19 листопада 2014

«Майбутнє України не стало безпечнішим»

Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел" надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.

 

Зауважимо, що точка зору авторів
може не співпадати з редакційною

Пауль Сандулеску

Наші румунські сусіди, які стежать за подіями в Україні, намагаються не пропустити жодної знакової події, що цілком зрозуміло: їм зовсім не байдуже, що робиться під стінами їхнього європейського будинку. Адже, за великим рахунком, на кону не лише наше, але і їхнє благополуччя. Показовий приклад такої до нас уваги — інформація Пауля Санудлеску «Парламентські вибори в Україні» щодо виборів до Верховної Ради, що з'явилася в бюлетні «Геостратегічний пульс» наших румунських партнерів — консалтингової компанії «INGEPOConsulting».

Автор зазначає, що підсумки наших позачергових парламентських виборів не можна вважати несподіваними, хіба що за невеликим винятком. Проєвропейські партії України отримали високий відсоток голосів виборців, забезпечивши собі таким чином участь в коаліційному уряді. Проте, запевняє автор, «за одну ніч майбутнє України не стало безпечнішим. Швидше навпаки». Після того, як минуло кілька тижнів після цих виборів, можна казати, що П. Сандулеску недалекий від істини. На жаль.

До речі, як і багато спостерігачів за непростими подіями в Україні і навколо неї, він розчарований успіхом на виборах колишніх членів «Партії регіонів». «Дивно, що за проросійський «Опозиційний блок» на чолі з Юрієм Бойком, колишнім союзником президента України Віктора Януковича, проголосувало 9,62 % виборців», пише П. Сандулеску, в той же час звертаючи увагу, що вперше за всю історію незалежності України, через недостатню кількість голосів, в парламенті не буде комуністів. До речі, для Румунії цей факт показовий, якщо звернутися до тих подій, що відбувалися на її території наприкінці вісімдесятих років, коли був відсторонений від керівництва Чаушеску. Румуни зуміли тоді переступити через багато що, навіть через не зовсім «легітимне» виголошення вироку своєму страченому незабаром диктаторові, в чому їх дехто намагався тоді звинувачувати. А переступивши, довели, що «гра була того варта», оскільки незабаром країна почала упевнено рухатися в потрібному цивілізованому напрямі.

Зазначивши, що Україні необхідно буде виконати щось схоже, П. Сандулеску побіжно називає головну проблему нинішнього українського суспільства, яке мріє про європейський шлях розвитку, — незгода Росії з українським вибором.

«Росія визнає підсумки парламентських виборів, — пише аналітик, — але при цьому окреслює пріоритетні напрями, за якими слід рухатися новому українському урядові». І цією фразою ніби узагальнюється все, що відбувається сьогодні в Україні, — післямайданівське протверезіння, анексія Криму, АТО на сході країни, де українцям треба відстоювати свій вибір, доводячи одночасно і собі, і всьому світові, що вони гідні кращої долі, за ту, яку їм намагається нав'язати Кремль.

«Так чого вдалося досягти, провівши парламентські вибори»? — запитує автор. І сам відповідає на своє запитання.

«По-перше, — пише П. Сандулеску, — стало очевидним бажання українського народу вступити до Європейського Союзу і покласти край конфлікту на сході. Проте належить з'ясувати, чи зможе новообрана влада виконати це бажання народу. Нове законодавство сприятиме протистоянню тискові керівництва Москви, яке називає попередній український уряд «фашистською хунтою». На погляд аналітика, новий парламентський склад намагатиметься стриманіше будувати стосунки з Росією. Але для цього президентові Петру Порошенку необхідно усунути з парламенту прихильників режиму колишнього президента Віктора Януковича. І домогтися того, аби розвитком країни займалася проєвропейська більшість. Частково йому вдалося досягти поставленої мети, хоча б зібрати проєвропейську більшість в парламенті, констатує аналітик, але застерігаючи при цьому, що «зі всім іншим ситуація складніша». Чому? Відповідь, як мовиться, проста: деякі члени «Партії регіонів» мігрували до проєвропейських партій, не змінивши при цьому своїх переконань і симпатій.

Це позначиться на майбутньому країни, оскільки «основні принципи РФ, залишаються такими, як і раніше, і можуть активізуватися в майбутньому». Розколу через це у ВР не станеться, упевнений П. Сандулеску, але ускладниться ситуація для проєвропейськи налагоджених українців, оскільки Москва не відмовиться від того, щоб не впливати на ситуацію в Україні. (До речі, про це вже заявив на саміті «двадцятки» в Австралії В. Путін — авт.). Відсоток отриманих «Народним фронтом» голосів, звертає увагу аналітик, ускладнює боротьбу за владу між президентом Петром Порошенком і прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком, що тішить Росію. Порошенко поступився, але П. Сандулеску видається, що він рішуче налаштований проводити реформи. Адміністрація президента підготувала законопроекти про економічні і правові реформи, а також децентралізацію влади. Як заявив Арсеній Яценюк, їхніми основними цілями є відновлення національного суверенітету і територіальної цілісності України.

Аналітик ставить питання: так що ж повинні зробити новий уряд, новий парламент і президент України? І відповідає. «По-перше, необхідно завершити процес встановлення миру на Сході країни, при цьому зберегти територіальну цілісність або, що ймовірніше, максимально обмежити втрати. По-друге, оскільки київське керівництво вирішило не вдаватися до військових дій проти Росії, йому належить забезпечити врегулювання кризи шляхом переговорів. Це, безумовно, призведе до втрати не лише Криму, але і території Донбасу. На підставі передбачуваних результатів виборів, проведених 2 листопада, сепаратисти вимагатимуть, як мінімум, широкої автономії або самовизначення, що, фактично, за підтримки Росії, виведе регіон з-під контролю Києва. Київ не має засобів для того, щоб запобігти цьому процесу, хоча весь західний світ не визнає ці вибори, вважаючи їх нелегітимними. Володимир Путін заявив, і це очевидно, що незалежно від західних санкцій, Росія не віддасть України. Не забувайте про сенсаційну заяву спікера польського сейму Радослава Сікорського про те, що нібито 6 років тому президент РФ пропонував розділити Україну (між Росією і Польщею). Після приєднання Криму до РФ, аналогічну пропозицію зробив віце-спікер Держдуми Володимир Жириновський керівництву Польщі, Румунії і Угорщини».

А наприкінці свого аналітичного матеріалу П. Сандулеску торкається ще однієї теми, про яку добре пам’ятає, принаймні, старше покоління румунських громадян, — корупцію в державних органах влади України. Її викоренити надзвичайно складно, пише автор. Очевидно тому, що українським олігархам є що втрачати, вони тісно пов'язані з Москвою і мають важелі впливу на Україну. Ухилення від сплати податків, хронічна корупція і той факт, що основні промислові об'єкти України знаходяться в Донецьку і на підконтрольних сепаратистам територіях, не залишають іншого виходу, окрім як виводити українську економіку з цієї прірви. Яким чином можна це здійснити? І чи можливе це? Чи вистачить для цього матеріальних ресурсів? Військові видатки, територіальні, економічні і фінансові втрати, імпорт газу з Росії спустошуватиме державний бюджет і скорочуватиме можливості держави, зазначає автор. Отож, стверджує він, Україні потрібна допомога МВФ і ЄС. Інвестиційна, політична, юридична, економічна і так далі. А ось глава російського зовнішньополітичного відомства Лавров вважає, що новому уряду України немає чого проголошувати курс на євроінтеграцію, а обрати нейтральну позицію. Таким чином, Кремль знову і знову заводить стару геополітичну пластинку, мелодії на якій, здається, немає кінця.

Тому, на думку пана Сандулеску, вибори в Україні хоча і закінчилися, але її майбутнє і її подальше існування допоки не визначене.