Олексій Волович
15 вересня в штаб—квартирі ООН у Нью-Йорку розпочала свою роботу 70-та ювілейна сесія Генеральної Асамблеї ООН — головного дорадчого, директивного і представницького органу Організації Об'єднаних Націй. Сьогодні Генасамблея складається зі 193 країн-членів і служить форумом для обговорення різноманітного спектру міжнародних проблем. Асамблея збирається на чергову щорічну сесію в період з вересня по грудень і в наступний період — за необхідністю.
Згідно зі Статутом, Генеральна Асамблея ООН має наступні основні функції і повноваження:
- розглядати загальні принципи співпраці у справі підтримки міжнародного миру і безпеки;
- готувати рекомендації з метою сприяння міжнародній політичній співпраці, розвитку і дотримання міжнародного права, дотримання прав людини і основних свобод і сприяння міжнародній співпраці в економічній, соціальній і гуманітарній областях;
- розглядати і затверджувати бюджет ООН і встановлювати розмір внесків держав-членів, що нараховуються;
- обирати непостійних членів Ради Безпеки і членів інших рад і органів ООН і, за рекомендацією Ради Безпеки, призначати Генерального секретаря.
Порядок денний
Передбачається, що нинішня сесія Генасамблеї стане однією з найбільш значущих за усі 70 років існування ООН. Ювілейна сесія проходить під безпосереднім керівництвом генсека ООН Пан Гі Муна і представника Данії Могенса Ліккетофта, який був обраний головою Генасамблеї на 2015 рік. Перед початком загальних дебатів Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун надав державам-членам ООН свою щорічну доповідь про роботу Організації.
У перший день сесії — 15 вересня — обговорювалися організаційні питання і порядок денний наступних засідань Генасамблеї, що включає обговорення низки найважливіших глобальних проблем, таких як ситуація на Близькому Сході і в Україні, арабські біженці в Європі, дотримання миру і безпеки і запобігання конфліктам у різних куточках планети.
Протягом наступного року на засіданнях Генасамблеї буде розглядатися до 170 ключових питань міжнародної політики, економіки, соціальної і гуманітарної сфери. Блок питань з підтримки міжнародного миру і безпеки включає ситуацію на Близькому Сході, події в Палестині, Афганістані, на Кіпрі і в Україні, а також питання міжнародного тероризму і стан біженців. У блоці з роззброєння розглядатимуться питання скорочення військових бюджетів, запобігання перегонам озброєнь в космічному просторі і договір про зону, вільну від ядерної зброї.
Серед тем, заявлених для обговорення на сесії Генасамблеї, — розвиток міжнародної фінансової системи і торгівлі. 25-27 вересня в рамках роботи Генасамблеї відбудеться саміт, на якому має бути ухвалений «План стійкого розвитку 2030» на зміну «Цілям тисячоліття», ухваленому у 2000 році. План передбачає боротьбу з бідністю, неписьменністю, неякісним медичним обслуговуванням, з кліматичними проблемами, а також розвиток енергетики, освіти, сільського господарства, гендерної рівності і низка інших питань.
Передбачається, що на сесії Генасамблеї вестимуться дискусії про давно назріле реформування самої ООН, особливо Ради Безпеки, яка останнім часом показала свою повну неефективність. Особливо це стало очевидним на тлі деструктивної і обструкціоністської позиції РФ, одного з п'яти постійних членів РБ ООН, що порушила Статут ООН, розв'язавши агресію проти України. Більшість експертів вважають, що право вето вичерпало себе, воно є пережитком минулого і не відповідає нинішнім геополітичним реаліям. Уже давно говориться про необхідність розширити кількість постійних і непостійних членів РБ. Серед претендентів на постійне членство в Раді Безпеки називають Німеччину, Японію, Індію і Бразилію. Україна сподівається, що буде обраною як непостійний член Ради Безпеки на період 2016-2017 років при зміні членства, що розглядатиметься на Генасамблеї 15 жовтня.
Хоча повноваження нинішнього Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна, який обіймає цей високий пост два п'ятирічні терміни з 1 січня 2007 року, закінчуються 31 грудня 2016 року, і офіційно передвиборча кампанія з обрання нового генсека ООН стартує тільки через рік, проте передбачається, що вже на нинішній сесії Генасамблеї будуть проведені дискусії з приводу можливих кандидатів на пост генсека ООН. Досі, за усі 70 років функціонування ООН, жоден із восьми генеральних секретарів ООН не репрезентував держав Східної Європи. Крім того, всі вони були чоловіками. Пан Гі Мун вважає, що наступним главою ООН має бути жінка. Сьогодні, на думку експертів, список можливих претенденток на високий пост включає нинішнього керівника Програми розвитку ООН новозеландку Хелен Кларк, виконавчого директора ЮНЕСКО болгарку Ірину Бокову, президента Чилі Мішель Бачелет і президента Литви Далю Грібаускайте, а також прем'єр-міністра Данії Гелле Торнінг-Шмідт.
З чоловіків, що представляють східноєвропейські країни, обговорюється кандидатура досвідченого польського політика Радослава Сікорського, що обіймав у своїй країні пости міністра оборони, спікера польського Сейму, а також міністра закордонних справ.
Сесія високого рівня
Однією з головних подій Генасамблеї стане сесія високого рівня за участю глав держав, урядів і міністрів закордонних справ, яка проходитиме з 28 вересня по 6 жовтня. Її відкриє представник Бразилії, потім виступатимуть керівники США, Польщі, Китаю, Йорданії, Росії й інших держав. Виступ президента П. Порошенка запланований на 29 вересня, що дасть йому змогу врахувати у своєму виступі деякі моменти з промови В. Путіна (28 вересня), якщо той взагалі говоритиме про «українську кризу». У нашого президента і його помічників буде одна ніч для того, щоб внести корективи до тексту виступу для викриття перед світовою спільнотою інсинуацій В. Путіна щодо так званої «української кризи» і «громадянської війни на Україні». Формування думки світової спільноти про ситуацію на Донбасі значною мірою залежатиме від змісту виступів президентів України і Росії, інакше кажучи, від результату «словесної дуелі» між П. Порошенком і В. Путіним. При цьому дуже важливим має бути виступ президента США Б. Обами як верховного медіатора, а точніше — союзника України.
Президент РФ В. Путін прибуде на Генасамблею ООН уперше за останні 10 років. У 2005 році, на ювілейній 60-й сесії Генасамблеї, В. Путін закликав до реформування ООН і підвищення ефективності її Ради Безпеки, що сьогодні значною мірою знизилася через зловживання Росією правом вето, зокрема, «з українського питання». 13 вересня глава МЗС РФ С. Лавров перерахував основні проблемні питання, про які має намір говорити В. Путін у своїй промові на Генасамблеї. За словами С. Лаврова, В. Путін казатиме про «спроби загальмувати об'єктивний процес формування нового багатополярного світоустрою», про «зловживання Заходом механізмами» санкцій, про «проблему дроблення світового економічного простору», про «конфлікти в Сирії і на Україні», а також про «боротьбу з тероризмом, яка повинна вестися без подвійних стандартів».
Проте 16 вересня з’явилося уточнення МЗС РФ: В. Путін не згадуватиме про «конфлікт на Україні» у своєму виступі на сесії високого рівня на Генасамблеї ООН. І дійсно, повторювати свої інсинуації про «громадянську війну на Донбасі, до якої Росія не має абсолютно ніякого стосунку», дуже ризиковано і невигідно для В. Путіна. У сесійній залі Генасамблеї ООН знайдеться чимало впливових і сильних опонентів В. Путіну, які можуть досить легко і аргументовано спростувати його вигадки і довести на численних фактах, що Росія причетна до розпалювання конфлікту на Донбасі. З іншого боку, для Путіна дискутувати навколо ситуації на Донбасі, та ще перед такою високою аудиторією, немає необхідності. Оскільки він уже практично досяг поставленої мети: на території України по суті створений проросійський анклав на зразок Придністров'я, який використовуватиметься для постійної дестабілізації ситуації в Україні і чинення тиску на «київську владу». А якісь там Мінські угоди — це просто камуфляж. І це стало особливо зрозуміло після того, як було оголошено про проведення місцевих виборів у ДНР 18 жовтня і в ЛНР 1 листопада згідно з «законодавством» цих терористичних квазідержавних утворень.
З усього видно, що В. Путін вирішив основним мотивом свого виступу зробити боротьбу з тероризмом на Близькому Сході і у Сирії. Пропонуючи свої варіанти боротьби з терористичною організацією «Ісламська держава Іраку і Леванту» (ІДІЛ) із використанням урядових військ Сирії, В. Путін вирішив зіграти на стурбованості європейських країн, викликаної потоком арабських біженців, кінця якому не видно. І деякі досить впливові європейські країни, зокрема Німеччина, готові дослухатися до рекомендацій В. Путіна. Так, канцлер ФРН А. Меркель вважає, що вирішити конфлікт у Сирії неможливо без участі Росії і США. При цьому слід зазначити наступне: виступаючи 9 вересня в Бундестазі, А. Меркель зауважила, що, незважаючи на військовий конфлікт в Україні, в стосунках із Москвою є позитивні моменти. За її словами, «незважаючи на глибоку кризу стосунків із Росією, на міжнародному рівні багато що у позиції Москви дивує в хорошому сенсі і надихає». Зокрема, А. Меркель високо оцінила позицію Росії на переговорах про Іранську ядерну програму, а також при затвердженні в ООН «Плану стійкого розвитку 2030».
Проте, як стало відомо, Вашингтон відкинув пропозицію Росії створити нову коаліцію для боротьби з бойовиками ІДІЛ, яка б передбачала координацію дій між США і РФ згідно з мандатом РБ ООН. США мають намір і надалі діяти у складі коаліції, що складається з 60 країн, велика частина з яких надає лише логістичну чи моральну підтримку. У Москві ж вважають, що озброєні Росією урядові війська Сирії є єдиною силою, здатною стримувати терористів ІДІЛ.
Якщо Москва пропонує включити правлячий сирійський режим до коаліції з боротьби з ІДІЛ, то Вашингтон рішуче з цим не погоджується і оцінює російську підтримку режиму президента Сирії Б. Асада як контрпродуктивну, яка може призвести лише до посилення дестабілізації в регіоні. Представник держдепартаменту США контр-адмірал Джон Кірбі заявив, що «президент Сирії втратив легітимність, і подальша підтримка його Москвою призведе лише до ще більшої ізоляції Росії».
Останнім часом у ЗМІ з'явилося багато повідомлень про те, що Росія перекидає до Сирії військову техніку і війська для підтримки Б. Асада в боротьбі з ІДІЛ і створює свою військову базу на території Сирії.
|
Для довідки: За неофіційною інформацією, переданою представниками американської військової розвідки британському виданню "The Daily Telegraph", Росія будує військову базу поблизу міста Латакія на узбережжі Середземного моря. За цими відомостями, російські фахівці вже розгорнули мобільну базу з контролю за повітряним простором і перекинули на територію Сирії необхідне устаткування і модульні конструкції для забезпечення інфраструктури і розміщення понад 1 тис. чоловік особового складу в районі аеропорту і в самому порту Латакія. У розпорядженні Росії вже є одна військова база на території Сирії в передмісті населеного пункту Тартус на узбережжі Середземного моря, що дісталася їй в спадок від СРСР. Ізраїльське видання "Yedioth Ahronoth", із посиланням на західні дипломатичні джерела, нещодавно повідомило, що Росія готується перекинути на територію Сирії багатотисячний військовий контингент для створення військової бази, з якої російські солдати братимуть участь в операціях проти сил ІДІЛ. |
Зі свого боку Москва неодноразово вказувала на неефективність дій очолюваної США коаліції, що протягом року не може впоратись з терористами ІДІЛ. Схоже, усе зводиться до того, що США і Росія використовують майданчик Генасамблеї ООН для того, щоб перетягнути якомога більшу кількість країн на свій бік у питанні про врегулювання сирійської кризи і боротьби з ІДІЛ. Втім, не виключено, що між РФ і США все ж може бути досягнута угода про взаємодію на тактичному рівні в питанні спільної боротьби з ІДІЛ.
Гадаємо, що В. Путін скористається можливістю сказати європейським лідерам, що Америка — далеко, а Європу вже сьогодні заполонили сотні тисяч арабських біженців. На наш погляд, та обставина, що потік арабських біженців до Європи посилився саме напередодні ювілейної сесії Генасамблеї ООН, наштовхує на думку, що цей процес інспірований і організований певними зацікавленими зовнішніми силами, тим паче, що за своїм складом арабські біженці — це на 90 % молоді чоловіки у віці від 20 до 40 років, і серед них, мабуть, затесалося чимало бойовиків ІДІЛ. При цьому усі вони чомусь намагаються потрапити саме до Німеччини — ключової країни Євросоюзу, від якої залежить ухвалення багатьох рішень. Така акція, на погляд експертів, не в останню чергу проводиться з метою відвернути увагу європейських лідерів від проблеми російської військової інтервенції на Донбасі.
Підсумковий виступ В. Путіна 15 вересня в Душанбе на сесії Ради колективної безпеки ОДКБ можна розглядати як «обкатку» його виступу на Генасамблеї ООН. В. Путін говорив про те, що Москва стурбована станом справ в Афганістані, ситуацією в Сирії, терористичними акціями бойовиків ІДІЛ, проблемами арабських біженців. Але він практично нічого не згадував про ситуацію в українському Донбасі, де Росія вже два роки підтримує проросійських терористів і сепаратистів. Не прокоментував В. Путін також і те, що в проекті нової Військової доктрини України Росія уперше названа військовим супротивником. Втім, прес-секретар президента Росії Д. Пісков заявив, що «про цей документ можна буде щось говорити тільки після того, як він буде затверджений президентом П. Порошенком».
При цьому В. Путін, «анітрохи не сумніваючись» запропонував «відкласти геополітичні амбіції, відмовитися від так званих подвійних стандартів, від політики прямого чи непрямого використання окремих терористичних угрупувань для досягнення власних кон'юнктурних цілей…», і це при тому, що усі ці заклики стосуються, передусім, саме РФ. Далі В. Путін із натяком на Україну запропонував ОБСЄ й іншим міжнародним організаціям «закріпити норми про неприпустимість потурання антиконституційних переворотів, заохочення радикальних екстремістських сил», і це також передусім стосується підривної політики Кремля на території України.
Схоже, В. Путін «забув», що 27 березня 2014 року Генасамблея ООН підтвердила незаконність референдуму в Криму і закликала Москву не порушувати територіальної цілісності України. Як відомо, відповідну резолюцію A/68L.39 під назвою «Територіальна цілісність України» підтримала більшість делегатів. «За» висловилися 100 країн, «проти» — 11, ще 58 країн утрималися. У згаданій резолюції Генасамблеї ООН чітко записано: «Підкреслюємо, що референдум в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі 16 березня 2014 року не має юридичної сили, не може служити підставою для яких-небудь змін статусу АРК і міста Севастополь». Очевидно, вже давно треба ухвалити подібну резолюцію Генасамблеї ООН і щодо агресивних дій РФ на Донбасі.
Кремлівські стратеги сподіваються, що у своїй промові на такій показній сесії Генасамблеї президент США Б. Обама, як і минулого року, приділить основну увагу ситуації в Сирії і інформуванню світової спільноти про зусилля США в боротьбі з терористичним угрупуванням ІДІЛ, а «криза на Україні відійде для США на другий план». Проте думається, що Б. Обама таки скаже своє вагоме слово також із приводу анексії Росією Криму і її військового втручання на Донбасі, акцентуючи увагу високої міжнародної аудиторії на неприпустимості проведення незаконних місцевих виборів на окупованих територіях Донбасу 18-го жовтня і 1-го листопада, що повністю залежить від волі Кремля.
Для В.Путіна дуже важливо, щоб Б. Обама, як представник країни, на території якої розташована штаб-квартира ООН, проявив ініціативу щодо проведення двосторонньої зустрічі у рамках Генасамблеї. Така зустріч дала б змогу В. Путіну частково «реабілітуватися» в очах світової спільноти.
Проте, як заявив прес-секретар В. Путіна Д. Пісков, Кремль поки що не отримав запиту від Білого дому на зустріч президента В. Путіна з Б. Обамою. На мій погляд, для нас, українців, зустріч В. Путіна і Б. Обами була б бажана за умови, що президент США ще раз заявить про свою принципову позицію на захист зневажених Росією національних інтересів України. Ще було б краще, якби ця зустріч сталася в рамках «нормандської четвірки» (Україна, Німеччина, Франція і РФ), яка таким чином переросла б у «нормандську п'ятірку» за участю США. Схоже, тільки участь США може врятувати «нормандський формат» переговорів від неминучого краху внаслідок деструктивної позиції Кремля, що зухвало ігнорує виконання своїх зобов'язань відповідно до Мінських угод.
Як стало відомо, у рамках 70-ої сесії Генасамблеї ООН президент України П. Порошенко зустрінеться з президентом США Б. Обамою і, можливо, з В. Путіним у рамках «нормандської четвірки» або тет-а-тет. За деякими даними, у своєму виступі на сесії високого рівня 29-го вересня П. Порошенко наполягатиме на створенні трибуналу з розслідування обставин катастрофи малайзійського пасажирського літака Боїнг-777-MH17. Нагадаємо, що РФ, скориставшись правом вето, заблокувала проект резолюції РБ ООН від 29.07.2015 р. про створення міжнародного трибуналу для притягнення до відповідальності тих, хто 17 липня 2014 р. збив літак малайзійських авіаліній над окупованою частиною Донбасу в районі р. Торез.
Раніше П. Порошенко заявив про свій намір порушити питання на сесії Генасамблеї ООН про позбавлення Росії права вето в Радбезі ООН. За деякими даними, станом на 17 вересня 67 із 193 членів Генасамблеї заявили про намір підтримати цю ініціативу. Слід зазначити, що українська ініціатива про позбавлення РФ права вето в РБ ООН може розглядатися як розвиток пропозиції Франції про відміну права вето у випадках, коли йдеться про масові злочини. Крім того, згідно з резолюцією Генеральної асамблеї 377 (V) «Єдність задля миру» від 3 листопада 1950 року, «Асамблея може також вживати заходів, якщо Рада Безпеки не буде в змозі діяти внаслідок голосування проти одного з постійних членів у разі, коли є підстави вбачати загрозу миру, порушення миру або акт агресії». Як нам видається, це положення може бути застосоване до Росії, як постійного члена РБ ООН, який неодноразово залишався наодинці, накладаючи вето на резолюції Радбезу з українського питання.
На полях 70-ої сесії Генасамблеї ООН може відбутися чергова зустріч глав держав «нормандської четвірки». Якщо це і станеться, то така зустріч буде, швидше за все, короткою і консультативною, головним чином для того, щоб уточнити порядок денний зустрічі «нормандської четвірки», запланованої на 2 жовтня в Парижі. Напевне, головною темою цієї зустрічі буде питання про виконання Мінських угод, зокрема про можливість проведення місцевих виборів на окупованій території Донбасу згідно з українським законодавством і під контролем ОБСЄ й інших міжнародних організацій. Для України було б дуже доречно, щоб у зустрічі в Парижі брав участь і президент США Б. Обама.
Немає сумніву в тому, що світова спільнота покладає великі надії на підсумки 70-ої ювілейної сесії Генеральної асамблеї ООН, що має шанс стати історичною і такою, що відкриває нові горизонти і можливості глобальної співпраці в XXI столітті. Хотілося б сподіватися, що ще не пройдена точка неповернення в можливості досягнення взаєморозуміння між провідними світовими лідерами з основних геополітичних проблем. Хотілося б сподіватися, що лідери великих держав, відкинувши свої амбіції, усвідомлять всю важливість своєї відповідальності за долю світу і зважаться на взаємні поступки з метою досягнення хоч би мінімального рівня взаєморозуміння і взаємодії в інтересах зміцнення миру в всьому світі.
