що угода з Shell дозволить  Україні у декілька разів скоротити об'єми закупівлі російського газу :

— Це не лише питання енергетичної незалежності, це питання незалежності України в цілому. Це витікає з усього, що зараз робиться в газовому секторі з постачаннями  російського газу в Україну. Тому видобуток сланцевого газу нині є і економічним, і політичним проектом. Як показує досвід США, це проекти, об'єми яких дозволяють зробити  важливий крок до енергонезалежності. Тим більше,  це дозволить при успішній реалізації проекту скоротити об'єми закупівлі газу у росіян у декілька разів, — зазначив Дяченко.

Нагадаємо, пише ForUm, 24 січня підписана угода між компанією Shell і компанією «Надра Юзовська» про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзовській площині в Харківській і Донецькій областях.

http://byut-lugansk.org.ua

Не менший інтерес викликає також проблема закриття вугільних шахт України. «Шахти — на приватизацію, гірники — на вимирання» — під таким заголовком з'явилася стаття Нани Чорної в УНІАНІ, де автор намагається порівняти процеси закриття шахт в  Україні з такими ж процесами в інших країнах. У статті розповідається, що  Україна вже не може забезпечувати активів, які вимагають величезних видатків, через свій злиденний бюджет. Вихід бачиться в приватизації або здачі в концесію вугільних підприємств. Це, нібито, єдиний спосіб їх порятунку. Але чи так це? І хто управлятиме таким «бізнес-анклавом»? Експерт з енергетичних питань Сергій Дяченко («Борисфен Інтел»), до якого звертається за коментарем автор  публікації,  вважає, що «приватизація шахт є важливою частиною реструктуризації вуглевидобувної галузі. На сьогодні вона знаходиться увкрай скрутному становищі: до80% держшахт — збиткові. Щорічно галузь отримує мільярдні дотації з держбюджету. У 2013 році передбачено 7,8 млрд грн. виплат на її підтримку…

Серед причин такої ситуації — висока ступінь зносу основних фондів, несприятливі умови залягання вугілля і його низька якість, тому він поступово витісняється імпортом. Також несприятливо впливає на ситуацію непрозора система ціноутворення в ПЕК, комунальній сфері, передусім в електроенергетиці. Політика перехресного  субсидування і заборони цін позначається на вітчизняному  вуглепромі. Успішна приватизація, спрямована  на залучення стратегічних  інвесторів, могла б  сприяти поліпшенню ситуації. Але іншою стороною реструктуризації галузі може стати масове закриття шахт. Дослідження свідчать, що така доля може спіткати до 40% вуглевидобувних підприємств», — сказав експерт.

    Прагнучи бути гранично об'єктивним, автор намагається дивитися на проблему очима тих, кого безпосередньо торкається майбутнє шахт, тобто очима шахтарів. Це майбутнє виглядає похмурим. А  хто може полегшити їхню долю? Від кого залежить їх майбутнє, майбутнє їх сімей в наш такий непростий час? «Концесія і приватизація — світова практика економічної діяльності. Особливо до цих важелів звертаютьсяу кризовий момент. Але ці процеси повинні будуватися за цивілізованим принципом і проходити прозоро з чіткою компенсаційною програмою для персоналу, який підпадає під«нововведення». В Україну, як країну, що розвивається, це, схоже, прийде не скоро. На той час, найімовірніше, на продаж підприємств не залишиться, як не залишиться  і фахівців виробництв. Вони або поїдуть з країни, або…» — закінчує  автор на півслові  свою статтю, пропонуючи тим самим читачеві замислитися над нашим сучасним життям.

http://for-ua.com/economics/2013/01/28/142303.html