4 травня 2016

Ера нафти добігає кінця

Олексій Волович

Історія світової нафтовидобувної промисловості налічує всього лише близько 150 років. У 1900 році у світі було 10 нафтовидобувних країн, в яких в цілому було видобуто 12 млн тонн нафти. На рівень видобутку нафти в один мільярд тонн світ вийшов у 1960 році, коли була заснована ОПЕК. Через 100 років, у 2000 році у світі налічувалося вже більше 100 нафтовидобувних держав і рівень нафтовидобутку наблизився до 3,4 млрд тонн. За 55 років існування ОПЕК світова нафтовидобувна промисловість пережила багато потрясінь, криз, злетів і падінь. За ці роки нафта перестала бути лише енергетичним ресурсом і все більше перетворювалася в елемент політичного впливу і навіть енергетичної зброї. В наш час нафта, політика і мораль стали практично нерозривними поняттями.

І сьогодні нафта все ще залишається найважливішою природною копалиною для людства. «Все ще» тому, що запаси нафти у світі неухильно зменшуються. Британська компанія ВР оцінила світові підтверджені запаси нафти станом на 2014 рік на рівні 1,7 трлн барелів або 227,2 млрд тонн нафти. За прогнозами компанії, таких запасів нафти при нинішніх обсягах її видобутку має вистачити лише на 40-50 років. Звісно, темпи вичерпання нафти різняться для різних країн. В одній країні нафти залишилося на 10 років, в іншій — на 100 і її запаси залежать від інтенсивності її видобування. Наприклад, в Росії доведених запасів нафти вистачить лише на 21 рік видобутку на нинішньому рівні. Таким чином, з кожним роком розвіданих, доведених і відкритих запасів нафти у світі стає все менше. Здавалося б, якщо нафти стає менше, ціна на неї має постійно підвищуватися. Проте, як не дивно, в останні два роки ціна на нафту неухильно знижується при тому, що обсяги її видобутку не зменшуються, а навіть збільшуються. Обсяг світового видобутку нафти збільшився з 83,1 млн барелів на день (б/д) у 2010 році до майже 100 млн б/д у 2015 році.

Отже, ера нафти вже добігає кінця. І слава Богу! Спалювання нафтопродуктів, як і вугілля, за останні 150 років вже призвело до жахливих екологічних змін на Землі і подальше їх використання в нинішніх обсягах може призвести до планетарної катастрофи. Тому людство має думати про життя без використання нафти у якості палива. Ще Д. Менделєєв казав: «нафта — не паливо, топити можна й асигнаціями». Хоча й з великим запізненням, але людство все ж схаменулося і розпочало тривалу і тяжку боротьбу з негативними змінами у кліматі Землі у зв’язку зі шкідливими викидами в атмосферу в результаті використання непоновлюваних органічних видів палива, переважно нафти і вугілля. Одним із останніх кроків на цьому шляху було підписання 22 квітня ц. р. представниками 175 країн в Генасамблеї ООН Паризької угоди про боротьбу зі зміною клімату.

Проте вочевидь, сьогодні більшість країн світу переймається не так екологічними проблемами, як проблемою цін на нафту. Країни-виробники нафти борються за підвищення цін на нафту, а країни-споживачі — за їх утримання на низькому рівні. У лютому 2014 року один барель сирої нафти коштував на біржах близько 110 доларів. Сьогодні ціна нафти марки Brent коливається на рівні близько 40 доларів за барель. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), надлишкова пропозиція нафти на ринку становить близько 3 млн б/д. Експерти у сфері енергетики з багатьох країн називають ряд економічних і політичних причин зниження цін на нафту на світовому ринку. Назвемо, на наш погляд, найголовніші з них:

Причини падіння ціни на нафту:

1. Зростання нафтовидобутку в США. У 2015 році США за рахунок «сланцевої революції» збільшили видобуток нафти до 14 млн б/д, обійшовши за цим показником Росію і Саудівську Аравію. Це стало можливим також завдяки введенню нових технологій видобутку нафти, таких як фрекінг — гідравлічний розрив пластів. Оскільки США споживають більшу частину видобутої власної нафти, вони значно зменшили її імпорт з інших країн. Однак, схоже, що зростання виробництва нафти в США було короткочасним і не триватиме довго через низькі ціни на нафту. І дійсно, вже у січні-лютому 2015 року сланцевий видобуток вуглеводнів у США почав скорочуватися через падіння світових цін на нафту. Так, за оцінками експертів банку Citigroup, зважаючи на виведення в США з експлуатації бурових установок в найближчі два роки (400 — до кінця 2016 року і 600 — до кінця 2017 року), відбудеться істотне скорочення видобутку сланцевої нафти в США, що призведе до зменшення пропозиції нафти на світовому ринку.

2. Зростання нафтовидобутку в Іраку та Ірані. У 2015 р. Ірак посів друге місце у світі з нарощування обсягів видобутку нафти — з 3,3 млн б/д у 2014 році до 4,3 млн б/д у 2015 році, що навіть перевищує рівень видобутку нафти до окупації Іраку у 2003 році. Після зняття більшості міжнародних санкцій проти Тегерана, Іран також розпочав нарощувати видобуток нафти і сьогодні довів її до 3 млн б/д і це, звичайно, не межа.

3. Зростання нафтовидобутку у Бразилії. У період з 2013 по 2015 рр. Бразилія збільшила нафтовидобуток — з 2,6 до 3 млн б/д, ставши лідером у сфері надглибокого буріння і шельфового видобутку нафти. Однак, оскільки шельфовий видобуток на великій глибині вимагає величезних капіталовкладень, які при нинішніх низьких цінах на нафту не зможуть окупитися, то навряд чи в найближчі роки Бразилія зможе істотно наростити обсяги видобутку нафти.

4. Утримання КСА від зниження рівня видобутку нафти. Саудівська Аравія могла б і різко наростити, і знизити видобуток нафти, що відповідно призвело б як до зниження, так і до зростання ціни на нафту на світовому ринку. Однак з різних причин, не зважаючи на рекордний дефіцит бюджету у 2015 році, Саудівська Аравія поки що дотримується статус-кво у нафтовидобутку. Схоже, що саудівці вирішили не жертвувати своєю нішею на світовому нафтовому ринку, аби приборкати падіння цін на нафту. Більш того, саудівці готові і до подальшого зниження світових цін на нафту, головним чином завдяки низькій собівартості видобутку нафти (близько 5-6 дол. за барель), що утричі менше ніж у Росії. Маючи таку низьку собівартість видобутку нафти, саудівців може задовольнити навіть ціна 20 дол. за барель, в той час як для Росії така ціна означатиме економічний колапс.

На думку деяких експертів, Ер-Ріяд готовий і надалі тримати ціни на низькому рівні, щоб нетрадиційні методи нафтовидобутку, такі як крекінг або надглибоке буріння, перестали бути рентабельними. Проте, на наш погляд, нетрадиційні технології видобутку нафти — це завтрашній день енергетики і ці технології будуть розвиватися, вдосконалюватися і відповідно дешевшати, тому зупинити їх розвиток неможливо.

5. Зниження регулюючої ролі ОПЕК. На даний час 13 країн-членів ОПЕК спільно добувають 32,3 млн б/д нафти, що становить лише третину від нинішнього обсягу світового видобутку в 97 млн б/д. Схоже, що ОПЕК, як картель, створений з метою підтримки високих цін на нафту на користь її основних виробників, вже не в змозі зупинити падіння цін на нафту. На даний час практично кожна країна-член ОПЕК тримає обсяг видобутку на колишньому рівні, або навіть збільшила його.

На думку керівника Tortoise Capital Advisors Роба Туммела, значення ОПЕК як регулюючого і координуючого органа знижується, особливо після провалу зустрічі провідних країн-виробників нафти 17 квітня в Катарі.

6. Тепла зима у північній півкулі. Зима 2015-2016 років в північній півкулі була настільки теплою, що попит на нафтопродукти для опалювальних систем в США, Канаді, Європі, Японії та Китаї значно впав, що в свою чергу також призвело до надлишку нафти на світовому ринку і відповідно до зниження цін на неї.

 

Порівняльна таблиця характеристик нафтової галузі
12 країн світу з найбільшими доведеними резервами нафти

(Підготовлено автором за даними CIA -World-Factbook)
https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/

Кра ї н а

Доведені резерви
в млрд брл. у 2015 р.

Видобуток нафти
в млн б/д у 2014 р.

Експорт нафти
в млн б/д у 2013 р.

Споживання
нафтопродуктів у 2013 р.

Венесуела

298,4

2,5

1,3

746,000 б/д

КСА

268,3

9,7

7,6

2,9 млн б/д

Канада

173,2

3,6

2,7

2,4 млн б/д

Іран

157,8

3,6

1,3

1,8 млн б/д

Ірак

144,2

3,3

2,3

750,000 б/д

Кувейт

104,0

2,6

1,8

467,00 б/д

Росія

103,2

10,8

4,5

2,8 млн б/д

ОАЕ

97,8

2,8

2,5

694,000 б/д

Лівія

48,3

470,000

735,000

242,000 б/д

Нігерія

37,0

2,4

2,4

280,000 б/д

США

36,5

8,6

629,400

19,0 млн б/д

Китай

24,6

4,1

12,000

10,4 млн б/д

          

Боротьба за ціни на нафту

Немає сумніву в тому, що виробники нафти зацікавлені в утриманні високої ціни на нафту, в той час як її споживачі зацікавлені в низькій ціні. І в цьому безсумнівно полягає конфлікт інтересів виробників і споживачів нафти. Через падіння цін на нафту економіки ПАР, Росії, Бразилії, Венесуели, Нігерії і Еквадора, а також багатьох інших країн, що залежать від експорту своїх енергоресурсів, увійшли в рецесію. Десятки компаній збанкрутували і приблизно 250 тис. нафтовиків втратили свої робочі місця. Транснаціональні енергетичні компанії Chevron, Royal Dutch Shell і BP змушені зменшити заробітну плату для своїх співробітників, але вони мають набагато кращий фінансовий стан, ніж безліч дрібних незалежних виробників нафти і газу.

За оцінками МВФ, доходи Саудівської Аравії і її союзників у Перській затоці в 2016 році зменшаться на 300 млрд дол. Виявляється, наявність багатих запасів нафти в тій чи іншій країні не гарантує процвітаючу економіку. Так, Венесуела, яка має найбільші у світі запаси нафти (близько 300 млрд барелів), опинилася на межі економічного колапсу через низькі ціни на нафтову сировину і неспроможність держави інвестувати в розробку нових родовищ нафти.

16 лютого ц. р. міністр енергетики РФ О. Новак та міністр нафти КСА Алі ан-Нуаймі під час переговорів у Катарі домовилися заморозити видобуток нафти на рівні 11 січня 2016 року. Пізніше Катар і Венесуела також погодилися заморозити видобуток нафти, проте Іран відразу ж відкинув ці пропозиції. З початку 2016 року міністр енергетики О. Новак відвідав практично всі найбільші країни-експортери нафти аби вмовити їх зменшити видобуток нафти, з метою якщо не підняти ціну на нафту, то хоча б зафіксувати її на рівні не нижче 30 дол. за барель, інакше економічна ситуація в Росії може різко погіршитися. Однак зусилля О. Новака виявилися марними. На думку деяких експертів, зниження ціни на нафту до 22,5 долара за барель призведе до краху фінансової системи і економіки Росії в цілому.

На відсутність порозуміння між провідними нафтовидобувними країнами впливає також політична складова. Останнім часом значно ускладнились традиційно напружені відносини Саудівської Аравії з Іраном і Росією, головним чином через протилежні позиції щодо ситуації в Сирії, Лівії, Іраку і Ємені.

Тривалий час зберігається погано приховане охолодження у відносинах між Саудівською Аравією і Сполученими Штатами, хоча формально вони залишаються «союзницькими» державами. Не покращив ці відносини і четвертий візит президента Б. Обами в Ер-Ріяд 21-22 квітня, де він взяв участь в саміті «США — Перська затока» і зустрівся з усіма монархами арабських країн Перської затоки. На цьому саміті Б. Обама і арабські монархи домовились спільно працювати

над адаптацією своїх економік до низьких цін на нафту. Проте, на наш погляд, немає достатньо підстав вважати, що між США і арабськими країнами Перської затоки існує таємна домовленість утримувати ціни на нафту на низькому рівні лише для того, щоб економіка Росії понесла максимальних втрат. З іншого боку, США і РФ, які є світовими лідерами видобутку нафти, зважаючи на загострення їх політичних відносин, що наближаються до стану холодної війни, аж ніяк не зможуть домовитись про обопільне обмеження видобутку нафти.

Зустріч провідних країн-виробників нафти у Катарі.

17 квітня у столиці Катару м. Доха відбулася нарада міністрів енергетики 18 провідних нафтовидобувних країн з метою домовитися про ведення мораторію на видобуток нафти до жовтня на рівні січня 2016 року із підписанням відповідного документу. Це перші за 15 років переговори делегацій країн, що входять і не входять до ОПЕК. Загальний обсяг видобутку нафти, що припадає на частку учасників зустрічі, перевищує 60 %.

З самого початку, після того, як Саудівська Аравія в останній момент вирішила внести поправки в підсумковий проект угоди про заморожування видобутку, нараду було відкладено на 6 годин. Міністр нафти КСА Алі ан-Нуаймі заявив про вимогу саудівської сторони щодо приєднання до рішення про заморожування рівня видобутку нафти всіх країн-членів ОПЕК, включаючи Іран, хоча раніше саудівці були готові підписати угоду і без участі Ірану, тому що сумнівалися в його можливості різко збільшити видобуток нафти. Схоже, що зараз таких сумнівів поменшало.

Як відомо, представники Ірану неодноразово заявляли про відмову заморозити свій рівень видобутку нафти, поки він не досягне рівня 4 млн б/д, який був до введення міжнародних санкцій проти Ірану. Через скрутну внутрішню військо-політичну ситуацію, Лівія також утрималась від участі у міністерській зустрічі в Досі.

Таким чином, зустріч міністрів енергетики головних нафтовидобувних країн у Катарі закінчилася безрезультатно, оскільки її учасникам не вдалося досягти угоди про заморожування видобутку нафти, на що покладали надію світові ринки. Агентство Bloomberg так оцінило результати зустрічі провідних країн-виробників нафти в Досі: «Велика угода, що обговорювалася у лютому як перша скоординована дія між країнами ОПЕК та іншими нафтовидобувними країнами за 15 років, стала жертвою напруженості між Саудівською Аравією і її основним регіональним противником Іраном».

Міністр енергетики РФ О. Новак звинуватив Саудівську Аравію і ряд країн Перської затоки у зриві підписання угоди про заморожування нафтовидобутку. На думку деяких експертів, провал переговорів у Досі означатиме відновлення боротьби за ринки між основними виробниками нафти. Світовий ринок нафти відразу ж відреагував на провал переговорів у Досі. 18 квітня ціна на нафту марки Brent зменшилась на 6  %, до рівня 40,16 дол. за барель. Однак вже22 квітня вартість нафти марки Brent на лондонській біржі ICE збільшилася до 44,9 дол. за барель, а вартість нафти марки WTI на торгах Нью-Йоркської товарної біржі (NYMEX) підвищилася до 43,7 дол. за барель. На наш погляд, у найближчі місяці вартість нафти коливатиметься в бік збільшення або зменшення в межах 5-10 дол. за барель, але не більше.

Як заявив катарський міністр енергетики Мохаммед ас-Сада, який на даний час є президентом ОПЕК, лідерам нафтового ринку потрібно більше часу для роздумів та узгодження спільної стратегії щодо обсягів видобутку нафти. Попередньо була досягнута домовленість про проведення наступної зустріч міністрів енергетики головних нафтовидобувних країн на початку червня. Проте навряд чи на той час Іран буде готовий вести переговори про заморожування видобутку своєї нафти. Тому, ймовірно, угода між основними нафтовидобувними країнами про заморожування видобутку нафти може бути підписана без участі Ірану.

Прогнози нафтовидобутку і цін на нафту у 2016 році.

На початку квітня ц. р. ОПЕК спрогнозувала зменшення зростання світового попиту на нафту у 2016 році на 1,2 млн б/д, який складе 94,18 млн б/д. Попит на нафту країн-членів ОПЕК в цьому році очікується на рівні 31,5 млн б/д, що на 1,8 млн б/д вище показника минулого року. Видобуток нафти країнами, що не входять в ОПЕК, за оцінкою картелю, скоротиться цього року на 730 тис. б/д — до 56,39 млн б/д. Проте, на думку деяких експертів, через 3-4 роки ринок нафти може зіткнутися з дефіцитом поставок через недостатні інвестиції в розробку нових родовищ нафти в 2015-2016 рр.

Згідно з опитуванням, проведеним агентством Reuters у лютому ц. р. серед 30 провідних економістів та аналітиків, ціни на нафту у 2016 році в середньому складуть близько 40 дол. за барель. Усереднений прогноз ціни для еталона нафти Brent на 2016 р. знизився до 40,10 дол. за барель, тоді як у 2015 році середня ціна Brent становила 54 дол. за барель. Прогноз росту для американського еталона нафти WTI у лютому ц. р. знизився до 38,90 доларів за барель.    

Аналітики також не очікують суттєвого зростання світового попиту на нафту в середньостроковій перспективі через уповільнення зростання економіки Китаю і країн Латинської Америки, підвищення енергоефективності та переходу на поновлювальні та альтернативні види палива в розвинених країнах.

За прогнозами глави МЕА Фатіха Біроля, світовий ринок нафти залишиться слабким в поточному році, а його пожвавлення відбудеться не раніше 2017 року. При цьому ціни на нафту можуть наблизитися до 80 дол. за барель не раніше 2020 року. За його словами, у 2016 році глобальні інвестиції в нафтогазовій промисловості будуть радикально скорочуватися до безпрецедентних масштабів. Економіка Китаю, за його оцінкою, як і раніше сильна і її показники зростатимуть на 6,5-7 % за рік, що сприятиме стабілізації світової економіки.

Згідно з прогнозами одного з найбільших у світі інвестиційних банків Goldman Sachs, протягом 2016 року ціни на нафту можуть впасти навіть нижче собівартості — до 20 доларів за барель, оскільки частина нафтосховищ багатьох країн світу вже переповнена. Інший потужний американський банківський холдинг Morgan Stanley прогнозує падіння цін на сиру нафту аж до 20-25 дол. за барель на тлі зміцнення курсу долара. Аналітики банку Citigroup підвищили прогноз середньої ціни нафти марки Brent на 2016 рік до 43 дол. за барель і для нафти марки WTI — до 42 дол. за барель.        

Згідно із середньо- і довгостроковими прогнозами британської консалтингової фірми Cambridge Econometrics, обсяги виробництва нафти і ціни на неї залежатимуть від ефективності заходів по боротьбі зі зміною клімату у світі в найближчі 15-35 років. У разі невиконання зобов'язань країн світу, спрямованих на боротьбу з негативними змінами клімату, світовий попит на нафту зросте з 94 млн б/д у 2015 році до 112 млн б/д у 2030 році і до 151 млн б/д у 2050 році. При такому сценарії ціни на нафту будуть рости і перевищать 90 дол. за барель у 2030 році і 130 дол. за барель у 2050 році. Якщо ж світ розвиватиме низьковуглецеву економіку, енергозберігаючі та екологічні технології, то споживання нафти буде значно меншим і в 2050 році залишиться на рівні 2015 року, тобто, не більше 90-100 млн б/д. При такому варіанті розвитку енергетики ціни на нафту становитимуть у середньому 80-90 дол. за барель у 2030-2050 роках. Однак, на наш погляд, недоліком цього прогнозу є те, що в ньому не враховується значний відсоток вичерпання світових запасів нафти до 2050 року.

Висновки.

На нашу думку, навіть якщо країни-члени ОПЕК і ще кілька провідних країн-виробників нафти домовляться на початку червня ц. р. про обмеження видобутку нафти на певному рівні, однак це суттєво не вплине на світовий ринок нафти і зокрема на ціни на неї. Справа в тому, що ситуація сьогодні на світовому ринку нафти кардинально змінилася і створена ще у 1960 році ОПЕК вже практично не спроможна на неї вплинути. Країнам ОПЕК навряд чи вдасться протягом тривалого часу дотримуватися встановлених квот нафтовидобутку і визначати ціни на нафту. В міру виснаження запасів нафти її роль у світовій економіці буде зменшуватися, що неминуче призведе до послаблення позицій ОПЕК.

Якщо в 60-х роках минулого століття країни ОПЕК видобували близько 70 % нафти у світі, то сьогодні їх частка зменшилася до 30 %. Якщо на момент створення ОПЕК у 1960 році у світі було не більше 30 нафтовидобувних країн світу, то зараз їх кількість перевищила 100 країн. Малі нафтовидобувні країни ніколи не зможуть обмежити видобуток нафти, оскільки обмеження призведе до повного колапсу їх економік.

Крім цього, на наш погляд, неприродною є ситуація, коли ціни на нафту визначають лише самі країни-виробники без участі країн-споживачів. Виходячи з цього, замість картелю ОПЕК має бути створена глобальна організація, яка об’єднувала б, скажімо, 20 найбільших виробників нафти і 20 найбільших її споживачів, а також виробників нафтогазового обладнання. Наприклад, Японія, економіка якої на 90 % залежить від імпорту енергоносіїв, виробляє краще у світі нафтогазове обладнання. Отже, оскільки між виробниками і споживачами нафти є пряма взаємозалежність, то і обсяги видобутку нафти і ціни на неї вони мають визначати спільно.

Продаж нафти за ціною 120 дол. за барель при собівартості її виробництва в 5-10-20 дол. за барель забезпечує величезні монопольні надприбутки для її виробників, що є ненормальним, аморальним і неприпустимим. За розрахунками експертів, ціна нафти, що перевищує 100 дол. за барель, створює велику небезпеку для світової економіки, що загрожує новими витками інфляції в глобальному масштабі, крахом планів розвитку в багатьох країнах світу, а також підсилює геополітичні ризики, коли частина нафтодоларів використовується для підтримки ісламістських терористичних угруповань, розпалювання локальних конфліктів і воєн, що ми сьогодні спостерігаємо в Сирії, Іраку, Лівії і Ємені.

Таким чином, приведення цін на нафту до збалансованого, оптимального і економічно виправданого рівня сприятиме економічній і військово-політичній стабілізації у світі, і перш за все на Близькому Сході. З іншого боку, зацікавленність великих країн-виробників нафти виключно в отриманні надприбутку від продажу енергоносіїв призводить до їх наукового, технологічного та промислового відставання, що ми спостерігаємо на прикладі Росії, Венесуели, Лівії, Нігерії та арабських країн Перської затоки.

Проблема не в тому, що нафта закінчиться у світі через 30-50 років, а в тому, що у разі подальшого використання цієї нафти в нинішніх масштабах, вже через 30-50 років Земля стане непридатною для життя людей, оскільки через потепління клімату значні території земної суші опиниться під водою і людям нічим буде дихати. Тому видобуток нафти слід обмежити і навіть скоротити не для того, щоб уникнути подальшого падіння цін на нафту і, відповідно, зменшення прибутків великих нафтовидобувних країн, а для того, щоб врятувати Землю і людство від катастрофи. А залишки нафти слід не спалювати в машинах, а використовувати для виготовлення різних вкрай потрібних речей: синтетичного каучуку, пластмаси, полімерів, мінеральних добрив, миючих засобів та ін.

Сьогодні навіть Саудівська Аравія, найбільший у світі експортер нафти, планує вже у 2040 році відмовитися від використання нафти як палива і стати «світовою державою сонячної і вітряної енергетики» і в майбутньому експортувати електроенергію замість нафти. На початку квітня ц. р. саудівський принц Мухаммед ібн Салман заявив, що його країна готується до «сутінків нафтового століття», у зв'язку з чим має намір створити спеціальний фонд обсягом 2 трлн дол., який буде використовуватися для порятунку країни від нафтової залежності. Егоїстична позиція на кшталт «на наш вік нафти вистачить» є вкрай аморальною, оскільки свідчить про нехтування долею наступних поколінь землян, власне наших правнуків і праправнуків. Щоб врятувати себе від катастрофи, людство має зрозуміти, що ера нафти добігає кінця і слід якнайшвидше активізувати масштабний перехід до використання відновлювальних і альтернативних джерел енергії та підвищення енергоефективності.

Серед альтернативних і нетрадиційних джерел енергії назву лише одне — газогідрати — схожі на кригоподібну масу молекулярні сполуки газу (найчастіше метану) з водою, що утворюються в океанах і морях на великих глибинах. За оцінками фахівців, світових ресурсів вуглеводнів у газогідратах в 2,4 рази більше, ніж у вільному газі, нафті та вугіллі разом узятих. За прогнозами спеціалістів, кількості метану у газогідратах може вистачити для усього людства на 6 тисяч років. Сьогодні морські газогідрати визнані фахівцями найперспективнішим альтернативним паливом. Над їх розвідкою і освоєнням активно працюють у Франції, Німеччині, США, Канаді, Росії, Ірані, Індії та Японії.

Об’єм покладів газогідрату метану на українському шельфі Чорного моря становить близько 25 трлн м3 метану в газогідратних пластах, розташованих вздовж окупованого Росією Південного берега Криму, зокрема у западині Сорокіна глибиною 2 км. Якщо врахувати потреби України в газі в обсязі приблизно 25 млрд м3 газу на рік, то 25 трлн м3 метану, видобутого із газогідратів, вистачило б на 1000 років. Але для цього нам необхідно звільнити наш Крим від російських загарбників.

І ми це обов’язково зробимо!

www.reliablecounter.com