5 червня 2017

Експрес-аналіз подій тижня № 22(53)/06

 

КЛЮЧОВІ ЧИННИКИ МИНУЛОГО ТИЖНЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ
У РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ ДОВКОЛА УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ
(29.05–04.06.2017 р.)

 

I. Головні резонансні події у розвитку ситуації довкола України

У контексті стратегічного курсу європейської інтеграції України найбільш важливе значення для нашої Держави має завершення процесу ратифікації країнами ЄС Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. 30 травня ц. р. позитивне рішення з даного питання було ухвалено Сенатом (верхньою палатою) парламенту Нідерландів, яка стала останньою країною, що ратифікувала документ. Після виконання необхідних формальних процедур Угода буде введена в дію до саміту Україна-ЄС у липні поточного року.

Ратифікація документу означає досягнення однієї з основних цілей «Революції гідності» в Україні, яка саме і розпочалась після відмови колишньої української влади від асоціації України з ЄС на користь Російської Федерації. Це є й остаточною поразкою режиму В. Путіна, який намагався зірвати збройною агресією процес європейської інтеграції України. Крім того, був підтверджений провал політики Москви зі здійснення впливу на політику країн Євросоюзу шляхом підтримки проросійських, євроскептичних та націоналістичних сил в Європі. В свою чергу, Україна отримала історичну перемогу в плані повернення до європейської спільноти.

30 травня Сенат парламенту Нідерландів проголосував за ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
30 травня Сенат парламенту Нідерландів проголосував за ратифікацію
Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

З урахуванням наведених обставин, досить показовий характер має реакція на ратифікацію угоди парламентом Нідерландів з боку ЄС і Росії.

Так, Європейська комісія привітала рішення нідерландського Сенату. За словами голови Європейської комісії Ж. Юнкера, «…місце України знаходиться в Європі і саме Європа є майбутнім Української держави».

На противагу цьому, МЗС РФ у звичній російській манері перекручування фактів звинуватило парламент Нідерландів у «зраді нідерландського народу, який сказав «ні» на референдумі щодо асоціації України з Європейським Союзом». При цьому угода між Україною та ЄС була названа «антиросійською по своїй суті».

 

Водночас позитивним чинником є відновлення «нормандського» формату переговорів з урегулювання конфлікту на Донбасі. Так, 30 травня ц. р., за ініціативою німецької сторони, у Берліні були проведені переговори заступників міністрів закордонних справ країн-учасниць «нормандської» групи. Розглядалось питання організації зустрічі лідерів ФРН, Франції, України та Росії. При цьому всі сторони висловились за необхідність припинення вогню, а також прискорення процесу вирішення питання обміну заручниками та полоненими. Крім того, була досягнута чергова домовленість про встановлення перемир’я.

 

Переговорам передував ряд подій, які безпосередньо стосуються ситуації довкола збройної агресії Росії проти України. Так, згідно з повідомленнями американських ЗМІ, президент США Д. Трамп розглядає можливість відновлення діалогу з Росією по українському питанню у форматі представників зовнішньополітичних відомств двох країн (як це було під час президентства Б. Обами по лінії В. Нуланд-В. Сурков). Зазначене фактично підтверджує принципову позицію США, які демонструють готовність до участі у врегулюванні конфлікту довкола України, однак не розглядають Росію як рівноправного партнера. Незважаючи на очевидність такого підходу США, керівництво РФ вже висловило згоду на встановлення контактів за даною схемою.

Спільна прес-конференція президента Франції Е. Макрона із президентом РФ В. Путіним, 29 травня, Париж
Спільна прес-конференція президента Франції Е. Макрона із президентом РФ В. Путіним, 29 травня, Париж

У свою чергу, 29 травня ц. р., на наполегливе прохання російської сторони, відбулась зустріч президента Франції Е. Макрона та президента РФ В. Путіна. Головною темою переговорів стали перспективи французько-російських відносин в контексті проблем між двома країнами з українського питання. В. Путін намагався переконати Е. Макрона у «виправданості» політики Москви стосовно України, в т. ч. «законності» анексії Росією Криму, а також «непричетності» РФ до конфлікту на Донбасі. Крім того, окремі цілі В. Путіна могли включати спроби внесення розколу між Францією та іншими країнами ЄС, а також нівелювання негативних аспектів втручання Кремля у президентські вибори у Франції.

Всупереч сподіванням Москви, Е. Макрон підтвердив незмінність ставлення Франції до Росії та навіть продемонстрував більш жорстку позицію, ніж колишній глава Французької держави Ф. Олланд. Так, за словами Е. Макрона, ЄС може посилити санкції проти Росії у випадку ескалації збройного протистояння на Донбасі. При цьому він виступив за необхідність активізації роботи «нормандської» групи із обов’язковим залученням представників ОБСЄ. Досить показовою стала також реакція Е. Макрона на діяльність російських ЗМІ, які були публічно звинувачені ним у розповсюдженні неправдивої інформації.

 

Все це ще раз засвідчило безвихідність положення Росії, яка намагається добитися зняття з неї санкцій всіма можливими способами, в т. ч. шляхом принизливих та безрезультатних спроб напроситися у партнери до США та провідних країн Європейського Союзу. Разом з тим, керівництво РФ не залишає спроб впевнити Захід у «миролюбності російської політики» та перекласти на Україну відповідальність за продовження збройного протистояння в зоні конфлікту на Донбасі.

Так, під час прес-конференції у Парижі В. Путін закликав країни ЄС «припинити нагнітання міфічних загроз зі сторони Російської Федерації» та «зосередити спільні зусилля сторін на боротьбі з міжнародним тероризмом». Водночас він знову звинуватив Україну у «небажанні виконувати Мінські домовленості» (в контексті відмови України від т. зв. формули Штайнмайєра, яка передбачає реалізацію політичної частини мирного плану до забезпечення безпеки в зоні конфлікту).

У цьому зв’язку верхом цинізму Москви стала спеціальна заява МЗС РФ до 20-річчя підписання Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Росією (від 31 травня 1997 року) із закликом «покласти документ в основу відновлення стосунків між двома країнами».

 

ІІ. Збройна агресія Росії проти України

2.1. Схід України (зона АТО)

Незважаючи на домовленість про перемир’я, російсько-терористичні війська продовжували активні обстріли позицій сил АТО та мирних населених пунктів. Зокрема факт таких обстрілів у районі Станиці Луганської був підтверджений представниками Спеціальної Моніторингової Місії ОБСЄ.

На цьому фоні відмічається посилення уваги до подій на Донбасі з боку керівництва ЄС та ООН. Зокрема на минулому тижні група європейських дипломатів на чолі з комісаром ЄС з питань розширення та політики сусідства Й. Ханом відвідала Маріуполь і Широкино. В свою чергу глава спеціальної моніторингової місії ООН з прав людини Ф. Фрейзер ознайомилась з роботою пунктів в’їзду та виїзду з підконтрольних територій України до «ДНР» і «ЛНР».

Візит єврокомісара Йоханнеса Хана в Маріуполь та Широкино

2.2. Кримський півострів

В рамках загального погіршення економічної ситуації в Росії відбувається ускладнення соціально-економічних проблем і в окупованому нею Криму. Свідченням цього є поширення акцій протестів на півострові, які в ряді випадків проходять під гаслами проти анексії Криму Росією.

Зокрема 29 травня ц. р. у Керчі відбулась акція протесту робітників Керченського металургійного заводу з вимогою відновлення роботи підприємства та ліквідації заборгованості по виплаті зарплат. При цьому досить показовий характер мало гасло учасників акції «Зачем вы нас захватили?». Інша акція протесту відбулась у Коктебелі проти «варварської забудови» цього району.

 

2.3. Інші аспекти дій Російської Федерації проти України та Заходу

Засідання колегії Міноборони Росії, 31 травня
Засідання колегії Міноборони Росії, 31 травня

Спроби керівництва РФ налагодити стосунки із Заходом супроводжуються продовженням активних дій Кремля з залякування США та Європи шляхом демонстрації військової сили. Так, за заявою міністра оборони Російської Федерації С. Шойгу під час засідання колегії МО РФ 31 травня ц. р., Ракетні війська стратегічного призначення (РВСП) Росії здатні стримати любого противника. На підтвердження цього він наголосив на високому рівні бойової готовності РВСП, а саме — готовності 98 % пускових установок до негайного пуску. Водночас міністр оборони РФ підтвердив плани переоснащення РВСП на нові ракетні комплекси, здатні долати ешелоновану систему ПРО. До кінця поточного року такими комплексами буде оснащено 66 % ракетних військ.

Більш відверто дане питання було прокоментовано депутатом Державної думи Росії В. Ніконовим у ході міжнародної конференції з питань безпеки «GLOBSEC 2017» у Братиславі 2 червня ц. р. За словами російського парламентаря, «Росія застосує ядерну зброю у випадку якщо війська США та НАТО з’являться в Криму або на сході України».

 

Крім того, на минулому тижні у м. Ростов-на-Дону був проведений брифінг командувача військами Південного військового (ПдВО) округу ЗС РФ генерал-полковника О. Дворнікова, який підвів підсумки бойової підготовки ПдВО за зимовий період навчання. За його словами, протягом згаданого періоду було проведено понад 250 штабних тренувань, а також більш ніж 20 тактичних навчань на місцевості. Крім того, на полігонах ПдВО було організовано близько 5,5 тис. занять по вогневій підготовці, що на 20 % більше, ніж за аналогічний період 2016 року.

Активні заходи оперативної та бойової підготовки проводились також і у з’єднаннях та частинах 4-ї армії ВПС та ППО Повітряно-космічних сил ЗС РФ, дислокованих на території ПдВО. Було проведено 28 льотно-тактичних навчань, що на 11 % перевищує аналогічний показник минулого року. В свою чергу, кораблями Чорноморського флоту було виконано понад 480 бойових вправ, у т. ч. 310 артилерійських та ракетних стрільб, що на 15 % більше, ніж у попередньому році.

У наведеному контексті серед найбільш масштабних заходів була названа раптова перевірка угруповання військ на Південно-Західному операційному напрямку із залученням понад 60 з’єднань та частин округу (загалом залучались 17 тис. військовослужбовців та понад 7 тис. одиниць озброєння, військової та спеціальної техніки). Поряд з цим були відмічені навчання 4-ї армії ВПС та ППО, в ході яких був здійснений переліт групи бойових літаків та вертольотів до Забайкальського краю РФ.

Тривав також процес технічного переоснащення військ ПдВО. З початку 2017 року у війська надійшло близько 500 одиниць сучасних зразків озброєння, в т. ч. понад 160 одиниць бронетанкової техніки, 170 автомобілів, 25 одиниць техніки РХБЗ та 20 одиниць засобів зв’язку. У другій половині поточного року округ має отримати ще понад 1,8 тис. одиниць озброєння, включаючи 900 одиниць бронетанкової техніки.

Південний військовий округ ЗС РФ
Південний військовий округ ЗС РФ

Посилюється військова активність Росії і на інших напрямках. З другої половини 2017 року планується відновлення постійного бойового чергування сил Північного флоту РФ у різних районах Північного Льодовитого океану. Передбачається також створення Дослідного арктичного наукового центру МО Росії, який вирішуватиме завдання науково-технічного забезпечення дій російських військ в Арктиці.

Крім того, наприкінці травня ц. р. у ході спільного навчання «Душанбе-Антитеррор-2017» (проводилось під егідою Антитерористичного центру СНД на території Таджикистану) вперше за межами Росії був здійснений пуск оперативно-тактичної ракети «Искандер-М». В рамках підготовки навчань комплекс «Искандер-М» був передислокований до Таджикистану із Оренбурзької області РФ. Загалом до навчання залучались близько 2 тис. російських військовослужбовців та понад 300 одиниць військової техніки, в т. ч. 30 літаків та вертольотів.

 

ІІІ. Україна, міжнародні організації та провідні західні країни

3.1. Міжнародні організації

НАТО. У відповідь на дії Росії командування НАТО продовжує проведення власних маневрів та навчань на найбільш загрозливих напрямках. Так, у Балтійському регіоні 3 червня розпочалися масштабні навчання ОЗС НАТО «Saber Strike». Сценарій навчання передбачає відпрацювання питань прийняття та розгортання військ НАТО в країнах Балтії, а також проведення оборонної операції з відбиття збройної агресії Росії.

В рамках підготовчих заходів з 27 травня ц. р. у районі естонського міста Виру на базі 2-ї піхотної бригади ЗС Естонії проводяться командно-штабні навчання (КШН) «Saber Knight». КШН є частиною учбового циклу дивізії Збройних сил Данії, в ході якого вирішуються завдання планування та проведення спільних військових операцій із захисту країн Балтії. У навчанні беруть участь близько 700 військовослужбовців зі складу ЗС Данії, Естонії, Литви, Латвії, США та Словаччини. Також, у період з 29 травня по 3 червня ц. р. на полігоні Пабраде у Литві були проведені щорічні артилерійські та мінометні навчання «Flaming Thunder-2017» за участю понад 600 військовослужбовців з Литви, Латвії, ФРН, Польщі та Нідерландів (вперше).

Крім того, для участі у навчанні «Saber Strike» до авіабази Ферфорд у Великобританії прибули три стратегічних бомбардувальники В-52Н ВПС США (місце постійної дислокації — авіабаза Барксдейл, штат Луїзіана) та близько 800 американських військовослужбовців.

Навчання ОЗС НАТО «Saber Strike 2017» Стратегічний бомбардувальник В-52Н ВПС США прибуває на авіабазу Ферфорд в Великобританії, 1 червня
Навчання ОЗС НАТО
«Saber Strike 2017»
Стратегічний бомбардувальник В-52Н ВПС США прибуває на авіабазу Ферфорд в Великобританії, 1 червня

Водночас важливою подією у розвитку НАТО є підписання протоколу про приєднання Чорногорії до Північноатлантичного союзу (19 травня ц. р.). Коментуючи дане питання в ході засідання Парламентської асамблеї (ПА) НАТО у Тбілісі 29 травня ц. р., голова ПА НАТО П. Аллі відмітив «відкритість дверей» Альянсу також і для України та Грузії і інших країн, які розділяють цілі організації. Було також підтверджено ставлення НАТО до Росії, як найбільшого виклику для Альянсу, що вимагає продовження політики стримування Москви.

Міністр закордонних справ Чорногорії Серджан Дармановіч
Міністр закордонних справ Чорногорії
Серджан Дармановіч

На цьому фоні 28 травня ц. р. міністр закордонних справ Чорногорії С. Дарманович звинуватив Росію у «серйозному та відвертому втручанні у внутрішньополітичні справи його країни з метою створення перешкод у її вступі до НАТО». На підтвердження зазначеного він назвав факт відкритої підтримки російськими спецслужбами чорногорської опозиції, яка виступає проти євроатлантичної інтеграції країни.

Вступ Чорногорії до НАТО, як продовження процесу розширення Альянсу, викликав вкрай негативну реакцію Москви. Так, за заявою МЗС РФ, «рішення чорногорської влади з даного питання не відповідає інтересам населення країни і постає додатковим дестабілізуючим чинником на Балканському півострові та в цілому в Європі». Водночас в якості «акції помсти» був заборонений в’їзд до Росії прем’єр-міністру Чорногорії Д. Марковичу та всім членам уряду країни, а також голові парламенту М. Джукановичу (лідер ДПС) та ще 46 депутатам чорногорського парламенту, які голосували за Протокол про приєднання до НАТО. Заборона стосується також керівників великих державних компаній Чорногорії.

Європейський Союз. Євросоюз залишається одним із основних фінансових донорів України у вирішенні проблеми відбудови зруйнованих районів Донбасу. За заявою комісара ЄС з питань розширення та політики сусідства Й. Хана під час виступу у Маріуполі 2 червня ц. р., Європейський Союз виконає взяті на себе зобов’язання щодо виділення коштів на відновлення життєздатності регіону. Зокрема розглядається питання щодо додаткового виділення 50 млн євро на реалізацію гуманітарних проектів та модернізацію інфраструктури Маріуполя. Крім того, він висловив наміри ЄС сприяти залученню інвестицій європейських країн у розвиток економіки сходу України.

 

3.2. Провідні західні країни

Лідери Банківського комітету Сенату Конгресу США республіканець Майк Крапо та демократ Шеррод Браун
Лідери Банківського комітету Сенату Конгресу США республіканець Майк Крапо та демократ Шеррод Браун

США. Конгрес США зберігає консолідовані позиції щодо необхідності посилення жорсткості політики Вашингтону стосовно Російської Федерації. 1 червня ц. р. Банківський комітет Сенату Конгресу США оприлюднив спільний законопроект Демократичної та Республіканської партій щодо розширення санкцій проти Росії за збройну агресію проти України, дії в Сирії та втручання у президентські вибори в США. Пропонується введення нових «широких» санкцій у відношенні ключових секторів російської економіки, в т. ч. гірничодобувної промисловості, металургії та залізничного транспорту.

Водночас американський Конгрес продовжує розслідування зв’язків Д. Трампа та його оточення з Росією, а також спроб впливу Москви на президентську кампанію в США. На минулому тижні Комітет по розвідці Палати представників Конгресу США направив ряд запитів на отримання відповідної інформації колишньому раднику президента США М. Флінну, особистому консультанту Д. Трампа М. Коену, а також Агентству національної безпеки, Федеральному бюро розслідувань та Центральному розвідувальному управлінню США.

 

ІV. Інші важливі тенденції та події, що стосуються національних інтересів України

Росія. Ускладнення соціально-економічної ситуації в Росії під дією західних санкцій обумовлює об’єктивну тенденцію падіння рейтингу президента РФ В. Путіна. За даними Всеросійського центру досліджень громадської думки (ВЦДГД), протягом травня цього року рівень довіри населення країни до В. Путіна впав на 1 % до найнижчого показника 49,6 %. В той же час рівень довіри до міністра оборони РФ С. Шойгу зріс на 3 % до 18,5 %. Тим самим С. Шойгу за своїм рейтингом опинився на другому місці після президента РФ. На третьому місці знаходиться міністр закордонних справ Росії С. Лавров — 15,3 %, а на четвертому — голова російського уряду Д. Медведєв — 15,2 %.

За оцінками експертів ВЦДГД, окрім соціально-економічних проблем, причиною падіння рейтингу В. Путіна є зниження інтересу російського суспільства до питання «возз’єднання Криму з Росією», яке відходить на задній план під впливом більш актуальних подій. В свою чергу, суттєвих збитків рейтингу Д. Медведєва завдали компрометуючі матеріали, які були оприлюднені О. Навальним. В той же час, за поглядами аналітиків, протягом найближчого часу падіння рейтингу В. Путіна не матиме критичного характеру, оскільки він все ще сприймається більшою частиною населення як «символ Росії».

Зустріч президента Молдови І. Додона з президентом РФ В. Путіним в рамках Санкт-Петербурзького економічного форуму, 2 червня
Зустріч президента Молдови І. Додона з президентом РФ В. Путіним в рамках Санкт-Петербурзького економічного форуму, 2 червня

Молдова. Проросійський курс нового Президента Молдови І. Додона при збереженні прозахідної спрямованості уряду та правлячої коаліції в парламенті країни обумовлює подальше загострення політичного протистояння в республіці та призводить до повного розбалансування її зовнішньої політики. Так, 30 травня ц. р. уряд Молдови прийняв рішення щодо вислання з країни п’ятьох російських дипломатів (представників військового аташату РФ) за підривну діяльність проти Молдовської держави.

Зазначений крок молдовського уряду викликав різко негативну реакцію І. Додона, який назвав його «обурливим жестом та недружнім актом у відношенні Росії». При цьому він пов’язав дії уряду країни з «намірами прихильників об’єднання з Румунією спровокувати загострення відносин Молдови з Російською Федерацією».

Наведені обставини ще раз підтвердили неспроможність Москви повністю змінити на свою користь політику жодної з країн, що показав також і розвиток ситуації в Болгарії, Румунії, Угорщині та Чехії. Все це засвідчує також і марність сподівань Кремля на можливість зміни політики України, в т. ч. шляхом реставрації проросійської влади в Українській державі.

 

V. Основні тенденції у розвитку ситуації довкола України на перспективу

5.1. Ключові події та тенденції, що матимуть найбільш важливе значення для України

Розвиток ситуації довкола збройної агресії Росії проти України засвідчує провал політики Москви за всіма напрямами, що фактично заганяє режим В. Путіна у «глухий кут» критичних для нього проблем. Дана ситуація набуває особливо небезпечного характеру для керівництва РФ в умовах стійкого падіння рейтингу президента Росії з наближенням президентських виборів в країні. Звичайно, за любих умов В. Путін отримає перемогу на виборах, які є виключно формальною процедурою у нинішній політичній системі Російської Федерації.

Разом з тим, очевидна фальсифікація результатів президентських виборів в РФ надасть США та ЄС потужний інструмент впливу на Москву в плані порушення питання щодо нелегітимності російської влади. У такій ситуації вкрай актуальним питанням для В. Путіна постає підвищення свого рейтингу. При цьому в умовах відсутності будь-яких можливостей досягнення даної мети шляхом досягнення успіхів у відновленні економіки країни та реалізації її зовнішньої політики, слід очікувати подальшого посилення антизахідної та антиукраїнської риторики Москви. Водночас буде нагнітатися і мілітаристична істерія разом із нарощуванням заходів з демонстрації сили.

У свою чергу, США та НАТО будуть змушені реагувати на такі дії Кремля шляхом підвищення власної військової активності, насамперед у Балтійському та Чорноморському регіонах. Все це створює якісно нову загрозу втрати сторонами контролю над ситуацією та переростання взаємних дій у військовій сфері у збройний конфлікт між ними.

Саме така ситуація виникла у відносинах між США/НАТО та колишнім СРСР під час Карибської кризи в 1962 році. На той час криза була зупинена завдяки досягненню компромісу між керівництвом США та Радянського Союзу, що дозволило уникнути виникнення Третьої світової війни. На сьогодні керівництво РФ жодним чином не може піти на компроміс із Заходом оскільки це фактично означатиме «політичну смерть» режиму В. Путіна. В свою чергу, через позицію американського Конгресу Президент США Д. Трамп також не зможе піти на поступки Росії.

 

5.2. Перспективи розвитку подій у зонах конфліктів на території України

Наведені вище тенденції здійснюватимуть безпосередній вплив і на ситуацію в зонах конфліктів на українській території. Так на хвилі поширення мілітаристських настроїв в Росії керівництво РФ може піти на розширення масштабів збройної агресії проти України. Приводом для цього може стати виникнення аварійної ситуації на будівництві Росією мосту через Керченську протоку (в т. ч. спеціально спровокованої російською стороною). В свою чергу, зазначене буде використано Москвою для обґрунтування необхідності створення сухопутного коридору до Криму. При цьому окремою метою таких дій може стати також і приховування фактів неспроможності РФ побудувати міст та фінансових зловживань під час будівництва (з початку будівельних робіт їх оціночна вартість зросла в чотири рази з 50 до 200 млрд руб.).

За оцінкою російських експертів, в цілому збройні сили Росії мають достатній потенціал для прориву лінії фронту в районі Маріуполя та виходу до Криму. В той же час суттєвою проблемою стане утримання контролю над таким коридором, насамперед у плані охорони його кордону з рештою території України. З огляду на це, нові «територіальні надбання» РФ стануть суцільною зоною конфлікту, що не дозволить ефективно використовувати їх для забезпечення сполучення з Кримом. Крім того, в умовах підвищення загрози збройного зіткнення зі США/НАТО Росія буде змушена суттєво наростити угруповання своїх збройних сил також і на інших напрямках (в першу чергу, Балтійському), що остаточно підірве російську економіку.

 

5.3. Інші важливі події, що матимуть вплив на інтереси і безпеку України

Посилення конфліктного потенціалу у світі та зростання рівня військових загроз національній безпеці Україні підвищують значення співробітництва між Україною та НАТО. В цьому зв’язку важливою подією має стати засідання Комісії Україна-НАТО за участю Президента України П. Порошенка, яке планується в рамках зустрічі Північноатлантичної ради 9–10 липня ц. р. у Києві. Згідно з практикою НАТО, проведення заходів Північноатлантичної ради в одній із країн-партнерів є демонстрацією її підтримки з боку Альянсу.