КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ
У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(30.01-05.02.2017 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Всупереч своїм зобов’язанням в рамках Мінських угод, а також домовленостям про припинення вогню, на минулому тижні Росія пішла на чергове загострення збройного протистояння на Донбасі, яке мало найбільші масштаби з початку 2015 року. Так, бойові дії з епіцентром в районі м. Авдіївка були розгорнуті практично по всій лінії фронту.
Такий крок Москви став продовженням тактики циклічної активізації бойових дій на Сході України з подальшим висуванням нашій Державі нових умов та вимог щодо врегулювання ситуації. При цьому на даному етапі зазначені вимоги включають прийняття Україною «формули Штайнмайєра», яка передбачає виконання нашою Державою політичних аспектів Мінських домовленостей паралельно із вирішенням (в російському розумінні — до вирішення) безпекових проблем.
Водночас Росія та її маріонетки на Донбасі намагаються не допустити закріплення успіхів сил АТО, які були досягнуті ними протягом останнього часу в результаті втрати російсько-терористичними військами ряду своїх позицій на лінії фронту (зокрема в районі Авдіївки, на Світлодарській дузі та на півдні Донецької області).
Однак більш глибокі цілі Москви стратегічного характеру включають перевірку реакції Заходу на дії Росії проти України після обрання Д. Трампа Президентом США, а також привернення його на свою сторону. В цьому зв’язку показовий характер має факт активізації Росією бойових дій на Донбасі відразу ж після телефонної розмови між В. Путіним та Д. Трампом 28 січня ц. р. Крім того, прямим свідченням наведених намірів Москви є заява прес-секретаря президента РФ Д. Пескова, який назвав події під Авдіївкою — «очевидним приводом для скорішого встановлення співробітництва між Росією та США в інтересах вирішення української кризи». Тим самим, режим В. Путіна робить спроби реалізувати в Україні «сирійський» сценарій. При цьому Москва намагається виключити Україну з процесу міжнародних переговорів щодо вирішення проблем довкола нашої Держави.
Як і завжди, дії Росії в плані загострення збройного протистояння на Донбасі супроводжуються агресивною політико-інформаційною кампанією Москви з перекладання на Україну відповідальності за активізацію бойових дій в зоні конфлікту. В рамках такої кампанії Україна традиційно звинувачується у «порушеннях Мінських домовленостей», «початку масштабного наступу на ДНР і ЛНР», а також «свідомих обстрілах житлових районів м. Донецька та російських журналістів».
Разом з тим відверта брехливість керівництва РФ та підконтрольних йому ЗМІ вже не можуть приховати справжній характер подій на Сході України. Так ООН, ЄС, НАТО, ПАРЄ та ОБСЄ, а також керівництво США, ФРН, Франції, Великої Британії, Канади та ряду інших країн висловили глибоке занепокоєння з приводу загострення конфлікту на Донбасі. При цьому у переважній більшості випадків відповідальність за порушення Мінських домовленостей була покладена саме на Росію.
Так, всупереч сподіванням режиму В. Путіна на зміни у політиці Вашингтону, США зайняли тверді позиції з підтримки України. Зокрема, в ході екстреного засідання Ради безпеки ООН 2 лютого ц. р. постійний представник США в Організації Об’єднаних Націй Н. Хейлі піддала гострій критиці дії російських окупантів на Донбасі. Водночас Місія США в ОБСЄ виступила зі спеціальною заявою, в якій звинуватила Москву та підконтрольні їй сепаратистські сили в ініціюванні насильства в Авдіївці, що призвело до значної кількості жертв. Виходячи з цього, США закликали Росію припинити ведення вогню та спроби захоплення нових територій, а також відвести важкі озброєння від лінії фронту.
Водночас у ході зустрічі начальника Генерального штабу ЗС України та бригадного генерала ЗС США Е. Агуто було досягнуто згоди щодо продовження підготовки українських військовослужбовців у рамках Об’єднаної багатонаціональної групи, за участю американських інструкторів. За словами Е. Агуто, США зберігають незмінність позицій щодо нарощування заходів співробітництва з Україною у військовій сфері.
На цьому фоні набуло чергової актуалізації питання західних санкцій проти Росії. Так, за продовження санкційної політики у відношенні режиму В. Путіна виступили державний секретар США Р. Тіллерсон, постійний представник США в ООН Н. Хейлі, голова Європейської комісії Ж. Юнкер та Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг. Збереження американських санкцій проти Росії підтвердив і Президент США Д. Трамп.
Повна підтримка позицій нашої Держави була висловлена також і керівництвом Німеччини у ході візиту Президента України П. Порошенко до ФРН 30 січня ц. р. Крім того, Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель висловила наміри сприяти більш глибокому залученню США до врегулювання ситуації довкола України.
У такій ситуації Росія перейшла до звичного для неї способу дій, а саме: демонстрації «готовності до припинення вогню» з одночасним продовженням збройного протистояння. Так, у ході екстреної зустрічі Тристоронньої контактної групи у Мінську 1 лютого ц. р., а також в рамках Спільного центру з контролю та координації в зоні конфлікту на Донбасі були досягнуті домовленості щодо повного припинення вогню по лінії розмежування сторін. Незважаючи не це, російсько-терористичні війська не припинили напади на позиції Збройних Сил України та обстріли мирних населених пунктів.
Водночас режим В. Путіна перейшов до збройних провокацій проти України у Чорноморському регіоні, що створило загрозу виникнення збройного протистояння також і на цьому напрямку. Так, 1 лютого ц. р. у районі Одеського газового родовища (захоплене Росією під час окупації Криму в 2014 році) з борту малого протичовнового корабля Чорноморського флоту РФ був обстріляний літак Ан-26 ВМС України. Фактично, такі дії Росії стали реакцією на навчання ВМС України, які проводяться у північній частині Чорного моря та на полігонах у Миколаївській та Одеській областях. Восени 2016 року, під час проведення Україною навчань протиповітряної оборони у Херсонській області, Росія вже виступала з погрозами застосувати збройну силу проти нашої Держави.
Збройні провокації Москви в Чорноморському регіоні підвищують також і небезпеку військового зіткнення між Росією та НАТО. Так, напад на український літак був приурочений до початку 1 лютого ц. р. у східній частині Чорного моря військового-морського навчання НАТО «Sea Shield» («Морський щит») за участю України.
У наведеній ситуації вкрай важливе значення для України має початок головування нашої Держави в Раді Безпеки ООН з 1 лютого ц. р. Зазначене надає Україні якісно нові можливості з відстоювання своїх інтересів, насамперед в плані привернення уваги світової спільноти до дій режиму В. Путіна. Так, Україною вже заплановано проведення тематичних засідань з питань врегулювання конфліктів у Європі та захисту об’єктів критичної інфраструктури.
На цьому фоні 4 лютого ц. р. відбулась телефонна розмова між Президентом України П. Порошенко та Президентом США Д. Трампом. Головними темами переговорів став конфлікт на Донбасі та перспективи американо-українських відносин. Д. Трамп «висловив занепокоєння» загостренням обстановки в районі Авдіївки, а також підтвердив наміри США активно працювати з Росією, Україною та іншими країнами для відновлення миру уздовж кордону України з Росією в рамках урегулювання конфлікту.
У двох трактуваннях розмови (американської та української сторони) є кілька моментів, які говорять про зміну політичної риторики в цілому. Головний акцент — Росія не згадується в якості ініціатора нової ескалації протистояння. Загальна спрямованість розмови — війну пора припиняти дипломатичними (а не військовими) методами. Різниця лише в тому, що добиватися цього, як заявив Д. Трамп, він буде у співпраці з Росією. Тобто, короткий підсумок розмови Д. Трампа і П. Порошенко — курс на мир! Фактично, цією розмовою Д. Трамп показав, що він надає підтримку Україні — але не у війні з Росією, а в пошуках мирного вирішення «українсько-російського конфлікту» (так звучить у заяві Білого Дому) на Донбасі. Крім того, теми санкцій США проти Росії і щодо фінансування України взагалі не обговорювались.
На цьому фоні, 2 лютого ц. р. на розгляд нижньої палати Конгресу США був винесений законопроект H.R. 830 «Про підтримку стабільності і демократії в Україні». Документ передбачає надання допомоги Україні та продовження санкцій проти Росії.
ІІ. Збройна агресія Росії проти України
2.1. Схід України (зона АТО)
Хід бойових дій в зоні конфлікту на Донбасі показав зростаючі можливості Збройних Сил України щодо протидії агресії з боку Росії. Свідченням цього є втрати противником як ряду своїх позицій, так і значної кількості бойовиків та найманців.
Водночас, ситуація довкола Авдіївки підтвердила безпосередню участь Москви у збройному конфлікті на Донбасі. Так, російсько-терористичні війська в районі Донецька були посилені командним складом та підрозділами регулярних військ, що прибули з РФ. Для потреб військ противника було доставлено також значну кількість боєприпасів та палива. Крім того, для заміщення понесених втрат оголошено додатковий набір найманців для дій на Донбасі. В «округах» т. зв. «Всевеликого війська Донського» проводиться запис «добровольців» для відправки на окуповані території України. Нагадуємо, що «козачі» формування Росії вже брали активну участь у бойових діях на Донбасі в 2014–2015 роках.
2.2. Кримський півострів
Окупаційна влада Криму розширює масштаби репресій проти жителів півострова, які підтримують зв’язки з Україною. Так, після серії нових арештів активістів кримськотатарського руху були розпочаті переслідування кримських підприємців, які кредитуються в українських банках. Під різними приводами здійснюються перешкоди у роботі їх бізнесу, в т. ч. шляхом арешту майна.
Разом з тим відмічається збереження суттєвих проблем в енергетиці Криму. Зокрема, це стосується зростання дефіциту електроенергії у зимовий період, незважаючи на проведення Росією т. зв. енергомосту до півострова. Для вирішення даної проблеми «уряд» Криму вживає заходів зі зниження навантаження на місцеві електричні мережі за рахунок почергового відключення споживачів.
2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу
Посилення агресивних дій Росії проти України супроводжується активізацією заходів Москви з підриву єдності ЄС та НАТО. Проявом цього став візит президента РФ В. Путіна до Угорщини 2 лютого ц. р.
Під час зустрічі В. Путіна з головою уряду Угорщини В. Орбаном обговорювались перспективи реалізації спільних проектів у торгівельно-економічній сфері, а також ситуація на Близькому Сході (в Сирії) та на Донбасі. За результатами переговорів були підписані комплексна програма міжрегіонального співробітництва Росії та Угорщини на 2017–2022 роки та план консультацій між міністерствами закордонних справ двох країн на 2017–2022 роки.
Візит В. Путіна до Угорщини широко коментувався російськими ЗМІ, як «символ початку нової економічної політики для Європи». В цьому зв’язку акцентувалася увага на позиціях В. Орбана, як «послідовного правого політика та євроскептика», а також «противника європейських санкцій проти Росії». Крім того, був зроблений наголос на «гарантуванні Росією стабільних газових поставок до Угорщини після завершення договору з Україною щодо транзиту російського газу до Європи».
Водночас візит до Угорщини був використаний В. Путіним як ще одна нагода для виправдання дій Росії проти України та дискредитації нашої Держави. Так, у підсумковій прес-конференції президент РФ звинуватив Україну у «свідомому провокуванні напруженості в зоні конфлікту» з метою «створення підґрунтя для налагодження стосунків з новою адміністрацією США та отримання коштів від ЄС», а також «відвернення уваги українського населення від провалів економічної політики уряду країни».
Разом з тим перебування В. Путіна в Угорщині супроводжувалось масовими виступами угорського населення проти агресивної та антидемократичної політики Росії.
Водночас набувають подальшої радикалізації позиції політичних кіл РФ в плані демонстрації претензій на «всі російські землі в межах колишнього СРСР». Так, за заявою т. зв. депутата від Криму у Державній думі Росії П. Шперова під час «круглого столу» за участю представників російського парламенту, — «Кремль має повернути під свій контроль всю територію України та Казахстану». Аналогічну думку висловив заступник глави комітету Ради федерації РФ з міжнародних справ В. Джабаров, який відмітив необхідність «повернення Литвою Росії Вільнюського краю».
Поряд з цим, в умовах деградації науково-технічного потенціалу РФ керівництво Російської Федерації продовжує заходи щодо «переманювання» підготовлених кадрів з України. Так, 28 січня ц. р. віце-прем’єр-міністр уряду Росії Д. Рогозін відвідав Воронізьке акціонерне літакобудівне товариство (випускає комплектуючі та здійснює зборку літаків серії «Ан»), де ознайомився з проблемами у роботі підприємства. При цьому він висловив готовність Росії прийняти авіаконструкторів з українського підприємства «Антонов». Тим самим, Д. Рогозін визнав неспроможність Росії налагодити самостійний випуск сучасної авіаційної техніки (у 2015 році Україна припинила військово-технічне співробітництво з Росією, а концерн «Антонов» вийшов зі складу російсько-українського підприємства «ОАК-Антонов»).
На цьому фоні тривають активні заходи оперативної та бойової підготовки ЗС РФ, у т. ч. їх ракетно-ядерної складової. Так, 2 лютого ц. р. були розпочаті чергові навчання Ракетних військ стратегічного призначення Росії. Відпрацьовуються питання ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження по районам дислокації частин та з’єднань РВСП.
ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни
3.1. Міжнародні організації
Європейський Союз. 3 лютого ц. р. на острові Мальта був проведений неформальний саміт Європейського Союзу на рівні глав країн-членів організації. Обговорювались питання протидії подальшому загостренню «міграційної» кризи в Європі. Прийнято ряд рішень щодо посилення боротьби з нелегальною міграцією до країн ЄС з Близького Сходу та Північної Африки.
Водночас, керівництво Європейського Союзу продовжує реалізацію політики «Східного партнерства» в плані зближення з країнами колишнього СРСР демократичного вибору. 2 лютого ц. р. Європейський парламент більшістю голосів підтримав введення безвізового режиму для Грузії. Зазначене засвідчує наявність позитивних перспектив для завершення процесу прийняття відповідного рішення також і у відношенні до України.
За заявою міністра закордонних справ Грузії М. Джанелідзе, безвізовий режим буде запропонований жителям Абхазії та Південної Осетії, які є невід’ємними складовими грузинської держави. Це має підвищити зацікавленість населення самопроголошених республік у реінтеграції з Грузією. Небезпідставно вважається, що можливість вільного в’їзду українських громадян до країн ЄС сприятиме підвищенню зацікавленості у реінтеграції з Україною жителів анексованого Росією українського Криму та окупованих територій Донбасу.
НАТО. У рамках виконання зобов’язань НАТО перед Україною керівництво Північноатлантичного союзу здійснює послідовні заходи з надання допомоги нашій Державі у реформуванні її оборонної сфери. 2 лютого ц. р. зазначене питання обговорювалось у ході засідання Спільної робочої групи Україна-НАТО в Брюсселі. Зокрема були розглянуті підсумки та шляхи подальшої реалізації програми НАТО з надання допомоги Державній прикордонній службі України в охороні та обороні кордонів нашої Держави в умовах збройної агресії з боку Росії.
Водночас у рамках реагування на зростання рівня військових загроз з боку Росії, країни-члени НАТО та їх партнери продовжують проведення активних заходів оперативної та бойової підготовки на Східному напрямку (в Чорноморському та Балтійському регіонах).
1–10 лютого ц. р. у східній частині Чорного моря проводяться військово-морські навчання «Sea Shield» («Морський щит») за участю ВМС США, Канади, Греції, Іспанії, Туреччини, Румунії та Болгарії, а також України. Загалом у навчанні беруть участь 2,8 тис. військовослужбовців, 16 надводних кораблів, один підводний човен та десять літаків. Відпрацьовуються питання відбиття повітряних, підводних та наземних атак. У навчанні бере участь есмінець ВМС США «Портер», обладнаний багатофункціональною системою ПРО «Іджис».
У свою чергу, після завершення навчань ОЗС НАТО «Bison-2017», які проводились 23 січня–2 лютого ц. р. у районі польського міста Дравсько-Поморське, підрозділи 3-ї танкової бригади ЗС США, яка прибула до Польщі, направлені до складу багатонаціональних батальйонів Альянсу в Литві, Латвії та Естонії. За попередніми даними, до кожного з батальйонів увійде по дві американські танкові роти.
3.2. Провідні західні країни
США. Перші кроки Д. Трампа на посаді президента країни викликають досить неоднозначну реакцію як в США, так і загалом світової спільноти. Насамперед, це стосується його указу про тимчасове призупинення прийому біженців з Сирії, Іраку, Ірану, Лівії, Сомалі, Судану та Ємену. Зазначене рішення викликало акції протестів представників іммігрантських кіл американського населення, а також було засуджене мерами ряду міст США, членами Конгресу та лідерами провідних держав, включаючи найближчих союзників Сполучених Штатів Америки. При цьому близько 900 співробітників Державного департаменту США підписали офіційний меморандум проти міграційної політики Д. Трампа. З огляду на ситуацію, що склалася, Федеральний суд м. Сіетл (шт. Вашингтон) призупинив дію указу Д. Трампа до розгляду відповідного позову місцевої прокуратури.
Зазначене питання здійснює опосередкований вплив на інтереси нашої Держави. З однієї сторони, загострення ситуації довкола міграційного та інших указів Д. Трампа відволікає його увагу від України, а з іншої — надає політичним противникам нового президента США додаткові важелі тиску на нього, в т. ч. з українського питання.
Франція. В рамках підготовки президентських виборів в країні, на початку лютого ц. р. була завершена процедура висування кандидатів на посаду глави французької держави. До передвиборчого списку увійшли: Е. Макрон («Рух вперед»; прихильник євроінтеграції та глобалізації); М. Ле Пен («Національний фронт»; активний прибічник режиму В. Путіна); Ф. Фійон (Республіканська партія; демонструє проросійські погляди); Б. Амон (Соціалістична партія; має популістську програму соціально-ліберальної спрямованості); Я. Жадо (Партія «зелених»; займає помірковані позиції центристського характеру); Ж. Меланшон (Комуністична партія; виступає за зближення з Росією).
За даними останніх соціологічних досліджень, до другого туру виборів можуть вийти Е. Макрон та М. Ле Пен. При цьому на сьогодні Е. Макрон має дещо вищий рейтинг. Вплив на передвиборчу ситуацію у Франції здійснюють заходи правоохоронних органів країни з розслідування справ причетності до корупційної діяльності основних проросійських кандидатів, а саме — М. Ле Пен та Ф. Фійона. Зазначене вже призвело до послаблення їх передвиборчих позицій.
ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України
Білорусь. Агресивність та зухвалість політики режиму В. Путіна підриває відносини Росії навіть з її найближчими союзниками та партнерами, зокрема — Білоруссю. Свідченням цього є чергове загострення суперечностей між двома країнами у торговельно-економічній сфері, які все більше переходять у політичну та військову площину.
Так, на початку лютого ц. р. керівництвом РФ прийнято рішення про посилення охорони російсько-білоруського кордону, який до цього часу залишався фактично відкритим. За розпорядженням директора ФСБ Росії О. Бортнікова здійснюються заходи зі встановлення прикордонної зони у суміжних з Білоруссю Смоленській, Брянській та Псковській областях РФ.
Такі дії Росії викликали вкрай негативну реакцію Президента Білорусі О. Лукашенко, який звинуватив Москву у підриві принципів побудови Євразійського економічного союзу. У відповідь на це О. Лукашенко віддав розпорядження щодо відкликання білоруських представників із митних органів ЄврАзЕС. Крім того, президент Білорусі висловився проти розгортання авіаційної бази ЗС РФ на білоруській території.
На цьому фоні була розпочата перевірка готовності Збройних сил Білорусі до відбиття «раптового зовнішнього нападу».
Молдова. Проросійська політика нового Президента Молдови І. Додона обумовлює подальше посилення суперечностей у керівництві країни, що створює підґрунтя для можливості виникнення урядової та парламентської кризи. Так, Міністерство закордонних справ Молдови виступило з офіційним протестом до Росії з приводу відкриття в столиці РФ «представництва» самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки. Разом з тим, попередньо, перебуваючи з візитом у Москві І. Додон фактично погодився на федералізацію молдовської держави.
Румунія. Рішення румунського уряду щодо амністії осіб, засуджених за корупційну діяльність, викликало різке посилення акцій протесту в країні. Протягом тижня у Бухаресті та інших містах Румунії тривали масові акції протесту з піковою інтенсивністю до 500 тис. учасників. Акції відкрито підтримує Президент країни К. Йоханніс.
У ході мітингів та демонстрацій висуваються вимоги щодо відставки уряду та парламенту Румунії на чолі з Соціал-демократичною партією (виступає за зближення з Росією). При цьому вже відмічаються ознаки можливості урядової кризи в країні. Так, у зв’язку із незгодою з рішеннями уряду, подав у відставку міністр торгівлі та підприємництва Ф. Жіану.
Згідно з рядом оцінок, антикорупційні розслідування у відношенні проросійських кандидатів у президенти Франції та антикорупційні акції протестів у Румунії можуть бути результатом реалізації Євросоюзом програми протидії заходам Москви з посилення російського впливу в Європі.
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України
В березні 2017 року Міжнародний суд ООН в Гаазі планує розпочати розгляд позову України проти Росії щодо порушень Москвою конвенцій про заборону фінансування тероризму та расової дискримінації (суттю позову є дії режиму В. Путіна з анексії українського Криму та окупації Донбасу). В якості додаткових доказів агресивних дій Кремля та порушення ним норм міжнародного права, суду передані матеріали щодо активізації Росією збройного протистояння на Донбасі з 29 січня ц. р., а також обстрілу українського літака над північною частиною Чорного моря 1 лютого ц. р.
Враховуючи відношення переважної частини світової спільноти до ситуації довкола України, з високим ступенем ймовірності можливо очікувати підтримки судом нашої Держави. Так, наприкінці 2016 року прокурор Міжнародного кримінального суду (Гаазького трибуналу) Ф. Бенсуда у своєму щорічному звіті вже визначала окупацію Росією українського Криму — збройною агресією Москви проти України. При цьому був підтверджений факт застосування регулярних Збройних сил Росії для захоплення української території. Водночас факт збройної агресії Росії проти України визнаний і в резолюції Генеральної асамблеї ООН «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)», яка була прийнята в грудні минулого року.
Наведені обставини відкривають прямі перспективи для порушення Міжнародним судом ООН кримінальних справ проти керівництва Росії за здійснення військових злочинів. У свою чергу, це може створити принципово нову юридичну ситуацію довкола режиму В. Путіна в плані офіційного виникнення міжнародного законодавчого підґрунтя для продовження санкцій проти Російської Федерації. При цьому навіть сам факт розгляду Міжнародним судом ООН справи проти Росії послабить позиції Москви та її апологетів у США і ЄС, які вимагають зняття санкцій з РФ.
У контексті зазначеної ситуації додатковим ударом по режиму В. Путіна стане реалізація намірів Варшави щодо подання позову до Міжнародного суду ООН через відмови Москви передати польській стороні уламки літака Ту-154, який зазнав катастрофи в 2010 році в районі російського Смоленська з президентом Польщі Л. Качиньским на борту.
5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України
Незважаючи на досягнення домовленостей щодо припинення вогню в районі м. Авдіївка, слід очікувати продовження Росією активних бойових дій як на Донецькому напрямку, так і на інших ділянках лінії фронту. При цьому в політичному плані Москва і надалі буде використовувати факт загострення ситуації на Донбасі, як доказ «необхідності налагодження прямого співробітництва між Росією та США з вирішення української проблеми» (звичайно, на користь Кремля).
Водночас Москва намагатиметься не допустити подальшого відходу російсько-терористичних військ із займаних позицій та відновити лінію фронту. При цьому не виключається проведення противником локальних наступальних операцій в районі Авдіївки, на Світлодарській дузі та на півдні Донецької області.
5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України
Активізація Росією збройного протистояння на Донбасі підвищує важливість розгляду українського питання в ході ряду міжнародних форумів, які плануються протягом найближчого часу. Насамперед, це стосується зустрічей міністрів закордонних справ країн ЄС 6 лютого ц. р. та міністрів оборони країн НАТО 15–16 лютого ц. р. Крім того, ситуація довкола України цілком очевидно стане однією з центральних тем Мюнхенської конференції з питань міжнародної безпеки 17–19 лютого ц. р.
Зазначені заходи стануть показовими індикаторами відношення провідних країн світу до України та дій Росії проти нашої Держави, а також подальшої політики ЄС і НАТО на українському напрямі. Крім того, результати самітів Євросоюзу, НАТО та Мюнхенської конференції можуть здійснити вплив і на позиції Міжнародного суду ООН в Гаазі при розгляді позову України проти Росії.
