24 жовтня 2016

Експрес-аналіз подій тижня № 21/10

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(17.10-23.10.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

На минулому тижні важливим чинником впливу на розвиток ситуації довкола України стало відновлення міжнародних діалогів щодо припинення вогню в Сирії та врегулювання конфлікту на Донбасі. Зокрема, це стосується проведення переговорів глав зовнішньополітичних відомств США, Росії, Туреччини та Катару 15 жовтня ц. р. у Лозанні, а також зустрічі «Нормандської четвірки» на вищому рівні 19 жовтня ц. р. у Берліні. Зазначене стало наслідком намірів усіх зацікавлених сторін реалізувати свої поточні інтереси, які включають:

з боку США та європейських країн — зниження рівня напруженості в Сирії та на Сході України з метою недопущення посилення витоків нестабільності до Європи (насамперед, загострення «міграційної» кризи). Крім того, демонстрація успіхів у вирішенні конфліктів є вкрай важливим для лідерів США, ФРН та Франції з наближенням виборів у їх країнах;

зі сторони Російської Федерації — створення передумов для скасування західних санкцій проти Росії, що набуває все більшої актуальності для режиму В. Путіна по мірі погіршення стану російської економіки.

Разом з тим, початку мирного діалогу передував складний період суттєвого загострення конфронтації між Росією та Заходом, який супроводжувався посиленням взаємного тиску сторін. У рамках такого тиску на США та Європу, Москва активувала бойові дії в Сирії і на Сході України, а також перейшла до відкритого шантажу західних країн та міжнародних організацій, в т. ч. у військовій та ядерній сферах.

У відповідь, США, Велика Британія, ФРН, Франція, Італія та інші європейські країни, а також керівництво ЄС та НАТО виступили з різким засудженням дій Москви, а також висловили наміри посилити санкції проти Росії та ініціювати міжнародне розслідування її дій в Сирії як військових злочинів. У цьому плані вирішальне значення мали зустріч Державного секретаря США Дж. Керрі та міністра закордонних справ Великої Британії Б. Джонсона 16 жовтня ц. р. у Лондоні, а також глав зовнішньополітичних відомств країн-членів ЄС 17 жовтня ц. р. у Люксембурзі, в ході яких згадані вище наміри США та Європейського Союзу стосовно Росії були підтверджені в категоричній формі.

Фактично, все це і змусило Росію піти на мирні переговори, а також знизити інтенсивність ведення вогню в Сирії та на Донбасі. В той же час, внаслідок принципово різних підходів Москви та Заходу до вирішення сирійської кризи, а також Росії та України — до врегулювання конфлікту на Донбасі, мирний діалог здебільшого поки що має символічний характер.

«Гуманітарні коридори» в АлеппоТак, замість реальних дій зі встановлення миру та попередження подальшого загострення гуманітарної катастрофи в Сирії, Москва лише демонструє такі наміри шляхом оголошення т. зв. «гуманітарних пауз» для «надання можливості мирному населенню та бойовикам вийти з м. Алеппо». Однак, подібна «можливість» викликає вкрай стримане ставлення як жителів міста, так і учасників збройних угруповань опозиції, що пов’язано з досвідом Іловайська та Дебальцевого, коли гарантовані Росією «гуманітарні коридори» для виходу сил АТО були використані російською стороною як пастка для українських військ.

У свою чергу, важливим досягненням зустрічі «Нормандської четвірки» стало досягнення згоди щодо розробки «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей, яка має визначити порядок реалізації всього комплексу політичних та безпекових питань. Разом з тим, Росія продовжує висувати неприйнятні для України вимоги, насамперед щодо виконання нашою Державою політичних аспектів мирного процесу до вирішення основних безпекових проблем. Певним чином така позиція Росії підтримується також і ФРН та Францією.

З огляду на зазначене, подальший розвиток міжнародного діалогу стосовно Сирії та України матиме тривалий, складний та досить суперечливий характер. При цьому, цілком ймовірним є черговий зрив переговорних процесів, як у сирійському, так і в українському випадках. Зазначене неминуче призведе також і до загострення збройного протистояння в Сирії та на Донбасі.

Перехід до Середземного моря КУГ Північного флоту РФСвідченням такої загрози є не тільки збереження, але й посилення російської військової присутності в Сирії та довкола неї, а також на окупованих територіях нашої Держави. Так, 15 жовтня ц. р. розпочався перехід до східної частини Середземного моря корабельної ударної групи (КУГ) Північного флоту РФ у складі важкого авіаносного крейсера «Адмирал Кузнецов», важкого атомного ракетного крейсера «Петр Великий», великих протичовнових кораблів «Североморск» та «Вице-адмирал Кулаков», а також суден забезпечення. Прибуття КУГ до берегів Сирії підвищить конфліктний потенціал ситуації в регіоні.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

На фоні зустрічі «Нормандської четвірки» у Берліні російсько-терористичні війська певним чином знизили інтенсивність обстрілів позицій сил АТО та мирних населених пунктів на Донбасі. Разом з тим, такі обстріли продовжували мати місце, насамперед, у визначених районах розведення сил сторін. Зокрема, з різних видів зброї піддавалась обстрілам Станиця Луганська. Там же діяли і диверсійно-розвідувальні групи противника. Після завершення зустрічі, вже наприкінці минулого тижня російсько-терористичні війська знову активізували бойові дії на Донбасі, насамперед на Маріупольському напрямку.

Зазначене підтверджує висновок представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ щодо відсутності у Росії реальних намірів відводити свої війська та збройні формування бойовиків на узгоджені рубежі. Більш того, тривають заходи з нарощування російсько-терористичних військ на окупованих територіях України та інженерного обладнання їх позицій. При цьому, під різними приводами, російська сторона створює перешкоди у роботі спостерігачів ОБСЄ.

Водночас, Росія та її маріонетки на Донбасі знову намагалися перекласти на Україну відповідальність за порушення перемир’я в зоні конфлікту на Сході нашої Держави. Так, лідер терористичної організації «ДНР» О. Захарченко розцінив заяву Президента України П. Порошенка щодо можливості виконання політичної частини Мінських домовленостей лише після забезпечення безпеки на Донбасі, як «зрив Києвом мирних домовленостей та розв’язання нового витку бойових дій».

Разом з тим, тривають цинічні спроби Росія довести «провідну роль Москви у врегулюванні конфлікту на Донбасі». 17 жовтня ц. р. голова комітету Ради Федерації РФ по міжнародним справам К. Косачев відмітив «зацікавленість Росії у відновленні територіальної цілісності України». За його словами, «в рамках наявних можливостей, Росія вже здійснила ряд заходів у напрямку відновлення контролю Києва над Донбасом». Свідченням цього був названий «вплив Москви на позиції Південного Сходу України в плані впевнення його у необхідності зняття питання щодо відділення від Української Держави».

Одним із аргументів такого «впевнення» є продовження процесу фізичного знищення найбільш одіозних лідерів терористів у т. зв. Донецькій і Луганській народних республіках. Так, після вбивств колишнього командира бригади «Призрак» в «ЛНР» О. Мозгового в травні 2015 року та колишнього лідера угруповання «Оплот» в «ДНР» Є. Жиліна у вересні ц. р., наступним кроком на цьому шляху стала ліквідація ще одного з польових командирів бойовиків у «Донецькій Народній Республіці» — громадянина Росії А. Павлова (відомий під прізвиськом «Моторолла») 16 жовтня ц. р. в окупованому Росією Донецьку. Цілком очікувано, що наступними жертвами терактів можуть стати вже й одіозні керівники окупаційної влади «ДНР» О. Захарченко та Д. Пушилін, а також «ЛНР» — В. Плотницький.

 

2.2. Кримський півострів

Погрози США та ЄС посилити санкції проти Росії як з сирійського, так і українського питань, змушують режим В. Путіна здійснювати пошук можливостей виправдання своїх дій в Україні, в т. ч. і щодо анексії українського Криму. За заявою голови Ради Федерації В. Матвієнко, «…введення російських військ до Криму було викликано необхідністю уникнення кровопролиття на півострові, як це сталося на Донбасі». При цьому вона звинуватила Україну у намірах «…нападу на Крим весною 2014 року та захоплення ВМБ з подальшою передачею її НАТО (?)».

Водночас тривають заходи Росії з мілітаризації Кримського півострова. Зокрема, в районі Севастополя проводяться роботи з відновлення радіолокаційної станції попередження про ракетний напад (входила до системи СПРН/ПРО колишнього СРСР). За оцінками російських спеціалістів, ведення станції в дію дозволить Росії забезпечити контроль над пусками ракет та польотами літаків у секторі від Індійського океану до Близького Сходу та Північної Африки.

Разом з тим, кримське питання постає предметом політичних спекуляцій режиму Б. Асада. Так, 20 жовтня ц. р. голова сирійського парламенту Х. Аббас визнала Крим «невід’ємною частиною Росії». Водночас вона наголосила на стратегічному характері відносин між Сирією та Росією.

На противагу цьому, в ході відкриття учбового року в університеті м. Різе, Президент Туреччини Р. Ердоган підтвердив тверду позицію Анкари щодо підтримки «турецьких співвітчизників» у всьому світі, в т. ч. татарського населення Криму. При цьому, Р. Ердоган поставив Крим в один ряд з Сирією, Лівією, Іраком та Афганістаном. Раніше президент Туреччини вже неодноразово заявляв про невизнання Анкарою «законності» анексії Росією українського Криму, незважаючи на певне покращення турецько-російських відносин.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

Незважаючи на відновлення мирних переговорів з сирійського та українського питань, Росія продовжує шантаж західних країн і міжнародних організацій та демонстрацію військової сили перед ними.

Так, після виходу Росії з Договору зі США про переробку збройового плутонію та практичного розміщення російських оперативно-тактичних ракетних комплексів «Искандер-М» у Калінінградській області РФ, Москва звинуватила Вашингтон у порушенні ним Договору про ракети середньої та меншої дальності. За заявою директора департаменту з питань нерозповсюдження та контролю над озброєннями МЗС РФ М. Ульянова, свідченням таких порушень є «розміщення ракет-мішеней, ударних БПЛА та пускових установок протиракет МК-41 на території Румунії». З огляду на наявний досвід, звинувачення Москвою інших країн у порушенні ними міжнародних договорів, як правило передували виходу з них Росії, а також використовувалися нею для обґрунтування подібних кроків.

На цьому фоні, 19-20 жовтня ц. р. у районі м. Луга Ленінградської області Росії (на відстані близько 100 км від кордону з Естонією) було проведено навчання з розгортання ракетного комплексу «Искандер-М» зі складу 26-ї ракетної бригади Західного військового округу ЗС РФ.

Водночас, у період з 17 по 20 жовтня ц. р. на Брестському полігоні Білорусі (поблизу кордонів України та Польщі) було проведено спільне російсько-білоруське навчання підрозділів повітрянодесантних військ двох країн. Від Росії у навчанні брала участь батальйонна тактична група 331-го гвардійського парашутно-десантного полку 90-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії (Кострома), від Білорусі — підрозділ 38-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади (Брест). Загалом, до навчання залучались близько тисячі російських і білоруських військовослужбовців та понад 150 одиниць бойової техніки (включаючи 62 БТР-80).

За ствердженням Департаменту інформації та масових комунікацій Міністерства оборони РФ, у ході навчань відпрацьовувалися питання контрдиверсійних дій по виявленню, блокуванню та знищенню незаконних збройних формувань у прикордонній зоні Союзної держави Білорусі та Росії.

Разом з тим, виходячи з міжнародного політичного фону навчань, їх дійсною метою могла бути підготовка Росією наступальних операцій як проти України з Північного напрямку (в т. ч. для створення підконтрольної Москві буферної зони між Україною та НАТО і ЄС), так і проти Польщі у випадку виникнення збройного конфлікту між РФ та НАТО.

У цей же період аналогічні навчання проводились в районі Рязані за участю батальйонної тактичної групи 137-го парашутно-десантного полку 106-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії ЗС РФ та підрозділу 103-ї окремої гвардійської повітрянодесантної бригади (Вітебськ) ЗС Білорусі.

Загалом, наведені обставини показують дійсну сутність позицій режиму В. Путіна, який лише демонструє готовність до миру, а насправді — продовжує проведення агресивної політики проти України та Заходу.

 

ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

Європейський Союз. 20-21 жовтня ц. р. у Брюсселі був проведений черговий саміт Європейського Союзу. Обговорювались політика ЄС у відношенні Росії, проблема «міграційної кризи» в Європі, перспективи пом’якшення візового режиму з Україною та ряд інших питань. Учасники саміту засудили дії Росії в Сирії та Україні, а також відмітили небезпечність стратегії Москви з послаблення Європи. Зокрема, серед основних напрямів такої стратегії були названі втручання режиму В. Путіна у політичні процеси в ЄС, шпигунство, хакерські атаки на європейські кібернетичні мережі, а також порушення повітряних та морських кордонів Європейського Союзу.

Зазначені звинувачення були відображені у підсумковій резолюції саміту. Разом з тим, Італія заблокувала включення до документу положення щодо «введення санкцій проти російських компаній і посадових осіб, тісно пов’язаних з режимом Б. Асада». Замість цього висловлюються «наміри ЄС розглянути всі можливі варіанти в зв’язку з триваючими в Сирії звірствами». Водночас, в рамках протидії подальшому загостренню «міграційної кризи» в Європі передбачається вжиття додаткових заходів зі зміцнення охорони зовнішніх кордонів ЄС та посилення контролю над міграційними потоками (зокрема, в плані перегляду Шенгенського кодексу про кордони).

Торкаючись українського питання, учасники саміту висловили сподівання щодо можливості прийняття остаточного рішення про спрощення візового режиму між Європейським Союзом та Україною вже в листопаді ц. р.

НАТО. Незмінність позицій Альянсу у відношенні Росії була підтверджена міністром закордонних справ Канади С. Діоном. За його словами, всі члени НАТО колективно забезпечують потужне стримування режиму В. Путіна всіма можливими засобами, в т. ч. шляхом посилення військової присутності Альянсу на території країн Центрально-Східної Європи та Балтії, за рішенням Варшавського саміту Північноатлантичного союзу в липні цього року (серед іншого, Канада направляє 500 військовослужбовців разом з бойовою технікою і озброєнням до складу батальйонної тактичної групи Альянсу в Латвії).

У свою чергу, у відповідь на підвищення активності ЗС Росії у північно-західних районах РФ, країни Північної Європи та Балтії продовжують вживати заходів з посилення власної безпеки. Зокрема, при департаменті муніципальної поліції м. Талліна (Естонія) створена спеціальна робоча група із завданням розробки та реалізації плану кризового реагування на випадок виникнення військової ситуації в місті.

 

3.2. Провідні західні країни

США. 19 жовтня ц. р. у США відбувся третій тур телевізійних дебатів між основними кандидатами у президенти країни — представником Демократичної партії Х. Клінтон та Республіканської партії — Д. Трампом. У ході дебатів сторони зосередили увагу на критиці прорахунків одна-одної та фактично не торкалися питань сучасної воєнно-політичної обстановки у світі. За результатами соціологічних досліджень, Х. Клінтон випередила Д. Трампа вже на 13 % (попередньо випереджала на 7 %).

Передвиборча кампанія в США постає додатковим чинником ускладнення американсько-російських відносин. За заявою глави Національної розвідки США Дж. Клеппера від 20 жовтня ц. р., американські спецслужби мають усі необхідні докази причетності Росії до хакерських атак на сервери політичних партій США. Згідно зі звітом розвідувального співтовариства США, зломи серверів та розкриття інформації має на меті здійснення впливу на результати президентських виборів у Сполучених Штатах Америки на користь Російської Федерації.

З огляду на зазначене, влада декількох американських штатів прийняла рішення про заборону присутності російських спостерігачів на президентських виборах в їх регіонах.

ФРН. Керівництво ФРН висловлює готовність підвищити роль країни у забезпеченні безпеки в Європі як в рамках НАТО, так і в плані підвищення особистої відповідальності за ситуацію в регіоні. За словами міністра оборони ФРН У. Ляйен під час конференції в МО ФРН 17 жовтня ц. р., необхідність цього викликає посилення загроз з боку агресивної політики Росії, а також витоків нестабільності із зон конфліктів в країнах Близького Сходу та Північної Африки. З урахуванням наведених обставин, У. Ляйен наголосила на необхідності зосередження зусиль ФРН на захисті східних та південних рубежів НАТО і ЄС.

В рамках практичної реалізації зазначених намірів, до 2020 року передбачається збільшити оборонні витрати ФРН у сукупності на 10 млрд євро, які будуть витрачені на закупівлю озброєнь та збільшення чисельності німецьких збройних сил.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

У ситуації, що склалася, суттєвою проблемою для Росії залишається продовження дії західних санкцій. Так, за даними Міністерства фінансів РФ, внаслідок неможливості отримання західних кредитів, а також зниження доходів, на сьогоднішній день майже половина російських банків має від’ємний капітал та знаходиться на межі банкрутства. При цьому Центральний банк Росії не має достатніх коштів для забезпечення їх підтримки та страхування вкладів фізичних і юридичних осіб.

Водночас, у зв’язку з проблемою дефіциту державного бюджету РФ, а також вимушеним використанням урядом Росії коштів Пенсійного фонду для підтримки економіки країни, розглядається питання щодо внесення змін у систему пенсійного забезпечення російських військовослужбовців. Зокрема, представниками Мінфіну РФ пропонуються варіанти щодо скорочення пенсій (на сьогодні вже припинена їх індексація), а також початку виплат пенсій особам, які завершили військову службу, лише після досягнення ними максимального пенсійного віку, передбаченого російським законодавством для цивільних громадян. Введення такого порядку неминуче призведе до підриву престижу військової служби в Росії, а також зниження рівня вмотивованості російських військовослужбовців до дій у зонах конфліктів, у т. ч. на Сході України.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

У найближчій перспективі ключовим чинником впливу на інтереси України стануть результати президентських виборів у США в листопаді ц. р.

За словами радника кандидата від Демократичної партії США Х. Клінтон з питань зовнішньої політики Л. Розенбергер в інтерв’ю «Голосу Америки», у випадку приходу їх «команди» до влади, головні напрями дій нової адміністрації США залишаться без змін. Насамперед, це буде стосуватись забезпечення національних інтересів та безпеки Сполучених Штатів Америки, а також зміцнення трансатлантичних відносин та посилення НАТО.

У наведеному контексті одним із основних пріоритетів для США залишатиметься Україна. Так, Вашингтон і надалі зберігатиме своє ставлення до збройної агресії Росії проти України, як порушення ключових норм міжнародного права та підрив усієї системи світової безпеки, що є загрозою безпеці також і Сполучених Штатів Америки. З огляду на це, США продовжуватимуть всебічну підтримку України, а також політику стримування режиму В. Путіна.

Серед основних елементів такої політики були названі готовність Х. Клінтон продовжити та посилити санкції у відношенні Росії, а також дотримання нею твердих позицій щодо необхідності покарання всіх винних за знищення малайзійського пасажирського літака Boeing-777 17 липня 2014 року над зоною конфлікту на Донбасі. Крім того, була відмічена можливість прийняття Х. Клінтон позитивного рішення стосовно надання летальної зброї Україні.

Все це відкриває позитивні перспективи для отримання Україною статусу союзника США поза НАТО, що матиме стратегічне значення для нашої Держави.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Виходячи з рішень лідерів країн-учасниць «нормандської» четвірки 19 жовтня ц. р., у найближчій перспективі ситуація в зоні конфлікту на Сході України буде визначатись ходом та результатами роботи спеціальної групи з розробки «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей.

Так, у разі, якщо такі результати задовольнятимуть режим В. Путіна, російська сторона знизить активність бойових дій в зоні конфлікту на Донбасі до мінімального рівня, який дозволятиме їй підтримувати контрольовану «нестабільність» (напруженість) у цьому регіоні. За рахунок цього Москва демонструватиме «прихильність мирному процесові на Сході України» (як передумови для зняття з неї західних санкцій) та, водночас, продовжуватиме тиск на Україну і виснаження її ресурсів.

В іншому випадку — Росія може відновити як бойові дії на Сході України, так і диверсійно-терористичні дії на всій її території, що матиме на меті примушення нашої держави до виконання саме російських умов «врегулювання» конфлікту. Як і раніше, такі дії Москви будуть супроводжуватись масованою інформаційною кампанією зі звинуваченнями України у «порушенні Мінських домовленостей».

З огляду на принципові розбіжності між Україною та Росією щодо підходів до вирішення кризи на Донбасі, слід очікувати розвитку ситуації саме за другим варіантом. Свідченням цього і є чергове загострення збройного протистояння на Донбасі відразу після завершення зустрічі «Нормандської четвірки» у Берліні.

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

Іншими важливими подіями, що матимуть вплив на безпеку України, можуть бути заходи диверсійно-терористичних груп Росії, спрямовані на об’єкти критичної (перш за все, енергетичної та транспортної) інфраструктури на всій території нашої країни в умовах осінньо-зимового періоду.

 

www.reliablecounter.com