Незалежний аналітичний центр «Борисфен Інтел» вже неодноразово торкався проблем, які все більше охоплюють Росію з початку збройної агресії режиму В. Путіна проти України. З другої половини минулого року черговою з таких проблем постає активізація діяльності ісламських екстремістів на Північному Кавказі Російської Федерації.
Основними причинами цієї проблеми є ряд зовнішніх факторів, які виступають каталізатором деструктивних процесів у регіоні. Насамперед, це стосується посилення негативних наслідків збройної агресії Росії проти України для самої Російської Федерації, а також об’єднання та координація зусиль північнокавказьких ісламістів з радикальною екстремістською організацією «Ісламська держава» (ІД) в країнах Близького Сходу та Північної Африки.
Так, стала тенденція до погіршення стану російської економіки під дією західних санкцій призвела до суттєвого ускладнення ситуації в більшості регіонів Росії. У першу чергу, це відчувається в республіках Північного Кавказу Російської Федерації, які в більшості своїй залежать від дотацій федерального центру на 80-90 %. За таких умов, зменшення фінансових надходжень з Москви обумовило критичне зростання дефіциту республіканських бюджетів у 2015 році, у т. ч. у Дагестані — до 1,9 млрд рублів, Інгушетії — до 3,6 млрд рублів, в Чечні — понад 4 млрд рублів. Все це змусило уряди північнокавказьких республік радикально скоротити витрати на реалізацію програм підтримки і розвитку місцевих економік та соціального забезпечення населення.
В свою чергу, падіння життєвого рівня, зростання безробіття та підвищення цін на основні товари та послуги створило підґрунтя для поширення протестних настроїв серед жителів Північного Кавказу, а також розповсюдження радикальної ісламістської ідеології. Свідченням цього є збільшення кількості релігійних общин вахабітського толку (заборонених у Росії) на чолі з місцевими лідерами та вихідцями з ісламських країн, у т. ч. Пакистану, Об’єднаних Арабських Еміратів та Саудівської Аравії.
Такі общини мають достатньо згуртований та добре організований характер, що дозволяє дієво протистояти заходам влади з припинення їх діяльності. Так, у регіоні послідовно набирають обертів акції громадської непокори віруючих та значно почастішали випадки протидії заходам російських силових структур із затримання лідерів, проповідників та активістів ісламістських рухів, у т. ч. шляхом блокування поліцейських підрозділів, їх дільниць і транспортних засобів. Зокрема, протягом останнього часу подібні випадки мали місце в ряді населених пунктів Інгушетії та Дагестану.
Погіршення економічної ситуації в республіках Північного Кавказу викликає також і загострення боротьби між різними місцевими кланами за перерозподіл фінансових потоків, ринків, економічних об’єктів та сфер впливу. Наслідком такої боротьби стало збільшення кількості рейдерських захоплень приватних підприємств та ринків, у т. ч. із застосуванням вогнепальної зброї. Тільки за офіційними даними МВС РФ, з початку 2015 року зафіксовано близько 60 збройних сутичок, пов’язаних з переділом сфер впливу між різними клановими та кримінальними групами. Крім того, з метою тиску на конкурентів та знищення їх власності, активно застосовуються підпали, підриви, мінування житлових і комерційних будівель та транспортних засобів.
Водночас, російсько-український збройний конфлікт на Сході України призводить до суттєвого ускладнення криміногенної обстановки на всьому півдні Росії внаслідок витоків зброї та бойовиків, які брали участь у бойових діях на території України і не можуть повернутись до мирного життя, а також представників криміналітету, психічно хворих осіб, наркоманів тощо. Незважаючи на заходи російських правоохоронців з перекриття кордонів з Донецькою і Луганською областями та вилучення зброї і боєприпасів, злочинна діяльність в регіоні набуває подальшого поширення. Так, за даними Слідчого комітету РФ, за перші шість місяців поточного року кількість кримінальних злочинів на Північному Кавказі зросла більш ніж на 35 %.
Разом з тим, унаслідок залучення підрозділів Збройних сил та інших силових структур Росії до дій проти України, Москва фактично втрачає контроль над ситуацією на Північному Кавказі. Зокрема, у складі ротних та батальйонних тактичних груп, а також інших підрозділів ЗС РФ, які знаходяться на території України та поблизу українського кордону, перебуває понад дві тисячі російських військовослужбовців з Північного Кавказу. В свою чергу, це надає значно більшої свободи для дій радикальних екстремістів, кримінально-злочинних елементів та наркодільців в республіках Північного Кавказу.
Наведені вище проблеми використовуються лідерами «Ісламської держави» для посилення свого впливу на Північному Кавказі. У червні ц. р., на фоні активізації дій збройних формувань ІД у Сирії, Іраку та Туреччині, прес-секретар організації М. аль-Аднані оголосив про досягнення згоди з лідерами північнокавказьких ісламістів щодо створення провінцій «Ісламської держави» також і на територіях Дагестану, Чечні, Інгушетії та Кабардино-Балкарії. Водночас він повідомив про початок спільної війни проти Російської Федерації (раніше лідери ІД уже оголошували джихад Росії за підтримку нею режиму Б. Асада в Сирії).
В рамках практичної реалізації згаданих намірів, лідери «Імарату Кавказ», а також більшість бойовиків, що діють на Північному Кавказі, присягнули на вірність ІД. При цьому вони відмовились від планів побудови окремої ісламської держави у кавказькому регіоні та приєднались до більш масштабного проекту — створення Халіфату всього Мусульманського світу. Аміром нового віялату «Ісламської держави» на Кавказі обрано керівника дагестанського підпілля Рустама Асильдерова (Абу-Мухаммад аль-Кадари).
Об’єднання зусиль «Ісламської держави» та «Емірату Кавказ» дозволило надати більшої організованості та цілеспрямованості діяльності ісламського підпілля на Північному Кавказі. Водночас північнокавказькі екстремісти отримали додаткові джерела фінансування з боку спонсорів ІД. Крім того, розпочалось повернення на Північний Кавказ вихідців з регіону, які беруть участь у військових діях збройних формувань ІД у країнах Близького Сходу та Північної Африки (загалом, до 3,5 тис. осіб). Такі особи мають значний бойовий досвід та пройшли ідеологічну обробку у духовних закладах «Ісламської держави», що підвищує вмотивованість та ефективність їх боротьби проти Росії.
Все це обумовлює поступову інтенсифікацію екстремістської діяльності на Північному Кавказі після відносної стабілізації обстановки в регіоні внаслідок досить ефективних контртерористичних заходів федеральних військ (особливо, в ході підготовки та проведення зимових олімпійських ігор у Сочі на початку 2014 року). З липня-серпня поточного року відмічається суттєве збільшення кількості бойових зіткнень (фактично щодобово) та їх перехід у якісно нову форму в плані застосування федеральними військами важкої зброї, у т. ч. у населених пунктах.
До того ж, збройні формування ісламістів також застосовують більш потужну зброю, включаючи засоби ППО. Зокрема, 10 серпня ц. р. у повітряному просторі над Дагестаном був збитий бойовий вертоліт силових структур Росії — вперше після закінчення активної фази другої чеченської війни у 2000 році.
Водночас зросла і чисельність втрат серед особового складу силових структур Росії та збройних формувань бойовиків. Так, тільки за офіційними даними МВС РФ, у липні 2015 року в ході бойових дій, загалом з обох сторін, загинуло 36 осіб (у 2014 році безповоротні втрати федеральних військ складали близько 60 осіб, а кількість знищених бойовиків становила 250 осіб).
Разом з тим, російська сторона традиційно занижує власні втрати та декларує завищену кількість загиблих екстремістів, у т. ч. включаючи до їх складу вбитих мирних жителів. При цьому, останнім часом така інформація взагалі була закрита. Так, у зв’язку з численними фактами загибелі російських солдат та офіцерів під час бойових дій на Сході України, в травні поточного року президент РФ В. Путін своїм черговим указом вніс зміни до переліку відомостей, що становлять державну таємницю, заборонивши розповсюджувати інформацію стосовно втрат силових структур Росії в мирний час.
Згідно з даними російських громадських організацій, зокрема правозахисної організації «Мемориал», яка здійснює моніторинг ситуації у великих містах Північного Кавказу, реальні втрати федеральних сил можуть бути у 2-3 рази вищими.
З метою утримання ситуації під своїм контролем, Росія посилює заходи боротьби з тероризмом, у т. ч. шляхом направлення на Північний Кавказ додаткових підрозділів російських військ, які брали або, як правило, у подальшому братимуть участь у збройній агресії Москви проти України. Крім того, нещодавно з території України була відкликана переважна частина чеченських бойовиків, які підпорядковуються особисто лідеру Чечні Р. Кадирову — «головній опорі та надії» В. Путіна на Кавказі.
Проводяться також масштабні акції з виявлення, відкриття карних справ та арештів посібників ісламістів у керівництві північнокавказьких республік. Зокрема, з другої половини липня цього року лише в Дагестані кримінально-процесуальні дії були розпочаті проти чотирьох голів районів та декількох десятків інших представників кланово-кримінальних угруповань.
Так, групою московських співробітників ФСБ був заарештований голова Кизлярського району А. Виноградов. Під час арешту правоохоронці були змушені вступити в бій з охороною дагестанського посадовця. Видано ордер на арешт родича А. Виноградова — С. Муртазалієва, який є главою республіканського відділення Пенсійного фонду Росії, депутатом парламенту Дагестану, віце-президентом Федерації спортивної боротьби РФ та лідером аварського клану.
Окремим напрямом дій керівництва РФ у рамках боротьби з «Ісламською державою» та посилення її впливу на Північному Кавказі є спроби налагодження взаємодії з Саудівською Аравією (сунітська держава), яка є одним із основних противників ІД на Близькому Сході. Зокрема, з цією метою в липні ц. р. у Саудівській Аравії перебував Р. Кадиров, який має досить тісні особисті зв’язки з деякими представниками саудівського керівництва. Зазначене питання обговорювалось також 11 серпня ц. р. під час зустрічі в Москві міністра закордонних справ РФ С. Лаврова та глави зовнішньополітичного відомства Саудівської Аравії — А. Джубейра.
За таких обставин, починаючи з липня ц. р. питання протидії «Ісламській державі» обговорюються під час кожного засідання Ради безпеки Росії, що свідчить про значну занепокоєність керівництва РФ зазначеною проблемою.
Однак, усі зусилля Росії, за великим рахунком, залишаються марними. Так, розширення масштабів контртерористичних операцій, які супроводжуються репресіями проти мирних громадян, жертвами серед цивільного населення та руйнуваннями житлових будинків, сприяє лише ескалації напруженості на Північному Кавказі. Вкрай негативну реакцію місцевих жителів викликає розпорядження Р. Кадирова щодо знищення помешкань осіб, причетних до тероризму, в т. ч. родичів терористів — без будь-якого судового розслідування. Тим більше, що такий механізм систематично використовується різними угрупованнями і кланами для зведення особистих рахунків.
Достатньо загрозливо ускладнюється ситуація і довкола самого лідера Чечні — Р. Кадирова, який насправді вступив у відкритий конфлікт з керівництвом правоохоронних органів Росії. Свідченням цього стали арешти осіб з кадировського оточення за підозрою у причетності їх до вбивства відомого російського опозиціонера Б. Немцова в березні ц. р., а також наказ Р. Кадирова про застосування зброї проти представників федеральних силових структур, які будуть діяти на території Чечні без відома республіканської влади.
Позицію Р. Кадирова з останнього питання підтримують лідери й інших республік Північного Кавказу. Незважаючи на репресії з боку федерального центру, значна частина представників місцевої влади, так чи інакше, продовжує співпрацювати з ісламістами як з ідейних міркувань та в силу родинних і кланових зв’язків, так і під тиском з боку бойовиків. При цьому скорочення обсягів фінансових дотацій регіону зі сторони федерального центру автоматично призвело і до зниження лояльності місцевих лідерів до Москви.
Зберігаються також і внутрішні канали фінансування ісламських угруповань за рахунок рекету місцевих підприємців та надходжень від релігійних общин і окремих прихильників повстанського руху.
Ряд закордонних експертів вважають, що сподівання Росії на допомогу можливих зовнішніх партнерів, зокрема Королівства Саудівська Аравія (КСА), їй не допоможуть. Причиною цього є принципові розбіжності Москви з арабським Королівством щодо шляхів вирішення низки важливих проблем на Близькому Сході, в т. ч. стосовно майбутньої долі режиму Б. Асада в Сирії, а саме: в той час, як Росія намагається зберегти його при владі, Саудівська Аравія виступає за безумовну зміну сирійського керівництва. Також абсолютно протилежні позиції Ер-Ріяда та Москви і щодо іранського питання.
Разом з тим, певну настороженість американських та іранських експертів викликає резонансна новина щодо підписання 18 червня ц. р. 6 (шести) угод між КСА і РФ про розвиток ядерної програми і передачу ядерних технологій (передбачається будівництво Росією 16 ядерних реакторів на території КСА). Але це окреме питання для проведення дослідження та оцінки — навіщо Саудівській Аравії російський атом?
Втім, за оцінками окремих російських експертів, не виключається можливість проведення США та Саудівською Аравією і свідомої скоординованої політики «втягування» Російської Федерації до боротьби з «Ісламською державою». У зв’язку з цим, ними робиться розрахунок на дії ІД у відповідь — шляхом активізації диверсійно-терористичної діяльності на російській території.
Наведені обставини створюють сприятливі можливості для досягнення ісламістами своїх цілей на Північному Кавказі, як це зараз здійснюється «Ісламською державою» в інших регіонах світу. В свою чергу, це неминуче обумовлюватиме і загострення обстановки у сусідніх регіонах Російської Федерації, насамперед у Краснодарському та Ставропольському краях і Ростовській області РФ, де вже сформувався потужний комплекс внутрішніх передумов для розвитку кризових процесів. Зокрема, такими передумовами є зростання соціально-економічної напруженості та міжнаціональних суперечностей в регіоні, які в подальшому посилюються під дією загальних економічних негараздів у РФ, витоків нестабільності із зони конфлікту на Донбасі, а також поширення радикального ісламізму з Північного Кавказу.
У найближчій перспективі все це не виключає виникнення масштабного вогнища соціальних заворушень та збройного протистояння від Сходу України до Північного Кавказу зі включенням до нього також і слов’янських територій на південному заході Росії. При цьому, з огляду на залучення усіх ресурсів та резервів РФ до протистояння із Заходом та Україною, режим В. Путіна жодним чином не зможе вплинути на ситуацію, що може бути використано «Ісламською державою» для зміцнення своїх позицій у цьому регіоні.
У майбутньому подібний розвиток ситуації матиме безпосередні наслідки і для України в контексті зміщення акцентів загроз її безпеці — від збройної агресії з боку Росії до небезпеки виникнення потужного вогнища радикального ісламізму поблизу південно-східних кордонів нашої Держави.
У той же час, загроза радикального ісламізму автоматично об’єднує інтереси України з інтересами слов’янського (у більшості своїй — етнічного українського) населення південно-західних районів РФ, яке на сьогоднішній день змушене підтримувати режим В. Путіна. При цьому, на відміну від примарних переваг ідей «Руського світу», така небезпека матиме цілком реальний характер.
Небезпечні наслідки злочинної політики і практики режиму В. Путіна фактично відкривають шлях для поширення радикального ісламізму в Російській Федерації, а в перспективі — на увесь слов’янський світ.
