КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(15.08-21.08.2016 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Протягом тижня головним чинником впливу на ситуацію довкола України залишались наслідки резонансної провокації Росії в Криму. По суті вони створили передумови для виходу збройної агресії режиму В. Путіна проти нашої Держави на новий рівень — в плані можливої відмови Москви від Мінських домовленостей. Зазначене було продемонстровано Кремлем в рамках скасування своєї пропозиції щодо проведення зустрічі «Нормандської четвірки» на полях саміту G20 у КНР та висловлення сумнівів щодо «доцільності проведення таких зустрічей у найближчій перспективі».
Все це використовується Росією, як потужний важіль впливу на Україну та її західних союзників з метою примушення їх до прийняття російських умов врегулювання конфлікту на Донбасі. При цьому режим В. Путіна розраховує на посилення тиску США та ЄС на Україну з даного питання внаслідок підвищення занепокоєності Заходу можливістю подальшої активізації збройного протистояння на Сході нашої Держави, що становить пряму загрозу інтересам та безпеці Європейському Союзу.
На фоні наведених подій розгортається політико-дипломатична та інформаційна кампанія Росії зі звинуваченнями України у «державному тероризмі», яка проводиться на всіх рівнях із залученням західних партнерів Москви та набуває все більших масштабів. У ході такої кампанії використовуються вигадані та підроблені факти (у т. ч. свідчення затриманих «терористів» та випадки загибелі російських військовослужбовців у результаті різних інцидентів), чим «підкріплюються» версії Росії.
За рахунок цього Москва намагається дискредитувати Україну та підірвати довіру до неї з боку міжнародних організацій і західних країн, а також показати «агресивний характер» політики керівництва нашої Держави, яке нібито і є «відповідальним» за загострення конфлікту на Донбасі та невиконання Мінських домовленостей.
У цілому зазначені дії Росії є практичною реалізацією стратегічного плану Москви щодо досягнення свої цілей стосовно України (насамперед, стосовно дезінтеграції нашої Держави та відновлення російського контролю над нею) з одночасним запевненням США та ЄС у «відсутності причин» для продовження санкцій по відношенню до Російської Федерації.
Успішна реалізація даного плану набуває особливої актуальності для режиму В. Путіна в умовах наближення терміну попереднього перегляду ЄС санкційної політики стосовно Росії у жовтні цього року, а також все більш негативних наслідків західних санкцій для російської економіки. Крім того, окремою метою дій Росії щодо загострення ситуації довкола України є відвернення уваги російського населення від внутрішніх проблем країни напередодні виборів в РФ до Держдуми 18 вересня ц. р.
ІІ. Збройна агресія Росії проти України
2.1. Схід України (зона АТО)
Розвиток ситуації в зоні АТО підтверджує плани Росії щодо активізації бойових дій на Донбасі напередодні та в період святкування 25-ї річниці Незалежності України. Проявом цього є відновлення тенденції збільшення кількості (у межах 70-100 і більше) обстрілів позицій українських військ та мирних населених пунктів, що відбувається останнім часом. Найбільша активність противника зберігається на Донецькому, Луганському та Маріупольському напрямках.
Крім того, продовжуються заходи Росії з перекиду важкого озброєння та боєприпасів для потреб російсько-терористичних військ на окупованих територіях України. Досить характерними є також дії російського військового командування з розгортання нових комплексів і систем радіоелектронної розвідки та РЕБ не тільки на території «ДНР» і «ЛНР», але й поблизу кордону з Харківською, Сумською та Чернігівською областями України (в т. ч. з території Білорусі).
Відмічаються також ознаки підготовки Росії до здійснення масштабних провокацій на Донбасі з подальшим перекладанням відповідальності на Україну. Зокрема, за рядом повідомлень, у розпорядження спеціальних підрозділів ЗС РФ передано декілька сотень комплектів української військової форми, а також бойова техніка з українською символікою, захоплена в Криму.
2.2. Кримський півострів
В інтересах надання російським провокаціям в Криму максимально «гучного» характеру, а також в рамках передвиборчої кампанії в Росії, 19 серпня ц. р. відбувся візит до Кримського півострова президента РФ В. Путіна. Перебуваючи на окупованій території України, глава російської держави провів нараду Ради безпеки Росії з провокаційною тематикою щодо «вжиття додаткових заходів з посилення безпеки жителів та гостей Криму».
В ході наради В. Путін у черговий раз звинуватив Україну у «підготовці теракту в Криму», що нібито мало на меті «дестабілізацію обстановки в регіоні для зриву Мінських домовленостей». Тим самим президент РФ фактично підтвердив власні плани щодо блокування переговорного процесу з урегулювання ситуації на Донбасі та перекладання відповідальності на Україну за загострення ситуації в зоні конфлікту.
Водночас, в цілях приховування власних намірів, а також формування позитивного іміджу Росії, В. Путін висловив готовність російської сторони до розвитку торговельно-економічного співробітництва з Україною. Він наголосив на «відсутності намірів у Росії згортати відносини з Україною, незважаючи на небажання сьогоднішньої влади у Києві підтримувати повноцінні дипломатичні стосунки з Москвою».
Окрема увага В. Путіна була приділена покращенню іміджу та підвищенню авторитету російської влади в Криму шляхом демонстрації «реальних кроків Росії» з вирішення соціально-економічних проблем на півострові. Так, президент РФ поставив завдання уряду Росії та окупаційній владі Криму зосередити зусилля на «збільшенні доходів кримчан та поліпшенні житлового-комунального господарства». Разом з тим, додаткових коштів на це виділено не було.
В рамках виконання рішень Ради безпеки РФ російська сторона посилила охорону адміністративного кордону Криму з Херсонською областю. За наявними даними, для цього застосовуються близько 10 вертольотів та 20 безпілотних літальних апаратів, які виконують розвідувальні польоти із виходом на територію, підконтрольну Україні. Крім того, встановлюються додаткові блокпости та активізовані дії прикордонних катерів поблизу територіальних вод материкової частини України.
2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу
Протягом тижня тривала серія маневрів та навчань збройних сил Росії поблизу кордонів нашої Держави.
16 серпня ц. р. у рамках підготовки СКШН «Кавказ-2016» (плануються у вересні ц. р.) на півдні Росії та в окупованому Криму були розпочаті навчання з відпрацювання питань матеріально-технічного забезпечення підрозділів Сухопутних військ, Повітряно-Космічних сил (ПКС) та Військово-морського флоту ЗС РФ у ході «локалізації збройного конфлікту». До навчання залучаються близько 2,5 тис. військовослужбовців та 350 одиниць бойової техніки.
Крім того, в період з 13 по 20 серпня ц. р. на полігонах у Псковській та Ленінградській областях Російської Федерації були проведені КШН Колективних сил оперативного реагування (КСОР) Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) «Взаємодія-2016».
З 23 серпня ц. р. на полігонах Білорусі поблизу кордонів України та Польщі (в районі м. Барановичі) планується проведення російсько-білоруського миротворчого навчання «Непорушне братерство-2016» (передбачається відпрацювання дій миротворчих підрозділів з «примушення ворогуючих сторін до припинення вогню»).
Поряд з цим, на минулому тижні на території Придністровського регіону Республіки Молдова були проведені спільні навчання силових структур самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки та Оперативної групи російських військ в Молдові.
Виходячи із ситуації, що склалася на сьогодні довкола України, не виключається проведення даних навчань в рамках єдиного задуму та за єдиним планом дій Росії проти України, як це здійснювалось у 2013 році напередодні збройної агресії РФ проти нашої Держави.
Водночас, в умовах збереження розбіжностей між Росією і США та іншими західними країнами щодо цілей і форм військової операції в Сирії, керівництво РФ здійснює демонстративні кроки щодо поглиблення співробітництва з Іраном у вирішенні сирійської проблеми на свою користь. Зокрема, між Москвою та Іраном було досягнуто домовленості стосовно можливості використання Росією іранської авіабази Хамадан для базування літаків стратегічної бомбардувальної авіації Ту-22М3 та фронтових бомбардувальників Су-34 ПКС РФ, які залучаються до нанесення ракетно-бомбових ударів по позиціях повстанців в Сирії. Зазначене дозволяє Росії зміцнити свої позиції на Близькому Сході, а також підвищити ефективність своїх дій з надання допомоги сирійському режиму Б. Асада у боротьбі з його противниками, перш за все, поміркованою опозицією та повстанцями.
Разом з тим, військові дії Росії в Сирії призводять до збільшення кількості жертв серед мирного населення, а також руйнувань цивільної інфраструктури. Зокрема, за даними Сирійського центру спостереження за правами людини (дислокується у Великобританії), в результаті бомбардувань сирійського міста Ракка в середині серпня ц. р. загинули, як мінімум, 30 осіб та 70 отримали поранення, в т. ч. діти. При цьому була повністю виведена з ладу система водопостачання міста.
ІІІ. Україна та міжнародні організації і провідні західні країни
Масштабні провокації Росії в Криму та підвищення загрози подальшої активізації бойових дій на Донбасі посилюють занепокоєність міжнародних організацій та західних країн щодо розвитку ситуації довкола України. При цьому, США та ЄС продовжують підтримку нашої Держави та здійснюють тиск на Росію з «українського питання». Свідченням зазначеного стала фактична відмова Заходу від визнання відповідальності України за «теракти» в Криму та демонстрація намірів зберегти санкції проти Росії.
Разом з тим, окремі члени Європейського Союзу висловлюють готовність до поглиблення діалогу з режимом В. Путіна та закликають Москву і Київ до «зайняття виважених позицій». Останнє свідчить про збереження досить обережної позиції ЄС, який утримується від надмірного погіршення відносин з Російською Федерацією.
3.1. Міжнародні організації
Європейський Союз. З огляду на загрозу дій Росії проти України для всієї системи європейської безпеки, керівництво ЄС зберігає підвищену увагу до перебігу подій довкола нашої Держави. 17 серпня ц. р. дане питання розглядалось у Брюсселі в рамках засідання Комітету Європейського Союзу з питань політики та безпеки. Представники країн-членів ЄС підтримали територіальну цілісність України, а також засудили дій Росії з анексії Криму та провокування напруженості на Донбасі. Водночас вони ще раз звернулися до Москви та Києва із закликом вжити всіх можливих заходів для уникнення ескалації конфлікту.
Більш чітка позиція з підтримки України була продемонстрована головою Європейської Ради Д. Туском. Зокрема, він відкрито піддав сумніву достовірність стверджень Росії щодо «підготовки Україною терактів в Криму», а також «спроб прориву українських диверсантів на територію півострова».
ОБСЄ. Тверду позицію щодо невизнання «російського» статусу Криму зберігає більшість членів ОБСЄ. Так, Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ) відмовилось направляти своїх спостерігачів для моніторингу виборів до Державної думи РФ на Кримському півострові. За словами представника БДІПЛ Я. Петерсена, причиною цього є незаконність окупації Криму Росією, що не може бути проігноровано Організацією.
3.2. Провідні західні країни світу
США. У ситуації, що склалася довкола України, США зберігають найбільш чіткі позиції зі стримування агресивної політики Росії. За заявою екс-посла США в Україні Дж. Пайетта, США продовжуватимуть політику підтримки санкцій проти Росії, що має на меті демонстрацію неминучості відповідальності Кремля за агресію проти України. Більш того, за ствердженням Дж. Пайетта, у зв’язку з активізацією збройного протистояння на Донбасі та підвищення напруженості довкола Криму, США розглядають плани посилення тиску на Москву. При цьому американський дипломат відкрито звинуватив Росію у невиконанні нею Мінських домовленостей. З урахуванням зазначеного, Дж. Пайетт анонсував плани США щодо передачі Україні чергової партії військової техніки і обладнання.
Водночас новим чинником загострення відносин між Росією та США постають згадані вище дії Москви з використання військової бази в Ірані. 17 серпня ц. р. офіційний представник Державного департаменту США М. Тонер висловив сумнів у законності таких дій Росії, що фактично суперечать резолюції РБ ООН № 2231 (прийнята в липні 2015 року і обмежує військове співробітництво з Іраном). Крім того, США звинуватили Росію у нанесенні ударів по поміркованій опозиції та мирним населеним пунктам, що призводить до збільшення кількості жертв серед цивільного населення.
Зазначені ствердження були відкинуті Міністерством оборони Росії, яке у свою чергу звинуватило Вашингтон у «невірному розумінні змісту резолюції РБ ООН № 2231» та «небажанні співпрацювати з Москвою у питаннях боротьби з ісламським екстремізмом в Сирії».
На цьому фоні можливості Вашингтону з надання реальної підтримки Україні та протидії Росії ускладнює загострення передвиборчої боротьби в США, в т. ч. із застосуванням брудних інформаційних технологій. Зокрема, 15 серпня ц. р. хакери виклали в мережу Інтернет чергову партію внутрішніх документів Демократичної партії (ДП) США, які стосуються методів ведення її президентської кампанії. За заявами представників ДП, які підкріплюються матеріалами розслідувань американських спецслужб, організатором хакерських атак на бази даних Демократичної партії є Росія, яка намагається вплинути на результати виборів у США на користь Д. Трампа.
ФРН. Провокації Росії довкола Криму та їх наслідки стали предметом окремих заяв Федерального канцлера ФРН А. Меркель. Лідер ФРН підтвердила свою позицію щодо невизнання легітимності російської анексії Криму, а також закликала Україну і Росією не допустити загострення конфлікту. Разом з тим, А. Меркель не бачить підстав для скасування санкцій Європейського Союзу відносно Росії, оскільки Москва не виконала всіх своїх зобов'язань у рамках Мінського процесу. Про це вона заявила в інтерв'ю видавничому об'єднанню Redaktionsnetzwerk Deutschland, опублікованому у п'ятницю, 19 серпня.
Глава уряду Німеччини нагадала, що саме Росія спричинила кризу, анексувавши Крим у 2014 році та надавши підтримку сепаратистам на Сході України. «Європа зобов'язана реагувати на це порушення основоположних принципів», — зауважила А. Меркель.
Ускладнення ситуації на Донбасі та в Криму обговорювалось також в ході спеціальної зустрічі міністра закордонних справ ФРН Ф. Штайнмаєра та глави МЗС Росії С. Лаврова у Єкатеринбурзі 15 серпня ц. р. Ф. Штайнмаєр закликав Росію до виконання нею Мінських домовленостей, як головної передумови послаблення санкцій проти РФ. Водночас, він виказав бажання німецької сторони отримати чіткі та прозорі результати розслідування інцидентів, які відбулись в Криму протягом останнього часу. Разом з тим, Ф. Штайнмаєр відмітив готовність Берліну до діалогу з Москвою та висловив сподівання на можливість зближення двох країн.
ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України
Одним із визначальних чинників впливу на плани та дії Росії проти України залишається комплекс проблем, пов’язаних з економічним та соціальним розвитком Російської Федерації.
За прогнозами американського рейтингового агентства Moody's, подальше загострення конфлікту між Росією та Україною остаточно підірве російську економіку, після чого вона вже не зможе відновитися. Так, за оцінками американських експертів, посилення напруженості довкола Криму та активізація бойових дій на Донбасі призведуть до введення США та ЄС нових санкцій у відношенні режиму В. Путіна. У свою чергу, наслідками цього стануть збільшення обсягів відтоку капіталів із Росії, послаблення рубля та зниження кредитного рейтингу РФ. Все це обумовить ускладнення соціальних, а отже і внутрішньополітичних проблем в країні.
Свідченням зазначеного є збереження негативних тенденцій у розвитку економіки Росії та її соціальної сфери. Так, всупереч оптимістичним заявам Міністерства праці Росії про скорочення рівня безробіття в країні, незалежні російські експерти відмічають суттєве зменшення кількості робочих місць в РФ, а саме — на 6,8 млн за останні три роки. При цьому в січні-травні 2016 року кількість ліквідованих організацій перевищила кількість зареєстрованих на 12,1 тисяч або на 6 %. Насамперед, скорочення торкнулися обробної промисловості, а також сфер роздрібної торгівлі та надання послуг.
Водночас поглиблюється нерівність у доходах російського населення. Зокрема, у першому півріччі 2016 року на долю 10 % найбільш забезпечених громадян приходилось 29,4 % загального обсягу грошових доходів, в той же час на долю найменш забезпечених — 2,1 %. Знизились також і реальні доходи останніх — на 5 % у річному вимірі. За оцінками експертів, наведені вище обставини створюють реальну загрозу соціального вибуху в Росії.
У таких умовах президент РФ В. Путін продовжує вживати заходів зі зміцнення своєї влади шляхом проведення кадрових змін у керівних органах країни. Зокрема, замість С. Іванова на посаду глави адміністрації президента Росії був призначений А. Вайно, який вважається особисто відданим В. Путіну та не пов’язаним із різними кланами і номенклатурними групами. У 2008-2011 роках А. Вайно очолював апарат В. Путіна в уряді РФ та показав себе впевненим керівником, здатним жорстко відстоювати його інтереси.
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України, а також перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України
Виходячи з наведених обставин, останній тиждень серпня ц. р., в особливості — період святкування 25-ї річниці Незалежності України — матимуть найбільш небезпечний характер з точки зору можливості суттєвої активізації військово-провокаційної та диверсійно-терористичної діяльності Росії проти нашої Держави.
Зазначене матиме на меті зрив найголовнішого для України свята (що є відкритим викликом неоімперським амбіціям Москви), демонстрацію «неповноцінності України як суверенної держави, що не може забезпечити власну безпеку навіть через 25 років свого існування», а також залякування української нації та підрив її довіри до керівництва країни. Все це цілком очевидно доповнюватиме політичні заходи Росії з примушення нашої Держави до виконання російських умов «врегулювання» ситуації на Донбасі.
У наведеному контексті Росія може піти, як на різку інтенсифікацію обстрілів позицій українських військ та мирних населених пунктів в зоні конфлікту на Донбасі, так і на проведення обмежених або більш масштабних наступальних операцій. При цьому, окрім наступу російських військ з підконтрольних Росії територій України на Донбасі, можливі також окремі наступальні дії з окупованого Криму.
Водночас, в рамках маневрів і навчань Росією будуть здійснюватись заходи з демонстрації сили та, не виключено, окремі провокації на інших ділянках східного, північного, південного та південно-західного кордонів України (з території Росії, Білорусі, окупованого Криму та Придністров’я). Для цього, на додаток до згаданих вище планових заходів оперативної та бойової підготовки ЗС РФ можуть бути проведені раптові перевірки військ Західного, Південного та й інших військових округів Збройних сил Росії, в т. ч. з відпрацюванням задач оперативного перекиду військових частин до українського кордону.
В інтересах прикриття та виправдання таких дій Росія може здійснити ряд нових резонансних провокацій в зоні конфлікту на Донбасі, в Криму, а також на власній території, в чому знову ж таки буде обвинувачуватись Україна. У даному зв’язку режим В. Путіна буде розраховувати на наслідки вже здійснених провокацій, які викликали чергову хвилю антиукраїнських настроїв у російському суспільстві, а також показали обмеженість реакції Заходу виключно політичними заявами.
Крім того, під час святкування 25-ї річниці Незалежності України Росією може бути організована серія гучних терактів у Києві та інших містах нашої Держави для загальної дестабілізації обстановки на її території.
5.2. Інші події, що матимуть вплив на інтереси України
Окрім наведених вище дій Російської Федерації, слід очікувати також і спроб В. Путіна використати саміт «великої двадцятки» у КНР (3-4 вересня ц. р., Ханчжоу) з метою впевнення західних партнерів України у необхідності підтримки ними російських підходів до «врегулювання» ситуації на Донбасі та здійснення тиску на нашу Державу з даного питання.
Для цього Росією будуть використовуватись спровоковане нею загострення обстановки в зоні конфлікту на Донбасі та провокації в Криму, що подаватиметься російською стороною, як доказ «агресивності політики України» та її «відповідальності за невиконання Мінських домовленостей». Разом з тим, виходячи з позицій США та ЄС, з високою ймовірністю вони відкинуть претензії Москви, що викличе подальше посилення тиску режиму В. Путіна на Україну та її партнерів.
На цьому фоні позитивним чинником для України є збереження інтересу ЄС до питань європейського розвитку нашої Держави та інших країн колишнього СРСР. 3 вересня ц. р., за ініціативою Словаччини, планується неофіційна зустріч міністрів закордонних справ країн-учасниць програми ЄС «Східне партнерство». В ході цієї зустрічі будуть розглянуті перспективи поглиблення співробітництва між Європейським Союзом та Україною, Молдовою, Білоруссю, Грузією, Вірменією і Азербайджаном, а також розвиток ситуації довкола нашої Держави.
