5 грудня 2016

Експрес-аналіз подій тижня № 27/12

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(28.11-04.12.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

В умовах продовження Росією збройної агресії проти України найважливіше значення для нашої Держави мають плани дій Москви у зовнішній та внутрішній сферах. Головні напрями таких планів були визначені у щорічному Посланні В. Путіна Федеральним зборам Росії 1 грудня ц. р., а також у новій Концепції зовнішньої політики РФ.

Так, послання В. Путіна Федеральним зборам Росії мало на меті виправдання політики Кремля та консолідацію довкола нього російського суспільства шляхом декларування «позитивних зрушень» у розвитку ситуації в країні та маскування її реального стану.

У цьому зв’язку основні тези послання включали відверто неправдиві та популістські ствердження про: «…відновлення позитивної динаміки економічного розвитку країни, незважаючи на західні санкції»; «…збереження стабільності російської фінансової системи, в т. ч. зміцнення курсу рубля, утримання низького рівня інфляції та зростання обсягів золотовалютних запасів»; «…підвищення якості медицини та освіти в Росії».

Крім того були висловлені наміри Кремля продовжити підтримку економіки країни (насамперед її високотехнологічних галузей), активізувати роботу зі створення нових робочих місць, знизити податки, а також надати допомогу у розвитку міст та регіонів. Окремо В. Путін відмітив «високий рівень демократії в країні» та «повну свободу роботи російських ЗМІ», а також висловився за більш широке залучення неурядових організацій до політичного життя країни.

Як у Посланні президента РФ, так і у Концепції зовнішньої політики Росії, були висловлені та закріплені погляди Москви на сучасну ситуацію в світі, а також визначені напрями дій з реалізації російських інтересів.

Так, у характерній для Росії цинічній манері перекручування фактів відмічається «накопичення системних проблем в Євроатлантичному регіоні», що нібито стало наслідком «геополітичної експансії НАТО і ЄС та їх небажання брати участь у формуванні загальноєвропейської системи безпеки». Крім того, США та їх союзники звинувачуються у «проведенні курсу на стримування Росії та здійсненні тиску на неї, що підриває стабільність у світі та регіоні і наносить збитки інтересам усіх сторін». Саме зазначене називається «головною причиною серйозної кризи у відносинах між Росією та країнами Заходу». З урахуванням наведених обставин Москва «залишає за собою право надавати адекватну відповідь на недружні дії».

Виходячи з інтересів Росії, основними цілями її зовнішньої політики визначені: забезпечення безпеки, суверенітету та територіальної цілісності країни; зміцнення позицій РФ як одного із впливових центрів світу; побудова Євразійського союзу; створення сприятливих зовнішніх умов для стійкого зростання російської економіки; розширення масштабів входження російських ЗМІ до світового інформаційного простору.

Водночас, з метою формування позитивного іміджу Росії перед світовою спільнотою, висловлюється «готовність Москви до розвитку взаємовигідних та добросусідських відносин з іноземними державами», в т. ч. зі США, ЄС та Україною при дотриманні російських інтересів.

Разом з тим, реальна політика Росії у зовнішній сфері зберігала агресивну антиукраїнську та антизахідну спрямованість і характеризувалась продовженням заходів Москви зі здійснення тиску на Україну та США і ЄС із акцентуванням уваги на демонстрації військової сили.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

Головною проблемою у врегулюванні ситуації на Донбасі залишаються дії режиму В. Путіна з нав’язування Україні власних умов виконання мирного плану, які передбачають формальне повернення окупованих територій до складу нашої Держави при збереженні російського контролю над ними. В очікуванні змін у відношенні США до Росії та України після обрання Д. Трампа президентом Сполучених Штатів Америки, такі дії Москви набувають більш жорсткого і безкомпромісного характеру.

Свідченням зазначеного стала зустріч міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» 29 листопада ц. р. у Мінську, в ході якої Росія підтвердила свої вимоги до України щодо виконання нею політичної частини Мінських домовленостей до вирішення безпекових проблем. При цьому міністр закордонних справ РФ С. Лавров в черговий раз заперечив присутність російських військ на Донбасі, а також дезавуював попередні заяви керівництва Росії щодо можливості розгортання поліцейської місії ОБСЄ на Донбасі. За його словами, дане питання російською стороною не розглядається. Крім того, С. Лавров звинуватив Україну у порушеннях угод про відведення сил сторін від лінії фронту, які нібито «в рази перевищують аналогічні порушення з боку ДНР і ЛНР».

Наведені обставини обумовили відсутність будь-яких результатів зустрічі «нормандської четвірки» в плані узгодження «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей. Все це підтверджує наміри Москви щодо затягування у часі процесу вирішення кризи на Донбасі до виникнення сприятливої для Росії політичної ситуації в США, ЄС та Україні.

Водночас, у рамках постійного тиску на Україну, продовжувались систематичні обстріли позицій сил АТО з боку російсько-терористичних військ із середньою інтенсивність 40-50 за добу. Крім того, здійснювались спроби прориву диверсійно-розвідувальних груп противника у тилову зону АТО, в т. ч. у районах відведення сил та засобів сторін від лінії фронту.

 

2.2. Кримський півострів

Режим В. Путіна продовжує активні заходи із залякування населення Криму, а також міжнародної дискредитації України на підґрунті звинувачень нашої Держави в «агресивних діях проти Кримського півострова». Так, після фактичного провалу теми «українських диверсантів в Криму», Росія намагалася загострити ситуацію довкола навчань Збройних Сил України у Херсонській області з пусками зенітних ракет. У цьому плані Москва проводила активну інформаційну кампанію зі ствердженнями про «наміри України нанести ракетні удари по Криму», а також «створення Україною загроз повітряному руху». При цьому нагадувався «факт» нібито знищення Україною в ході аналогічних навчань у жовтні 2001 року пасажирського літака Ту-154 авіакомпанії «Сибір» рейсу Тель-Авів — Новосибірськ під час його польоту над Чорним морем.

Крім того, для надання зазначеній ситуації більшої гостроти, 25 листопада ц. р. Міністерство оборони Росії попередило Україну про наміри Москви надати адекватну відповідь у разі виникнення загроз безпеці Криму. В цьому зв’язку було наголошено на можливості знищення українських ракет у повітрі та нанесення ударів по їх пусковим установкам.

Для підкріплення таких погроз була підвищена ступінь бойової готовності та посилена система ППО ЗС РФ в Криму. Зокрема, наприкінці листопада ц. р. до Криму був перекинутий ЗРК С-300ВМ. Крім того, на бойові позиції довкола Кримського півострова були виведені кораблі Чорноморського флоту РФ. Одночасно була також активізована повітряна розвідка південних районів України.

З огляду на можливість здійснення Росією військових провокацій проти України та виникнення нового спалаху збройного конфлікту, розвиток ситуації довкола Криму викликав посилену увагу НАТО. Зокрема для відстеження дій ЗС РФ в регіоні залучався літак дальнього радіолокаційного виявлення Е-3А АВАКС-НАТО з авіабази Гейленкірхен у ФРН та передової бази в Румунії, який здійснював польоти над Чорним морем.

Поряд з цим тривали провокації російських спецслужб проти України. Зокрема, на минулому тижні російські спецслужби затримали двох осіб на кордоні Ростовської області з Україною, які були названі «українськими військовослужбовцями, що відмовились брати участь в АТО та мали намір знайти притулок у Російській Федерації».

Водночас, після арешту правоохоронними органами України двох колишніх українських військовослужбовців, які перейшли на сторону Росії у Криму після його окупації, керівництво РФ здійснює заходи з підвищення морального духу решти зрадників. 28 листопада ц. р. В. Путін підписав указ щодо визнання військових звань та документів про освіту осіб, які служили в українській армії та інших силових структурах і поступили на контрактну службу до Збройних сил Росії.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

На фоні наведених подій режим В. Путіна продовжував докладати зусиль із залякування європейських країн шляхом демонстрації військових потужностей та приготувань Росії. За повідомленням Міністерства оборони РФ, з початку 2016 року на озброєння з’єднань та частин Західного військового округу ЗС Росії надійшло понад 1,5 тис. нових зразків озброєння та військової техніки, в т. ч. танків та бойових броньованих машин, ракетно-артилерійських систем, літаків та вертольотів.

Основними з них були названі бойові машини піхоти БМП-3, бронетранспортери БТР-82А, автомобілі «Тигр», бронеавтомобілі «Тайфун», винищувачі Су-35, ударні вертольоти Мі-28Н «Ночной охотник», Мі-35 «Крокодил», транспортно-штурмові вертольоти Мі-8АМТШ «Терминатор», а також БПЛА. В свою чергу, протягом року концерн повітряно-космічної оборони «Алмаз-Антей» поставив у війська п’ять полкових комплектів зенітних ракетних систем С-400 «Тріумф», а також ЗРК середньої дальності «Бук-М2» і «Бук-М3» та малої дальності — «Тор-М2».

Водночас, у Повітряно-космічних силах (ПКС) ЗС РФ були розпочаті випробування нової гіперзвукової ракети для літаків дальньої (стратегічної) бомбардувальної авіації. За ствердженням російської сторони, ракета в 5-6 разів перевищує швидкість звуку і здатна долати системи ПРО і ППО противника. Розробка ракети здійснюється в рамках масштабної програми створення гіперзвукових апаратів для ПКС, стратегічних ядерних сил та військово-морського флоту. Зокрема програма включає також розробку протикорабельної ракети «Циркон» для озброєння підводних човнів та важких ракетних крейсерів.

На цьому фоні, Росія фактично підтвердила проведення нею політики внесення розколу між Україною та Польщею. Так, Державна дума РФ прийняла постанову із засудженням спільної Декларації парламентів України та Польщі щодо пам’яті та солідарності. Зазначений документ називається Держдумою РФ «намаганнями політиків України і Польщі переписати історію Другої світової війни». За ствердженням російської сторони, «…тим самим Україна та Польща не тільки завдають непоправної шкоди відносинам з Росією, але й підривають непорушність власних кордонів».

Водночас були висловлені наміри Москви, як «держави-наступниці СРСР та переможця у Другій світовій війні, не допустити перегляду висновків Нюрнберзького трибуналу та післявоєнного світового устрою, гарантом якого є Росія». Незважаючи на відверту цинічність такої заяви в умовах збройної агресії Росії проти України, Держдума РФ закликала США та Великобританію (як союзників по Другій світовій війні) підтримати позицію Росії. Тим самим, окрім підриву єдності України та Польщі, Москва зробила спробу створити спільне підґрунтя зі США та Великобританією для тиску на нашу Державу також і з питань підсумків Другої світової війни.

 

ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

Проект створення оборонного фонду ЄСЄвропейський Союз. 30 листопада ц. р. Європейська комісія оприлюднила проект створення оборонного фонду ЄС в обсязі 5 млрд євро для спільної розробки, виробництва та закупівлі військової техніки. Проект представлений в рамках реалізації нової Стратегії європейської політики безпеки і оборони, яка була ухвалена минулого тижня.

Водночас глава Європейської комісії Ж. Юнкер підтвердив свою позицію щодо необхідності посилення санкцій проти Росії, в зв’язку з продовженням збройного протистояння на Донбасі. За його словами, у випадку, якщо Росія побачить можливість послаблення санкційної політики з боку ЄС, це неминуче буде використано нею, як «козир» у її агресивних діях.

Разом з тим, негативне значення для України має подальше затягування процесу вирішення питання щодо спрощення візового режиму між ЄС та нашою Державою. Так, 29 листопада ц. р. Європейський парламент та Рада ЄС не змогли досягти згоди стосовно призупинення дії такого режиму на випадок виникнення кризової ситуації та в черговий раз перенесли його розгляд.

 

3.2. Провідні західні країни

Конгрес США демонструє консолідовані позиції у відношенні Європи, України та Росії. Так, в рамках прийняття оборонного бюджету країни на наступний фінансовий рік, Палата представників Конгресу США схвалила виділення Пентагону 3,42 млрд дол. США на підтримку безпеки в Європі та стримування Росії. При цьому була введена заборона на фінансування будь-яких проектів військового співробітництва між США та Росією (до виконання Москвою Мінських домовленостей, деокупації України та припинення агресивних дій, які загрожують безпеці України та країнам НАТО), а також заходів, що можуть сприяти визнанню суверенітету Росії над Кримом. Водночас передбачається виділення 350 млн дол. США на надання допомоги Україні у військовій сфері. Рішення про використання зазначених коштів буде приймати особисто президент США без будь-яких додаткових умов.

Крім того, Палата представників Конгресу США прийняла законопроект щодо протидії скритому (прихованому) впливу Росії на уряди та суспільства інших країн. Проект закону передбачає створення спеціального міжвідомчого Комітету із завданнями координації заходів американських спецслужб у даній сфері. Зокрема, такі заходи пропонується зосередити на викритті дій Москви з розповсюдження неправдивої інформації та задіяння агентів впливу і методів корупції для просування російських інтересів.

В рамках законопроекту про фінансування американських розвідувальних служб на 2017 рік введені також обмеження на пересування російських дипломатів у США на відстань не далі 40 км від Посольства РФ у Вашингтоні або консульств в інших містах.

Дії США та Євросоюзу у відношенні Росії знаходять підтримку більшості провідних західних країн. На минулому тижні до санкцій проти «депутатів» Державної думи РФ від Криму приєдналася Канада. Водночас за посилення санкцій проти Росії висловились прем’єр-міністр Великобританії Т. Мей та голова уряду Польщі Б. Шидло.

Фактично консолідовану позицію з російського питання зайняв і парламент ФРН. За продовження санкційної політики ЄС у відношенні Росії виступили голова комітету Бундестага із зовнішніх справ Н. Реттген, фракція правлячого блоку Християнсько-соціального та Християнсько-демократичного союзів на чолі з А. Меркель, а також представники опозиційного блоку «Союз-90»/«Зелені».

Зокрема, в цьому зв’язку фракція ХДС/ХСС оприлюднила спеціальну заяву стосовно продовження агресії Росії проти країн Східної Європи, що створює загрозу всьому західному світу. З огляду на зазначене, наголошується на необхідності зміцнення оборони в рамках НАТО, посилення розвідки, а також поглиблення військово-технічного співробітництва західних країн.

У свою чергу, в рамках загальних зусиль НАТО з нарощування оборонного потенціалу Альянсу на Східному напрямку, країни Центрально-Східної Європи та Балтії активізують заходи з посилення своїх збройних сил.

Так, Міністерство національної оборони Польщі прийняло рішення щодо придбання у США 70 тактичних крилатих ракет класу «повітря-земля» AGM-158 JASSM, а також обладнання для їх експлуатації та застосування на загальну суму близько 200 млн дол. США. Державний департамент США вже надав дозвіл на продаж даних ракет Польщі.

У листопаді цього року Румунія отримала перші шість винищувачів F-16 американського виробництва, що були на озброєнні в Португалії. Угода вартістю 628 млн дол. США була укладена в 2013 році і передбачає поставку Румунії 12 літаків. Ще три з них будуть поставлені до кінця поточного року, а решта — в 2017 році. Крім того, Міністерство оборони Румунії планує укласти контракт на придбання бронетранспортерів у німецької компанії «Rheinmetall Defence» для заміни 1,5 тис. БТР-70 радянського виробництва.

Аналогічні наміри має Литва, яка уклала угоду з ФРН щодо закупівлі 168 бронетранспортерів М577 німецького виробництва. Вартість угоди становить 1,6 млн євро. Раніше Литва вже придбала у Німеччини 21 самохідну гаубицю PzH2000, 88 бронетранспортерів Boxer та 340 всюдиходів виробництва концерну Daimler.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Євразійський економічний союз. Незважаючи на пріоритетне значення ЄврАзЕС для Росії, ситуація в організації залишається складною та характеризується збереженням суперечностей між її членами. Свідченням цього є виникнення проблеми дефіциту нафтопродуктів на казахстанському ринку в листопаді цього року. За ствердженням керівництва Казахстану, причиною цього є зниження обсягів поставок нафтопродуктів із Росії, яка забезпечує 30 % потреб країни. Коментуючи зазначену ситуацію, Міністерство енергетики РФ посилається на недоотримання бензину з Білорусі, яка здійснює переробку російської нафти. У свою чергу, Білорусь звинувачує Москву у маніпулюванні питанням поставок нафти на білоруські НПЗ з метою здійснення тиску на Мінськ у політичній та економічній сферах. З огляду на це, Білорусь активізує заходи з пошуку альтернативних джерел нафти та вже досягла відповідних домовленостей з Азербайджаном (у жовтні цього року Азербайджан поставив до Білорусі 85 тис. тонн нафти).

ОДКБ. Досить суперечливий характер мають також стосунки Росії і з її партнерами по ОДКБ. 30 листопада ц. р., у рамках поглиблення військового співробітництва між Росією та Вірменією, була підписана угода щодо створення об’єднаного угруповання військ двох країн у складі 102-ї бази ЗС РФ та вірменських збройних сил. В той же час Президент Киргизстану А. Атамбаєв висловився за виведення російської військової бази з киргизької території після завершення терміну дії відповідного договору. При цьому він порушив питання щодо перегляду договору, який був укладений в 2009 році, в плані скорочення терміну з 49 до 15 років. За словами, А. Атамбаєва, Киргизстан має захищати свою безпеку власними силами.

Росія-Туреччина. На фоні декларацій Москви щодо зацікавленості Росії у побудові конструктивних відносин з Туреччиною, режим В. Путіна демонструє зверхнє ставлення до Анкари та продовжує здійснювати тиск на неї. Так, 29 листопада ц. р. прес-секретар президента РФ Д. Пєсков виказав невдоволення Росії з приводу заяви глави турецької держави Р. Ердогана щодо цілей операції «Щит Євфрата» (проводиться ЗС Туреччини та ВПС міжнародної коаліції в Сирії), серед яких було названо «повалення режиму Б. Асада». За словами Д. Пєскова, зазначене повністю суперечить позиції Росії у відношенні Сирії та попереднім заявам Р. Ердогана, що потребує роз’яснень з його сторони. Водночас Д. Пєсков визначив російські війська у Сирії, як «…єдині з іноземних військ, що перебувають у країні на легітимній основі, виходячи із угоди з її законним урядом». Все це ще раз підтвердило подвійний характер політики Кремля, який переслідує виключно власні інтереси у відносинах з іншими державами, а також продемонструвало збереження глибоких суперечностей між Росією та Туреччиною з сирійського питання.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

Протягом найближчого часу найбільш важливе значення для інтересів України матиме рішення ЄС щодо подальшої спрямованості санкційної політики у відношенні Росії. Попередньо дане питання планується розглянути в середині грудня цього року до інавгурації нового Президента США Д. Трампа. Продовження Європейським Союзом санкцій проти Росії матиме принципово важливий характер з точки зору подальшого підриву російської економіки та доведення її до критичного стану, демонстрації єдності ЄС, а також впливу на позицію США у відношенні Москви.

Разом з тим, з огляду на згадані вище розбіжності між країнами-членами ЄС, слід очікувати чергового сплеску суперечностей у Європейському Союзі довкола всього комплексу проблем, пов’язаних зі збройною агресією Росії проти України. Зазначені суперечності будуть активно підтримуватись та використовуватись Москвою з метою зриву можливості прийняття ЄС консолідованого рішення щодо пролонгації санкцій проти РФ. При цьому режим В. Путіна буде діяти за вже випробуваними напрямами, включаючи проведення дипломатичної роботи з керівництвом країн-членів ЄС, залучення російського лобі в Європейському Союзі, підкуп окремих політиків та представників бізнесових кіл, проведення інформаційної кампанії антисанкційної спрямованості.

Водночас Росія виводитиме на якісно новий рівень заходи щодо залякування України та її західних союзників шляхом демонстрації загрози виникнення «масштабної війни» в Європі. Проявами цього є постійне нарощування Москвою ударних угруповань та озброєнь на Західному стратегічному напрямку, а також відкриті погрози нанесення ударів по Україні (в т. ч. на прикладі останніх ракетних навчань ЗС України у Херсонській області).

Активізація військових заходів РФ на українському та європейському напрямах можлива і в рамках початку нового навчального року у Збройних силах Росії з 1 грудня ц. р. Зокрема, на сьогодні вже оголошені плани проведення навчань 1-ї танкової армії Західного військового округу ЗС РФ у новому складі (двох нових полків, сформованих у складі 4-ї гвардійської Кантемирівської танкової дивізії та 2-ї гвардійської Таманської мотострілецької дивізії).

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Зазначена політика Росії буде безпосередньо впливати і на розвиток ситуації довкола зон конфліктів на території України. Так, у рамках тиску на Україну та її західних партнерів, Росія з високою ймовірністю активізує збройне протистояння на Донбасі. Крім того, Москва продовжить стратегію затягування у часі процесу ухвалення «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей, що буде супроводжуватись нав’язуванням Україні російських підходів до їх виконання. Виходячи з цього, без реальних результатів залишатимуться і всі подальші зустрічі у «нормандському» форматі, а також Тристоронньої контактної групи у Мінську.

На цьому фоні триватимуть провокаційні дії Росії також і в Криму. Зокрема, реакція Москви на навчання ЗС України у Херсонській області засвідчує можливість переходу Росії від точкових акцій спецслужб до більш масштабних провокацій, у т. ч. ракетних обстрілів населених пунктів та об’єктів військової інфраструктури на Кримському півострові, в чому буде звинувачена Україна. Звинувачення такого роду будуть використовуватись режимом В. Путіна як для формування негативного іміджу України перед Заходом, так і як привід для можливого розширення масштабів збройної агресії проти нашої Держави.

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

15-16 грудня ц. р. на засіданні Європейської ради у Брюсселі планується розгляд питань ратифікації Нідерландами Угоди про асоціацію України з ЄС, а також дій Росії проти нашої Держави. За результатами обговорення даних питань можуть бути прийняті рішення щодо шляхів досягнення компромісу з Нідерландами стосовно України, а також уточнені подальші напрями дій зі стримування режиму В. Путіна.

 

www.reliablecounter.com