КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(22.08-28.08.2016 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Головною подією минулого тижня для України стала 25-а річниця Незалежності нашої Держави. Цей ювілей мав дійсно визначальне значення для усієї української нації. Україна стала Державою та змогла захистити свою незалежність і суверенітет від посягань з боку Московії. Незважаючи на відчутні втрати, Україна вистояла у збройному протистоянні з Росією, що, з однієї сторони, об’єднало нас як єдиний народ, а з іншої — стримало неоімперські амбіції Росії.
Роль та значення України, як одного з основних чинників забезпечення безпеки та стабільності Європи, а по суті — «щита Європейського Союзу» від збройної агресії з боку Росії була визнана у поздоровленнях усіх цивілізованих країн світу на адресу нашої Держави з нагоди головного свята в її історії. В рамках таких поздоровлень підтримку України висловили США, ФРН, Франція, Велика Британія, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Молдова, а також інші союзники та партнери нашої Держави. В цьому плані особливе місце зайняли Китай та Туреччина, які також висловилися у поздоровленнях на користь збереження незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у міжнародно-визнаних кордонах, незважаючи на всі спроби Москви «перетягнути» Пекін та Анкару на свою сторону.
Принципово важливе значення для України мав візит до нашої Держави Президента Польщі Анджея Дуди (єдиного президента іноземних країн, який взяв участь у святкуванні Дня Незалежності України; президент Литовської Республіки Даля Грибаускайте не змогла прийняти участі у святкуванні у зв’язку з перебуванням у Литві віце-президента США Джозефа Байдена). Своїм візитом до України А. Дуда продемонстрував збереження позицій Польщі, як головного союзника України та провідника її інтересів у ЄС і НАТО, незважаючи на всі спроби проросійських та націоналістичних сил внести розкол в українсько-польські відносини на підґрунті окремих аспектів історії Другої світової війни.
На відміну від цього фактичною агонією режиму В. Путіна виглядали всі спроби Кремля скомпрометувати Україну перед Західним світом. Так, замість поздоровлення України, Міністерство закордонних справ Росії виступило з офіційною статтею у російських ЗМІ, в якій засудило «зростання проявів націоналізму у світі», взявши за основний приклад нашу Державу. Тим самим Москва ще раз підтвердила неприйнятність для неї Незалежності нашої Держави, що є основним викликом геополітичним планам Кремля.
ІІ. Збройна агресія Росії проти України
2.1. Схід України (зона АТО)
В день 25-ї річниці Незалежності України російсько-терористичні війська на Сході нашої Держави перевищили всі свої «рекорди» з інтенсивності обстрілів позицій сил АТО та мирних населених пунктів, які мали найбільш активний характер з часів штурму противником Донецького аеропорту та Дебальцеве на початку 2015 року.
Найбільшим цинізмом та підлістю російсько-терористичних сил стали обстріли із крупнокаліберних гармат баз збереження військової техніки ЗС України, яка була відведена від лінії фронту згідно з Мінськими домовленостями. Фактично, у такий спосіб противник цілеспрямовано знищує військову техніку ЗС України у оперативно-тактичній глибині, лишаючи тим самим українську сторону спроможності оперативно нарощувати власні вогневі можливості у критично-небезпечний момент.
Одночасно, під прикриттям таких дій, російська сторона у декілька разів збільшила кількість важкої техніки та озброєння у складі своїх військ на Сході України у порівнянні з «найбільш гарячим періодом масштабного вторгнення збройних сил РФ до Донецької та Луганської областей» — 24 серпня 2014 року.
Внаслідок зазначеної позиції Росії фактично безрезультатно завершилась і чергова зустріч Тристоронньої контактної групи у Мінську 26 серпня ц. р. По суті, було заявлено лише про «необхідність повного та безстрокового припинення вогню на Донбасі з 1 вересня 2016 року» («Дня знань» та початку нового навчального року). Чим закінчуються подібні заяви — відомо з 2014 та 2015 років.
2.2. Кримський півострів
Окремий «подарунок» був зроблений Росією до Дня Незалежності України і в Криму. Так, у відповідь на позов України до Міжнародного суду з приводу суверенних вод довкола півострова, окупаційна влада Криму висловила наміри подати власний зустрічний позов — «за шкоду, завдану республіці в результаті двадцятирічного грабежу з боку української влади». При цьому повністю замовчується дотаційний характер Криму, який фактично фінансувався з Державного бюджету України, а також загострення економічної ситуації на півострові після його окупації та анексії Росією.
2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу
Провокації Росії проти України та її західних партнерів і союзників не обмежились лише політичними деклараціями Москви та черговою активізацією бойових дій в зоні конфлікту на Донбасі. Справжньою реакцією Кремля на 25-у річницю Незалежності України стала масштабна демонстрація військової сили в рамках проведення «раптової перевірки» з’єднань і частин Західного, Південного та Центрального військових округів Російської Федерації, а також Північного флоту, Повітряно-космічних та Повітрянодесантних військ ЗС РФ.
Згідно з інформацією Міністерства оборони Росії, перевірка проводиться в рамках підготовки до СКШН «Кавказ-2016», активна фаза якого планується 5-10 вересня ц. р. Разом з тим, цілі та наміри Москви щодо провокування напруженості довкола України мають цілком очевидний характер. Головна увага «раптової перевірки» приділялась саме Південно-Західному стратегічному напрямку, насамперед — Чорноморському регіону.
Так, на Чорноморському флоті РФ була сформована корабельна ударна група у складі понад 15 бойових кораблів, включаючи новий фрегат «Адмирал Григорович», ракетні кораблі «Самум» та «Мираж», сторожовий корабель «Сметливый», малі протичовнові кораблі «Александровец» та «Кисимов», великі десантні кораблі «Николай Фильченков», «Азов», «Ямал», «Цезарь Кунриков» та «Саратов», а також ракетні катера та мінно-тральні кораблі. При цьому Росія «не посоромилась» залучити до навчань також і кораблі та катери, які були захоплені у України під час окупації Криму в 2014 році.
Водночас проводились і навчання берегових військ та морської піхоти Чорноморського флоту РФ із залученням близько 4 тис. військовослужбовців та понад 300 одиниць бойової техніки. Відпрацьовувались питання «відбиття нападу на Крим», а також висадки морських десантів, що ще раз підтверджує агресивні наміри Росії проти України.
Поряд з цим продовжувалися й інші військові заходи Росії поблизу українського кордону. Зокрема, 23-27 серпня ц. р. на території Білорусі були проведені багатонаціональні навчання в рамках ОДКБ — «Непорушне братерство-2016», за участю підрозділів збройних сил Росії, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану та Таджикистану. Офіційною темою навчання називається «Роз’єднання ворогуючих сторін в зоні конфлікту, роззброєння незаконних збройних формувань, а також створення демілітаризованих зон та коридорів для безпечного переміщення біженців і гуманітарних вантажів».
В той же час, масштаби навчання та типи озброєння і військової техніки, які залучалися до його проведення, дозволяють зробити висновок про можливість відпрацювання Росією більш широкого кола завдань, в т. ч. щодо відкритого втручання у ситуацію на Сході України під виглядом проведення «миротворчої» або «стабілізаційної» операції. Зокрема, в ході навчань застосовувались БТР-82, новітні засоби вогневого ураження, ударні вертольоти Мі-24 та транспортно-штурмові Мі-8АМТШ «Терминатор», а також комплекси розвідки, управління та зв’язку «Стрелец». Крім того, випробувались сучасні комплекти екіпіровки військовослужбовців на полі бою «Ратник».
На цьому фоні Росія, у притаманній їй манері, намагається уникнути міжнародних проблем, пов’язаних з використанням нею іранської авіабази Хамадан, шляхом введення в оману світової спільноти з даного питання. Так, стверджується про повернення усіх російських військових літаків з Ірану на територію Росії.
Разом з тим, посилаючись на дані космічної розвідки, США спростовують такі заяви Росії. Але, незважаючи на це, США продовжують співробітництво з Росією у вирішенні сирійської проблеми. Зокрема, за результатами зустрічі державного секретаря США Дж. Керрі та міністра закордонних справ Росії С. Лаврова у Женеві було досягнуто домовленості щодо здійснення узгоджених заходів з поступового відновлення перемир’я та режиму припинення вогню в Сирії.
ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни
3.1. Міжнародні організації
Європейський Союз. На фоні збереження стійкої позиції ЄС щодо підтримки України, суттєвою проблемою Європейського Союзу залишається «міграційна криза» в Європі. Дана проблема підриває єдність Європейського Союзу, посилює напруженість в країнах-членах Організації, а також змушує їх витрачати значні кошти на облаштування біженців.
Зокрема, Європейська комісія (ЄК) розпочала повторний розгляд питання щодо введення фінансових санкцій проти країн, які відмовляються приймати мігрантів. За словами представників керівництва ЄК, зазначене повинно доповнити існуючий механізм розподілу біженців та внести корективи для ситуацій, коли окремі члени ЄС займають егоїстичні позиції у відношенні інших членів Європейського Союзу.
Зазначені процеси послаблюють можливості ЄС з підтримки України та використовуються Росією з метою послаблення Європейського Союзу та здійснення впливу на нього. Саме це є однією з цілей активізації дій Москви з нанесення ракетно-бомбових ударів по території Сирії, що обумовлює збільшення потоків біженців до Європи.
3.2. Провідні західні країни
США–країни Північно-Східної Європи. Активізація військової діяльності Росії на Західному напрямку викликає занепокоєння США та європейських країн, насамперед Північно-Східної Європи.
25 серпня ц. р. стурбованість підвищенням військової активності Москви була висловлена керівництвом американського оборонного відомства. При цьому така активність була пов’язана Пентагоном із загостренням збройного протистояння в зоні конфлікту на Донбасі, а також посиленням угруповання російських військ на окупованих територіях України шляхом передачі їм додаткової кількості важких озброєнь.
Ситуація довкола «раптових перевірок» ЗС РФ розглядалась в ході екстреної наради у Міністерстві оборони Польщі за участю глав Служби воєнної розвідки та Служби військової контррозвідки. З метою адекватного реагування на дії Росії було прийнято рішення щодо переведення Збройних сил Польщі у підвищену ступінь бойової готовності.
Стурбованість агресивною політикою Росії демонструють і сусідні з нею країни Північної Європи. Так, завершуються переговори між Фінляндією та США щодо підписання угоди про поглиблення співробітництва між двома країнами у військовій сфері. У свою чергу Норвегія (вслід за країнами Балтії та Польщею) розпочала спорудження системи інженерних загороджень на кордоні з Російською Федерацією.
США. В рамках розвитку передвиборчого процесу в США, позитивною тенденцією для України постає подальше випередження рейтингу кандидата від Демократичної партії Сполучених Штатів Америки Х. Клінтон над кандидатом від Республіканців проросійської спрямованості Д. Трампом. На сьогоднішній день розрив між двома претендентами вже становить понад 10 % (місяць тому становив 5-8 %). Зазначене фактично засвідчує провал «ставки» Росії на Д. Трампа, як «апологета» російських інтересів у США. Обрання ж Х. Клінтон новим президентом США забезпечить наступництво американської політики у відношенні Росії та України. Всупереч сподіванням Москви, США залишаться головним об’єднуючим чинником у стратегічному стримуванні Росії та здійсненні тиску на неї.
ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України
Ускладнення економічної ситуації в Росії обумовлює загострення соціальних проблем в країні, що призводить до посилення протестних настроїв у російському суспільстві. Зокрема, свідченням цього стала спроба чергового «маршу на Москву», тепер уже фермерів із Краснодарського краю РФ, які протестують проти рейдерських захоплень їх власності. Акція протесту була підтримана і рухом «дальнобійників» Росії, які продовжують виступати з вимогами скасування підвищення податків на використання великовантажними автомобілями автошляхів у Російській Федерації.
Крім того, на російському Донбасі розпочато масове голодування працівників шахт компанії «Кингкоул», які вимагають виплат заборгованості по зарплаті за понад півтора роки. Голодування супроводжуються мітингами та пікетами у російських містах Гуково, Звєрево та Красний Сулін — безпосередньо поблизу зони конфлікту на Сході України. У поєднанні з витоками напруженості із «ДНР» та «ЛНР», зазначене може призвести до поширення нестабільності у південно-західних районах Росії, а також створити реальну загрозу виникнення вибухонебезпечної ситуації в регіоні.
З огляду на критичний рівень таких загроз для режиму В. Путіна, акції протестів у Росії жорстко придушуються російською владою. Так, «марш на Москву» фермерів із Краснодару та спроби приєднання до нього російських «дальнобійників», а також виступи шахтарів на російському Донбасі були заблоковані силою, в т. ч. із застосуванням підрозділів силових структур РФ спеціального призначення.
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України
Як і прогнозувалося, у найближчій перспективі одним із ключових чинників впливу на розвиток ситуації довкола України може стати саміт «Великої двадцятки» (G20) у КНР 4-5 вересня ц. р., а також політичні події, які відбуватимуться на полях цього заходу. Так, після виключення Росії з G8 у 2014 році, Москва намагається активно використовувати формат G20 для зміцнення міжнародних позицій Російської Федерації та реалізації її інтересів у відношенні України.
Так, 23 серпня ц. р. президент РФ В. Путін запропонував Федеральному канцлеру Німеччини А. Меркель та Президенту Франції Ф. Олланду провести на полях G20 окрему зустріч з розгляду «українського питання» без участі української сторони. При цьому В. Путін зробив чергову спробу міжнародної дискредитації нашої Держави, ще раз використавши в якості химерної підстави власні провокації в Криму для звинувачення України у «державному тероризмі». Тим самим, Росія в черговий раз підтвердила свою відмову від існуючого «нормандського» формату переговорів та перейшла до спроб досягнення згоди з ФРН та Францією щодо вирішення ситуації довкола нашої Держави без її участі, а фактично штучно виводячи Україну за межі переговорів у форматі «нормандської четвірки».
А. Меркель та Ф. Олланд надали попередню згоду на зустріч з В. Путіним, однак нагадали йому про незаконність анексії Криму Росією, яка ніколи не буде визнана світом. Крім того, був зроблений наголос на необхідності повного виконання Москвою Мінських домовленостей.
З метою забезпечення спільності позицій Європи напередодні G20 та попередження можливих дій Росії щодо активізації бойових дій проти України восени цього року, ФРН (як головуюча в ОБСЄ) ініціює розгляд «українського питання» у ході спеціальної позачергової зустрічі представників країн-членів Організації 1 вересня ц. р. у німецькому Потсдамі.
5.2. Перспективи розвитку подій в зонах конфліктів на території України
Не виключається, що для демонстрації своїх «миролюбних» настроїв Росія та її спільники на Донбасі можуть знизити інтенсивність бойових дій на Сході України у «День знань» та початку нового навчального року з 1 вересня ц. р. Разом з тим, збройне протистояння у цьому регіоні неминуче буде активізовано Росією після можливого тимчасового затишшя.
Хоча, виходячи з антилюдського характеру режиму В. Путіна, криваві провокації Росії, в т. ч. з масовими вбивствами дітей в районі бойових дій на Донбасі, можливі і в цей період. Досвід подібних дій Росія вже має. Обстріли шкіл із важких артилерійських озброєнь під час випускних вечорів у Тирасполі та Дубоссарах у Молдові був здійснений та відпрацьований підрозділами 14-ї армії ЗС РФ ще наприкінці травня 1992-го року.
Якраз так і був спровокований збройний конфлікт у 1992 році в Придністровському регіоні Республіки Молдови. Тепер залишки колишньої 14-ї армії виконують т. зв. «миротворчі функції» у зоні створеного нею збройного конфлікту в Молдові, «замороженого» на сьогодні. Незалежні експерти вважають, що саме це Росія та її маріонетки намагаються здійснити й на Донбасі, а саме — «замороження» конфлікту на Сході України зі збереженням на території окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) російської військової присутності у статусі «миротворців».
5.3. Інші важливі події, які матимуть вплив на інтереси та безпеку України
16 вересня ц. р. у Словаччині (м. Братислава) планується проведення чергового саміту Європейського Союзу. Головна тема цього заходу була окреслена 23 серпня ц. р. під час зустрічі Федерального канцлера Німеччини А. Меркель, Президента Франції Ф. Олланда та прем’єр-міністра Італії М. Ренці на авіаносці «Джузеппе Гарібальді» поблизу італійського острову Вентотене. Зокрема, були оголошені наміри обговорити питання протидії посиленню загроз колективній безпеці в Європі у контексті загострення «міграційної кризи» в Європі.
Зазначене має певне негативне забарвлення для України — як чинник відвернення уваги Європи від ситуації довкола нашої Держави. Так, ряд країн ЄС, насамперед Південної Європи, вважають «міграційну кризу» значно більшою загрозою для Європейського Союзу, ніж агресивну політику Російської Федерації на Сході України та по відношенню до ЄС. При цьому вони «сором’язливо забувають» або «не хочуть помічати», що «міграційна криза» в об’єднаній Європі і була спричинена «гібридною політикою» проти неї саме путінською Росією в Сирії, Іраку, Ємені та загалом на Близькому і Середньому Сході, а також в регіоні Північної Африки.
В той же час, позитивним аспектом для нашої Держави є пропозиція Словаччини, як головуючої в ЄС, щодо проведення зустрічі країн-членів програми Європейського Союзу «Східне партнерство» на полях саміту Організації у Братиславі. Тим самим Україна, як один із найбільш активних учасників програми ЄС «Східне партнерство», матиме реальну можливість позиціонувати як свої досягнення і проблеми, так і пропозиції та ініціативи щодо перспектив співробітництва в рамках цієї програми.
