14 серпня 2014

Іран: нафта, санкції і реальність

У 2014 році США припинили дію низки санкцій щодо Ірану. Як заявили у Вашингтоні, таке рішення ухвалене у зв'язку з досягнутим прогресом на переговорах по ядерній програмі ІРІ.

Зокрема, знято заборону на закупівлю у Ірану нафтохімічної продукції, дозволено поставляти в Іран запчастини для ремонту і забезпечення безпеки польотів цивільної авіації. В той же час як і раніше заборона стосується окремих компаній, внесених у спеціальний список Міністерства фінансів США. Особливо підкреслюється, що ухвалені рішення чинні лише в період з 20 січня по 24 листопада поточного року.

Частка іранської нафти в нафтовому імпорті країн
Частка іранської нафти в нафтовому імпорті країн
http://www.vestifinance.ru/

Проте, навіть часткове зняття санкцій на закупівлю іранської нафти сприятиме збільшенню прибутків від експорту нафти і нафтопродуктів, що є головним джерелом валютних надходжень і формування прибуткової частини державного бюджету ІРІ. І навіть більше, вони забезпечують економічне зростання Ірану і складають понад 85 % валютних надходжень і 75 % прибутків в місцевій валюті (ріал) Ісламської Республіки Іран. Наприклад, в 2001 році в Ірані нафти видобувалося в межах від 3,4 до 4,1 млн бар. за добу. Всього цього року видобуто 182 млн тонн нафти, з яких 112 млн тонн було експортовано. У зв'язку зі сталим високим рівнем світових цін на нафту, валютні надходження в країну на 3 млрд дол. перевищили зафіксовану в держбюджеті суму і склали 16 млрд доларів США.

Євросоюз відмовляється від іранської нафти
Євросоюз відмовляється від іранської нафти
http://www.vestifinance.ru/

За запасами нафти Іран посідає 4 місце у світі (після Саудівської Аравії, США і Росії). Сумарні запаси складають 370 млрд барелів (50 млрд тонн). Підтверджені запаси, що видобуті, за різними експертними оцінками, коливаються від 96 % до 100 млрд бар. (13-13,4 млрд тонн) Частка Ірану у світовому видобутку сирої нафти складає близько 5,7 %.

З офіційно підтверджених запасів нафти 87 % залягають у родовищах в провінції Хузестан (основними з яких є Гячсаран, Бібі, Хакіме, Ахвазьке родовище, Мастжеде-Солейман, Хафтгель, Нафте-Сефід, Ага-Джарі (складається з родовищ Карандж і Марун) і Парен) і на шельфових родовищах Перської затоки, де видобувається 0,6 млн бар. за добу. Видатки на розробку і видобуток сирої нафти в Ірані складають всього 3-4 долари за барель, а на деяких материкових родовищах ці видатки ще менші.

Останніми роками в країні активізувалися геологорозвідувальні роботи по нафті і газу. Так, в 1999-2001 роках приріст в розвіданих запасах нафти склав 50 млрд бар., тоді як за 1979-1998 роках цей показник складав всього 10 млрд бар.

За останні два роки приріст в розвіданих запасах природного газу склав 1,4 трлн. куб. м. Практично уся нафта виявлена в південних районах країни. Щодо окремих родовищ, то розвідані запаси нафти розподіляються (у млрд бар.): Азадеган — 25; Кушк — 11; Мансурабад — 4,5; Південний Пapc — 6; Чашлле — 1.

У прибережних водах Ірану в акваторії північної мілководної частини Перської затоки (у зоні пустелі Абадан) виявлено нове родовище нафти, запаси якого оцінюються в 26 млрд бар. а в районі Рамхормуз (провінція Хузестан) відкрито нове родовище природного газу, об'єми якого оцінюється в 40 млрд куб. метрів.

З 1999 р. активно ведеться розвідка нафти і газу на півночі Ірану і, зокрема, на шельфі південного сектора Каспійського моря, але через неврегульованість питання про розподіл видобутого поки не йдеться. Геологорозвідувальні роботи проводилися Іранською національною нафтовою компанією (ІННК) за участю британської компанії «Ласмо» і британсько-голландської «Ройал Датч Шелл».

Запаси відкритих родовищ оцінюються в 10 млрд бар. нафти і 560 млрд куб. м. газу. Собівартість видобутку одного бареля нафти в цьому районі може скласти 5-7 дол. США.

Сумарні запаси нафти і газу в акваторії усього Каспійського моря оцінюються фахівцями в 30 млрд бар. і 12 трлн. куб. м. газу.

Виробничі можливості нафтової промисловості Ірану на сьогодні складають 4 млн бар. за добу. Основними покупцями іранської нафти залишаються нафтові компанії Японії, Південної Кореї, Китаю, Італії, Німеччини і Індії.

Швидке зростання споживання нафтопродуктів як усередині країни, так і з урахуванням прагнення Ірану зберегти свою частку в загальному виробництві нафти у рамках ОПЕК, яка у фізичному об'ємі буде постійно зростати (попит нa сиру нафту на світових ринках зростатиме щорічно в межах 1,5 млн бар. за добу), вимагає від нафтовидобувної промисловості Ірану термінових заходів, спрямованих на підвищення рівня видобутку сирої нафти і газу. Основними завданнями у формуванні політики, спрямованої на розвиток нафтогазової галузі, є:

- першочергова розробка спільних з іншими країнами нафтових і газових родовищ;

- збереження квоти Ірану в ОПЕК;

- залучення інвестицій для розробки нафтових і газових родовищ;

- залучення передових технологій для розробки нафтових і газових родовищ;

- збереження суверенітету іранських нафтових і газових родовищ;

- залучення транзиту прикаспійських вуглеводнів на світові ринки через територію Ірану;

- розширення виробництва природного газу;

- збільшення використання газу як палива замість інших нафтопродуктів.

Міністерством нафти ІРІ розробляються проекти з нарощування виробничих потужностей галузі на тривалу перспективу, оскільки для утримання Іраном своїх позицій в групі провідних нафтовидобувних країн необхідно протягом найближчих двох десятиліть довести видобуток нафти до 8 млн бар. за добу, тобто, збільшити її видобуток приблизно вдвічі. Реалізація такої програми вимагатиме додаткових інвестицій в цю галузь, принаймні, в 21 млрд дол. США.

З метою вдосконалення управління виробничими підприємствами створені регіональні нафтові і газові компанії. За словами міністра нафти Б.Зангане, створення регіональних компаній сприятиме збільшенню видобутку нафти і газу і зростанню виручки від продажу цієї вуглеводневої сировини. Уперше за післяреволюційний період уряд і парламент Ірану ухвалили рішення про ліквідацію монополії держави в нафтовій галузі країни.

Уряд Ірану розробив також комплекс заходів зі структурного реформування нафтової галузі країни. Ці заходи включають:

- децентралізацію управління галуззю;

- реформу системи управління і підвищення ефективності роботи підрозділів галузі;

- приватизацію низки структур і компаній, що входять до системи міністерства нафти.

Для забезпечення поступальності розвитку нафтової і газової промисловості в Ірані потрібні щорічні інвестиції в розмірі не менше 10 млрд дол. США. За оцінками фахівців, на нинішньому етапі Ірану терміново потрібно 3 млрд дол. для розширення наявних виробничих потужностей і 2,5 млрд дол. для компенсації падіння видобутку нафти з діючих свердловин.

Министр нефти ИРИ Бижан Зангане
Міністр нафти ІРІ Біжан Зангане

Так, у зв'язку з падінням тиску на низці свердловин в південних родовищах, викликаного інтенсивним видобутком нафти, на початку серпня поточного року міністр нафти ІРІ Біжан Зангане надав спеціальне розпорядження главам нафтових і газових компаній щодо збільшення об'ємів закачування природного газу в ці свердловини з метою продовження їх функціонування.

Як відомо, закачування газу в нафтові свердловини збільшує запаси видобувної нафти, знижує витрати на її видобуток і зупиняє падіння тиску у свердловинах на старих родовищах. Крім того, закачаний у свердловини природний газ з часом можна буде знову видобувати.

Згідно з офіційними даними авторитетних науково-дослідних інститутів, сьогодні є можливість закачувати в нафтові свердловини до 600 млн куб. м газу за день. Закачування такої кількості газу у свердловини протягом 30 років дозволить збільшити об'єми видобутої нафти з нинішніх 155 млрд барелів до 225 млрд барелів. Як вважають фахівці, щорічне підвищення коефіцієнта видобутої нафти на один відсоток збільшує запаси нафти Ірану приблизно на 7 млрд барелів.

Останніми роками Іран підписав з іноземними компаніями 12 великих угод з розвитку свого нафтогазового сектора в цілому на 15 млрд дол. США. Проекти виконуватимуться із залученням іранських і іноземних джерел фінансування, а також іноземних технологій. Передбачається, що після виконання цих контрактів в Ірані видобуватиметься додатково 340 тис. бар. сирої нафти і 214 млн куб. м. природного газу за добу.

Проте участь іноземних компаній в іранських нафтогазових проектах стримується у зв'язку зі санкціями США проти Ірану і Лівії згідно із законом Д'Амато. Це стосується низки великих компанії, в т. ч.. таких, як франко-бельгійської «Тоальфіна-ельф», англо-голандської «Роял Датч Шелл». Сьогодні італійська «ЕНІ» і її дочірня «Аджін», малазійська «Петронас», а також кілька російських компаній на чолі з «Газпромом» вже беруть участь в реалізації деяких іранських нафтогазових проектів і конкурують в оголошуваних Іраном міжнародних тендерах.

Представники американських компаній беруть участь в міжнародних конференціях і семінарах, присвячених проблемам нафтогазового сектора Ірану і регіону. Є інформація про заявки цих компаній на участь в тендерах з деяких проектів (як спостерігачі з метою отримання інформації).

Кажучи про стан і перспективи розвитку нафтогазової промисловості Ірану, не можна не враховувати того факту, що ІРІ є членом Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) і за об'ємом виробництва сирої нафти у рамках цієї організації посідає друге місце після Саудівської Аравії, маючи квоту в 14,6 %.

Примітка: в ОПЕК входять 12 держав: Алжир, Ангола, Еквадор, Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Нігерія, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ і Венесуела.

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК)

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК)
http://interaffairs.ru/

Згідно з рішеннями ОПЕК, квота Ірану у видобутку нафти в 2001 році складала 3,916 млн бар. за добу. З 1 лютого вона склала 3,698 млн бар., а з 1 вересня була скорочена до 3,406 млн бар. за добу. У 2012 році Іран видобував майже 3,7 млн барелів за добу, з них 2,5 млн барелів йшло на експорт. Наприклад, в жовтні 2012 року експорт нафти з Ірану впав до 715 тис. барелів за добу. Це найнижчий рівень з січня 2012 року — дати запровадження нафтових і банківських санкцій США проти Тегерану.

Примітка: Рада Євросоюзу на рівні міністрів закордонних справ затвердила запровадження нафтового ембарго щодо Ірану з 1 липня 2012 року. Постачання нафти з Ірану було заборонено у відповідь на відмову Тегерана припинити «чутливі» ядерні розробки.

Китай, Індія, Японія і Південна Корея — найбільші азіатські покупці — скоротили імпорт іранської нафти на 21 %, 15 %, 39 % і 36 % відповідно. Загальний об'єм імпорту в ці країни з Ірану скоротився приблизно до 1 млн барелів за добу з 1,4 млн барелів за добу.

Ембарго на вивезення нафти з Ірану викликало значне підвищення попиту на російську суміш Urals. Як зазначають аналітики, в середньостроковій перспективі країнам ЄС може бути вигідніше замінити іранську нафту у своїй структурі імпорту нафтою з Саудівської Аравії, проте зараз саме закупівля російської Urals виглядає найбільш прийнятним рішенням для багатьох колишніх споживачів нафти з Ірану.

Стрибок попиту на російську суміш значно обумовлений реакцією італійської нафтогазової компанії Eni і турецької Tuprash на набуття чинності ембарго. Італія і Туреччина, які значною мірою залежні від іранських постачань, до останнього намагалися скористатися відтермінуванням, а з 1 липня почали активно скуповувати російську нафту.

На той період іранську нафту купували 23 країни, зараз — тільки Китай, Індія, Південна Корея, Японія, Туреччина і Тайвань. А Малайзія, ПАР, Сінгапур і Шрі-Ланка зовсім припинили її закупівлю.

Найбільші імпортери іранської нафти
Найбільші імпортери іранської нафти
http://nnm.me/

У 2014 році, у зв'язку з певним прогресом у ірансько-європейських переговорах з іранської ядерної проблематики, ці країни на найближчі півроку знову виводяться з-під режиму санкцій, чинних в США щодо покупців іранської нафти. До цих санкцій Іран посідав в ОПЕК друге місце за об'ємом виробництва сирої нафти, з введенням санкцій він опустився на шосте.

У грудні 2013 року у Відні Організація країн-експортерів нафти на міністерській конференції ухвалила рішення не змінювати квоти і зафіксувала граничні параметри об'ємів видобутку нафти в 2014 році на рівні 30 млн барелів за добу. Хоча реально в 2013 році ОПЕК збільшила видобуток до рекордного рівня в 31,36 млн барелів за добу на тлі зростання попиту і незважаючи на помітне зростання видобутку в Північній Америці.

Найбільші покупці іранської нафти
Найбільші покупці іранської нафти
http://www.vestifinance.ru/

На нараді було одностайно ухвалене рішення про те, що у разі потреби 12 країни-членів ОПЕК зроблять послідовні кроки для забезпечення ринкової рівноваги. Члени організації підтвердили готовність рішуче реагувати на події, що негативно позначаються на стабільності ринку.

У прес-комюніке за підсумками наради говорилося про те, що починаючи з 2014 року ціни на нафту відносно стабільні. Попит на нафту у світовому масштабі з 90 млн барелів за добу в 2013 році зріс до 91,1 млн барелів в 2014 році. Очікується, що кількість нафти, що поставляється на світовий ринок країнами, які не входять в ОПЕК, щодня збільшуватиметься на 1,4 млн барелів.

Під час зустрічі підкреслювалося, що, не зважаючи на те, що темпи зростання світової економіки виросли з 2,9 % в 2013 році до 3,4 %, все ще є небезпека економічного спаду в глобальному масштабі.

Розпочинаючи з грудня минулого року, ситуація в Ірані, Лівії, Україні, інших осередках міжнародної напруженості негативно вплинули на постачання нафти на ринок, у зв'язку з чим ціни на нафту виросли приблизно на 10 % і збереглися на рівні понад 100 доларів за барель.

Наприкінці 2013 року аналітики ОПЕК підготували щорічну доповідь, в якій прогнозували, що ціна на нафту в перспективі до 2035 року залишиться досить стабільною і збільшиться до 160 доларів за барель. Експерти також вважають, що світові потреби в енергії до 2035 року збільшаться на 52 відсотки, причому, понад 80 відсотків покриватиметься за рахунок видобутку природних копалин.

Таким чином, Іран нарощує свої можливості з видобування нафти і готовий значно збільшити її експорт зацікавленим покупцям.