КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(31.10-06.11.2016 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Основною тенденцією у розвитку ситуації в світі, Європі та довкола України залишається подальше загострення відносин між Росією та США і НАТО, які фактично повертаються до стану «холодної війни». При цьому протистояння сторін все більше переходить у військову сферу, що здійснює безпосередній вплив на інтереси та безпеку нашої Держави.
Так, в ході селекторної наради у Національному центрі управління обороною (1 листопада ц. р.) та засідання спільної колегії військових відомств Росії та Білорусі (2 листопада ц. р.) міністр оборони РФ С. Шойгу звинуватив США і НАТО у підриві стратегічної стабільності в світі та Європі. Свідченням зазначеного були названі «…спроби США нав’язати свою волю іншим країнам за допомогою економічного та політичного диктату, а також військового тиску». У цьому плані С. Шойгу зробив особливий наголос на «нарощуванні США і НАТО свого наступального потенціалу» в Центрально-Східній Європі та Балтійському регіоні, включаючи розгортання нових військових баз і розвиток військової інфраструктури.
За словами С. Шойгу, з огляду на такі дії США, Росія здійснює підготовку адекватних заходів у відповідь. Зокрема, у наведеному контексті міністр оборони Росії відмітив посилення уваги Москви до забезпечення військ Західного та Південного військових округів ЗС РФ сучасним озброєнням та військовою технікою, а також підвищенню рівня їх оперативної і бойової підготовки.
Значне погіршення відносин між Росією та США через Україну до найнижчого рівня («нижче плінтуса») з часів минулої «холодної війни» визнав також голова уряду РФ Д. Медведєв в інтерв’ю ЗМІ Ізраїлю напередодні візиту до цієї країни.
У свою чергу, США та НАТО виказують істотну занепокоєність можливістю розміщення Росією ядерної зброї у Калінінградській області РФ. За заявою постійного представника США при НАТО Дугласа Льюта в ході брифінгу у Брюсселі 2 листопада ц. р., у випадку підтвердження даного факту, це кардинально змінить ситуацію та потребуватиме відповідного реагування Сполучених Штатів Америки і Північноатлантичного союзу.
Негативна оцінка дій Росії була надана і представниками спецслужб провідних європейських країн. Так, коментуючи політику режиму В. Путіна, директор британської Служби безпеки МІ-5 (державного відомства контррозвідки) Ендрю Паркер відзначив посилення її агресивності, яка набуває все більш гострого характеру. За словами Е. Паркера, в рамках проведення такої політики Москва застосовує весь спектр державних органів та силових структур. При цьому активізуються також і розвідувальні заходи Росії у Великій Британії з метою отримання доступу до таємної інформації у воєнній, політичній та економічній сферах. З огляду на це, директор МІ-5 закликав європейські країни посилити увагу до реальних загроз з боку Росії.
Стурбованість політикою режиму В. Путіна висловив також міністр національної оборони Польщі Антоні Мацеревич. Згідно з його оцінкою, «…військова активність та агресивність дій Москви мають безпрецедентно високий рівень; при цьому Росія послідовно прагне дестабілізувати Європу». Виходячи із зазначеного, А. Мацеревич наголосив на необхідності зміцнення обороноздатності Польщі та посилення безпеки всієї Центрально-Східної Європи і Балтійського регіону в рамках НАТО.
Аналогічні погляди були виказані міністром оборони ФРН Урсулой фон дер Ляєн. В інтерв’ю німецькій медіамережі RedaktionsNetzwerk Deutschlands 2 листопада ц. р. вона виступила за необхідність посилення оборонного потенціалу Європи незалежно від результатів президентських виборів у США. Причинами цього були названі підвищення рівня загроз з боку Росії, ситуація в Україні, Сирії та Іраку, а також активізація міжнародного тероризму. У наведеному контексті У. Ляєн надала особливого значення зміцненню НАТО як головного гаранта європейської безпеки.
На цьому фоні Росія продовжує демонструвати подвійність своєї політики на сирійському напрямі. Так, після відновлення бомбардувань м. Алеппо 29 жовтня ц. р. під приводом відбиття контрнаступу противників режиму Б. Асада, 4 листопада ц. р. керівництво РФ оголосило чергову «гуманітарну паузу». Разом з тим, з урахуванням досвіду дій Росії в Україні (Іловайськ та Дебальцеве), бойовики опозиційних Б. Асаду збройних формувань відмовились вийти з міста визначеними «гуманітарними коридорами». Як наслідок — 5 листопада ц. р. бомбардування м. Алеппо були відновлені.
Разом з тим, Росія продовжує нести і відчутні втрати в Сирії. Так, 3 листопада ц. р. у провінції Хомс у черговий раз було знищено російський бойовий вертоліт Мі-24Н. Загалом, з початку безпосереднього втручання Москви до збройного конфлікту в Сирії (з 30 вересня 2015 р.) російські війська вже втратили щонайменше 7 вертольотів, у т. ч.: 2 листопада 2015 р. — Мі-8; 12 квітня ц. р. — Мі-24Н; 8 липня ц. р. — Мі-35М; 1 серпня ц. р. — Мі-8; 2 вересня ц. р. — Мі-35М; 29 вересня ц. р. — Мі-35М та 3 листопада ц. р. — Мі-24Н. Крім того, за даними американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, бойовики терористичного угруповання «Ісламська Держава» у середині травня ц. р. знищили чотири російські вертольоти типу Мі-24 на авіабазі T4 в сирійській провінції Хомс, неподалік від Пальміри.
1 листопада ц. р., у рамках посилення угруповання Збройних сил Росії довкола Сирії, до Середземного моря увійшла корабельна авіаносна ударна група (КАУГ) Північного флоту ВМФ Росії на чолі з важким авіаносним крейсером «Адмірал Кузнєцов» У Північні Атлантиці до КАУГ приєдналися три підводних човни ВМФ Росії з крилатими ракетами на борту (з них, два атомних класу «Акула» та один дизель-електричний класу «Кіло»). Крім того, зі складу Чорноморського флоту РФ до Середземного моря направлені новітній ракетний фрегат «Адмирал Григорович» (озброєний крилатими ракетами) та сторожовий корабель «Сметливый» (має на борту контртерористичний підрозділ морської піхоти).
За оцінкою керівництва НАТО, зазначене підтверджує наміри Росії розширити масштаби нанесення ударів по території Сирії також і з застосуванням крилатих ракет. Крім того, відмічається безпрецедентний характер угруповання ВМФ РФ поблизу узбережжя Сирії за кількістю та типами бойових кораблів і їх озброєнню.
ІІ. Збройна агресія Росії проти України
2.1. Схід України (зона АТО)
Протягом тижня російсько-терористичні війська продовжували обстріли позицій сил АТО та мирних населених пунктів з піковою інтенсивністю до 60 за добу. При цьому противник відновив застосування важкої артилерії калібру 152-мм та реактивних систем залпового вогню. Найбільша інтенсивність обстрілів відмічалась в районі Станиці Луганської (визначена ділянка розведення сил сторін), на дузі від Світлодарська до Попасної (район м. Дебальцеве; згідно з лінією розмежування сторін, визначеною Мінськими домовленостями, повинне знаходитись під контролем України), а також поблизу Маріуполя («морські ворота» Донбасу; має особливу важливість для Росії та знаходиться під постійною загрозою нападу з її сторони).
На цьому фоні Росія цинічно перекладає на Україну відповідальність за збереження напруженості на Донбасі. 1 листопада ц. р. секретар Ради безпеки РФ М. Патрушев звинуватив Київ у «небажанні припиняти тліючу громадянську війну на Сході України». Таким чином він розцінив позицію нашої Держави щодо неможливості виконання політичної частини Мінських домовленостей до вирішення основних безпекових питань.
Водночас, всупереч попереднім заявам В. Путіна та інших представників керівництва РФ щодо «…можливості розміщення підрозділів поліцейської місії ОБСЄ, озброєних табельною зброєю, на ділянках лінії зіткнення сторін, звідки будуть відведені їх сили», 3 листопада ц. р. заступник міністра закордонних справ РФ Г. Карасін відмітив необхідність узгодження даного питання з «ДНР» і «ЛНР» (на що вони, звісно, ніколи не підуть). Крім того, за його словами, «…на теперішній час питання розміщення на Донбасі міжнародної озброєної місії не розглядається у практичній площині; ОБСЄ не має ні досвіду, ні ресурсів, ні правової бази для проведення збройних операцій».
У свою чергу, лідери «ДНР» і «ЛНР» висловили тверді наміри провести вибори у самопроголошених республіках у 2017 році за будь-яких умов.
2.2. Кримський півострів
Керівництво Російської Федерації продовжує активні заходи з «легалізації» своїх дій з анексії Криму, що має на меті виправдання їх перед Заходом. Зокрема, в цьому плані тривають зусилля Москви із забезпечення міжнародного визнання «російської належності» Кримського півострова. Так, 1 листопада ц. р. голова комітету Державної думи РФ з питань економічної політики та підприємництва Є. Федоров направив офіційне звернення до Ісламської консультативної Ради (парламенту) Ірану з закликом визнати Кримський півострів, як «невід’ємну частину Росії», а також залучитись до економічної діяльності в Криму.
Водночас тривають зусилля російської сторони з формування негативного враження про Україну, як «країни, що проводить політику державного тероризму». Так, 31 жовтня ц. р. на засіданні антитерористичного комітету т. зв. «прем’єр-міністр кримського уряду» С. Аксенов поставив завдання посилити терористичну захищеність хімічних підприємств на півночі півострова (зокрема заводів «Кримський титан», «Кримський содовий завод» та «Бром»). При цьому він мотивував «необхідність» таких заходів «близькістю України, що підвищує загрозу здійснення терактів».
Разом з тим, результати соціологічних досліджень в РФ засвідчують збереження тенденції зниження рівня підтримки анексії українського Криму Росією серед російського населення. Зазначений факт викликає суттєву стурбованість окупаційної влади Кримського півострова. Зокрема, заступник голови «ради міністрів» Криму Г. Мурадов закликав кримських депутатів у Державній думі РФ винести на федеральний рівень питання судового переслідування осіб, незгодних з «російським статусом» Кримського півострова.
Безкомпромісність намірів Москви щодо зміцнення своїх позицій в Криму та поглиблення інтеграції півострова до складу російської держави засвідчує також рішення Державної думи РФ щодо створення у складі комітету у справах національностей Росії окремого підкомітету по законодавчому забезпеченню реалізації державної політики Російської Федерації в Криму та Севастополі.
2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу
Згідно з переглянутими планами після спроби державного перевороту в Чорногорії (16 жовтня ц. р., за участю сербських та російських громадян), 2 листопада ц. р. на території Сербії були розпочаті російсько-білорусько-сербські навчання повітрянодесантних військ (Росії) і сил спеціальних операцій (Білорусі) «Слов’янське братерство-2016» (триватимуть до 15 листопада ц. р.). Від Росії у навчанні беруть участь 150 військовослужбовців зі складу окремого розвідувального батальйону 98-ї повітрянодесантної дивізії (Іваново), три військово-транспортних літаки Іл-76МД, три бойові машини БМД-2 та розрахунок безпілотного літального апарату «Тахион»; від Білорусі — 50 десантників зі складу 103-ї окремої мобільної бригади Сил спеціальних операцій (Вітебськ); від Сербії — 330 військовослужбовців, а також літаки-винищувачі МіГ-29 та вертольоти Мі-17.
Навчання проводиться на сербських аеродромах Батайніца та Ковін, а також на полігоні «Пасулянске лівадія». Відпрацьовуються питання спільних дій спеціальних підрозділів по виявленню, блокуванню і ліквідації незаконних збройних формувань та їх баз. Особливістю цьогорічного навчання є застосування мініатюрних БПЛА (розмір близько 15 см; обладнані тепловізорами, фото- та відеокамерами і засобами зв’язку) розробки та виробництва Об’єднаної приладобудівної корпорації Росії.
В той же час тривали провокації Росії проти країн Балтії. 2 листопада ц. р. російська сторона вшосте з початку поточного року порушила повітряний кордон Естонії. Так, літак Ан-148 прикордонної служби ФСБ РФ вторгся в естонський повітряний простір у районі острова Вайндлоо.
ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни
3.1. Міжнародні організації
Європейський Союз. Суттєвою перешкодою у процесі європейської інтеграції України залишається затягування процесу ратифікації країнами ЄС Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Так, 31 жовтня ц. р. уряд Нідерландів закликав парламент країни перенести на 6 тижнів розгляд даного питання «для проведення додаткових консультацій та переговорів». При цьому, прем’єр-міністр Нідерландів М. Рюттє відмітив можливість його позитивного вирішення лише у випадку прийняття ЄС юридично-зобов’язуючого документу, який повинен містити положення щодо виключення гарантій приєднання України до Європейського Союзу, а також заборони надання військової і додаткової фінансової допомоги Україні та вільного переміщення української робочої сили до європейських країн. Європейська комісія погодилась розглянути зазначені вимоги.
НАТО. В умовах продовження збройної агресії Росії проти України важливе значення для нашої Держави має поглиблення співробітництва з Північноатлантичним союзом. У цьому плані показовий характер мала конференція з питання допомоги НАТО Україні 2-3 листопада ц. р. у Києві. В ході конференції директор офісу зв’язку НАТО в Україні О. Вінніков підтвердив наміри Альянсу продовжити підтримку нашої Держави. За його словами, Україна є пріоритетним партнером для Північноатлантичного союзу, який і надалі надаватиме допомогу у зміцненні обороноздатності України та її руху на шляху європейської і євроатлантичної інтеграції.
Насамперед, така допомога надаватиметься у сфері переходу оборонної складової України на стандарти НАТО, що дозволить підвищити українські можливості зі стримування агресії з боку Росії. З цією метою керівництво Альянсу зосередить зусилля на реалізації комплексного пакету заходів, який був прийнятий у ході засідання Комісії Україна-НАТО в рамках саміту Північноатлантичного союзу в липні ц. р. у Варшаві.
3.2. Провідні західні країни
США. Сполучені Штати Америки зберігають тверді позиції з підтримки України у її протистоянні з Росією. За заявою посла США в Україні М. Йованович, Вашингтон здійснює постійний моніторинг ситуації на Донбасі та в Криму і готовий посилити санкції проти Російської Федерації у випадку розширення Москвою масштабів збройної агресії проти України.
Водночас, М. Йованович підтримала підхід України до врегулювання ситуації на Донбасі, який передбачає можливість виконання політичної частини Мінських домовленостей лише після забезпечення безпеки в зоні конфлікту. Разом з тим, посол США підтвердила відсутність планів приєднання Вашингтону до «нормандського» формату переговорів з вирішення кризи на Сході України. За її словами, США використовують інші можливості, в т. ч. у рамках двостороннього діалогу з Росією та консультацій з ФРН і Францією.
Велика Британія. Плани виходу Великобританії зі складу ЄС (Brexit) продовжують викликати суттєві розбіжності, як у британському суспільстві, так і у керівних колах країни. 2 листопада ц. р. Високий суд Великобританії прийняв постанову щодо можливості реалізації згаданих планів британським урядом лише у випадку їх схвалення парламентом. З огляду на наявність у британському парламенті значної кількості противників Brexit, процес виходу Великобританії з ЄС може затягнутись у часі на невизначену перспективу. Уряд Великобританії вже оскаржив рішення Високого суду, що ще більше ускладнює ситуацію.
ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України
Росія. Згідно з довгостроковим бюджетним прогнозом до 2034 року, який був внесений до Державної думи РФ разом із проектом федерального бюджету на 2017-2019 роки, російська економіка залишатиметься у стані стагнації принаймні протягом 20 наступних років і остаточно відстане від провідних економік світу. Крім того, визнається відсутність перспектив зростання іноземних інвестицій в економіку Росії.
У свою чергу, Міністерство економічного розвитку Росії в черговий раз переглянуло прогноз падіння ВВП країни у 2016 році — з 0,2 % до 0,6 % (на початку року очікувалось зростання ВВП на рівні не менше 1,2 %). Для порівняння — за підсумками ІІІ-го кварталу поточного року ВВП США зріс на 3 %, а Франції — на 1,1 %. При цьому експерти відмічають абсолютну непорівнянність економіки Росії та провідних європейських країн. Так, у 2015 році обсяг ВВП Росії становив 1,3 трлн дол. США, в той час як у США — 18 трлн дол., а Франції — 2,4 трлн дол. Зазначене не залишає Росії жодних шансів отримати перемогу у протистоянні зі США та ЄС в економічній сфері, в т. ч. у рамках «санкційних війн».
Все це обумовлює подальше ускладнення фінансових проблем в Росії, що змушує керівництво Російської Федерації вживати додаткових заходів зі скорочення бюджетних витрат. Так, після двократного зниження видатків на освіту та медицину у проекті федерального бюджету РФ на 2017-2018 роки, прийнято рішення також і про скорочення військових витрат на близько 30 % — з 3,89 трлн руб до 2,84 трлн руб. Разом з тим, витрати по статті «безпека та правоохоронна діяльність» залишилися без змін — на рівні 1,94 трлн руб. Зазначене засвідчує підвищення занепокоєння режиму В. Путіна можливістю виникнення внутрішніх заворушень в Росії внаслідок загострення соціально-економічної ситуації в країні.
Молдова. За результатами першого туру президентських виборів в Молдові фактичну перемогу отримав лідер Партії соціалістів Республіки Молдова І. Додон, який займає відверто проросійські позиції. Так, він набрав 47,98 % голосів виборців, в той час як його основна суперниця — лідер Партії «Дія та солідарність» прозахідної спрямованості М. Санду — 38,71 % голосів. Незважаючи на оголошення другого туру виборів 13 листопада ц. р., експерти з високою долею ймовірності прогнозують обрання новим президентом Молдови саме І.Додона.
Разом з тим, відмічається поява ряду проблем у відносинах між лівими партіями проросійської спрямованості, що може вплинути на остаточні результати виборів. Зокрема, екс-кандидат від «Нашої партії» (НП) Д. Чубашенко (зайняв третє місце у ході першого туру виборів) обумовив підтримку його електоратом І. Додона лише у випадку надання ним гарантій щодо припинення карної справи проти лідера НП Р. Усатого.
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України
На наступному тижні визначальне значення для України та, загалом, ситуації в світі, матимуть результати президентських виборів 8 листопада ц. р. у США. Аналітичний центр «Борисфен Інтел» вже неодноразово торкався даного питання та надавав відповідні оцінки. Разом з тим, стратегічна важливість виборів у США, а також динамічний характер передвиборчих процесів в країні з важкопрогнозованими наслідками, потребують збереження посиленої уваги до цієї теми.
Зазначене набуває особливої актуальності в умовах приблизної рівності рейтингів основних претендентів на посаду президента США, а саме — кандидата від Демократичної партії Х. Клінтон та представника Республіканської партії Д. Трампа, що призводить до загострення політичної боротьби між ними. При цьому у такій боротьбі беруть активну участь, як різні політичні сили та ЗМІ, так і державні діячі та федеральні органи США (в т. ч. особисто діючий президент США Б. Обама, ФБР та ЦРУ), що може мати довготривалі негативні наслідки для Сполучених Штатів Америки в плані підриву внутрішньої стабільності в країні та її міжнародного авторитету.
Незважаючи на оцінки експертів щодо незмінності політики США за будь-який результат президентських виборів, зміни у позиціях Вашингтону все ж таки матимуть місце, в т. ч. і у його відношенні до збройної агресії Росії проти України. Вважається, що у випадку обрання президентом США Х. Клінтон, вона посилить тиск на Росію як з «українського», так і «сирійського» питань. У свою чергу, не виключається, що Д. Трамп здійснюватиме пошук компромісів з Москвою, у тому числі і за рахунок інтересів України. Саме на це і розраховує режим В. Путіна, намагаючись вплинути на результати президентських виборів у США завдяки хакерським кібератакам на державні установи країни.
Розвідка США переконана, що за останніми кібератаками на системи електронного листування осіб та установ у США, включно зі зламами електронних ящиків політичних організацій, стоїть уряд Росії. Про це йдеться у спільній заяві Міністерства внутрішньої безпеки США (Department of Homeland Security) та Директора національної розвідки (Office of Director of National Intelligence). У документі підкреслюється, що крадіжки даних та зливи інформації, які покликані вплинути на виборчий процес у США, мають усі ознаки методів та мотивів, що спостерігаються у цілеспрямованих зусиллях Росії. «З огляду на масштаби та чутливий характер цих зусиль, ми вважаємо, що лише найвищі високопосадовці Росії могли віддати наказ про подібні заходи», — відзначає розвідка США. Також відзначається, що не тільки США, а й ряд інших країн нещодавно фіксували сканування і зондування їх виборчих систем, які в більшості випадків йшли від серверів, що управляються російською компанією.
Так, за заявою президента Болгарії Р. Плевнелієва, Росія намагається дестабілізувати та розколоти Європу за допомогою кібератак. За його словами, Кремль намагається вплинути на політику його країни та інших європейських держав, фінансуючи політичні проросійські (опозиційні) партії та поширюючи антиєвропейську пропаганду. Що стосується Болгарії, то починаючи з минулого року сайт ЦВК Болгарії і ряд урядових сайтів були атаковані хакерами, які мають відношення до тієї ж групи, що й організатори атак на сайт американської Демократичної партії напередодні президентських виборів. Особливе занепокоєння у болгарської сторони викликає загроза проведення подібного роду кібератак напередодні та в ході виборів президента і віце-президента країни 6 листопада ц. р.
Крім того, відвернення уваги керівництва США на проведення президентських виборів в країні може бути використано Росією для досягнення рішучих успіхів у Сирії в плані надання масштабної підтримки режиму Б. Асада у встановленні контролю над містом Алеппо. Свідченням цього є зосередження Росією потужного угруповання ВМФ РФ у східній частині Середземного моря якраз напередодні виборів у США.
5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України
В умовах зайнятості США внутрішніми проблемами Росія може також активізувати бойові дій на Донбасі напередодні чергової зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську 9 листопада ц. р. Зазначене матиме на меті здійснення тиску на Україну з метою примушення нашої Держави до прийняття російських ініціатив щодо «врегулювання» ситуації на Донбасі, які планується висунути в ході зустрічі у Мінську (фактично передбачають проведення виборів на Донбасі до вирішення безпекових питань, визначених Мінськими домовленостями).
Водночас Росія, як і раніше блокуватиме процес виконання попередніх домовленостей щодо відведення військ від лінії зіткнення сторін (зокрема, на ділянці в районі Станиці Луганської), а також може здійснити нові провокаційні обстріли населених пунктів, які знаходяться на окупованих територіях. Все це буде супроводжуватись посиленням політичної та інформаційної кампаній зі звинуваченнями України у «небажанні виконувати Мінські домовленості» та «провокуванні напруженості в зоні конфлікту».
Крім того, за інформацією різних джерел, протягом найближчого часу Росія може запустити сценарій дестабілізації обстановки у більшості регіонів України. Це повністю збігається з попередніми оцінками Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», який вже прогнозував такого роду дії Москви в інтересах якнайскорішого вирішення на свою користь «українського» питання. Зазначене набуває все більшої актуальності для режиму В. Путіна внаслідок критичного посилення негативних наслідків західних санкцій проти Російської Федерації.
