Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень "Борисфен Інтел" надає можливість аналітикам висловити свою точку зору стосовно конкретної політичної, економічної, безпекової, інформаційної ситуації в Україні та в світі в цілому, на основі особистих геополітичних досліджень та аналізу.
Зауважимо, що точка зору авторів
|
Олексій Волович
Автор матеріалу, який ми пропонуємо для наших читачів, — колишній військовослужбовець, випускник факультету східних мов Московського військового інституту іноземних мов. Свого часу служив військовим перекладачем у Єгипті, Іраку, Лівії, силах ООН з підтримки миру у Боснії та Герцеговині (UNPROFOR). Займається науковою роботою, кандидат історичних наук. Певний час працював у посольстві України в Лівані на посаді першого секретаря з політичних питань. Нині — провідний науковий співробітник Одеського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень. Володіє англійською, арабською мовами та її діалектами.
ЄГИПЕТ: революція чи військовий переворот? Частина 2
«Держава в державі»
За час правління Хосні Мубарака найбільша в Африці армія (440 тис. чоловік) розширила свою присутність в державному апараті і економіці країни. З 1997 по 2010 рік бюджет збройних сил Єгипту виріс з 2,6 до 4,5 млрд. дол. Протягом останніх 40 років єгипетська армія щорічно отримувала фінансову допомогу від США у розмірі 1,3 млрд. дол. Деякі аналітики зазначають, що вищі офіцери Єгипту більше переймаються підприємництвом, аніж бойовою підготовкою. Армійське керівництво має право розпоряджатися прибутком підприємств «військової економіки», частка якої у ВВП країни становить в середньому від 30 до 40 %. Прийнята в грудні 2012 року конституція зберегла усі армійські привілеї.
|
Довідка: Окрім високого грошового утримання, єгипетські офіцери мають різні державні пільги і преференції, мешкають в просторих службових квартирах, отримуючи субсидії для їх оплати. Офіцери вищого рангу можуть придбати розкішні апартаменти за пільговими кредитами — 10 % від їх вартості. Генерали головують в десятках великих підприємствах і фірмах, що виготовляють не лише бойову техніку і озброєння, але і споживчі товари, велика частка яких продається військовослужбовцям за зниженими цінами у військових магазинах. Крім того, військові мають своїх представників у будівельних фірмах, що зводять комунальну інфраструктуру. Вони ж володіють найбільшими сільськогосподарськими фермами і великою мережею магазинів. При цьому слід зазначити, що військова і економічна діяльність єгипетських офіцерів не підпадає під державну звітність і контроль. Навіть екс-президент М. Мурсі був змушений погодитися з вимогами військових не встановлювати громадського контролю над військовим бюджетом. |
З перших тижнів свого перебування на посту президента М. Мурсі спробував (як виявилося згодом — безуспішно), узяти під контроль збройні сили. Перш за все він відправив у відставку міністра оборони маршала Хусейна Тантаві, начальника генштабу генерала Самі Анана і деяких нижчих за рангом генералів. Намагаючись по черзі використовувати «батіг» і «пряник», у квітні 2013 року М. Мурсі оголосив, що присвоює звання «корпусний генерал» трьом двозірковим генералам.
|
Довідка: Генерал-полковник Абдель Фаттах ас-Сісі народився в Каїрі 19 листопада 1954 року. Після закінчення в 1977 році Єгипетської Військової Академії служив в піхоті. Дослужився до поста командувача механізованих військ. Обіймав посаду начальника відділу інформації і безпеки секретаріату міністерства оборони, був військовим аташе в Саудівській Аравії, очолював військову розвідку. У 2006 році генерал ас-Сісі навчався у Військовому коледжі сухопутних військ в Карлайлі, штат Пенсільванія. Єгипетська преса багато писала про зв'язки генерала з американськими дипломатами і військовими. 12 серпня 2012 року президент М. Мурсі призначив генерал-майора Абдель Фаттаха ас-Сісі міністром оборони, і, оминаючи звання генерал-лейтенанта, присвоїв йому звання генерал-полковника, . Французька «Le Figaro» характеризувала генерала ас-Сісі як «націоналіста і консерватора, прибічника стабільності країни і стратегічного союзу зі США, прихильника Гамаля Абдель Насера». |
 |
|
Абдель Фаттах ас-Сісі, Міністр оборони Єгипту, генерал-полковник http://ru.tvi.ua/ |
Генерал ас-Сісі вважався ідейним прибічником ісламізму, проте в червні 2013 року він різко міняє цей імідж, підтримавши опозиційних демонстрантів, що виступили проти ісламізму. Військовий переворот в Єгипті продемонстрував, що сьогодні, як і протягом останніх 60 років, армія є головною політичною силою країни. Генерали лише вичікували на зручний момент, щоб продемонструвати — «хто в хаті хазяїн». Сьогодні єгипетські генерали стверджують, що 3-го липня 2013 року військового перевороту не було. Пояснюють, що армія, по-перше, була змушена втрутитися в тодішні події, запобігаючи громадянській війні. По-друге, військові не обіймають жодних урядових чи державних постів. По-третє, армію підтримує більшість єгипетського народу, оскільки в умовах загального хаосу лише вона здатна протистояти стрімкому зростанню злочинності і тероризму. За даними міністерства внутрішніх справ Єгипту, в 2012 році кількість вбивств по всій країні виросла на 30 %, крадіжок і пограбувань — на 250 %, викрадення людей — на 45 %.
Перебіг військового перевороту
 |
|
Противники єгипетського президента Мухаммеда Мурсі увірвалися в штаб-квартиру руху «Брати-мусульмани» в Каїрі http://rus.ruvr.ru/ |
З 26-го червня практично вся країна була охоплена кровопролитними сутичками супротивників і прибічників президента М. Мурсі. Ранком 30 червня, в день річниці інавгурації М. Мурсі, в акціях протесту взяло участь кілька мільйонів єгиптян (за деякими даними — до 15 млн.), вимагаючи його відставки. У ніч на 1 липня супротивники президента захопили штаб-квартиру «Братів-мусульман». У цих драматичних умовах командування збройних сил, прагнучи запобігти громадянській війні, 1 липня висуває ультиматум політикам: врегулювати політичну кризу протягом 48 годин. У разі невиконання цієї вимоги військові пообіцяли вжити своїх заходів зі стабілізації ситуації в країні.
На цей ультиматум М. Мурсі відповів, що, незважаючи на усі заклики опозиції піти у відставку, він залишатиметься на своєму посту відповідно до конституції країни. Головними винуватцями проблем Єгипту М. Мурсі назвав прихильників режиму екс-президента Хосні Мубарака, які, за його словами, всіляко саботують реформи нової, законно обраної влади. 3 липня М. Мурсі запропонував створити коаліційний уряд і незалежну комісію для внесення поправок до конституції. Проте ці пропозиції вже ніхто не збирався розглядати.
 |
|
Штаб-квартира «Братів-мусульман» в Каїрі після захоплення маніфестантами Фото: Рейтерс Фото: Reuters http://www.bfm.ru/ |
За деякими даними, ще за тиждень до перевороту генерал ас-Сісі був присутній на засіданні керівництва країни і аплодував М. Мурсі, коли той протягом двох з половиною годин перераховував свої «досягнення» за перший рік перебування на президентському посту. Проте наступними днями генерал ас-Сісі і президент М. Мурсі гарячково складали плани усунення один одного. Після оголошення генералом ас-Сісі 48-годинного ультиматуму помічник президента М. Мурсі зв'язався з командувачем другої польової армії генералом Ахмедом Васфі і від імені президента запропонував йому посаду міністра оборони, про що останній відразу доповів генералові ас-Сісі. Той, не зволікаючи, заарештував президента.
Під вечір 3 липня з телевізійним зверненням до нації виступив міністр оборони Єгипту генерал-полковник Абдель Фаттах ас‑Сісі, повідомивши, що М. Мурсі вже не президент. Він також заявив, що тимчасово призупиняється чинна конституція, і що до неї будуть внесені поправки «відповідно до вимог народу». Генерал ас-Сісі виступав від імені ради, до складу якої, окрім нього, входили лідер опозиції Мухаммед аль-Барадеї, головний імам мечеті аль-Азхар Ахмед аль-Теїб, коптський папа Феодор ІІ. При цьому генерал ас-Сісі підкреслив, що військові не мають наміру керувати країною, а лише намагаються запобігти громадянській війні в Єгипті. Міністр оборони пообіцяв найближчим часом створити тимчасовий коаліційний уряд і комісію з розробки проекту нової конституції і підготовки дострокових президентських виборів.
 |
| Протестувальники на площі Тахрір з портретом міністра оборони Абделя Фаттаха ас-Сісі http://www.gazeta.ru/ |
4 липня заарештованого М. Мурсі розмістили на одній з військових баз. Військові запропонували йому «добровільно» подати у відставку в обмін на гарантії безпеки і судову недоторканість, і виїхати до Катару або Туреччини. Та М. Мурсі цієї пропозиції не прийняв. Одночасно були заарештовані лідер руху «Братів-мусульман» Мухаммед Бадіа, його заступники Рашад аль-Байюмі і Хейрат аш-Шатир, спікер парламенту Саад ель-Кататні і ще близько 300 активістів. Були закриті контрольовані ісламізмом ЗМІ. Мабуть, як і за часів правління Х. Мубарака, «Брати-мусульмани» змушені будуть перейти у підпілля.
В той час, як угрупування ісламізму «Аль-Джамаа аль-ісламія» заявило, що підтримує президента М. Мурсі, тимчасові або ситуативні партнери «Братів-мусульман» по парламенту — консервативний рух ісламізму «Салафітський заклик» на чолі з політичною партією «Ан-Нур» — висловилися за дострокове проведення в країні президентських виборів і формування уряду технократів, який в найкоротші терміни підготує парламентські і президентські вибори. Ліві партії (»Революційні соціалісти» і «Комуністична партія Єгипту») також підтримали військовий переворот 3-го липня. Взагалі, єгипетські радикальні ліві угрупування троцькістів і анархістів, хоч і нечисленні, але зіграли помітну роль в процесі розхитування і усунення режиму М. Мурсі.
 |
| Прихильники Мурсі йдуть маршем по Каїру http://ru.euronews.com/ |
На думку єгипетського коптського оглядача Рафіка Хабіба, те, що сталося в Єгипті, — не нова революція, а класичний військовий переворот зі спробою реанімувати режим поваленого президента Х. Мубарака. Р. Хабіб розподіляє супротивників М. Мурсі на три блоки: 1) прозахідні секуляристи, що відкидають проект ісламізації Єгипту; 2) прихильники режиму Х. Мубарака і, нарешті, — 3) громадяни, що вимагають поліпшення умов життя. Як вважає Р. Хабіб, військовий переворот планувався задовго до масових демонстрацій опозиції 30-го липня проти М. Мурсі і тому його жодним чином не можна вважати реакцією на вуличні виступи єгиптян. Навіть більше, ці демонстрації стали частиною змови проти режиму М. Мурсі. Задовго до перевороту супротивники М. Мурсі всіляко перешкоджали нормалізації соціально-економічної ситуації в країні, спеціально створюючи перебої в електропостачанні для населення, в постачанні на ринок бензину і продовольства. За словами Р. Хабіба, підготовка до військового перевороту включала також встановлення контролю над ЗМІ, спотворення іміджу президента М. Мурсі і його уряду, поширення провокаційних чуток, демонізацію «Братів-мусульман». За прогнозами Р. Хабіба, незважаючи на «тимчасову поразку єгипетської революції», спроби реанімації режиму Х. Мубарака за допомогою військового перевороту не будуть вдалими. «Необхідно в першу чергу піклуватися про законність інтересів держави і уникнути кровопролиття та громадянської війни, а не дбати про продовження власного правління», — говориться в офіційній заяві партії «Ан-Нур».
«Рука Вашингтона»
Деякі єгипетські і західні спостерігачі схильні вважати, що військовий переворот в Єгипті здійснювався не лише з відома, але і за безпосередньої підтримки американської адміністрації. C 1982 року США надали Єгипту допомогу на суму близько 80 млрд. дол., значна частина якої витрачалася на потреби єгипетської армії. А точніше, для того, щоб ця армія ніколи не намагалася воювати проти стратегічного партнера США — Ізраїлю. Інакше кажучи, американська допомога Єгипту — це вартість його лояльності щодо США і Ізраїлю. І під час президентства М. Мурсі США виплатили 1,5 млрд. дол. Проте перебування при владі в Єгипті ісламістів, навіть таких порівняно помірних як «Брати-мусульмани», не гарантувало їх лояльності ні до США, ні до Ізраїлю. І, зрозуміло, це також не гарантувало, що єгипетська армія і надалі буде провідником американського впливу, як в Єгипті, так і в близькосхідному регіоні. Окрім цього, з великою тривогою Вашингтон, Тель-Авів і арабські монархії Перської затоки сприйняли зближення Тегерана з Каїром. Бо у такому разі перед Ізраїлем вимальовувалася перспектива бути затиснутим з двох боків двома великими і дружніми між собою ісламськими державами. Не могла тішити Ізраїль і досить істотна підтримка, яку адміністрація М. Мурсі надавала палестинцям в Секторі Газа.
Реакція Вашингтона на військовий переворот в Єгипті була в'ялою і не зовсім визначеною. В будь-якому разі, американська адміністрація не поспішає офіційно визнавати, що він в Єгипті відбувся, оскільки законодавством США забороняється співпрацювати з антидемократичними режимами і, більше того, надавати їм фінансову допомогу.
За повідомленням газети New York Times, радник президента США з питань національної безпеки С’юзан Райс безпосередньо «режисувала» військовий переворот в Єгипті. Ще в грудні минулого року, під час зустрічі з радником єгипетського президента Ессамом аль-Хаддадом, президент США Б.Обама пропонував включити до складу єгипетського уряду представників опозиції, зокрема, призначити на пост прем'єр-міністра М. Барадеї. Проте М.Мурсі не зважав на цю «пропозицію». За кілька годин до відставки президентові М. Мурсі зателефонував міністр закордонних справ «однієї арабської країни» і передав «побажання» Білого дому про заміну єгипетського уряду і усіх губернаторів. І знову М. Мурсі відповів відмовою, чим вирішив заздалегідь і свою долю, і долю своєї країни. Важелі військового перевороту були приведені в дію за завчасно розробленим сценарієм. Напередодні ж перевороту генерал ас-Сісі двічі контактував з американським міністром оборони Чаком Хейгелом.
Нині в кулуарах американського Конгресу і Білого дому ведуться дискусії навколо характеру подій в Єгипті 3-го липня — вважати чи не вважати їх військовим переворотом? Хоча усі прекрасно усвідомлюють, що нічого вже не зміниться. Ні за яких обставин США не випустять Єгипет зі свого потужного і чіпкого впливу. Катарський канал «Аль-Джазіра» повідомив, що, починаючи з минулого року, «Центр розвитку демократії на Близькому Сході» при Держдепартаменті США надавав допомогу на мільйони доларів переважно прозахідним єгипетським політичним угрупуванням, що перебували в опозиції до «Братів-мусульман».
Відомий сенатор-республіканець Джон Маккейн закликав американську адміністрацію не надавати допомогу Єгипту, оскільки, на його думку, там відбувся саме військовий переворот. Проте прес-секретар Білого дому Джеймс Карні неодноразово заявляв, що ненадання американської допомоги Єгипту не відповідає інтересам США. Спікер Держдепартаменту США Вікторія Нуланд зробила аналогічну заяву.
Вищезгаданий єгипетський оглядач Р. Хабіб вважає, що США «спонсорували» військовий переворот тому, що для них є неприйнятним самостійний, що не служить інтересам Вашингтона на Близькому Сході режим ісламізму в Єгипті. З американцями солідарні деякі монархії Перської затоки — Саудівська Аравія, Арабські Емірати і Кувейт, — які не сприймають «успішний демократичний ісламістський режим, що руйнує їх релігійну, недемократичну опору і виступає конкурентом у галузі економіки».
Далі буде
