2 квітня 2014

Не без'ядерний статус і російський газ, а ядерна енергетика становить небезпеку для України

Вже цілком зрозуміло, що РФ не виконала своїх обіцянок, зокрема, Будапештського меморандуму 1994-го року щодо гарантування територіальної цілісності України взамін на добровільне вивезення наших ядерних арсеналів. Інакше кажучи, Україна тепер має повне право почувати себе «кинутою» Російською Федерацією і вимагати захисту у інших гарантів — США і Великої Британії, і країн, які приєдналися.

І навіть більше: віднині стало очевидним, що жодному кремлівському підпису вірити не можна (це і так було ясно, особливо після того, як офіційна Москва в 1991-му році за одну ніч перевела на свої рахунки практично усі заощадження українських громадян, а її «п'ята колона» замовчувала цей факт).

І ніхто нині не має морального права докоряти Україні за її відмову від загальних з РФ документів або складених за її, РФ, участі.

Отже, Кремль можна вважати абсолютно ненадійною стороною будь-яких дво- або багатосторонніх угод, договорів, контрактів, у тому числі відносно зброї, ядерної енергії або газу. За нинішнього фактично воєнного стану Україні, в першу чергу, цим слід керуватися і трактувати на свою користь будь-які угоди, договори, контракти тощо, до яких причетний Кремль.

За два-три роки можна впоратися з цією скрутою. Але в цей період потрібно бути готовим до труднощів, викликаних нестачею електроенергії

Нам, українцям, слід готуватися до найгіршого сценарію: до військових дій з РФ і повної її економічної ізоляції. Вийде на краще — добре. Але до найгіршого маємо бути готовими! І діяти відповідно до умов військового часу!

Не можна забувати, що окрім тимчасової анексії певної частини української території в результаті кримської збройної агресії росіян, у України є ще одна, м'яко кажучи, прикрість — її величезна залежність від РФ у галузі газу і ядерної енергетики.

 

Про газ.

Останнім часом Україна протягом року використовує 50-60 мільярдів кубометрів природного газу. Орієнтовно 17-18 мільярдів безпосередньо споживають громадяни в газифікованих (у рамках радянської ментальності) населених пунктах, ще приблизно 7-8 мільярдів — генерація тепла і інші послуги для населення.

Обсяг споживання газу в Україні в 2008-2013 рр.
Обсяг споживання газу в Україні в 2008-2013 рр.

http://ubr.ua/

 

Отже, населення безпосередньо і опосередковано тепер споживає приблизно 25 мільярдів кубометрів газу. Протягом шести-семи місяців в нинішніх, практично військових умовах можна безболісно зменшити це споживання загалом не більш, ніж на 1 мільярд кубометрів, тобто, зовсім небагато, і довести цю цифру до 24-х млрд кубометрів (фактично, без додаткового «тиску» на громадян).

Решта, тобто 25-35 мільярдів кубометрів газу «ковтає» українська економіка. До найбільших споживачів у галузі економіки слід віднести металургійні і хімічні підприємства, продукція яких має збут здебільшого на міжнародних ринках, залежно від їх кон'юнктури.

Для порівняння може бути цікавим приклад Польщі (ця країна приблизно така ж, як і наша держава за кількістю населення і площею; колись мала дещо подібну до УРСР структуру економіки), яка, споживаючи протягом року до 14-16 млрд кубометрів газу, має більш ніж втричі більший за наш ВВП.

Безумовно, основне завдання України, яке майже 23 року практично не виконувалося, — скоротити споживання газу до розумних об'ємів. А це можливо лише за системного реформування усієї української економіки, структура якої на сьогодні, на жаль, в основному така, як і за часів УРСР. Безумовно, Україні це необхідно зробити: модернізувати економіку; перепрофільовувати її окремі галузі, робітників, інженерів; відкривати і розвивати нові економічні галузі і так далі. Але, правду кажучи, для істотного скорочення споживання потрібен час. Не один-два роки, а, на жаль, значно більше! І що раніше ми візьмемося за цю справу, то швидше в майбутньому відмовимося від імпорту. Підкреслюю — в майбутньому!

Але нинішня тимчасова українська влада вимушена вживати певні заходи вже сьогодні.

Фактично перебуваючи у стані війни з РФ і за низки інших обставин, що цьому передували, Україні необхідно негайно зовсім відмовитися від імпорту російського газу.

Можна, звичайно, цього і не робити. Але це не означатиме, що РФ не створить особливих умов для України, які зроблять неможливим імпорт російського газу саме у той момент, коли ми цього не сподіватимемося.

Виникає закономірне запитання: чи можна взагалі обійтися без імпорту російського природного газу? Однозначна відповідь: можна! Дамо собі раду, особливо якщо замість російського газу зі сходу забезпечимо себе повноцінною альтернативою з заходу. А технічна можливість для цього є.

Прогноз видобутку природного газу в Україні
Прогноз видобутку природного газу в Україні

http://ekonomika.eizvestia.com/

 

В Україні сьогодні видобувається приблизно 20 мільярдів кубометрів газу. Ще до п’яти мільярдів технічно можливо імпортувати через Польщу і Угорщину (відповідні документи впорядковані). До 30 мільярдів кубометрів газу технічно можливо імпортувати через Словаччину (тут оцінки розходяться: від 12 мільярдів, як кажуть політики, — до 30 мільярдів кубометрів, на погляд інженерів, які завжди об'єктивніші за політиків). Проте, такого контракту ще не укладено. Але вже, здається, утретє, посилаючись на прем'єр-міністра Р. Фіцо, озвучено, що Словаччина на це погодилася. Переконаний, що за таку згоду офіційної Братислави потрібно подякувати і керівництву Словаччини, і ЄС.

Перспективні шляхи постачання газу в Україну
Перспективні шляхи постачання газу в Україну

http://from-ua.com/

 

Нещодавно прем'єр-міністр А. Яценюк заявив про можливість вже зараз отримувати газ зі заходу (у реверсний спосіб). Не необхідні 30-40 мільярдів кубометрів, а 25. Очевидно, що йдеться і про технічну можливість, і про наявний ресурс. В зв'язку з цим варто зазначити, що зараз у України є унікальна можливість досягти домовленостей з Заходом про постачання повного об'єму ресурсу. Але переговори про це необхідно розпочати негайно, пам'ятаючи, що «закачувальний» сезон стартує в середині квітня місяця! І до переговорної групи з українського боку необхідно обов’язково залучити і фахівців, і дипломатів з тим, щоб не припуститися колишніх помилок.

Отже, у разі повної відмови від імпорту російського газу, за відсутності непередбачуваних погодних обставин, Україна, в цілому, може себе забезпечити природним газом за схемою реверсивних постачань і (що дуже важливо!) не порушити транзиту.

У разі непередбачуваних погодних катаклізмів, звичайно, може бракувати газу в окремі періоди. Але так само його може бракувати і при імпорті з РФ. Тоді за надзвичайних ситуацій і вдаються до відповідних заходів. Певним чином їх згладжують ПСГ. А ця інфраструктура у нас розвинена досить непогано.

 

Ядерна енергія

Тут, на тлі агресії, слід розрізняти дві речі, які асоціюються з Москвою:

А. Ядерний/без'ядерний статус України.

Заради справедливості треба сказати, що автор цих рядків, з різних причин, був, є і буде прихильником енергії ядра. Але!

 

Набуття Україною повноцінного ядерного статусу — справа нереальна
Набуття Україною повноцінного ядерного статусу — справа нереальна

По-перше, набуття (не повернення!) Україною повноцінного ядерного статусу — справа нереальна. Зокрема, тому, що в Україні немає необхідної для цього інфраструктури; не впорядкований відповідно людський потенціал; з цієї причини (ядерного статусу) від нашої держави можуть відвернуться усі демократичні країни; на нас можуть накласти усілякі ембарго, на кшталт іранських тощо.

По-друге, наш ядерний статус НЕ МОЖЕ СТАТИ ПЕРЕШКОДОЮ головному нашому ворогові — Кремлю — здійснювати агресію проти України.

По-третє, ніхто не може зараз обчислити час і вартість створення сучасної ядерної зброї (за усієї поваги до народних депутатів України, які внесли відповідний законопроект, хотів би зауважити, що ніхто зараз не складе реального кошторису і не визначить термінів створення ядерної зброї. Ніхто!). Може тільки вести мову про багаторічну роботу. Та ще і в умовах міжнародних обмежень.

По-четверте, немає закономірності в тому, щоб ядерний статус держави позитивно позначився на побуті її громадян. Отож, навряд чи переважна більшість українських громадян підтримали б ідею набуття Україною ядерного статусу.

20-річна програма допомоги з утилізації ядерної зброї СРСР завершилася. Сама утилізація - ще ні
20-річна програма допомоги з утилізації ядерної зброї СРСР завершилася. Сама утилізація - ще ні

http://kpravda.com/

 

У демократичному світі розуміють, що подібні заклики лунають в Україні від відчаю, зокрема, через цинічну зраду одного з гарантів нашої територіальної цілісності. Але це жодним чином не відіб'ється на жорсткості ставлення колективної західної політики до нової ядерної зброї і так далі. А закликами до відновлення нашого ядерного статусу обов'язково скористається РФ у своїх діях проти України. Саме на це і розраховує Кремль, як на одну з публічних причин потенційної подальшої агресії.

У нинішній ситуації, коли один з гарантів, а саме РФ, пошив у дурні цілий світ і вдався до агресії в Криму — на безперечній території України — було б логічно вимагати від інших гарантів-членів «ядерного клубу» розмістили на нашій території ядерну зброю, за ефективністю аналогічну тій, яку Україна віддала відповідно до Будапештського меморандуму. Це було б справедливо. Але, на жаль, малоймовірно і, мабуть, не стримало б В. Путіна. Як і не стримала б його і наявність ядерних арсеналів у України.

Чи не єдиним чинником для нашої держави, що стримував би кремлівську агресію, могло бути членство в НАТО. Саме так вчинили наші західні сусіди, а також країни Балтії. Але саме цього Кремль найбільше не хоче. І майже відверто в цьому зізнається, зокрема, через своїх сателітів. Враховуючи цю обставину, МЗС України варто було б негайно розпочати масовані публічні переговори про НАТО на усіх рівнях і з усіма країнами. Чи вступати туди, чи не вступати, і коли вступати — час і обставини підкажуть.

 

Б. Ядерна енергетика (ЯЕ).

Про цю галузь мало що говорять чи пишуть. Але саме вона найбільш залежна від Російської Федерації-монополіста. А отже — вона може занурити усю Україну в повний хаос, який означатиме ліквідацію держави.

Очевидно, що кремлівські циніки це усвідомлюють і мають на увазі як крайній варіант: в разі, коли певним чином так складуться обставини, що їм не вдасться Україну захопити (деякі ознаки нібито вже вимальовуються) чи реально розколоти — і, якщо ми не будемо до цього готові, вони нас просто ліквідують.

 

Нині в Україні експлуатуються 15 реакторів (11 — ВВЭР-1000 і 4 ВВЭР-440)
Нині в Україні експлуатуються 15 реакторів (11 — ВВЭР-1000 і 4 ВВЭР-440)

http://www.npp.zp.ua/

Нині в Україні експлуатуються 15 реакторів (11 — ВВЭР-1000 і 4 ВВЭР-440). Всі 15 забезпечуються ядерним паливом з РФ. На двох з них вже понад 6 років виконується так звана адаптація ядерного палива компанії Вестінггауз (Швеція, США і Японія) разом з рідним паливом, російським. З іншими 9-ма реакторами ВВЭР-1000 ніхто ще не працював. А тому смішно вести мову про заміну їх палива. Для заміни на них російського ядерного палива на паливо Вестінггауз потрібен також не один рік експериментів. Про паливо для 4-х реакторів ВВЭР — 440 ніхто взагалі і не згадував!

Навіть таке поверхневе узагальнення демонструє, що наша ЯЕ майже повністю залежна від Росії. А виробляється на українських АЕС майже 50 відсотків української електроенергії!

Можна, звичайно, відмовитися від російського імпорту ядерного палива (адже з агресором не личить співпрацювати). Але необхідно тоді уяснити, що робити, коли бракує 50 відсотків електроенергії? При цьому не слід забувати, що вона може бути заміщена лише через декілька років. Щоправда, необхідно зазначити, що виготовляти паливо для реакторів ВВЭР можуть лише два західні підприємства: в Швеції (підприємство згаданої компанії Вестінггауз) і в Іспанії. З Вестінггаузом Україна співпрацює. Тоді як з Іспанією такої співпраці немає.

Завод Westinghouse Electric Sweden AB
Завод Westinghouse Electric Sweden AB

http://www.atomic-energy.ru/

 

Отже, відмова від російського ядерного палива змусила б майже на половину зменшити постачання електроенергії в нашій країні. А це, у свою чергу, може призвести до повного колапсу держави. І настане він (у разі повного перезавантаження усіх блоків свіжим паливом) максимум через рік після припинення постачання ЯП).

Україна планує вже найближчим часом почати закуповувати у американської компанії «Westinghousе» до 2 блоків ядерного палива
Україна планує вже найближчим часом почати закуповувати у американської компанії «Westinghousе» до 2 блоків ядерного палива. Про це в Кабінеті міністрів України заявив міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан
http://www.qclub.org.ua/

 

Зважаючи на складну ситуацію в ЯЕ, Україні невідкладно потрібно готуватися до найгіршого сценарію. При цьому слід мати на увазі, що повністю уникнути збитків протягом року не вдасться, але пом'якшити їх реально можливо за допомогою Заходу. Для цього необхідно: терміново відновити належні умови для співпраці з компанією Вестінггауз (зокрема, розширити роботу з адаптації їх ЯП для усіх блоків українських АЕС); в галузі позбутися проросійської 5-ї колони; проводити постійну грамотну роз'яснювальну роботу як з населенням, так і з усіма країнами і власниками підприємств економіки; переглянути питання про будівництво заводу ЯП і ще раз оголосити тендер.

За два-три роки можна впоратися з цією скрутою. Але в цей період потрібно бути готовим до труднощів, викликаних нестачею електроенергії.