22 лютого 2013

Каспійський та Чорноморський регіони як геополітичне перехрестя між Заходом та Росією

Протягом останніх років увага міжнародної спільноти прикута до Каспійського і Чорноморського регіонів, які надзвичайно важливі у справі енергетичного забезпечення Європи. Маються на увазі значний запас нафти і газу в Каспійському регіоні, а також Чорне море та причорноморські країни як з‘єднувальні ланки транзиту каспійських енергоносіїв на європейський та світові ринки в обхід російської території.

З одного боку така ситуація сприяє економічному розвитку зазначених регіонівстрімким надходженням іноземних інвестицій для реалізації енергетичних та енерготранспортувальних проектів на їх території, а з іншого — дестабілізує обстановку в районах Каспійського та Чорного морів, а також провокує виникнення джерел напруженості та зон конфліктів, коли зіштовхуються геополітичні інтереси різних країн та зростає між ними економічна конкуренція.

 Каспійський регіон, чорноморський регіон
Каспійський регіон, чорноморський регіон
http://www.i-g-t.org

В геополітичному плані, наприклад, нестабільність в Каспійському та Чорноморському регіонах виникає через загострення протистояння між Росією, яка вважає їх зонами свого виняткового впливу, та США, НАТО і ЄС, що просувають власні інтереси на пострадянському просторі.

Серед основних чинників суперечностей сторін в економічній галузі є конкуруючі проекти транспортування каспійських енергоносіїв до Європи. Так, ЄС, за підтримки США, намагається створити так званий «Південний енерготранспортний коридор» і забезпечити постачання туркменського та азербайджанського газу до Європи в обхід Російської Федерації через Каспійське море, Азербайджан та Туреччину. На противагу цьому Росія активно відстоює власний проект транспортування російського газу до країн ЄС — «Південний потік», коли газопровід пролягатиме по дну Чорного моря до Болгарії в обхід української території.

«Південний потік»
«Південний потік»
http://www.gazprom.ru

В рамках реалізації цих планів як Росія, так і США, НАТО та ЄС намагаються впливати на країни Каспійського та Чорноморського регіонів з метою привернути їх до себе. Російська сторона протидіє посиленню регіональних позицій США, НАТО та ЄС, перешкоджає планам України і Молдови щодо їх європерспективи та європейській і євроатлантичній інтеграції Грузії; намагається розширити свою присутність в енергетичних секторах Азербайджану та Туркменістану, а також переконує зазначені країни в недоцільності побудови «Транскаспійського» газопроводу (по дну Каспійського моря).

Крім того, Російська Федерація дуже уважно ставиться до такого питання, як всебічна підтримки сепаратистських режимів в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії та Нагірному Карабасі. Росія використовує їх як інструмент впливу на політику Молдови, Грузії, Азербайджану та Вірменії. Це фактично гальмує врегулювання придністровського, грузино-абхазького та нагірно-карабаського конфліктів, і у «замороженому» стані зберігає можливість відкритого збройного протистояння. Наочно підтверджується це і серпневим російсько-грузинським збройним конфліктом 2008 року, а також перманентними збройними сутичками на лінії протистояння конфліктуючих сторін у Нагірному Карабасі.

Ще один проблемний аспект — неефективність російської політики на Північному Кавказі, де ведуть диверсійно-терористичні дії ісламські екстремісти. Розширення масштабів силового тиску Російської Федерації на ісламістів не дає бажаних результатів. При цьому намагання російської сторони налагодити процес економічного відродження Південного федерального округу РФ, як основи для вирішення тамтешніх проблем, також не зараджує справі.

 

Проект «Nabucco»
Проект «Nabucco»
http://www.wprr.ru/?p=1833

США та Європейський Союз прагнуть активно співпрацювати з країнами Каспійського та Чорноморського регіонів в економічній та інвестиційній галузях. Американські та європейські компанії реалізують спільні проекти з видобутку нафти і газу в Азербайджані та Туркменістані, підтримують зусилля Азербайджану та Туркменістану щодо отримання ними альтернативних шляхів виходу на зовнішні енергетичні ринки. Наприклад, США та ЄС лобіюють проект «Транскаспійського» газопроводу та беруть участь у проекті «Nabucco», розробці шельфових покладів нафти і газу на чорноморському узбережжі України та Румунії а також у розвідці і опрацюванні родовищ сланцевого газу на українській і румунській територіях, інвестують енергетичні проекти в Грузії та Молдові.

Однак, події навколо Каспійського регіону ускладнюються відносинами між США та їх союзниками з одного боку і Іраном — іншого через реалізацію іранською стороною своєї ядерної програми, яка дає змогу створити власну ядерну зброю. Не виключено, що США та Ізраїль проведуть військову операцію проти Ірану, що матиме вкрай негативні наслідки для регіону через можливість поширення конфлікту у інших країнах, що, в свою чергу, припинить видобуток та транспортування каспійських енергоносіїв, викличе появу потоків біженців, активізує контрабанду зброї тощо.

Обстановка в Каспійському регіоні може погіршитись також через планування США та НАТО вивести Міжнародні сили ISAF з Афганістану. Тоді ісламський екстремізм накриє і прикаспійські країни.

 

  Для Чорноморського регіону становить загрозу і збройний конфлікт в Сирії. Якщо під тиском опозиції, яка активно підтримується західними країнами та їх близькосхідними союзниками, впаде сирійський режим Б.Асада, то це може активізувати курдських екстремістів в Сирії, Іраку, Ірані та Туреччині, які прагнуть створити незалежну курдську державу. В такому випадку обстановка у зазначених країнах дестабілізується, зокрема, у районах проходження нафтогазопроводів з Каспійського регіону до Європи через турецьку територію (насамперед, поблизу турецько-азербайджанського кордону).

Слід зауважити, що за певних умов може виникнути пряме військове протистояння між Росією та США і НАТО в Чорноморському регіоні, як наслідок загострення їх відносин. Про це зараз свідчать відпрацювання сторонами відповідних планів у ході військових навчань, а також демонстрація потужності збройних сил.

Наприклад, влітку минулого року російська сторона провела масштабні навчання «Кавказ-2012» за участю військ (сил) Південного військового округу, Чорноморського флоту та Каспійської флотилії ЗС Росії, а також міжфлотське навчання ВМФ РФ в Чорному та Середземному морях в січні 2013 року (на тлі загострення ситуації довкола Сирії) за участю кораблів Чорноморського, Балтійського та Північного флотів РФ. Крім того, за заявою президента Російської Федерації В.Путіна, Росія має намір відновити патрульні польоти стратегічної авіації ВПС РФ, в т. ч. над Чорним морем.

США і НАТО також інтенсифікували спільні військові навчання з країнами Каспійського та Чорноморського регіонів. Після російсько-грузинського конфлікту в серпні 2008 року бойові кораблі США та НАТО (в т. ч. крейсери з керованою ракетною зброєю) систематично заходять у акваторію Чорного моря з візитами до портів Туреччини, Румунії, Болгарії, Грузії та України.

 

Не менш важливі суто регіональні проблеми, які можуть перерости у нові конфлікти, в т. ч. збройного характеру, а саме:

  • в Каспійському регіоні — остаточно не вирішене питання розподілу Каспійського моря, через що Азербайджан, Туркменістан та Іран сперечаються за шельфові родовища нафти і газу; зростає напруга у відносинах між Іраном та Азербайджаном в зв’язку з активізацією азербайджансько-американських та азербайджансько-ізраїльських стосунків, що Тегеран сприймає як загрозу власній безпеці;
  • в Чорноморському регіоні — Росія та Туреччина намагаються не поступатися регіональним лідерством та впливом на Кавказі; існують потенційні територіальні претензії Росії до України (Криму) та Румунії до України (Бессарабії та Буковини) і Болгарії (суміжних шельфових зон); Бухарест активізує заходи з посилення своїх регіональних позицій, не зважаючи на інтереси сусідів.

У таких умовах більшість каспійських та чорноморських країн активно нарощують свої військові потенціали.

 

Військові округи ЗС РФ
Військові округи ЗС РФ
http://commons.wikimedia.org

Найбільш активна у цьому Росія, яка надає особливого значення посиленню бойового потенціалу Південного військового округу (ПдВО) ЗС РФодному з найбільш потужних військових округів збройних сил Російської Федерації. До його складу входять дві загальновійськові армії, одна зорієнтована на Південно-Західний напрямок — Чорноморський регіон, а друга — на Південно-Східний напрямок — Каспійський регіон. Всього у складі ПдВО близько 30 мотострілецьких, артилерійських, ракетних та інших бригад, а також чотири бази армійської та тактичної авіації загальною чисельністю особового складу до 100 тис. військовослужбовців. При цьому війська ПдВО пріоритетно оснащуються сучасними системами озброєння та військової техніки, в т. ч. оперативно-тактичними ракетними комплексами «Искандер».

У ПдВО розвивається інфраструктура та посилюються російські військові бази в Абхазії, Південній Осетії та Вірменії, що важливо для Росії в плані зміцнення її позицій на Південному Кавказі та, загалом, — в Чорноморському регіоні.

В оперативному підпорядкуванні Південного військового округу ЗС РФ — Чорноморський флот та Каспійська флотилія ВМФ Росії, які також посідають особливе місце у реалізації геополітичних цілей Російської Федерації. Так, згідно з російськими планами, протягом найближчих років передбачається суттєве посилення Чорноморського флоту за рахунок включення до його складу 12 нових і модернізований бойових кораблів та 6 підводних човнів. При цьому ЧФ РФ використовується Росією як для протидії США та НАТО в Чорноморському та Середземноморському регіонах, так і для тиску на Україну та Грузію.

Зміцнюється також і Каспійська флотилія. До 2020 року передбачається повне оновлення її корабельного складу за рахунок прийняття на озброєння 16 нових бойових кораблів та суден забезпечення. Зокрема, у 2010–2012 роках до складу Каспійської флотилії увійшли два корвети типу «Дагестан» (загалом планується прийняти на озброєння п’ять таких кораблів, оснащених універсальними корабельними ракетними комплексами «Калибр-НК», здатними уражати надводні та наземні цілі на дальності до 300 км), а також артилерійський корабель та два сторожеві кораблі. До головних завдань Каспійської флотилії включено захист каспійського узбережжя Росії та забезпечення її нафтогазових промислів у північній частині Каспійського моря, а також демонстрація сили Азербайджану та Туркменістану з меою утримувати останніх від реалізації енергетичних проектів, які суперечать російським інтересам. Так, за заявами представників державного керівництва РФ, не виключається можливість застосування Росією військової сили з метою не допустити реалізації проекту побудови «Транскаспійського» газопроводу.

Другою за військовим потенціалом країною Чорноморського регіону є Туреччина, яка утримує на даному напрямку до трьох польових армій, двох авіаційних командувань, а також оперативну групу ВМС «Північ» (близько 40 бойових кораблів різних класів). З урахуванням наведених тенденцій у розвитку обстановки в регіоні турецька сторона активізує заходи з модернізації та нарощування бойового потенціалу національних збройних сил, які включають розробку та прийняття на озброєння: нового ракетного комплексу з балістичною ракетою дальністю пуску до 2 тис. км та міжконтинентальної балістичної ракети з дальністю до 10 тис. км, а також нових танків, бойових літаків, ударних і транспортних вертольотів та основних класів бойових кораблів. Крім того, в зв’язку з загостренням ситуації в Сирії, в січні – лютому 2013 року на турецькій території розгорнуто 6 зенітних ракетних батарей «Patriot» зі складу збройних сил США, ФРН та Нідерландів. Водночас, у відповдь на розгортання російських військових баз в Абхазії та Південній Осетії, планується створення нової бази турецьких ВМС на чорноморському узбережжі Туреччини.

 

Значну увагу посиленню свого військового потенціалу приділяє Грузія, яка не припиняє заходів з відновлення та модернізації своїх збройних сил, що зазнали втрат в ході російсько-грузинського конфлікту в серпні 2008 року. При цьому, враховуючи обмеженість можливостей національних оборонних підприємств, оснащення ЗС країни озброєнням та військовою технікою, в основному, здійснюється за допомогою іноземних партнерів.

Основним із таких партнерів грузинської сторони є США, які не зважають на тиск з боку Росії. Так, в 2012 році США надали допомогу Грузії на суму близько 66 млн. дол. США. Зокрема, грузинській стороні були передані бойові броньовані машини з посиленим протимінним захистом типу «Cougar A2», деяке інше військове обладнання. Крім того, США допомагають відновлювати грузинську систему ППО.

Грузія намагається відновити військово-технічне співробітництво також і з Ізраїлем (яке припинилося через російсько-грузинський конфлікт) в плані отримання безпілотних літальних апаратів та стрілецької зброї ізраїльського виробництва, а також розширює коло військово-технічних партнерів, до якого входить, зокрема, Польща.

Окреме питання — заходи з розвитку виробничого потенціалу власного оборонно-промислового комплексу Грузії та налагодження виробництва окремих зразків сучасних озброєнь. Так, протягом останніх років на підприємствах грузинського ОПК розпочався випуск бойових машин піхоти «Lazika», реактивних систем залпового вогню калібру 122‑мм, розвідувальних БПЛА тактичного рівня, а також широкої номенклатури зразків легкого стрілецького озброєння.

У державному бюджеті Грузії на 2013 рік оборонні видатки визначені на рівні близько 415 млн. дол. США, що становить 2,4 % ВВП країни (9,4 % витратної частини) та на 2,2 % перевищує аналогічний показник минулого року. При цьому з 2014 року передбачається щорічне збільшення бюджетних асигнувань Міністерству оборони на 5–6 %.

 

Незважаючи на складну економічну ситуацію в країні, триває також модернізація та нарощування бойового потенціалу ЗС Румунії. Так, планується придбати багатоцільові винищувачі F-16 американського виробництва, а також військово-транспортні літаки, БПЛА, засоби ППО та легку броньовану техніку західних зразків. Крім того, спільно з американською компанією Lockheed Martin, реалізується програма виробництва багатоцільових мобільних РЛС колового огляду AN/TPS-79, призначених для забезпечення румунського сегменту системи ППО НАТО.

 

На цьому тлі послідовні заходи з посилення своєї військової присутності в Чорноморському регіоні здійснюють також США і НАТО. Ззгідно з досягнутими угодами між Сполученими Штатами Америки та Болгарією і Румунією, на територіях зазначених країн розгорнута «Оперативна тактична група Схід» ЗС США у складі двох бригадних груп, чисельністю до 3,5 тис. осіб кожна. На період ротації дане угруповання може збільшуватись до чотирьох бригадних груп загальною чисельністю до
15 тис. військовослужбовців.

Крім того, в рамках розгортання системи ПРО США/НАТО в Європі, на території Туреччини вже розміщено РЛС попередження про ракетний напад AN/TPY-2, а до 2015 року на території Румунії планується розмістити 24 протиракети SM-3 Block 1B.

 

Серед каспійських країн найбільш активні та масштабні заходи (після Росії) з розвитку національних збройних сил здійснює Азербайджан, який щорічно збільшує обсяги військових видатків. Зокрема, у державному бюджеті Азербайджану у 2013 рік на військові потреби країни передбачено виділити близько 1,94 млрд. дол. США (13 % від загальних бюджетних витрат), що на 8,5 % більше, ніж у 2012 році.

В рамках програм переозброєння ЗС країни протягом останніх чотирьох років Азербайджаном були придбані:

  • в Україні — 12 літаків МиГ-29, 19 танків Т-72, 3 тактичні ракетні комплекси «ТОЧКА-У», ракети до ПЗРК «Скиф»;
  • в Росії — 4 вертольоти Ка-32 пошуково-рятувального призначення, 6 вертольотів Ми-8МТ та Ми-17, 203-мм гармати 2С7 «Пион»;
  • в Ізраїлі — БПЛА «Hermes-450», «Heron» та «Searcher», переносні системи розмінування POMINS-2, ракетні системи «Barak», протикорабельні ракетні установки «Gabriel-5»;
  • в Туреччини — 60 БТР «COBRA».

Крім того, наприкінці 2010 року Азербайджан та Росія домовилися про поставку азербайджанській стороні двох дивізіонів зенітних ракетних комплексів С-300ПМУ-2. У 2011 році Азербайджан замовив у Росії 24 вертольоти Ми-35. Також на підприємствах Білорусі модернізуються азербайджанські ЗРК С-125.

За рахунок модернізації власного ОПК Азербайджану та його кооперації з іноземними партнерами (насамперед Туреччиною та Ізраїлем), створена можливість виробництва значної номенклатури озброєння та військової техніки, в т. ч.: стрілецької зброї, авіаційних бомб, мін, запасних частин для танків, мінометів, ракет для реактивних систем залпового вогню тощо. За ліцензією південноафриканської компанії «Paramount Group» випускаються бойові броньовані машини «Matador» та «Marder».

Після своєї реконструкції судноремонтний завод у м.Баку відремонтував та модернізував декілька бойових кораблів та катерів ВМС Азербайджану, в т. ч. флагман азербайджанського флоту — фрегат «Qusar».

 

Досить потужним військовим потенціалом у Каспійському регіоні володіє Казахстан, який зосередився на переоснащенні національних ВМС новими зразками військово-морської техніки. За сприяння Росії на казахстанському суднобудівному підприємстві «Уральский завод «Зенит» налагоджено виробництво ракетних катерів типу «Казахстан», оснащених протикорабельними ракетними комплексами російського виробництва «Уран-Е» (дальність пуску ракети — 130 км). До 2015 року до складу ВМС країни передбачається ввести близько десяти таких катерів. У перспективі планується оснастити ВМС Казахстану також і кораблями класу «корвет».

Крім того, між Казахстаном та європейською компанією MBDA укладено протокол про наміри щодо поставки казахській стороні мобільних берегових ракетних комплексів з ракетами «Exocet» (дальність пуску — до 180 км).

 

Незважаючи на проголошений нейтральний курс, власний військовий потенціал в Каспійському регіоні посилює також Туркменістан, що намагається створити безпечні умови для реалізації своїх енергетичних проектів. Зокрема, за останні два роки Туркменістан придбав у Туреччини два патрульні катери проекту YTKB-400, що оснащені реактивними бомбометальними установками, а у Росії — два ракетно-артилерійських катери з протикорабельними ракетами «Уран-Е».

 

Власні заходи щодо захисту своїх інтересів в Каспійському регіоні вживає Іран, який намагається бути готовим відбити ймовірні удари США та їх союзників (зокрема, через азербайджанську територію та повітряний простір), а також стримати дії Азербайджану та Туркменістану з розробки шельфових покладів нафти і газу в умовах незавершеності процесу розподілу Каспійського моря. З цією метою керівництво Ірану піклується про оснащення ВМС країни новими бойовими кораблями (в т. ч. корветами та ракетними катерами) власного виробництва. Крім того, розглядається можливість розробки та прийняття на озброєння надмалих підводних човнів.

Протягом останніх років, в рамках демонстрації сили, Іран провів декілька військово-морських навчань в районах нафтогазових промислів Азербайджану та Туркменістану, що створило небезпечні прецеденти виникнення конфліктних ситуацій.

 

В цілому всі ці процеси стрімко мілітаризують Каспійський та Чорноморський регіони, що загострює існуючі та провокує виникнення нових проблем у безпековій сфері. Все це безпосередньо не може не зачіпати національних інтересів України та загрожує її безпеці в політичній, економічній, військовій, екологічній та інших сферах. А отже і потребує грунтовного осмислення з подальшою реалізацією регіональної стратегії нашої держави.

22.02.2013 09:18:15