7 травня 2014

Російський газовий сценарій загальмував

За підсумками першої тристоронньої зустрічі з питань газу (Україна — РФ — ЄС), яка відбулася у Варшаві 02 травня 2014 р., чи не вперше Росія не вийшла переможцем.

Не можна стверджувати, що Україна перемогла в цьому першому раунді переговорів (передбачається, що у травні пройдуть ще 2 зустрічі). Однак, однозначно вона не програла, як було раніше. Чи не вперше представники офіційного Києва, на чолі з Міністром Ю.Проданом, дотримувалися зрозумілої, послідовної і навіть агресивної політики, яка на фоні потужних аргументів — реверсних поставок і юридичних ініціатив, щонайменше здивувала російського міністра енергетики, (донбасівця за походженням) О.Новака і спонукала його «блеяти» щось там про суди і казна-які начебто борги України. Водночас, російський міністр спромігся висловитися про якісь 12 млрд. кубометрів газу в ПСГ (не зрозуміло на кого ця інформація була розрахована, на Україну чи на ЄС). Чи, може, російський міністр, у властивій Кремлю «дипломатичній манері», давав зрозуміти, що російська сторона вже згодна з тим, щоб ЄС домовлявся з Україною і сплачував нам за транзит російського газу?

Не програшна позиція української делегації проявилася насамперед тому, що цього разу вона не стала виокремлювати газ із загального політичного контексту. Хоча і не зовсім чітко. В той час, як російський міністр, як це часто практикується Російською Федерацією, намагався все звести до комерційної суперечки. Хоча РФ і не особливо утаємничує, що використовує енергоносії, зокрема газ, в політичних цілях. При цьому, як стверджують «власні джерела» у Варшаві (де відбувалася зустріч), росіянин намагався вилучити з переговорного процесу представника ЄС. Мовляв, «Сами разберемся с этой Украиной — ведь они же подписали такой контракт в 2009-м»…

В разі подальшого дотримання українською стороною такої принципової позиції і на наступних переговорах, і в Міжнародному суді, українська держава має шанс перемогти. При цьому не зайвим було б розширити тематику заборгованості на користь України. Зокрема, варто нагадати про переплати за газ через понад ринкову ціну у 2009 — 2013 роках. І про те, що Росія вибрала багато газу з України перед тим, як освоїти свої поклади. Крім цього, не зайве нагадати про крадіжку понад 130 млрд. американських доларів через Сбербанк СССР та оцінити внесок українців у становлення та розвиток російської армії, флоту, атомної техніки, космосу і т.д. Треба відверто казати про те, хто кого й як шантажував, хто кому «виламував руки», щоб отримати бажаний підпис. І лише тоді стане ясно хто, кому і скільки винен. Видається, що такі підходи до оцінки російсько-українських відносин були б не на користь нинішній РФ. Однак, аби позбутися суб’єктивності, необхідно рахувати. Відтак — застосовувати всі міжнародні механізми, включаючи арешт власності (самолетов, пароходов, і т.д.) за кордоном. А для цього (і щоб не допустити помилок 2009-го) треба обов’язково в складі української делегації мати українських дипломатів, які добре обізнані з проблематикою РФ, зокрема, — газовою.