12 грудня 2016

Експрес-аналіз подій тижня № 28/12

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ

(05.12-11.12.2016 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

На фоні фактичного провалу спроб режиму В. Путіна досягти компромісу із Заходом з українського питання, протягом минулого тижня відбулось чергове загострення протистояння між Росією та США, НАТО і ЄС з приводу Сирії. Так, 5 грудня ц. р. Росія заблокувала прийняття Радою безпеки ООН нової резолюції щодо припинення вогню в м. Алеппо, яка була представлена Францією. При цьому, у відповідь на критику Росії з боку США, Франції та Великобританії, Москва звинуватила західні країни у «підтримці бойовиків т. зв. поміркованих опозиційних сил в Сирії, які нанесли удар по польовому госпіталю РФ поблизу м. Алеппо» (загинули дві медсестри та ще один військовослужбовець отримав поранення).

За рахунок зазначеного Росія фактично мотивувала свої дії з відхилення французького проекту резолюції РБ ООН. Разом з тим, виходячи з інтересів режиму В. Путіна, дійсною метою такого кроку Москви було недопущення можливості припинення бойових дій у м. Алеппо в інтересах закріплення успіхів урядових сил Сирії зі встановлення контролю над східною частиною міста. За окремими оцінками, з огляду на важливість даного питання для Кремля, а також досвіду провокаційних обстрілів збройними силами Росії та її маріонетками мирних населених пунктів на Донбасі, аналогічним чином міг бути нанесений удар і по російському госпіталю в Сирії, що саме і надало Росії підґрунтя для блокування рішення РБ ООН щодо м. Алеппо.

Незважаючи на це, західні країни та міжнародні організації продовжили тиск на Росію з питання припинення насильства на сирійській території. Так, 7 грудня ц. р. ЄС, НАТО, США, Канада, Великобританія, Франція, ФРН та Італія направили звернення до Генерального секретаря ООН щодо необхідності притягнення до відповідальності винних за військові злочини в Сирії, а також висловили готовність ввести проти них власні санкції. У свою чергу, 8 грудня ц. р. діючий Президент США Б. Обама зняв обмеження на постачання зброї «…іноземним військам, нерегулярним силам, групам та окремим особам, які сприяють військовим операціям США в Сирії» (тобто, фактично поміркованій опозиції).

Все це створило загрозу посилення західних санкцій проти Росії, а також збільшення втрат російських військ в Сирії, які вже мають досить значний характер. Зокрема 5 грудня ц. р. при посадці на авіанесучий крейсер «Адмирал Кузнецов» зазнав катастрофи винищувач Су-33 (друга катастрофа з часу прибуття корабля до Середземного моря; 14 листопада ц. р. впав у море винищувач МіГ-29К). У зв’язку з цим та виходом із ладу аерофінішерів, польоти літаків з корабля припинені, а частина авіаційної групи перебазована на російську авіабазу Хмеймім в Сирії). Крім того, в результаті артилерійського обстрілу загинув військовий радник РФ в Сирії полковник Р. Галицький — командир 5-ї танкової бригади (Бурятія), яка брала участь у бойових діях на Донбасі і зараз залучається для посилення угруповання російських військ на півночі Криму (на ротаційній основі).

З урахуванням наведених обставин, керівництво Росії повернулось до тактики оголошення т. зв. гуманітарних пауз для «виходу мирного населення із зони бойових дій». Однак, це не змінило ставлення Заходу до режиму В. Путіна. Так, 7 грудня ц. р. у ході пленарної сесії Європейського парламенту у Страсбурзі була прийнята резолюція щодо можливості зняття санкцій з Росії лише у випадку виконання нею Мінських домовленостей та повернення Криму Україні.

Аналогічна позиція була продемонстрована Північноатлантичним союзом на засіданні Комісії Україна-НАТО 7 грудня ц. р. у Брюсселі. Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг визнав факт посилення збройного протистояння на Донбасі та поклав на Росію відповідальність за збереження напруженості в зоні конфлікту. З огляду на це, Є. Столтенберг наголосив на необхідності продовження політико-економічних санкцій у відношенні Росії до повного виконання нею Мінських домовленостей.

Водночас керівництво НАТО підтвердило значення України, як одного з фундаментальних пріоритетів Альянсу. Виходячи з цього, Є. Столтенберг висловив наміри НАТО продовжити реалізацію Комплексного пакету допомоги Україні, який був прийнятий у ході Варшавського саміту Північноатлантичного союзу в липні поточного року.

Був також затверджений перехід нашої Держави до нової форми співробітництва з НАТО в рамках підготовки та реалізації річної національної програми щодо досягнення безпековим і оборонним сектором України стандартів Північноатлантичного союзу. Програма охоплює всі аспекти Комплексного плану допомоги Україні, має чітко визначений характер і розробляється у тісній взаємодії з Альянсом.

Збройна агресія Росії проти України та дії Москви в Сирії стали також основними питаннями порядку денного 23-го засідання Ради глав зовнішньополітичних відомств ОБСЄ 8-9 грудня ц. р. у Гамбурзі (ФРН). При цьому з боку західних країн і Російської Федерації були висловлені принципово різні позиції щодо згаданих питань.

Так, діючий голова ОБСЄ, міністр закордонних справ ФРН Ф. Штайнмайєр, державний секретар США Дж. Керрі, Верховний представник ЄС із закордонних справ Ф. Могеріні, міністр закордонних справ Польщі В. Ващиковський та інші західні політики засудили дії Росії в Україні та Сирії, констатували збереження напруженості на Донбасі та критичне загострення гуманітарної кризи на сирійській території, а також висловились за необхідність продовження санкцій проти режиму В. Путіна до зміни ним своєї політики. Аналогічні позиції були продемонстровані також і в рамках окремої зустрічі щодо безпеки на Донбасі за участю глав МЗС України П. Клімкіна та ФРН Ф. Штайнмайєра.

На противагу цьому міністр закордонних справ Росії С. Лавров заперечив очевидні факти втручання Москви у конфлікт на Сході України та наявність російських військ на Донбасі, звинуватив Україну у затягування процесу прийняття «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей, а також наголосив на необхідності визнання Україною «ДНР» і «ЛНР» та започаткування прямих переговорів з ними як основи для врегулювання конфлікту. Крім того, він наголосив на «нереальності повного припинення вогню на Донбасі» та, відповідно, «неможливості реалізації українського підходу, який передбачає виконання політичних положень мирного плану лише після вирішення всіх безпекових проблем».

З огляду на такі розбіжності, Російська Федерація заблокувала прийняття більшості документів та декларації Ради міністрів ОБСЄ стосовно ситуації довкола України.

У свою чергу, 8 грудня ц. р. Сенат США ухвалив оборонний бюджет країни на 2017 рік, який передбачає виділення 4,3 млрд дол. США на стримування Росії. З них 350 млн дол. США призначені для надання допомоги Україні у військовій сфері. В цей же день 27 американських сенаторів виступили зі спільним закликом до нового Президента США Д. Трампа продовжити санкції проти Росії внаслідок агресивних дій Москви у відношенні України, а також посилити політичну, економічну та військову допомогу Україні.

На цьому фоні 9 грудня ц. р. Генеральна асамблея ООН, за ініціативи Канади, прийняла резолюцію з вимогою негайного припинення вогню в Сирії та забезпечення можливості доставки гуманітарної допомоги до найбільш постраждалих районів. Як звичайно, Росія знову проголосувала проти.

 

II. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

Незважаючи на тиск з боку Заходу, Росія продовжує проведення цілеспрямованої політики із затягування у часі процесу врегулювання ситуації на Донбасі. Підтвердженням таких намірів Москви стала чергова зустріч Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську 7 грудня ц. р. Так, у зв’язку з неприйнятними для України позиціями представників «ДНР» та «ЛНР», фактично без результатів завершилось обговорення основних питань порядку денного, які стосувались реалізації домовленостей щодо розведення сил сторін, відкриття КПП в районі н. п. Золоте, а також звільнення заручників і військовополонених. Було досягнуто лише згоди щодо визначення механізму відновлення водопостачання до Луганської області.

Напередодні зустрічі у Мінську міністр закордонних справ РФ С. Лавров та радник президента Росії, повноважний представник Російської Федерації у ТКГ Б. Гризлов у черговий раз висловили позицію Москви щодо можливості досягнення миру на Донбасі лише за умов згоди України на реалізацію т. зв. формули Штайнмайєра та прийняття закону про амністію бойовиків без будь-яких попередніх умов (до 6 січня 2017 року). У свою чергу, Україна підтвердила вимоги щодо необхідності взяття за основу відведення військ від лінії, яка була визначена Меморандумом від 19 вересня 2014 року, а також демілітаризації м. Дебальцеве.

Водночас, у рамках політики Росії щодо здійснення тиску на Україну, російсько-терористичні війська продовжували провокаційні обстріли позицій українських військ та мирних населених пунктів з середньою інтенсивність понад 30 за добу. Найбільша активність противника відмічалась на Маріупольському напрямку.

 

2.2. Кримський півострів

На фоні ускладнення економічної ситуації в Криму керівництво РФ демонструє «посилення уваги Росії до вирішення проблем Кримського півострова». Зокрема, після скорочення в липні цього року обсягів фінансування «Федеральної цільової програми з розвитку Криму та Севастополя до 2020 року» через дефіцит державного бюджету РФ, Москва висловлює наміри виділити додаткові кошти на її реалізацію. При цьому застосовуються звичайна для Росії практика «підтасовування» фактів. Так, якщо фінансування програми реально було скорочено на 3,5 млрд руб., то нібито «збільшення» фінансування становить лише 769 млн руб.

Водночас продовжуються дії режиму В. Путіна зі створення враження «міжнародного визнання російської належності Криму», а також залучення іноземних коштів у розвиток кримської економіки. З цією метою, на запрошення Москви, планується візит на Кримський півострів групи німецьких «бізнесменів та інвесторів».

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

Рішучість позицій США та ЄС щодо проведення санкційної політики у відношенні Росії, рішення Б. Обами про зняття обмежень з постачання зброї поміркованій опозиції в Сирії, а також ухвалення Конгресом США планів виділення коштів на надання допомоги Україні у військовій сфері викликали вкрай нервову реакцію режиму В. Путіна. Так, за заявами представників керівництва РФ, зазначене «підриває перспективи налагодження відносин між Заходом та Росією», «підвищує загрози російським військам в Сирії», а також «створює небезпеку подальшого загострення конфлікту на сирійській території та посилення нестабільності на Сході України».

З урахуванням наведених обставин, Москва продовжує дії із залякування Заходу шляхом нарощування ударного потенціалу російських збройних сил. Так, 5 грудня ц. р. президент РФ В. Путін провів виїзне засідання Ради безпеки Росії на базі Державного ракетного центру ім. Макєєва (головний розробник та виробник ракетних комплексів стратегічного призначення) у м. Міасс Челябінської області. У закритому режимі обговорювались питання зміцнення стратегічних ядерних сил країни, зокрема перспективи прийняття на озброєння нових міжконтинентальних балістичних ракет РС-28 «Сармат» (призначені для заміни МБР Р-36М «Воєвода» українського виробництва) та плани створення ракетних комплексів для підводних човнів п’ятого покоління.

На цьому фоні, з метою підвищення ефективності інформаційної політики Росії, як одного з основних інструментів «гібридних» війн Москви та протидії процесам дестабілізації обстановки в країні (за зразком «арабської» чи «російської» «весни»), 5 грудня ц. р. президент РФ В. Путін ухвалив нову Доктрину інформаційної безпеки Російської Федерації.

Згідно з документом, головними цілями дій РФ в інформаційній сфері визначені: стратегічне стримування та попередження воєнних конфліктів, які можуть виникнути при використанні інформаційних технологій; побудова стійкої системи рівноправного стратегічного партнерства та неконфліктних міждержавних відносин у інформаційному просторі; протидія інформаційно-психологічному впливу з боку інших країн; вдосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки Збройних сил Росії. При цьому Російська Федерація нагло звинувачує західні країни у проведенні підривної роботи проти неї, а також дискримінації російських ЗМІ.

У цілому цей документ є ще одним проявом цинічності та підступності політики Росії, яка приписує іншим країнами власні агресивні дії в інформаційній сфері. Крім того, нова Доктрина інформаційної безпеки РФ становить собою відповідь на останні кроки Заходу в інформаційному протистоянні з Росією, а саме: прийняття Конгресом США закону щодо посилення боротьби зі скритим впливом Кремля, а також ухвалення Європейським парламентом резолюції стосовно протидії інформаційній політиці Москви.

 

III. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

НАТО–ЄС. У рамках виконання рішень Варшавського саміту Північноатлантичного союзу (8-9 липня ц. р.) НАТО та ЄС здійснюють послідовні кроки з об’єднання зусиль двох організацій у протистоянні загрозам з боку Росії. Так, 6 грудня ц. р. Президент Європейської Ради, Президент Європейської комісії та Генеральний секретар НАТО підписали спільну заяву стосовно поглиблення взаємодії між Європейським та Північноатлантичним союзами в сферах розвитку оборонного потенціалу, а також протидії «гібридним» війнам та захисту кіберпростору.

Зокрема планується посилення співробітництва з питань спільного планування НАТО і ЄС, розробки та виробництва озброєння, створення «Європейського центру протидії гібридним загрозам», а також проведення спільних навчань з кризового реагування «Crisis Management Exercise 2017» та «Multi-Layer Crisis Management Exercise 2018». Крім того, США, НАТО та ЄС надаватимуть допомогу у зміцненні країн-партнерів, насамперед України. При цьому будуть продовжені заходи сприяння проведенню реформ українського оборонного сектора.

На цьому фоні, набуває позитивних зрушень процес вирішення питання спрощення ЄС візового режиму з Україною. Так, 7 грудня ц. р. представники Європейської комісії, Європейського парламенту та Європейської Ради досягли згоди щодо деталей механізму відновлення візових обмежень з країнами-партнерами ЄС у випадку виникнення кризових ситуацій на їх території (визначення такого механізму залишалось основною проблемою у відкритті європейських кордонів для України). Ухвалення даного рішення планується в ході найближчої сесії Європейського парламенту — орієнтовно у середині грудня ц. р.

 

3.2. Провідні західні країни

США. Новообраний Президент США Д. Трамп продовжує підбір кандидатур на ключові посади у новій американській адміністрації серед противників Росії. Так, на посаду міністра оборони США був запропонований професійний військовий, генерал Дж. Маттіс, який займає досить принципові позиції щодо неприйняття дій режиму В. Путіна. Так, Дж. Маттіс чітко визначив такі дії Москви, як збройну агресію проти України та назвав їх загрозою безпеці Європи та американським союзникам по НАТО. З урахуванням цього він виступає за посилення боротьби США проти агресивної політики Росії. При обранні кандидатури Дж. Маттіса на посаду міністра оборони США, Д. Трамп зробив окремий наголос на необхідності підтримки України. За його словами, «зараз така підтримка потрібна Україні, як ніколи».

Тверді позиції у відношенні Росії зберігає також парламент США. Зокрема, 8 грудня ц. р. Палата представників Конгресу розпочала розгляд законопроекту щодо створення спеціальної комісії з розслідування спроб Росії здійснити вплив на результати президентських виборів у Сполучених Штатах Америки. Комісія матиме незалежний статус та включатиме представників Республіканської і Демократичної партій США

ФРН. За результатами з’їзду Християнсько-демократичного союзу 6 грудня ц. р. головою ХДС в дев’ятий раз обрано А. Меркель. Тим самим вона отримала офіційну партійну підтримку що дозволяє їй вступити у передвиборчу боротьбу в рамках підготовки парламентських виборів в країні (20 листопада А. Меркель оголосила намір вчетверте балотуватися на посаду голови уряду ФРН).

 

IV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Росія. Під час зустрічі з вищими офіцерами ЗС РФ 7 грудня ц. р. з нагоди призначення їх на нові посади, президент Росії В. Путін уточнив завдання силових структур країни у нових геополітичних умовах, що склалися довкола Російської Федерації. Зокрема, серед таких завдань були визначені:

Міністерству оборони — підвищення рівня бойової підготовки військ, а також продовження заходів з реформування ЗС РФ та їх переозброєння з урахуванням досвіду бойових дій в Сирії;

ФСБ — продовження наступальної боротьби з терористичними та іншими загрозами безпеці країни (були відмічені успішні дії ФСБ у забезпеченні проведення парламентських виборів у вересні ц. р.);

МВС — посилення протидії криміналу та корупції, а також підвищення безпеки дорожнього руху;

Прокуратурі — зосередження уваги на забезпеченні законності в соціальній сфері, насамперед з питання виплати зарплат;

Національній гвардії Росії — захист конституційного ладу Російської Федерації та боротьба з екстремізмом;

Службі зовнішньої розвідки — відстеження змін у міжнародній обстановці, а також політики США, НАТО і ЄС зі здійснення тиску на Росію.

На цьому фоні керівництво РФ продовжувало заходи з недопущення підриву своєї влади на випадок загострення соціально-політичної та соціально-економічної ситуації в країни. Зокрема, на минулому тижні до Державної думи РФ були внесені законопроекти стосовно розширення повноважень Національної гвардії Росії (в т. ч. щодо розгону несанкціонованих мітингів і демонстрацій).

Австрія. 4 грудня ц. р. за результатами президентських виборів в Австрії переміг колишній лідер партії «Зелених» О. Ван дер Беллен, який виступає за поглиблення та розширення європейської інтеграції, а також підтримує територіальну цілісність України та визнає факт збройної агресії Росії проти нашої Держави. Разом з тим, підсумки виборів засвідчили досить сильні позиції також і правих сил, які підтримують режим В. Путіна. Так, кандидат від цих сил Н. Хофер набрав 46 % голосів виборців.

Узбекистан. Того ж дня відбулись дострокові президентські вибори в Узбекистані, які проводились у зв’язку зі смертю у вересні цього року президента країни І. Карімова. Очікувану перемогу отримав прем’єр-міністр Узбекистану, виконуючий обов’язки глави держави Ш. Мірзіяєв. Новий президент Узбекистану є прихильником попереднього курсу країни щодо неприєднання до будь-яких воєнно-політичних блоків та недопущення розміщення іноземних військових баз на узбецькій території. У внутрішній сфері Ш. Мірзіяєв докладає зусиль з покращення умов економічного розвитку країни, зокрема в плані створення сприятливого інвестиційного клімату, лібералізації валютного ринку, а також посилення боротьби з корупцією. В той же час, Ш. Мірзіяєв має тісні зв’язки з російським бізнесом, що впливатиме на його позиції. Так, перший телефонний дзвінок Ш. Мірзіяєва в якості нового президента Узбекистану був зроблений саме В. Путіну.

Молдова. Як і передбачалося, обрання І. Додона Президентом Молдови створило передумови для виникнення чергової політичної кризи в країні. Так, прозахідні сили у парламенті Молдови винесли на розгляд вищого законодавчого органу влади проект закону щодо обмеження повноважень глави молдовської держави. У відповідь І. Додон висловив наміри оскаржити дані дії у Конституційному суді, а також провести референдум щодо оголошення дострокових парламентських виборів.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

З огляду на неспроможність Росії забезпечити швидке досягнення своїх цілей стосовно України шляхом прямого тиску на неї та фактичний провал спроб РФ дестабілізувати обстановку в нашій Державі, керівництво РФ змінює стратегію та тактику своїх дій на українському напрямку. Зокрема, проявом цього стали заяви В. Путіна про «готовність Москви до відновлення співробітництва з Україною», що було закріплено також і у новій Концепції зовнішньої політики РФ.

За рахунок зазначеного режим В. Путіна намагається покращити імідж Росії та змінити настрої українського суспільства шляхом демонстрації «переваг» дружніх відносин з Росією над курсом європейської інтеграції України. У цьому плані слід очікувати активізації інформаційно-пропагандистської кампанії РФ з доказу таких «переваг» на прикладі «позитивних наслідків» обрання президентом Молдови ставленика Кремля — І. Додона (зокрема в плані відкриття російського ринку для молдовських товарів).

Водночас буде акцентована увага на «безперспективності європейських прагнень України» на підґрунті затягування процесу ратифікації країнами ЄС Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, а також прийняття рішення щодо спрощення візового режиму для українських громадян. Крім того, на фоні формування «позитивного» іміджу режиму В. Путіна Росія нарощуватиме зусилля з дискредитації діючого керівництва нашої Держави, зокрема в рамках організації резонансних політичних скандалів.

У зв’язку із зазначеним, принципову важливість для України зберігатиме питання продовження підтримки нашої держави з боку США. З метою уточнення ситуації в Україні та підготовки відповідних рекомендацій для президента та Конгресу США, наприкінці грудня цього року планується візит до Києва американських сенаторів Дж. Маккейна та Л. Грема.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Виходячи з інтересів та дій Росії, протягом найближчого часу ситуація на Донбасі залишатиметься без суттєвих змін і буде характеризуватись продовженням збройних провокацій з боку російсько-терористичних військ, які набуватимуть періодичної активізації.

Водночас триватимуть дії Москви з нав’язування Україні т. зв. російського варіанту «врегулювання» конфлікту на Донбасі на основі «формули Штайнмайєра». При цьому у випадку досягнення згоди Кремля з новим Президентом Молдови І. Додоном щодо вирішення придністровської проблеми шляхом федералізації молдовської держави, такий прецедент буде активно використовуватись Росією і у відношенні України.

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

8 грудня ц. р. Консультативна рада з зовнішньої політики Нідерландів (дорадчий орган нідерландського уряду) закликала керівництво країни підтримати Угоду про асоціацію України з ЄС, незважаючи на негативні результати референдуму з даного питання в квітні ц. р. За оцінкою Ради, відмова від ратифікації даної угоди підірве консенсус між європейськими країнами, що є необхідною умовою успішної політики ЄС та міжнародної стабільності. У свою чергу, це буде розцінено режимом В. Путіна, як слабкість Європи, та «розв’яже йому руки» у діях проти України.

Висновок Консультативної ради Нідерландів має позитивне значення для нашої Держави в рамках підготовки засідання Європейської Ради 15-16 грудня ц. р., у ході якого планується розгляд питання ратифікації Нідерландами угоди між Україною та ЄС.