КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ
У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(13.02-19.02.2017 р.)
I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України
Протягом минулого тижня головною резонансною подією у розвитку ситуації в світі та довкола України став черговий сплеск напруженості у відносинах Росії і Заходу, що засвідчує збереження принципових розбіжностей між ними, незважаючи на зміну влади в США. Така тенденція супроводжується активізацією дій обох сторін з демонстрації сили, як це відбувалось у період «холодної війни». Причиною цього стало підтвердження США, ЄС та НАТО незмінності їх позицій стосовно Росії, що викликає все більш «істеричну» реакцію Москви по мірі загострення кризових процесів у Російській Федерації під дією західних санкцій.
США. Розуміння дійсної політики Москви, а також стійке негативне ставлення Конгресу, спецслужб та американського суспільства до режиму В. Путіна змушують адміністрацію Д. Трампа переходити на більш прагматичні позиції у відносинах з Росією, а також уникати будь-яких свідчень про можливі зв’язки з нею.
Так, 15 лютого ц. р. у своєму мікроблозі в соціальній мережі Twitter Президент США Д. Трамп визнав окупацію Росією українського Криму під час президентства Б. Обами, який «…проводив занадто м’яку політику у відношенні Росії». Позиція Д. Трампа була конкретизована прес-секретарем Білого дому Ш. Спайсером. За його словами, Президент США «очікує від Росії повернення Криму Україні та деескалації конфлікту на Донбасі». Заяву Ш. Спайсера доповнив міністр фінансів С. Мнучін, який висловив наміри Вашингтону продовжити санкції стосовно Росії за її агресію проти України.
Того ж дня був відправлений у відставку радник президента США з питань національної безпеки М. Флінн, який звинувачується у таємних переговорах з послом РФ у Вашингтоні С. Кисляком щодо зняття санкцій з Росії.
Крім того, 16 лютого ц. р. представник Міністерства оборони США Кортні Хіллсон висловив наміри Пентагону надати підтримку у зміцненні оборонного потенціалу України. Такі наміри були підтримані сенатором Д. Маккейном, який закликав Вашингтон надати летальну зброю Україні.
За оцінками ряду експертів, причиною демонстрації Білим домом жорсткого ставлення до Росії стало оприлюднення спецслужбами США нових доказів контактів «команди» Д. Трампа з режимом В. Путіна, що змушує американську адміністрацію вживати заходів з виправлення своєї репутації. Разом з тим, у любому випадку зазначені кроки Вашингтону є чітким сигналом для Росії щодо безперспективності спроб Москви здійснити вплив на позиції США шляхом прихованих маніпуляцій.
Європейський Союз. Євросоюз готує масштабну програму з надання допомоги у відновленні зруйнованої в результаті російської агресії інфраструктури на сході України, заявив представник головуючої Мальти в Раді ЄС Ян Борг під час дебатів у Європарламенті щодо погіршення ситуації в Донбасі. «Ми готуємо істотну програму ЄС для підконтрольних уряду України територій уздовж лінії зіткнення, метою якої є підтримка економічного розвитку, соціальної інтеграції та створення робочих місць», — підкреслив представник Євросоюзу. Він уточнив, що ця програма буде ґрунтуватися на фінансовому плані на 2018–2020 роки, і передбачати масштабну реконструкцію територій на сході України, коли це дозволять умови. Представник ЄС також зазначив, що санкції проти Росії повинні залишатись, поки не будуть у повному обсязі виконані Мінські домовленості. Ян Борг запевнив, що питання України залишається одним із головних пріоритетів у порядку денному політики Євросоюзу.
Мюнхенська конференція з питань міжнародної безпеки. Зростання рівня загроз світовій та європейській безпеці в результаті агресивної політики Росії стало однією з основних тем конференції з питань міжнародної безпеки у Мюнхені 17–19 лютого ц. р. Більшість західних країн засудили дії режиму В. Путіна та підтримали Україну. В цьому плані найбільш показовий характер мали виступи віце-президента США М. Пенса, Федерального канцлера Німеччини А. Меркель, а також міністрів оборони Франції та Великобританії.
Так, за словами М. Пенса, Росія має понести відповідальність за свої дії проти України та виконати Мінські домовленості. Саме цього і добиватимуться США. Аналогічну позицію висловила А. Меркель. Крім того, вона висловилась за необхідність подальшого зміцнення східного флангу НАТО. В свою чергу, міністри оборони Франції Жан-Ів Ле Дріан та Великої Британії Майкл Феллон наголосили на необхідності жорсткого реагування НАТО на порушення Росією Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (в плані розгортання оперативно-тактичних ракетних комплексів «Искандер-М» у Калінінградській області РФ), а також хакерські атаки на комп’ютерні мережі країн ЄС.
Десять років тому під час Мюнхенської конференції 2007 року В. Путін оголосив про перехід Росії до політики конфронтації із Заходом. Реальними проявами такої політики стали агресія Росії проти Грузії в 2008 році та агресія проти України в 2014 році. В результаті на сьогодні Росія опинилася у фактичній міжнародній ізоляції та перейшла у розряд країн-ізгоїв на рівні з Іраном та Північною Кореєю.
Стійкість позицій Заходу з російського та українського питань постає «шоком» для Кремля, який був вже майже впевнений щодо «неминучості швидких змін у політиці західних країн і міжнародних організацій» на його користь. Зазначене в черговий раз підтверджує неадекватність оцінок режимом В. Путіна дійсних процесів, які відбуваються у світі, що і призводить до неадекватності його дій.
Разом з тим, Москва все ще сподівається на можливість досягнення порозуміння зі США та ЄС. З цією метою керівництво РФ продовжує застосування тактики демонстрації «готовності до мирного врегулювання ситуації на Донбасі» з одночасним затягуванням процесу реального вирішення конфлікту. Водночас Росія посилює тиск на США та ЄС, у т. ч. шляхом залякування їх своїм військовим потенціалом.
ІІ. Збройна агресія Росії проти України
Свідченням зазначеного вище підходу Росії стали результати зустрічей Тристоронньої контактної групи у Мінську 15 лютого ц. р. та міністрів закордонних справ учасників «нормандської» четвірки 18 лютого ц. р. (на полях Мюнхенської конференції з міжнародної безпеки).
Так, під час переговорів у Мінську було досягнуто чергової домовленості щодо відведення важких озброєнь (калібром понад 100 мм) від лінії зіткнення сторін. Разом з тим, російська сторона знову порушила питання щодо застосування «формули Штайнмайєра» для врегулювання ситуації на Донбасі, у т. ч. в плані визнання Україною «особливих статусів» самопроголошених республік та згоди на проведення виборів у «ДНР» і «ЛНР» до виведення російських військ з їх території. Як і раніше, Україна підтвердила свою позицію щодо неприйнятності такого підходу.
У свою чергу, результатом зустрічі міністрів закордонних справ країн «нормандської четвірки» стала цілком очікувана заява щодо необхідності припинення вогню в зоні конфлікту на Донбасі та відведення військ від лінії зіткнення сторін, яка не накладає жодних зобов’язань на Росію. Крім того, учасники домовились не розширювати «нормандський формат» переговорного процесу за рахунок США. Єдиним позитивним наслідком переговорів можливо вважати лише згоду Росії на доступ співробітників Міжнародного Червоного Хреста до окупованих територій України та заручників і полонених.
2.1. Схід України (зона АТО)
Незважаючи на ствердження Росії щодо її «прихильності до мирного врегулювання конфлікту на Донбасі», Москва демонструє відсутність у неї жодних намірів виконувати досягнуті домовленості. Так, протягом тижня російсько-терористичні війська продовжували активні обстріли позицій сил АТО та мирних населених пунктів. Такі обстріли продовжувались і під час зустрічей Тристоронньої контактної групи та представників «нормандської» четвірки. Фактично позиція Кремля з даного питання була висловлена лідером «ДНР» О. Захарченком, який відмовився відводити важкі озброєння від лінії фронту до відходу від неї сил АТО.
Водночас тривали заходи Росії з нарощування угруповання її військ на окупованих територіях України (в т. ч. за рахунок перекидання додаткових танкових підрозділів), а також поповнення їх потреб у боєприпасах та інших матеріально-технічних засобах. Крім того, згідно з повідомленнями російських ЗМІ, на півдні Росії вже сформовані загони «козаків» (по суті, російських найманців) загальною чисельністю 7 тисяч осіб, готових до відправки на Донбас.
На цьому фоні, в рамках політичного тиску на Україну, рядом депутатів Державної думи РФ було порушено питання щодо необхідності визнання Росією «ДНР» та «ЛНР». З метою демонстрації реальності такого кроку, 18 лютого ц. р. президент РФ В. Путін підписав указ, яким визнав дію деяких «документів», виданих в окремих районах України (ОРДЛО), які нині перебувають під контролем угруповань «ДНР» та «ЛНР», що визнані в Україні терористичними. Згідно з текстом указу, в Росії визнаються дійсними «документи, що засвідчують особу, документи про освіту, свідоцтва про народження, укладення (розірвання) шлюбу, зміну імені, про смерть, свідоцтва про реєстрацію та реєстраційні знаки транспортних засобів».
За оцінками більшості експертів, визнавши «документи», видані в ОРДЛО, В. Путін довів факт російської окупації та в черговий раз продемонстрував порушення міжнародного права. Секретар РНБО України О. Турчинов заявив, що таким чином російський президент фактично вийшов із Мінського процесу.
2.2. Кримський півострів
Всупереч сподіванням Москви, більшість провідних країн світу не визнають «законність російської належності Криму». Так, 14 лютого ц. р. міністр закордонних справ Туреччини М. Чавушоглу підтвердив позицію Анкари щодо підтримки територіальної цілісності України та невизнання російської анексії Кримського півострова. Водночас, за його словами, Туреччина продовжить підтримку кримських татар.
Заява М. Чавушоглу була зроблена на фоні чергового ускладнення турецько-російських відносин після нанесення літаками ПКС Росії «помилкового» удару по позиціям турецьких військ в Сирії.
2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу
У відповідь на підтвердження США, ЄС та НАТО незмінності своїх позицій щодо Росії, керівництво РФ нагнітає нову хвилю антизахідної та антиукраїнської істерії в інформаційному просторі. Головним змістом таких дій Москви є звинувачення Президента Д. Трампа у «порушенні його передвиборчих зобов’язань щодо визнання російської належності Криму та зняття санкцій з Росії». Такі дії Д. Трампа називаються «зрадою виборців».
Водночас розпочата нова інформаційна кампанія з підриву позицій Д. Трампа шляхом негативного та тенденційного висвітлення різних аспектів його діяльності вже на президентській посаді, в т. ч. у сфері зовнішньої політики. Зокрема наголошується на підтримці США діючого керівництва України, що нібито і є «головною причиною продовження збройного протистояння на Донбасі». Виходячи із зазначеного, а також намірів Вашингтону з надання допомоги у зміцненні оборонної сфери України, Росія називає США «учасником конфлікту в Україні».
Поряд з цим режим В. Путіна продовжує реалізацію комплексної стратегії дискредитації України перед Заходом, постійно вдосконалюючи її форми та методи. Так, 17 лютого ц. р., виступаючи на колегії ФСБ Росії, президент РФ В. Путін відмітив «неготовність України до мирного вирішення конфлікту на Донбасі», а також «загрозу здійснення Україною терактів на російській території». В свою чергу, Слідчий комітет РФ звинуватив Україну у застосуванні тактичних ракетних комплексів «Точка-У» («споряджених осколково-фугасними та касетними зарядами») по цивільних об’єктах на Донбасі. Зазначене трактується Москвою, як «використання Україною зброї масового ураження проти цивільного населення».
Окрім дискредитації України, окремою метою таких дій режиму В. Путіна є відвернення уваги світової спільноти від повідомлень західних ЗМІ про застосування російських ракет «Точка-У» проти сирійської опозиції у м. Ідліб. За рядом джерел, в січні–лютому ц. р. Росія передала урядовим військам Сирії близько 50 ракет до комплексів «Точка-У», які були зняті з озброєння ЗС РФ після їх переоснащення на нові ОТРК «Искандер-М».
Росія заперечує факт передачі ракет «Точка-У» режиму Б. Асада, однак визнає посилення угруповання своїх військ в Сирії. Так, незважаючи на проведення мирних переговорів між сирійською владою та опозицією, на минулому тижні до російської авіабази Хмеймім в Сирії додатково перелетіли чотири багатофункціональних літаки Су-34.
На цьому фоні, в рамках оперативної та бойової підготовки Збройних сил РФ, продовжувалися заходи з демонстрації сили перед Україною та США/НАТО. Так, 14–17 лютого ц. р. була проведена раптова перевірка бойової готовності Західного військового округу ЗС РФ.
Поряд з цим було проведено друге (з початку поточного року) оперативно-тактичне навчання у Ракетних військах стратегічного призначення (РВСП) ЗС РФ з виведенням мобільних ракетних комплексів «Тополь-М» на маршрути бойового патрулювання. До навчання залучаються всі п’ять ракетних з’єднань РВСП.
Водночас здійснюється підготовка до проведення першого в цьому році спільного навчання повітрянодесантних військ Росії та Білорусі, що заплановане на квітень ц. р. на білоруський території (у Брестській обл., поблизу кордонів Польщі та України). До участі у навчанні будуть залучені підрозділи 106-ї парашутно-десантної дивізії (м. Тула) ПДВ ЗС РФ та 38-ї окремої десантно-штурмової бригади (м. Брест) Сил спеціального призначення ЗС Білорусі. Не виключається, що навчання буде проводитись в рамках загального плану підготовки СКШН «Захід-2017».
Поряд з цим тривають розвідувально-провокаційні дії РФ проти США та НАТО. Зокрема, на минулому тижні в районі баз ВМС США Ньюпорт та Нью-Лондон був зафіксований розвідувальний корабель ВМФ РФ «Виктор Леонов» (здатний вести радіоелектронну та гідроакустичну розвідку).
Крім того, 10 лютого ц. р. літаки ПКС РФ, у т. ч. фронтові бомбардувальники Су-24 та протичовновий літак Іл-38, декілька разів наближалися до есмінця ВМС США «Porter» в акваторії Чорного моря (брав участь у багатонаціональному навчанні ОВМС НАТО «Щит моря»). Подібні провокації із залученням двох літаків Су-24 були повторені 15 лютого ц. р. проти іспанського фрегату «Almirante Juan de Borbon», який також брав участь у даному навчанні.
Триває процес переоснащення російських військ на нові (модифіковані) види озброєння та військової техніки. В лютому ц. р. на озброєння військових частин 1-ї гвардійської танкової армії Західного військового округу надійшла перша партія танків Т-72Б3 найновішої модифікації. Особливостями нових танків є більш потужний двигун, автоматична коробка передач, покращенні характеристики систем озброєння, прицілювання та управління, а також посилений захист корпусу.
ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни
3.1. Міжнародні організації
Європейський Союз. Політико-економічні заходи Європейського Союзу зі стримування режиму В. Путіна супроводжуються діями керівництва ЄС з посилення безпеки Європи. Так, в плані практичної реалізації Глобальної стратегії зовнішньої і безпекової політики ЄС «Спільне бачення, спільна дія: сильніша Європа» (прийнята в червні 2016 року), 16 лютого ц. р. Європейський парламент ухвалив рішення щодо створення спільної європейської армії. Передбачається створення спільного військового штабу та спільних сил швидкого реагування ЄС, уточнення можливостей застосування батальйонних груп Європейського Союзу, а також визначення цивільних можливостей кризового реагування. Разом з тим, за заявами офіційних осіб, це не означає створення окремих від НАТО європейських збройних сил.
НАТО. 15–16 лютого ц. р. у Брюсселі відбулась зустріч голів оборонних відомств країн-членів НАТО, присвячена уточненню основних напрямів діяльності Альянсу з урахуванням змін у керівництві США. В ході зустрічі новий міністр оборони США генерал Дж. Меттіс підтвердив роль і значення НАТО як основи безпеки США і Європи. Водночас він наголосив на необхідності будівництва діалогу з Росією виключно з позицій силової переваги США та НАТО над нею, як це було за часів «холодної війни».
У свою чергу, Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг висловив плани Альянсу продовжити посилення своєї військової присутності в регіоні Чорного моря. За його словами, необхідність цього викликана зростанням військової активності Росії на Південно-Західному стратегічному напрямку.
З урахуванням наведених обставин, у ході зустрічі був зроблений наголос на необхідності безумовного виконання членами Альянсу своїх зобов’язань щодо фінансування оборонної сфери.
Свідченням незмінності позицій Вашингтону стосовно НАТО є продовження активної участі США у реалізації рішень Варшавського саміту НАТО (липень 2016 року) щодо посилення військової присутності Альянсу в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії. Зокрема, 12 лютого ц. р. до ФРН прибула бойова бригадна група 10-ї авіаційної бригади ЗС США (місце постійної дислокації Форт Драм, штат Нью-Йорк) у складі 86 вертольотів, у т. ч. Chinook, Apache та Black Hawk.
Основним місцем дислокації 10-ї авіаційної бригади ЗС США в Європі визначена американська військова база Іллесхайм в Баварії (Німеччина). Частина техніки та особового складу (по 5 вертольотів та 50 військовослужбовців) будуть направлені для забезпечення авіаційної підтримки батальйонних тактичних груп (БТГ) НАТО в Польщі, Литві, Латвії, Естонії та Румунії.
Крім того, після завершення навчань у Польщі, на минулому тижні для формування згаданих БТГ прибули підрозділи 3-ї бронетанкової бригади ЗС США, в т. ч. батальйонна тактична група у складі 500 військовослужбовців, 30 танків M1 Abrams, 15 бойових машин піхоти М2 Bradley та самохідних артилерійських установок M109A6 Paladin — до Румунії, а також ротні тактичні групи у складі 120 військовослужбовців, 10 танків M1 Abrams і 5 бойових машин піхоти М2 Bradley — до Литви, Латвії та Естонії.
Водночас, на фоні навчань Ракетних військ стратегічного призначення Росії, 14 лютого ц. р. атомний підводний човен США із акваторії Тихого океану здійснив навчально-бойовий пуск двох балістичних ракет.
3.2. Провідні західні країни
Велика Британія. Незважаючи на плани виходу Великої Британії з ЄС, керівництво країни залишається одним із основних провідників політики Заходу зі стримування Росії. В цьому плані в лютому поточного року британський уряд прийняв рішення про створення спеціального фонду в розмірі 700 млн фунтів (876 млн дол. США) для підтримки британських союзників у світі. Більшу частину цих коштів планується спрямувати на надання допомоги у зміцненні обороноздатності України та країн Балтії.
Франція. З урахуванням фактів зовнішнього втручання в політичні процеси в США та країнах ЄС, 16 лютого ц. р. міністр іноземних справ Франції Ж. Еро виступив зі спеціальним попередженням щодо неприпустимості таких дій у відношенні французької держави. За словами Ж. Еро, Франція залишає за собою право вжити заходи у відповідь у випадку спроб впливу на президентські вибори в країні. При цьому були відмічені випадки хакерських атак на французькі комп’ютерні мережі з території Росії.
Польща. З огляду на посилення військової активності Росії на Західному стратегічному напрямку, в т. ч. підготовку СКШН ЗС РФ «Захід-2017», провідні політичні сили Польщі виступають за суттєве збільшення оборонного бюджету країни. Зокрема, 13 лютого ц. р. лідер правлячої в Польщі партії «Право і справедливість» Я. Качинський висунув ініціативу щодо підвищення витрат на потреби оборонної сфери в 1,5 рази — до 3 % від ВВП. Запропоновані витрати перевищують визначені НАТО для країн-членів Альянсу видатки на оборонні потреби, які мають становити не менше 2 % від ВВП.
ІV. Інші важливі тенденції та події, які стосуються національних інтересів України
Росія. Зухвалість політики Москви з демонстрації її геополітичних амбіцій обумовлює подальше ускладнення відносин Росії із сусідніми країнами. Так, 13 лютого ц. р., в рамках здійснення тиску на Білорусь, «Россельхознадзор» ввів додаткові обмеження на доступ м’ясної продукції білоруського виробництва до російського ринку. З огляду на такі дії Москви Білорусь продовжує заходи зі зниження залежності від російських енергоносіїв. Так, Білоруська державна компанія «Беларусьнефть» уклала договір з Національною іранською нафтовою компанією NIOC щодо придбання іранської нафти. Поставки будуть здійснюватись через порти Одеса в Україні та Вентспілс в Латвії.
Водночас на минулому тижні, в контексті утвердження своїх прав на спірні з Японією острови Курильської гряди, уряд РФ надав російські назви ряду із них (до цього часу були безіменні). Зазначені дії Кремля були засуджені Японією, яка висловила розчарування такими кроками Росії. Дана ситуація засвідчує неможливість швидкого покращення російсько-японських стосунків та, відповідно, вихід Японії із режиму санкцій проти Росії.
V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу
5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України
Позиції США та ЄС засвідчують високу ймовірність збереження ними санкцій проти Росії у їх нинішньому вигляді принаймні до червня ц. р. Після цього основна частина санкцій, яка стосується дій режиму В. Путіна на Сході України, може бути переглянута в залежності від ситуації.
Так, США та ЄС можуть послабити або скасувати санкції у відношенні Росії у випадку визнання ними позитивних зрушень у реалізації Мінських домовленостей. Досягнення згоди із Заходом з даного питання набуває принципово значення для Москви внаслідок скорочення Резервного фонду РФ, який може бути повністю вичерпний саме до червня–липня 2017 року.
З огляду на зазначене, слід очікувати максимального зосередження зусиль Кремля на примушенні України до прийняття російського підходу до вирішення конфлікту на Донбасі (на основі «формули Штайнмайєра») саме до літа поточного року. З цією метою Росія продовжить застосування комплексу взаємопов’язаних заходів тиску (впливу) на Україну, Європу та США, які будуть адаптуватись до умов поточної обстановки на кожен момент часу.
У політичному плані основним напрямом дій Москви поставатимуть спроби досягнення компромісу зі США з українського питання, зокрема, в обмін на поглиблення взаємодії сторін у галузі боротьби з міжнародним тероризмом. Крім того, в цілях впливу на Україну Росія може порушити питання щодо визнання нею «ДНР» та «ЛНР». Окрема увага Москви буде приділятися дестабілізації політичної ситуації в Україні в інтересах створення передумов для зміни української влади.
В економічній сфері Росія може перейти до нових форм тиску на Україну із найбільш чутливих для неї енергетичних питань. Зокрема, Москва може суттєво ускладнити або повністю перекрити поставки вугілля на українські ТЕС (ТЕЦ) з окупованих територій Донбасу. Саме це є однією з причин вимог лідерів самопроголошених республік («ДНР»/«ЛНР») щодо сплати податків українськими підприємствами, які працюють на окупованих територіях.
У безпековій площині режим В. Путіна посилить практику шантажу України та її західних партнерів загрозою розширення масштабів збройного протистояння на Донбасі. Ознаками реалізації Москвою таких планів є блокування процесу прийняття «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей, періодична активізація бойових дій в зоні конфлікту, а також нарощування угруповання російських військ на окупованих територіях.
В інформаційному просторі Москва інтенсифікує кроки зі всебічної дискредитації України із найбільш критичних питань для США та ЄС. У цьому зв’язку слід очікувати чергових провокацій зі звинуваченнями України у «зриві Мінських домовленостей», «проведенні політики державного тероризму», «застосуванні заборонених систем озброєнь, у т. ч. зброї масового ураження проти цивільного населення Донбасу», «організації міжнародної торгівлі наркотиками» тощо.
Результативність зазначених заходів Москви буде залежати як від стійкості позицій України з відстоювання своїх інтересів перед Росією, так і від послідовності політики Заходу з підтримки нашої Держави. При цьому, не виключається, що стійкість України та її західних партнерів можуть змусити режим В. Путіна піти на поступки.
5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України
Розвиток ситуації довкола Донбасу та Криму в повній мірі відповідатиме згаданим вище напрямам дій Росії зі здійснення тиску на Україну. Так, режим В. Путіна продовжуватиме політику підтримки напруженості в зоні конфлікту на Донбасі з періодичною активізацією збройного протистояння. При цьому не виключається можливість проведення як локальних, так і масштабних наступальних операцій на найбільш важливих напрямах для «ДНР» та «ЛНР». Початок Росією повномасштабної війни проти України є малоймовірним, однак Москва може здійснити такий крок, як крайній засіб тиску на Україну та її західних партнерів. Приводом для цього може стати здійснення Кремлем масштабної провокації, в т. ч., не виключено, резонансного теракту на російській або українській території.
Водночас Росія докладатиме подальших зусиль зі зміцнення своїх позицій в Криму. Виходячи з інтересів Москви та особливостей поточної обстановки, що склалася на Кримському півострові, основні напрями таких зусиль включатимуть: подальше нарощування російської військової присутності в Криму, спорудження мостового переходу через Керченську протоку, а також зміцнення каральної системи та викорінення всіх противників режиму В. Путіна.
Крім того, кримське питання, як і раніше, буде використовуватись Росією для організації різного роду провокацій проти України.
5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України
Наприкінці лютого цього року парламент Нідерландів планує приступити до розгляду питання ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. У випадку прийняття парламентом позитивного рішення, це зніме останню перешкоду для офіційного введення Угоди в дію.
