4 липня 2016

Експрес-аналіз подій тижня № 5/07

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(27.06.-03.07.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

28 червня ц. р. учасники саміту ЄС на рівні глав держав-членів організації прийняли одностайне рішення щодо продовження політико-економічних санкцій у відношенні Росії до кінця січня 2017 року. За заявою Федерального канцлера Німеччини А. Меркель, причиною такого кроку стало невиконання режимом В. Путіна Мінських домовленостей, як головної передумови перегляду Європейським Союзом санкційної політики у відношенні Російської Федерації.

Тим самим європейськими партнерами нашої Держави був фактично збережений ключовий чинник стримування Москви від розширення масштабів збройної агресії проти України. В залежності від ситуації, санкції проти Росії можуть бути переглянуті в жовтні ц. р.

Крім того, в ході саміту Європейського Союзу була ухвалена Глобальна стратегія зовнішньої і безпекової політики ЄС «Спільне бачення, спільна дія: сильніша Європа», яку оприлюднила Високий представник ЄС із закордонних справ і безпекової політики Федеріка Моґеріні.У документі дії Росії в Україні визнаються прямим порушенням норм міжнародного права, що є викликом всій системі колективної безпеки в Європі. При цьому відмічається незаконність анексії Росією українського Криму, а також неприйнятність політики режиму В. Путіна з дестабілізації обстановки на Донбасі.

З урахуванням наведених обставин висловлюються наміри ЄС продовжити спільні зусилля з відстоювання прав кожної країни вільно обирати своє майбутнє, у т. ч. розвивати стосунки з Європейським Союзом. Передбачається, що ЄС і надалі надаватиме допомогу у зміцненні своїх східних сусідів, а також підвищенні їх здатності до протидії агресивній політиці Москви. Саме такі принципи планується покласти в основу відносин Європейського Союзу з Росією. У той же час, відмічається готовність ЄС продовжити вибіркове співробітництво з Російською Федерацією з питань, що становлять взаємний інтерес.

Прийняттю зазначених рішень, незважаючи на поширення проросійських настроїв у Європейському Союзі, сприяли результати міні-саміту Україна-ЄС 27 червня ц. р. за участю глави Української Держави П.Порошенко. У ході зустрічі Президент України довів до керівництва ЄС особливості ситуації на Донбасі, в т. ч. факти діяльності Росії з провокування збройного протистояння в регіоні.

Позиція України з даного питання була повністю підтримана Європейським Союзом. Крім того, керівництво ЄС надало позитивну оцінку зусиллям української влади щодо проведення конституційної реформи в країні та активізації заходів у галузі боротьби з корупцією. З огляду на це, лідери країн-членів ЄС висловили тверді наміри продовжити підтримку України. Зокрема, в рамках такої підтримки було досягнуто домовленості щодо надання Євросоюзом чергового траншу макрофінансової допомоги Україні.

Разом з тим, лідери країн-членів Європейського Союзу не змогли дійти згоди щодо ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Причиною цього стала позиція Нідерландів, які висунули вимогу внесення до документу юридично-зобов’язуючих змін щодо виключення з нього гарантій членства України в ЄС. У зв’язку з відволіканням уваги керівництва ЄС на інші проблеми (перш за все, результати «Brexit»), було відкладене також і вирішення іншого важливого для України питання — щодо скасування візового режиму з Європейським Союзом.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

28-29 червня ц. р. у Мінську відбулась чергова зустріч Тристоронньої контактної групи. Розглядались питання посилення безпеки у зоні конфлікту та налагодження транспортного сполучення між основною частиною України і окупованими районами Донецької та Луганської областей, а також проблема обміну полоненими.

Крім того, українська сторона відмітила негативну тенденцію активізації бойових дій на Донбасі, а також виступила з вимогою роз’яснення дій незаконної влади «ДНР»/«ЛНР» з «приватизації» (а фактично, захоплення) української власності на їх території. У свою чергу, представники самопроголошених республік висловили зацікавленість у відкритті в «ДНР»/«ЛНР» додаткових відділень Пенсійного фонду України з метою «погашення заборгованостей та спрощення виплат».

За результатами переговорів було досягнуто певного прогресу у вирішенні питання відведення техніки та особового складу сторін, зокрема в районах н. п. Золоте та Петровське. Були також узгоджені плани відновлення вантажних залізничних перевезень через лінію розмежування на Донбасі. Крім того, досягнуто попередньої згоди щодо обговорення питання повернення під контроль України її східного кордону.

Підсумки зустрічі засвідчили застосування Росією нової стратегій дій, яка передбачає здійснення окремих поступок Україні (через «ДНР»/«ЛНР») при збереженні непохитності позицій Москви з основних питань, що стосуються її інтересів. Свідченнями останнього стали заява МЗС РФ щодо необхідності «паралельного вирішення політичних та безпекових питань» (мається на увазі проведення виборів на Донбасі за російськими умовами), а також продовження тиску на Україну шляхом блокування процесу обміну полоненими та ескалації збройного протистояння на Донбасі.

Так, напередодні останньої мінської зустрічі російсько-терористичні війська традиційно посилили ведення вогню по позиціях сил АТО та мирним населеним пунктам на всіх основних напрямках з піковою інтенсивністю понад 70 обстрілів за добу. При цьому застосовувались системи зброї, заборонені Мінськими домовленостями, в т. ч. гармати калібром 152 мм.

Крім того, 29 червня ц. р. підрозділи російсько-терористичних військ здійснили спробу наступу із району міста Дебальцеве в напрямку міста Світлодарськ. Силами АТО наступ був відбитий зі значними втратами для противника. По суті, російська сторона повторює сценарії наступів під Мар’їнкою у минулому році та Авдієвкою ц. р., які також відбувалися напередодні та в ході важливих міжнародних зустрічей.

Поряд з цим, керівництво РФ продовжує заходи з формування проросійських настроїв серед населення окупованих територій та підготовки нових бойовиків, насамперед, з числа молоді регіону. Зокрема, в червні ц. р. у воєнізованому таборів МО РФ «Гвардієць» в районі Нижнього Новгорода були організовані збори груп луганських школярів, в ході яких проводились заняття з «патріотичного виховання» та військової підготовки.

У такій ситуації важливе значення для України зберігає підтримка нашої Держави з боку ФРН. 27 червня ц. р. Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель відкинула можливість проведення виборів на окупованих територіях Донецької і Луганської областей до припинення збройного протистояння в регіоні. При цьому було наголошено на необхідності виведення російських військ та озброєнь зі Сходу України. Тим самим, А. Меркель фактично звела нанівець сподівання Москви на можливість залучення провідних європейських країн до заходів тиску Росії на Україну.

 

2.2. Кримський півострів

Головною проблемою Криму залишається невирішеність економічних проблем півострова, скорочення фінансування соціально-економічного сектору Криму та неспроможність російської сторони забезпечити ефективне використання його туристичного потенціалу.

На сьогодні Міністерство фінансів РФ пропонує скоротити фінансування соціально-економічного розвитку Криму. Перш за все, це стосується фінансування держпрограм і основних напрямків витрат федерального бюджету на 2017-2019 роки. Так, більш ніж удвічі пропонується скоротити фінансування програм соціально-економічного розвитку Криму: зі 149,3 млрд рублів в 2016 році до 65,98 млрд в 2019 році.

Водночас, нестача коштів призводить до ускладнення реалізації ряду важливих програм розвитку економічної та соціальної інфраструктури Криму, які фінансуються з федерального та місцевого бюджетів. Зокрема, у Сімферополі припинені роботи з реконструкції Центру медицини катастроф та швидкої допомоги, які були розпочаті ще до анексії Кримського півострова Росією. Відмічається відновлення проблем з водопостачанням в деяких районах Криму. Зазначене вже викликало акції протестів місцевого населення, зокрема 26 червня ц. р. у Ялті. Крім того, Асоціація туроператорів Росії визнала зменшення кількості бажаючих відпочивати в Криму всупереч попереднім очікуванням.

З метою відвернення громадської уваги від даних проблем, російське керівництво Криму продовжує використовувати чинник «кримськотатарської загрози». Зокрема, «віце-прем’єр кримського уряду» Руслан Бальбек виступив з черговими звинуваченнями на адресу організатора транспортної блокади Криму Ленура Іслямова у «підготовці диверсійних акцій в Керченській протоці». Водночас окупаційна влада Криму припинила роботу транспортної компанії «СімСітіТранс» (забезпечує автобусне сполучення), яка належить Л. Іслямову.

На цьому фоні 27 червня ц. р. Європейський суд з прав людини відкрив першу справу щодо конфіскації Росією українських активів в Криму. Прийнято до розгляду позов ОАО «Феодосийская судостроительная компания «Море» щодо порушення прав компанії в результаті незаконної націоналізації її майна на території Кримського півострова.

 

ІІІ. Інші чинники у розвитку обстановки довкола України, що впливають на її національні інтереси і безпеку

Російська Федерація. У відповідь на збереження Європейським Союзом санкцій проти Росії, 29 червня ц. р. президент РФ В. Путін підписав указ про продовження з 6 серпня 2016 року до 31 серпня 2017 року заборони на ввезення продовольчих товарів західного виробництва до Росії.

Водночас керівництво РФ використовує у своїх цілях плани виходу Великої Британії зі складу ЄС. За заявою президента РФ В. Путіна, реалізація даних планів створить сприятливі можливості для відновлення російсько-британських відносин, що «матиме позитивні наслідки для обох країн». За рахунок цього робиться спроба використання «британського прецеденту» для внесення додаткового розколу між країнами-членами Європейського Союзу.

Крім того, відмічаються певні ознаки дій російської сторони з підготовки до можливої анексії окупованих територій Сходу України. 28 червня ц. р. Комуністична партія РФ (входить до т. зв. «системної опозиції», яка фактично підпорядковується режиму В. Путіна) внесла на розгляд Державної думи Росії законопроект щодо спрощення процедури надання російського громадянства особам, які постійно проживають або проживали на території Донецької та Луганської областей.

Росія-США/НАТО. На цьому фоні Росія продовжує тиснути на США і НАТО шляхом організації провокацій з елементами демонстрації військової сили. Зокрема, 30 червня ц. р. сторожовий корабель (СКР) «Ярослав Мудрий» зі складу Балтійського флоту ВМФ РФ здійснив чергове небезпечне зближення з кораблями супроводження авіаносця «Дуайт Ейзенхауер» ВМС США, а саме — ракетним крейсером «Сан-Джасіно». Попередній інцидент такого роду відбувся 17 червня ц. р., коли «Ярослав Мудрий» здійснив аналогічне зближення з американським есмінцем «Грейвлі», перетнувши його курс. За оцінками американського військового командування, подібні дії Росії, які набувають активізації протягом останнього часу, значно підвищують загрозу виникнення збройних інцидентів з непередбачуваними наслідками.

 

ІV. Україна та її союзники і партнери

США. Керівництво США зберігає чіткі позиції щодо здійснення тиску на Росію та підтримки України. За заявою посла США в Росії Дж. Теффта від 27 червня ц. р., Москва несе пряму відповідальність за порушення Мінських домовленостей оскільки зберігає свої війська на окупованих територіях України та продовжує збройні провокації на Донбасі. З огляду на це, він підтвердив наміри американської адміністрації щодо продовження санкцій у відношенні Росії та надання допомоги Україні, незважаючи на проблеми в ЄС, у т. ч. наміри виходу Великої Британії зі складу організації.

В плані практичної реалізації такої політики 28 червня ц. р. верхня палата Конгресу США прийняла законопроект, який передбачає виділення 500 млн дол. США на фінансування оборонних потреб України в рамках бюджету Пентагону на 2017 фіскальний рік.

Європейський Союз. Головною подією у діяльності Європейського Союзу став саміт ЄС на рівні глав держав-членів організації 28-29 червня ц. р. у Брюсселі. Окрім українського питання, головною темою порядку денного стало обговорення ситуації довкола планів виходу Великої Британії зі складу ЄС (попередньо дана проблема розглядалась у різних форматах, у т. ч. під час зустрічей: лідерів ФРН, Франції та Італії в Берліні; міністрів закордонних справ Польщі, Румунії, Болгарії, Греції, Угорщини, Словаччини, Словенії, Іспанії, Австрії та Великої Британії у Варшаві; глав МЗС Польщі, Чехії, Словаччини і Угорщини /Вишеградська група/ та ФРН у Празі; екстреної сесії Європейського парламенту).

У рамках зазначених заходів було наголошено на необхідності збереження єдності Європейського Союзу за будь-яких умов. Разом з тим, лідери країн-членів ЄС звернулися із закликом до Великої Британії негайно запустити процедуру виходу країни зі складу Європейського Союзу, що має мінімізувати негативні наслідки такого кроку Сполученого Королівства та припинити спекуляції довкола даного питання. При цьому була визнана значна складність реалізації даних планів через необхідність денонсації близько 50 різних угод, що потребуватиме не менше двох років.

Наміри виходу Великої Британії зі складу ЄС залишались також головною темою дискусій у світових експертних колах. З огляду на складність питання, надавались досить неоднозначні, а в ряді випадків і взаємовиключні оцінки. В цілому, вони мали декілька основних тез: від «здатності керівництва ЄС утримати загальну стабільність організації з одночасним посиленням євроскептичних настроїв в окремих європейських країнах» до «виходу з Європейського Союзу окремих країн зі збереженням ядра ЄС у складі найбільш стійких членів» та «повного розпаду Євросоюзу».

Власне бачення ситуації висловлюють також і представники державного керівництва Великої Британії. За словами прем’єр-міністра країни Д. Кемерона, найближчим часом британський уряд та парламент, а також регіональні органи влади розпочнуть послідовні та скоординовані заходи з підготовки всіх необхідних процедур виходу Великої Британії з ЄС.

В той же час Д. Кемерон висловив наміри його країни продовжити повномасштабне співробітництво з Європейським Союзом та НАТО. В свою чергу, посол Великої Британії в Україні Дж. Гоф підтвердила зобов’язання Лондона щодо політичної та економічної підтримки Української Держави, а також надання їй допомоги у проведенні реформ.

На цьому фоні плани Великої Британії щодо виходу з ЄС призводять до ускладнення політичної та економічної ситуації в країні, а також здійснюють негативний вплив на британську та світову економіку. Зокрема, курс британської валюти впав на 9 % у порівнянні з доларом США. Водночас світові фондові ринки втратили близько 3 трлн дол. США.

Крім того, у парламенті Шотландії вже висловлюються наміри блокувати результати референдуму у Великій Британії. Зокрема, така думка була висловлена першим міністром Шотландії — лідером Шотландської національної партії (має більшість у місцевому парламенті) Н. Старджен.

Зі свого боку ряд депутатів британського парламенту виступили зі зверненням до керівництва країни щодо проведення повторного референдуму з питання членства Великої Британії в ЄС (відповідну петицію вже підписали понад 4 млн британських громадян).

Результати референдуму у Великій Британії 23 червня ц. р. стали каталізатором активізації діяльності євроскептичних сил і в ряді інших країн ЄС. Зокрема, за проведення аналогічних плебісцитів виступили «Партія свободи» Нідерландів, «Національний фронт» Франції та «Народна партія» Словаччини. Поки-що заклики згаданих політичних сил не знаходять підтримки у національних парламентах їх країн. Однак, у випадку ускладнення політичної та економічної ситуації в ЄС, «британський синдром» може набути подальшого поширення.

НАТО. Напередодні саміту НАТО у Варшаві 8-9 червня ц. р. керівництво Північноатлантичного союзу уточнює напрями розвитку, а також можливі зміни ролі та місця Альянсу в системі забезпечення євроатлантичної безпеки після виходу Великої Британії з ЄС. Розгляду зазначених питань була присвячена спеціальна зустріч представників країн НАТО 27 червня ц. р.

Коментуючи результати зустрічі, Державний секретар США Дж. Керрі та Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг відмітили підвищення важливості Альянсу у новій політичній ситуації в Європі, як головного координуючого органу дій європейських країн у сфері безпеки та оборони. Разом з цим, була висловлена впевненість у тому, що вихід Великої Британії з ЄС не вплине на рішення майбутнього саміту Північноатлантичного союзу.

У свою чергу, за заявою віце-голови Парламентської асамблеї НАТО П. Аллі, виконання Росією Мінських домовленостей не є остаточною умовою скасування західних санкцій проти Росії. Вони будуть повністю відмінені лише у випадку повернення Москвою Криму Україні.

Польща-«Вишеградська група». В умовах посилення проросійських та євроскептичних настроїв серед окремих політичних сил ряду країн Європейського Союзу, одним із найбільш послідовних партнерів України залишається Польща.

27 червня ц. р. спікер Сейму (парламенту) Польщі М. Кухчинський виступив з ініціативою щодо створення асамблеї «Вишеградської групи» (Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина) з Україною і Румунією. За його словами, зазначене дозволить зміцнити співробітництво країн Центрально-Східної Європи в плані спільної протидії агресивній політиці з боку Росії. Польща має намір винести дане питання на розгляд економічного форуму у польському м. Криніца у вересні ц. р.

Грузія. 1-5 липня ц. р. у Тбілісі проводиться 25-а щорічна сесія Парламентської асамблеї ОБСЄ. До основних питань порядку денного входять обговорення ситуації в зонах конфліктів в Україні та Грузії, а також можливості розгортання озброєної Поліцейської місії ОБСЄ на Донбасі.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події, що матимуть важливе значення для України

Варшавський саміт НАТО. Наступного тижня ключовою подією у розвитку ситуації довкола України, що здійснюватиме суттєвий вплив на інтереси нашої Держави у довгостроковій перспективі, стане саміт Північноатлантичного союзу у Варшаві (8-9 липня ц. р.). Дана подія набуває особливої актуальності в умовах загострення проблем в ЄС внаслідок планів виходу Великої Британії зі складу організації, що відбувається на фоні посилення загроз Європі з боку Росії.

За таких обставин головним завданням саміту НАТО постає демонстрація збереження єдності системи євроатлантичної безпеки та її здатності протистояти агресивній політиці Москви. Підтвердженням цього має стати прийняття країнами-членами Альянсу всіх запланованих раніше рішень щодо реформування та розвитку НАТО, незважаючи на наміри Великої Британії залишити ЄС.

У наведеному контексті найважливіше значення матиме ухвалення планів з посилення військової присутності Альянсу на території країн Центрально-Східної Європи та Балтії, а також надання допомоги Україні. Крім того, за поглядами Президента  Словаччини А. Кіски, адекватною відповіддю Північноатлантичного союзу на дії Росії могло би стати підтвердження відкритості НАТО для нових країн, в т. ч. з колишнього СРСР.

За словами постійного представника США при НАТО Д. Льюта, в рамках вирішення питання щодо посилення підтримки України, Альянс очікує від Києва повної та достовірної інформації щодо ситуації на Донбасі, а також ходу українських реформ у секторі безпеки і оборони. Така інформація може бути передана НАТО під час візиту до України Державного секретаря США Дж. Керрі 7 липня ц. р. — напередодні саміту Альянсу.

Коментуючи змістовність порядку денного саміту НАТО у Варшаві, Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг виділив три основні теми, а саме: все, що пов’язано з питаннями коаліційної (колективної) безпеки НАТО; співробітництво НАТО з Європейським Союзом; забезпечення стабільності у сусідніх з Альянсом країнах.

Крім того, під час Варшавського саміту НАТО відбудеться засідання Комісії Україна-НАТО.

 

5.2. Перспективи розвитку ситуації у зоні конфлікту

На Донбасі. З огляду на стратегічне значення міста Дебальцеве для «ДНР»/«ЛНР» (як ключового транспортного вузлу між Донецьком і Луганськом), протягом найближчого часу слід очікувати зосередження основних бойових дій в регіоні саме на даному напрямку. При цьому російсько-терористичні війська намагатимуться відтиснути підрозділи сил АТО на максимально можливу відстань від Дебальцеве з метою недопущення виникнення загроз транспортним комунікаціям між двома самопроголошеними республіками. Водночас можливі відволікаючі дії противника також і на інших напрямках, зокрема в районах населених пунктів Широкіно, Авдіївки, Мар’їнки, Піски (Донецький аеропорт) та Станиці Луганської.

Зазначене посилюватиме загрозу подальшому розвитку переговорного процесу щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. У цьому зв’язку можуть бути суттєво ускладнені підготовка зустрічі гуманітарної підгрупи 4 липня ц. р. (планується обговорення проблеми обміну полоненими), а також Тристоронньої контактної групи 12-13 липня ц. р. (одним із питань порядку денного має стати розгляд перспектив створення нової підгрупи з вирішення проблеми повернення під контроль України її східного кордону). Зокрема, представники керівництва РФ вже починають висловлювати негативне ставлення до можливості створення такої підгрупи.

 

5.3. Інші події, що матимуть вплив на інтереси України

Наслідки «Brexit». У найближчій перспективі вагомими чинниками впливу на процес європейської інтеграції України можуть стати ситуація, пов’язана з планами виходу Великої Британії зі складу ЄС, а також перехід головування в Раді Європейського Союзу до Словаччини з 1 липня ц. р.

Так, проблеми довкола Великої Британії об’єктивно відволікатимуть увагу ЄС від України та посилюватимуть розбіжності в Європейському Союзі з українського питання, в т. ч. щодо ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. При цьому найбільш проблемним аспектом залишатимуться вимоги Нідерландів зі внесення змін до даного документу.

У свою чергу, набуття Словаччиною статусу головуючої в Раді ЄС може призвести до можливих негативних наслідків для України в плані послаблення підтримки нашої Держави у керівних органах Європейського Союзу. Причиною цього є досить незначна «політична вага» Словаччини в ЄС, а також певні проросійські настрої керівництва уряду країни.

www.reliablecounter.com