12 травня 2014

Чи зігнеться дуга «Росія-Китай»?

В чому зацікавлена Росія?

«Росія повинна розглядатися як унікальна і самобутня цивілізація, що не відноситься ні до Заходу, ні до Сходу. Вона повинна відмовитися від принципів мультикультуралізму і толерантності і відкинути культурні проекти, що «нав'язують чужі суспільству ціннісні норми», — сказано в «Основах державної культурної політики». Як вам це подобається? Що це означає?

З початком агресії Росії проти України і після анексії Криму можна з деякою долею упевненості стверджувати, що усі ми увійшли у різкий геополітичний віраж. Президент В. Путін повів Росію в похід не лише проти України і Східної Європи. І навіть, цілком імовірно, не лише проти світових позицій США. Він пішов проти усього світу! Він приміряє на себе мантію «збирача земель»? Об'єднує навколо себе російський народ, що розмежований після розвалу СРСР?

Що підганяє Путіна? Наближення НАТО до кордонів Росії? Український Майдан і щире бажання українського народу, покінчивши з залежністю від «старшого брата», будувати нову Україну і жити по-європейськи у мирі і спокої? А, можливо, швидке зростання впливу Китаю в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) і побоювання «не встигнути стати великою державою «от тайги до Британских морей»? Напевно, що все разом узяте.

Швидке зростання цін на нафту як наслідок кампаній в Афганістані і Іраку, «арабська весна» і ще багато інших чинників забезпечили потужний потік золотовалютних надходжень до російської казни, що дало змогу вкладати чималі кошти в економіку і оборону.

Сьогодні В. Путін стверджує, що Росія готова очолити «нову ідеологічну боротьбу між розбещеним Заходом під керівництвом США і традиціоналістським світом», а його нова доктрина, за якою «будь-яка територія з російським населенням повинна стати частиною Росії» примушує серйозно замислитися над майбуттям нашого світу.

Росія, вступивши в двобій зі світовим правопорядком шукає союзників на Сході для створення «дуги безпеки»

Отже, Росія, вступивши в двобій зі світовим правопорядком і активно використовуючи проти держав Європи газ як зброю, шукає союзників на Сході для створення «дуги безпеки». Союзниками цілком можуть стати Іран, Індія і Китай.

Ось на цьому тлі розгортається боротьба за Китай, від позиції якого залежить багато що, якщо не все. У травні 2014 року має відбутися візит Путіна до КНР і підписання договору про постачання китайцям російського газу. Як відомо, переговори про це велися давно, а головним каменем спотикання була ціна на паливо. За усієї обережності і зваженості в підходах, ця угода однаково вигідна обом сторонам. Китай, зрозуміло, зацікавлений в надійних постачаннях енергоресурсів для своєї економіки. До того ж гарантувати безпеку таких постачань з континенту буде на порядок простіше.

Росія і Китай: основні показники країн
Росія і Китай: основні показники країн

http://ria.ru/

Для Росії залучення надійного споживача її вуглеводнів у особі Китаю більш ніж актуальне, особливо після запровадження санкцій і заяв президента США Б.Обами про можливість забезпечення Європи американським сланцевим газом. І хоча, як стверджують експерти, з суто технічних причин Захід зможе повною мірою реалізувати подібні проекти не раніше 2020 року, Росію вже сьогодні тривожать наслідки цих проектів для своєї економіки.

У рамках БРІКС Москва і Пекін також прораховують позиції один одного на предмет домовленостей про створення загального банку розвитку.

Росія і Китай посилюють військову співпрацю
Росія і Китай посилюють військову співпрацю

http://www.cntv.ru/

Крім того, як стало відомо, зараз вони готують угоду про військову співпрацю, що значно ширша за підписаний в 2001 році В. Путіним і Цзяном Цземінем договір про добросусідство, дружбу і співпрацю. Сьогодні Китай є ринком збуту для майже чверті продукції російського оборонного експорту. На практиці це означатиме, що переговори, які тривають вже багато років щодо російсько-китайських економічних і військово-технічних проектів, ймовірно, нарешті незабаром завершаться. Не виключено, що до майбутнього візиту Путіна в Пекін будуть підготовлені контракти не лише про постачання до Китаю російського газу, але і винищувачів Су-35С.

Проте, у цих спільних інтересах є і своя межа. Передусім — суперництво, що і надалі виконує роль гальма в розвитку стосунків.

 

Чого прагне Китай?

У дні, коли напруженість в стосунках США і Західної Європи, з одного боку, і росіян — з іншого досягла з анексією Криму свого апогею, лідер КНР Сі Цзіньпін вирушає в турне по Європі. Безумовно, торговельно-економічні зв'язки, а не ситуація в Україні були основним питанням на переговорах Сі Цзіньпіна в Парижі, Берліні, Гаазі і Брюсселі. Зараз, коли Росії загрожують нові санкції Заходу, Пекін прагне поглибити стосунки з європейськими державами і Європейським Союзом, до керівництва якого Сі Цзіньпін здійснив свій перший візит після вступу на посаду. Це багато про що свідчить. Новий лідер Китаю продемонстрував свої пріоритети.

Не таємниця, що китайське керівництво з тривогою ставиться до порушення суверенітету і територіальної цілісності держав. Пекін повівся украй стримано, коли в 2008 році Росія напала на Грузію і відрізала від неї Абхазію і Південну Осетію. «Право народів на самовизначення», яке Москва безсоромно використовувала для виправдання анексії Криму, видається Китаю украй небезпечним прецедентом, оскільки в перспективі це право може спливти на Тібеті або в Синьцзянь-Уйгурському автономному районі. У цій ситуації не слід забувати і про проблему з Тайванем. І хоча стосунки Пекіна і Тайбея останнім часом помітно покращилися, керівництво материкового Китаю як і раніше офіційно вважає Тайвань 21-ою провінцією КНР.

Китай ніколи не визнавав незалежності Тайваню, і наполягає на статусі цієї території як бунтівної провінції
Китай ніколи не визнавав незалежності Тайваню, і наполягає на статусі цієї території як бунтівної провінції

http://www.socialsignal.com/

Саме побоюючись цього, Пекін не підтримав РФ при голосуванні по Україні в Раді безпеки і Генеральній асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Представник Китаю визнав за краще утриматися. А Росію підтримали лише два її пострадянських відданих васали — Білорусія і Вірменія. Інші т.зв. члени Співдружності незалежних держав, створеної Росією після розпаду СРСР, вважали за краще брати приклад з Китаю.

Китайське керівництво сьогодні не без задоволення зазначає, що Росія кидає виклик ідеологічній гегемонії Заходу. У той же час воно чудово усвідомлює, що саме чинна сьогодні глобалізаційна система, правила якої були встановлені Заходом, забезпечила Китаю серйозне зростання протягом двох останніх десятиліть, дозволивши стати другою економічною державою світу. До того ж Китай має намір і надалі використовувати такі сприятливі умови, тим більше, що Росії досі так і не вдалося цього зробити.

Китай завжди украй обережний у своїх заявах з приводу перегляду міжнародної економічної системи. Досить згадати фінансову кризу 2007–2008 років, коли китайська офіційна пропаганда дорікала капіталізму за безпорадність, і в цей же час китайське керівництво проводило антикризову політику, яка врятувала необхідну йому міжнародну фінансову систему.

Конфлікти в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
Конфлікти в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

http://m.expert.ru/

У короткотерміновій перспективі вся увага Китаю сьогодні зосереджена на тихоокеанському регіоні, де китайські інтереси все частіше вступають в конфлікт з інтересами Вашингтона і його союзників. У разі відкритої кризи Пекіну знадобиться серйозна підтримка, саме цим і пояснюється його прагнення задобрити Росію, але при цьому не вступати заради неї в міжнародні суперечки.

При цьому Китай максимально вигідно для себе використовував події в Україні. З одного боку, відмовившись офіційно підтримати Росію, Пекін зберіг можливість вести свої справи як з західними партнерами, так і з новою київською владою. З іншого боку, надана Москві неофіційна підтримка зміцнила і без того досить щільні стосунки з Росією.

 

У чому інтерес ЄС?

Нині Китай є другим за величиною торговельним партнером ЄС. Країни Євросоюзу, економіка яких знаходиться в стані рецесії, украй зацікавлені в китайських інвестиціях, а йому, як завжди, потрібні ринки для збуту своєї продукції. Але, серед іншого, Пекін розраховує мати доступ до передових західних технологій задля здійснення переходу до інноваційної моделі економічного розвитку, як запоруки майбутнього добробуту і процвітання.

Товарна структура експорту з Китаю в ЄС
Товарна структура експорту з Китаю в ЄС

http://inpress.ua/ru/

Ще одним важливим питанням для Китаю є зростання ролі юаня в міжнародних розрахунках, що в перспективі дозволило б перейти до його вільної конвертації. Зараз це робиться в основному за допомогою двосторонніх договорів про валютні свопи, але позиція Великобританії в цьому питанні може істотно змінити стан справ на користь Пекіна. За словами британського міністра фінансів Джорджа Осборна, Лондон має намір стати світовим центром торгівлі і інвестицій в китайській валюті, про що свідчать підсумки візитів Осборна і Кемерона до КНР восени – взимку 2013 року.

В цілому європейська політика Китаю у своїй довготерміновій перспективі націлена на створення китайсько-європейської зони вільної торгівлі, яка стане основою для спільного розвитку і взаємного стимулювання. При цьому ключову роль в такому процесі Пекін надає Лондону. Заступник директора Центру вивчення ЄС, професор Інституту міжнародних відносин Народного університету Китаю Ван Івей заявив з цього приводу наступне: «Якщо буде можливість об'єднати зусилля, то китайсько-європейська співпраця принесе з собою євразійську інтеграцію і надасть глобалізації нового змісту».

Дуже малоймовірно, що євразійська інтеграція в китайському форматі відповідатиме інтересам Росії, для якої цей напрям зовнішньої політики має першочергове значення. Альтернативний проект, що зв'язує воєдино Схід і Захід з величезними потенціалами Китаю і ЄС, відкидає Росію на узбіччя.

 

Чого прагнуть США?

На сьогодні конфлікт інтересів КНР з Вашингтоном в усіх ключових для неї питаннях, розпочинаючи з територіального конфлікту з Японією і закінчуючи станом справ на Тібеті (у лютому поточного року Б.Обама провів зустріч з Далай-ламою, у зв'язку з чим Пекін подав офіційний протест), явно не сприяє зближенню їх зовнішньополітичних позицій.

Барак Обама зустрівся в Білому домі з Далай-ламою XIV
Барак Обама зустрівся в Білому домі з Далай-ламою XIV

http://novayagazeta-ug.ru/

З урахуванням цього Вашингтон у налагодженні своїх стосунків з Китаєм обрав тактику «м'якої» дипломатії. Сполучені Штати мають цілком конкретну ціль — заручитися підтримкою китайського народу. Для цього вони намагаються використовувати усі доступні засоби, і це притому, що і Пекін, і Вашингтон бачать один в одному основного свого суперника. Америка серйозно побоюється, що КНР кинула їм виклик в боротьбі за світове панування. Саме у такому ракурсі розцінюється позиція США щодо пріоритету своїх інтересів в АТР.

Китай, своєю чергою, звинувачує США в проведенні політики заборони щодо себе і надзвичайно заклопотаний посиленням позицій Вашингтона, передусім в Південно-Східній Азії (ПСА), оскільки цей регіон є своєрідною «горловиною» КНР, через яку проходять транспортні коридори з імпорту товарів і ресурсів і здійснюється експорт товарів.

На відміну від Великобританії, у Вашингтоні не у захваті від ідеї посилення ролі юаня в міжнародній торгівлі, вбачаючи в цьому цілком реальну загрозу для долара. Не зважаючи на тісний взаємозв'язок двох провідних економік світу, Америка продовжує ревно захищати свої передові технології, що є однією з основних її переваг у сучасному світі. Це виражається, зокрема, у встановленні жорстких торговельних бар'єрів і низці обмежень на експорт високотехнологічної продукції до Китаю.

 

Висновки і прогнози

У нинішній ситуації, яка склалася у світі, Китай, підтримуючи ідею багатополярного світу, зацікавлений в посиленні Росії. Адже це може послабити позиції Вашингтона на світовій арені. Але він (Китай) навряд чи зважиться на відкритий союз з Москвою проти Заходу. Чому?

По-перше, КНР не стане ризикувати налагодженими економічними стосунками з Євросоюзом і США.

По-друге, вибір Китаю на користь Росії або Заходу остаточно зруйнує світ в геополітичному плані.

Вся річ у тому, що, долучившись до будь-якої з цих сторін нинішньої конфронтації, Китай сформує основу для військово-політичного альянсу по лінії «Китай — Росія» проти США і ЄС або «Китай — США — ЄС» проти Росії, що відкине усю геополітичну розстановку сил у світі на 75 років назад.

Китайські хроніки так трактують датун «велике єднання» — суспільство ідеального стану і сяокан «мале процвітання» — суспільство прийнятного стану
Китайські хроніки так трактують датун «велике єднання» — суспільство ідеального стану і сяокан «мале процвітання» — суспільство прийнятного стану
http://www.daokedao.ru/

А війна на цьому етапі Китаю абсолютно не потрібна. Так само як і будь-які щодо нього міжнародні санкції. Не зайвим буде нагадати, що вище керівництво КНР оголосило про курс на побудову до 2020 року середнєзаможного суспільства (сяокан). Крім того, Китай вступає в період економічних і політичних реформ і міжнародна стабільність для нього надзвичайно важлива. Саме тому Пекін так наполягає на мирному політичному врегулюванні ситуації навколо України і Криму. При цьому для Пекіна не має значення на чию саме користь буде розв’язаний цей конфлікт. Головне — запобігти військовим діям і мінімізувати санкції, що ускладнюють торговельно-економічні зв'язки і завдадуть збитки китайській економіці.

Китай і надалі розвиватиме взаємовигідну торгівлю з усіма міжнародними гравцями, підтримуючи в геополітичному плані існуючий баланс сил

Сьогодні глобалізація, в першу чергу економічна, навіть більш вигідна Китаю ніж Заходу, який просував її у своїх інтересах.

 

Виходячи з цього, можна припустити, що Китай і надалі розвиватиме взаємовигідну торгівлю з усіма міжнародними гравцями, підтримуючи в геополітичному плані існуючий баланс сил, але при цьому направляючи свої зусилля на поступове зменшення ролі США і зміцнення Росії і ЄС.