23 січня 2017

Експрес-аналіз подій тижня № 03(34)/01

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ
У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(16.01-22.01.2017 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

Визначальною подією у розвитку ситуації в світі та довкола України, що здійснюватиме безпосередній вплив на інтереси нашої Держави, став офіційний вступ на посаду нового Президента США Д. Трампа після його інавгурації 20 січня ц. р. В цей же день були оприлюднені основні напрями дій його адміністрації, які передбачають: зміцнення ролі США як провідної держави світу; посилення безпеки країни та її громадян; створення сприятливих умов для розвитку національної економіки; підвищення рівня життя американського населення та вирішення найбільш актуальних соціально-економічних проблем.

В рамках практичної реалізації зазначених планів Д. Трамп анонсував перші кроки на посаді президента США, зокрема щодо виходу США із міжнародної торговельно-економічної угоди «Транстихоокеанське партнерство», часткового скасування реформ системи охорони здоров’я, які були започатковані Б. Обамою, а також ухвалення кандидатури генерала Д. Меттіса на посаді міністра оборони США. Крім того, новий президент США заявив про наміри щодо: перегляду умов Північноамериканської угоди про вільну торгівлю; забезпечення енергетичної незалежності США від ОПЕК та країн, що проводять ворожу політику; нарощування потенціалу американської армії та флоту; посилення охорони кордону з Мексикою, а також активізації боротьби з міжнародним тероризмом.

Характерно, що ні в інавгураційній промові Д. Трампа, ні в основних напрямах діяльності його адміністрації, фактично не згадується Росія, яка була однією з головних тем політичних колізій (в т. ч. суперечностей та скандалів) довкола нового президента США. Виходячи з ситуації, що склалася, причиною цього є бажання Д. Трампа уникнути виникнення чергової хвилі політичних спекуляцій, пов’язаних з його відношенням до Росії. Дане питання набуло особливої актуальності в умовах масових акцій протестів, які в т. ч. супроводжували інавгурацію Д. Трампа.

Разом з тим, ставлення Д. Трампа до Росії фактично було визначено в ряді його заяв та інтерв’ю напередодні інавгурації і передбачає побудову відносин з Москвою з позиції сили та виходячи суто з американських інтересів. Більш відверті погляди на Росію були висловлені кандидатами Д. Трампа на ключові посади в його адміністрації. Зокрема, під час слухань у Конгресі США кандидати на посади державного секретаря — Р. Тіллерсон, міністра фінансів — С. Мнучин, міністра оборони — Дж. Меттіс, директора ЦРУ — М. Помпео та посла США в ООН — Н. Хейлі визнали Росію, як головне джерело загроз для США, засудили дії Кремля в Україні та Сирії, а також відкинули можливість визнання «російської належності» Криму. Водночас ними була підтримана необхідність продовження міжнародних політико-економічних санкцій проти Росії.

У зв’язку із зазначеним, відмічається певна зміна тональності публікацій російських ЗМІ, а саме — перехід від ейфоричних очікувань швидких змін у політиці США на користь Росії до більш прагматичних оцінок перспектив російсько-американських відносин. Так, за оцінкою першого віце-прем’єра Росії І. Шувалова, скасування США та ЄС санкцій проти Росії можливе не раніше кінця поточного року. Аналогічний прогноз був наданий главою державної корпорації РФ «Роснано» А. Чубайсом, який наголосив на відсутності перспектив зміни санкційної політики Заходу проти Росії у найближчій перспективі.

У свою чергу, прес-секретар президента РФ Д. Песков фактично спростував свої попередні ствердження щодо можливості зустрічі В. Путіна та Д. Трампа вже протягом найближчого часу. За словами Д. Пескова, організація такої зустрічі займатиме декілька місяців.

В той же час представники керівництва РФ продовжують висловлювати сподівання на можливість покращення стосунків між США та Росією (як «прояву здорового глузду з боку нової адміністрації США»), а також заперечують втручання Кремля у вибори в США та наявність у Росії компромату на Д. Трампа.

Крім того, окрема увага Кремля приділяється виправданню дій Росії проти України. Насамперед, у цьому зв’язку робиться наголос на «державному заколоті» та «військовому перевороті» в Україні в лютому 2014 року, що «створило загрозу жителям Криму з боку українських націоналістів».

Водночас наводяться паралелі між «Революцією Гідності» в Україні та виступами противників Д. Трампа в США. На основі подібних порівнянь робляться висновки щодо «необхідності об’єднання зусиль США та Росії у протидії політичним екстремістам».

 

На цьому фоні важливою міжнародною подією став Всесвітній економічний форум у Давосі (17-20 січня ц. р.), який проходив під девізом «Відповідальне лідерство». Порядок денний форуму включав обговорення питань глобалізації та лібералізації світової економіки в контексті можливої зміни даних тенденцій на ізоляціонізм та політико-економічний егоїзм провідних країн світу.

У форумі брали участь лідери декількох десятків країн світу, в т. ч. Президент України П. Порошенко, а також представники великого бізнесу та різного роду міжнародних організацій. Разом з тим, від участі у цьому заході відмовились як вищі посадові особи нової адміністрації США, так і Росії.

Відсутність на форумі Д. Трампа була пояснена його принциповою позицією щодо пріоритетності внутрішнього економічного розвитку США над проблемами світової економіки. В свою чергу, президент РФ В. Путін та голова російського уряду Д. Медведєв не відвідують подібні заходи з 2014 року, що є наслідком негативних змін у ставленні світової спільноти до керівництва Російської Федерації у зв’язку з її збройною агресією проти України. Крім того, західні санкції проти Росії та критичне загострення проблем в її економіці значно знизили інтерес потенційних партнерів до РФ.

З огляду на зазначене, провідним учасником форуму цього року став Китай, що показало вихід КНР на якісно новий рівень головного лідера у світовій економіці. Публічним визнанням цього факту стало відкриття форуму саме Головою КНР Сі Цзіньпіном. У програмній промові він виступив за продовження процесу глобалізації світової економіки та відкритість світових ринків, а також засудив протекціоністські та ізоляціоністські заходи ряду країн. Зокрема, в цьому плані Сі Цзіньпін висловив стурбованість намірами нового президента США Д. Трампа ускладнити доступ КНР до американського ринку.

З урахуванням наведених обставин, інші учасники форуму відмітили загрозу посилення суперечностей між США та КНР у торговельно-економічній сфері, що може стати основним викликом стабільному розвитку світової економіки. Крім того, суттєвими проблемами глобального рівня були названі зростання впливу популістів у Західному світі, що стало наслідком кризи середнього класу та посилення соціально-економічних проблем у США та країнах Європейського Союзу.

Всесвітній економічний форум у Давосі мав важливе значення і для нашої Держави в плані отримання можливості широкого та об’єктивного висвітлення ситуації, що склалася довкола України в зв’язку зі збройною агресією з боку Росії. При цьому позиція України була підтримана більшістю провідних країн світу, в т. ч. головою КНР Сі Цзіньпіном. Лідер Китаю висловив повагу до територіальної цілісності та суверенітету України, а також готовність до розвитку торговельно-економічного співробітництва з нашою Державою.

У свою чергу, діючий на той час віце-президент США Дж. Байден звинуватив Росію у проведенні агресивної зовнішньої політики та закликав світову спільноту продовжити політику підтримки України та стримування Росії. Аналогічні позиції висловили також і представники керівництва ЄС та провідних європейських країн.

Крім того, свідченням підвищеної уваги світової спільноти до України стали зустрічі Президента України П. Порошенко з новим Генеральним секретарем ООН А. Гутеррешем, Верховним представником ЄС у закордонних справах та політиці безпеки Ф. Могеріні, главою МВФ К. Лагард, президентом ЄБРР С. Чакрабарті, а також лідерами більше 10 країн світу.

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

Протягом минулого тижня головними політичними подіями у розвитку ситуації довкола конфлікту на Донбасі стали: чергове (перше в цьому році) засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську 16 січня ц. р.; візит до Москви нового голови ОБСЄ С. Курца 18 січня ц. р., а також обговорення обстановки на Сході України в ході окремих телефонних розмов Президента України П. Порошенко та глави російської держави В. Путіна з Федеральним канцлером Німеччини А. Меркель та Президентом Франції Ф. Олландом.

В рамках зазначених заходів керівництво РФ продовжувало проведення політики з нав’язування Україні та її європейським партнерам російських умов «врегулювання» ситуації на Донбасі. Зі своєї сторони, Україна залишалась на позиціях твердого відстоювання своїх національних інтересів, які підтримуються керівництвом ОБСЄ та провідних країн ЄС.

Так, під час зустрічі в рамках ТКГ у Мінську російська сторона знову порушила питання щодо необхідності реалізації т. зв. формули Штайнмайєра (передбачає вирішення політичних питань врегулювання ситуації на Донбасі паралельно з безпековими проблемами). В свою чергу, Україна констатувала невиконання домовленостей стосовно припинення вогню, а також виступила з ініціативою щодо визнання конфлікту на Донбасі — зовнішньою агресією проти нашої Держави (як це вже зроблено Генеральною асамблеєю ООН у відношенні факту окупації та анексії Росією Криму). При цьому, у зв’язку з неприйнятними (для української сторони) вимогами з боку лідерів «ДНР» та «ЛНР» знову не було вирішено питання обміну військовополоненими та заручниками.

Зазначена позиція Росії була підтверджена міністром закордонних справ РФ С. Лавровим під час переговорів з діючим головою ОБСЄ С. Курцем. За словами С. Лаврова, Україна може отримати контроль над її східним кордоном лише у випадку прийняття законів про особливі статуси «ДНР» і «ЛНР» та амністії їх бойовикам, а також проведення виборів у самопроголошених республіках — за узгодженням з їх «лідерами». При цьому міністр закордонних справ РФ висловив згоду Москви на контроль ходу виборів неозброєними спостерігачами ОБСЄ, що має довести «свободу та безпеку волевиявлення населення регіону».

У свою чергу, С. Курц порушив питання щодо необхідності розширення Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі, а також організації цілодобового спостереження за лінією зіткнення сторін. Він також відмітив можливість скасування ЄС санкцій проти Росії лише у випадку повного виконання нею Мінських домовленостей. Разом з тим, за ствердженням С. Курца, це не буде стосуватись санкцій введених проти режиму В. Путіна за анексію Криму.

Водночас у ході телефонних переговорів президентів України та Росії з лідерами ФРН та Франції було досягнуто згоди щодо продовження діалогу у «нормандському форматі». Крім того, було підтверджено збереження розбіжностей у позиціях Росії та України щодо принципів та механізмів врегулювання ситуації на Донбасі.

На цьому фоні, незважаючи на попередньо досягнуті мирні домовленості, російсько-терористичні війська продовжували обстріли позицій сил АТО та населених пунктів мирних жителів із середньою інтенсивністю від 35 до 55 за добу.

 

2.2. Кримський півострів

В рамках загальної політики Москви з виправдання її дій проти України, в січні цього року окупаційною владою Криму був розроблений проект резолюції ООН щодо «порушень прав людини на Кримському півострові в період його перебування у складі України». Проект підготовлений у відповідь на прийняття Генеральною асамблеєю ООН в грудні 2016 року резолюції «Положення у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь (Україна)», де вперше ООН чітко визначила Росію як державу-окупанта, а Крим і Севастополь — окупованими територіями.

Разом з тим, у зв’язку із західними санкціями проти Росії все більших проблем набуває ситуація довкола будівництва моста з Росії до Криму через Керченську протоку. Зокрема, внаслідок відмови приватних компаній від участі у спорудженні під’їзних шляхів до мостового переходу, уряд РФ фактично у примусовому порядку доручив це компанії «Стройгазмонтаж», яка будує і сам міст. Главою компанії є наближений до В. Путіна російський бізнесмен А. Ротенберг, який і так вже знаходиться під західними санкціями.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

З метою здійснення впливу на позиції західних країн та міжнародних організацій керівництво РФ продовжує активні дії щодо внесення розколу між США та Європою, підриву єдності ЄС, послаблення НАТО, а також формування «фронту» прихильників Росії у Європейському Союзі та на пострадянському просторі.

Зокрема, з цією метою широко використовуються досить емоційні та подекуди «недипломатичні» заяви Д. Трампа щодо «помилок міграційної політики ФРН та Франції». Зазначене подається Росією як свідчення «глибоких розбіжностей» між Д. Трампом та А. Меркель і Ф. Олландом. Водночас нібито «проросійські» позиції Д. Трампа протиставляються позиціям лідерів ФРН та Франції, які є основними провідниками європейської політики тиску на Росію та підтримки України.

Подібним чином трактуютьcя і заяви Д. Трампа щодо необхідності посилення антитерористичної складової діяльності НАТО та виконання країнами-членами організації своїх фінансових зобов’язань перед Альянсом. Виходячи з цього, засоби масової інформації Росії стверджують про «наміри нового президента США відмовитись від НАТО» або «переглянути попередні рішення керівництва Північноатлантичного союзу щодо зосередження основних зусиль Альянсу на стримуванні Москви».

Крім того, Росія проводить активну роботу з проросійськими силами в країнах ЄС, Балканського півострову та колишнього СРСР. Зокрема, наслідком таких дій Москви є заяви: кандидата у президенти Франції Марін Ле Пен стосовно «російської належності» Криму; міністра закордонних справ Італії А. Альфано щодо необхідності повернення Росії до формату «великої вісімки»; Президента Сербії Т. Ніколича стосовно готовності направити армію для захисту сербів у Косово; Президента Молдови І. Додона про можливість виходу країни із Угоди про асоціацію з ЄС.

Водночас тривають зусилля Росії зі здійснення тиску на Україну в енергетичній сфері. 16 січня ц. р. російська компанія «Газпром» направила НАК «Нафтогаз України» позов у обсязі 5,319 млрд дол. США щодо оплати газу, невибраного українською стороною у другому-четвертому кварталах минулого року. За прогнозами експертів з питань українсько-російських відносин у газовій сфері, в разі невиконання Україною згаданих вимог, Росія активізує звинувачення нашої Держави у «незаконному відборі газу».

Як і раніше, наведені дії Москви супроводжуються заходами з демонстрації сили, в т. ч. у галузі ракетно-ядерних озброєнь (не виключено, як відповідь на пропозиції Д. Трампа щодо можливості зняття санкцій з Росії в обмін на скорочення нею свого ядерного потенціалу). Так, 16 січня ц. р. з космодрому Плесецьк був здійснений перший в цьому році пуск міжконтинентальної балістичної ракети «Тополь-М» шахтного базування.

 

ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

Європейський Союз. 17 січня ц. р. новим головою Європейського парламенту (ЄП) був обраний італійський політик, представник Європейської народної партії — Антоніо Таяні. За заявою нового голови ЄП, він продовжить реалізацію попередньої програми Європейського парламенту. При цьому пріоритетами його роботи стануть: розвиток економіки та енергетичної сфери ЄС, а також боротьба з тероризмом, створення нових робочих місць та захист європейських цінностей на світовому рівні. Разом з тим, внаслідок певних проросійських поглядів А. Таяні, не виключається можливість послаблення підтримки України з боку ЄП, а також відновлення співробітництва Європейського парламенту з Росією.

Незважаючи на це, Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Ф. Могеріні відкинула можливість змін у загальній політиці Європейського Союзу стосовно Росії та України. За її ствердженням, ЄС зберігатиме санкції проти режиму В. Путіна до повного виконання ним Мінських домовленостей та повернення Криму Україні. Зокрема, 19 січня ц. р. у керівних органах ЄС розглядалося питання щодо продовження першого пакету несекторальних санкцій проти представників російської влади, причетних до анексії Криму та провокування конфлікту на Донбасі. Очікується, що рішення з даного питання буде прийнято у лютому поточного року.

НАТО. Керівництво Північноатлантичного союзу зберігає тверді позиції з підтримки України. Зазначене було підтверджено головою Воєнного комітету Альянсу генералом П. Павелом 17 січня ц. р. під час спеціальної зустрічі Україна-НАТО. За його словами, зміна адміністрації США не вплине на плани НАТО щодо поглиблення співробітництва з Україною в оборонній сфері.

 

3.2. Провідні західні країни

Велика Британія. Незважаючи на плани Великої Британії щодо виходу зі складу ЄС, уряд країни демонструє непохитність своїх намірів стосовно подальшого розвитку партнерських відносин з Україною. Так, за заявою міністра оборони Великої Британії Майкла Феллона, Лондон «не збирається забувати Україну» та надаватиме допомогу у зміцненні її Збройних сил.

Зокрема, протягом найближчого часу Велика Британія планує розпочати програму тренувань для Військово-повітряних сил України за участю британських військових інструкторів. У цілому з початку збройної агресії Росії проти України за сприяння Великої Британії вже пройшли підготовку близько п’яти тисяч українських військовослужбовців.

Крім того, М. Феллон висловився за необхідність продовження санкцій проти Росії до повного виконання нею своїх міжнародних зобов’язань.

Країни ЦСЄ та Балтії. В умовах підвищення загроз з боку Росії, країни Центрально-Східної Європи та Балтії зберігають посилену увагу до питань забезпечення національної безпеки у військовій сфері. За заявою міністра оборони Польщі А. Мацеревича від 17 січня 2017 року, незважаючи на розміщення військ США та НАТО на польській території, Варшава продовжить докладати зусиль зі зміцнення власних збройних сил, здатних протистояти російському тиску. Зокрема, в цьому плані триватимуть заходи зі створення Військ територіальної оборони з основним завданням протидії «гібридним» війнам Москви.

У свою чергу, 17 січня ц. р. Литва та Естонія підписали двосторонні угоди про оборону зі США, які формалізують присутність американських військ та проведення спільних навчань на їх території.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України

Росія. Російські експерти продовжують надавати оцінки підсумкам соціально-економічного розвитку Росії в 2016 році, які в багатьох випадках суперечать офіційним заявам вищого державного керівництва РФ. Так, відмічається подальше скорочення реальних доходів російського населення, що призводить до зростання рівня бідності в країні. На сьогоднішній день за критерієм нестачі коштів на придбання продуктів харчування та товарів першої необхідності, до категорії бідних відносять себе 40 % жителів Росії. Так, за станом на кінець 2016 року купівельні можливості громадян РФ у середньому скоротилися на 8 % у порівнянні з кінцем 2015 року.

Все це обумовлює подальше зростання протестних настроїв у Росії. Зокрема, лідери руху російських «дальнобійників» планують перейти від окремих акцій типу блокування автошляхів та «маршів» на Москву — до проведення систематичних страйків у плані відмови від перевезення вантажів під тим чи іншим приводом. За поглядами активістів руху, зазначене створить загрозу паралічу транспортної системи в країні, що стане потужним важелем тиску на владу.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

В ситуації, що склалася довкола України, у найближчій та подальшій перспективі головне значення для нашої Держави матиме характер подальшої політики США у відношенні Російської Федерації. Так, виходячи з аналізу пріоритетів нової адміністрації США, основні стратегічні інтереси Вашингтону стосовно Росії можуть включати налагодження взаємодії сторін у сферах ядерного роззброєння та боротьби з міжнародним тероризмом.

Саме в цих сферах США можуть піти на певне зближення з Росією, в т. ч. і за рахунок України. Разом з тим, як вважається, США не погодяться на передачу України до сфери впливу Росії, оскільки це означатиме суттєве зміцнення позицій Москви. В свою чергу, це підриватиме значення США як провідного центру сили у світі, що напряму суперечитиме американським інтересам. Крім того, поступки США на користь Росії викликатимуть жорсткий опір з боку американського Конгресу, що матиме негативні наслідки для президента Д. Трампа.

Виходячи із зазначеного, слід очікувати встановлення відносин між США та Росією у формі «демонстрації готовності до компромісів, однак без їх реального досягнення». Проявом такого підходу стала заява Д. Трампа щодо можливості зняття США санкцій з Росії у випадку скорочення Москвою її ядерних озброєнь (що є неприйнятним для Росії та було відкинуто Кремлем). У даному контексті саме питання санкцій буде залишатись основним важелем впливу США на Росію. При цьому Д. Трамп може використати інструменти санкційної політики також і в економічних інтересах США з метою підриву позицій Москви на світових ринках зброї та енергоносіїв.

Такий підхід США матиме вкрай негативні наслідки для Росії з точки зору провалу перспектив швидкої відміни західних санкцій як передумови покращення стану російської економіки. З огляду на це, керівництво РФ продовжуватиме активну роботу щодо впевнення США у необхідності зміни американської політики у відношенні Росії. В рамках такої роботи будуть застосовуватись як політико-дипломатичні канали, так і російське лобі в США та можливості російських спецслужб. Крім того, режим В. Путіна посилить інформаційну кампанію з маскування та викривлення на свою користь дійсної політики США, стану американо-російських відносин та ситуації в Росії.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Характер відносин між США та Росією здійснюватиме безпосередній вплив і на політику Москви стосовно України. Так, після певного зниження активності російсько-терористичних військ на період інавгурації Д. Трампа, слід очікувати чергової активізації бойових дій в зоні конфлікту. Зазначене матиме на меті як здійснення тиску на Україну та її західних партнерів, так і дискредитацію нашої Держави перед новим керівництвом США шляхом звинувачень України у невиконанні Мінських домовленостей.

Водночас Росія і надалі затягуватиме процес мирного врегулювання ситуації на Донбасі (в т. ч. прийняття «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей) із розрахунку виснаження України та в очікуванні можливих змін у політиці США.

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

Після Всесвітнього економічного форуму в Давосі, який показав збереження уваги світової спільноти до України, черговою «трибуною» для демонстрації позицій нашої Держави може стати Мюнхенська конференція з питань міжнародної безпеки 17-19 лютого ц. р.

Тематика та спрямованість конференції дозволять в більш повній мірі порушити питання щодо негативних наслідків збройної агресії Росії проти України як для європейської, так і для світової безпеки. Крім того, конференція є слушною нагодою для нашої Держави привернути увагу світової спільноти до невиконання Москвою Мінських домовленостей, а також щодо можливих змін у форматі міжнародних переговорів по врегулюванню російсько-українського конфлікту.

В свою чергу, конференція буде використовуватись Росією, як ще один привід для нав’язування Україні та її західним партнерам російських умов «врегулювання» ситуації на Донбасі. При цьому режим В. Путіна продовжить звинувачувати Україну у «відмові від виконання мирного плану».

У наведеній ситуації важливе значення для України матиме головування нашої Держави в РБ ООН (як непостійного члена) з 1 лютого 2017 року. Така роль України надасть якісно нові можливості щодо просування українських інтересів в ООН, насамперед щодо завершення процесу офіційного визнання світовою спільнотою факту збройної агресії Росії проти нашої Держави.

 

www.reliablecounter.com