26 березня 2014

Ким були в минулому антифашисти нинішні?

Правду казав В. Черчілль, що фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами. Це демонструють нинішні російські фашисти, які під антифашистськими гаслами топчуть міжнародне право і шматують територію суверенної держави Україна. Так російські фашисти продовжують ганебні справи своїх історичних попередників. Знаємо їх чимало.

Петро Аркадійович Столипін — російський державний діяч, голова ради міністрів Росії з 1906-1911 роки
Петро Аркадійович Столипін — російський державний діяч, голова ради міністрів Росії з 1906-1911 роки
http://www.liveinternet.ru/

Першим російським фашистом був П. А. Столипін. Так вважав білокозачий отаман (генерал) Г. Семенов. Йдеться саме про того царського міністра-реформатора, на честь якого шибеницю було названо «столипінським галстуком». Адже цим головним знаряддям російського «культрегерства» серед «інородців» Столипін «реформував» у 1905–1907 роках українське село. Мабуть, на знак вдячності за цей «подвиг» могилу ката українського народу дбайливо доглядають у Києво-Печерській Лаврі прихильники Російської православної церкви.

Після закінчення громадянської війни в Росії спадкоємці ідей П. Столипіна створили в одному з центрів російської далекосхідної еміграції — Харбіні (Китай) фашистську партію. У різні часи вона існувала під назвами «Русская фашистская организация», «Русская фашистская партия», «Всероссийская фашистская партия», «Российский фашистский союз». Серед прізвищ її керівників найчастіше звучать К. Родзаєвський, А. Восняцький. Осередки партій були розкидані по всьому світу — від Атлантичного до Тихого океану, скрізь, де були більші або менші групи російської еміграції.

Що ж це таке — «російський фашизм»?


http://inetfox.livejournal.com/

«…Русский фашизм есть явление самодовлеющее и самородное, есть явление глубоко русское, подлинно русское и подлинно народное», — так представив світу російський фашизм Міхаіл Гротт у статті «Историческое величие России — есть основа русского фашизма», надрукованій у 1933 р. газетою «Фашист» (№ 1) — виданні Головного штабу російських фашистів. І далі читаємо: «…Единственной основой русского фашизма, взятого во всем его целом со всей его идеологией, со всеми его программами, является историческое величие России».

А як же мало виглядати в найближчому майбутньому «величие России» в уяві тодішніх російських фашистів? Відповідь на це запитання дав білогвардійський генерал Б. Коновалов: «Финляндия, Латвия, Эстония, Польша, Литва, Галиция и даже Румыния и Болгария — в Европе, Персия, Афганистан и Монголия — в Азии впоследствии сами присоединятся к России…

Россия по своему географическому положению, по природной способности ее племен к большому приросту населения должна стать господствующей державой и в Европе, и в Азии».

Олександр Дугін, професор Московського Державного університету (МДУ), лідер «Міжнародного євразійського руху»
Олександр Дугін, професор Московського Державного університету (МДУ), лідер «Міжнародного євразійського руху»

http://lratvakan.com/

О. Дугін «Основи геополітики». - М.: Арктогея-центр, 2000Читаючи це, не можна не помітити, що погляди російського фашиста 30-х рр. співпадають з поглядами сучасного російського геополітика О. Дугіна, який у книзі «Основы геополитики» (науковий консультант — зав. кафедрою стратегії Академії Генерального штабу РФ генерал-лейтенант М. Клокотов) пише: «Битва за мировое господство русских не закончилась», а майбутнє Росії — у створенні нової Євразійської імперії. І з цієї ж книги: «Украинская проблема — главная и самая серьезная проблема, которая стоит перед Москвой» і далі: «…Москва должна активно включаться в переустройство украинского пространства по единственно логичной й естественной геополитической модели», що означає, за О. Дугіним «геополітичну декомпозицію», тобто черговий поділ між сусідами України: Правобережну і Лівобережну Україну і Крим забере Росія собі, а Німеччині віддасть Галичину, Волинь, Закарпаття. І все це має бути, очевидно, освячене Російською православною церквою. Її позиція в цій справі відома з вчинків православних духівників армії гітлерівського колаборанта А. Власова і сучасної концепції «Русского мира».

О. Дугін «Основи геополітики». - М.: Арктогея-центр, 2000
О. Дугін «Основи геополітики». - М.: Арктогея-центр, 2000

Колаборація російських фашистів з німецькими має давню історію. У 1923 р. був підписаний договір між колишнім царським генералом В. фон Біскупським, який представляв у Берліні монархічне крило російських емігрантів, і покровителем Гітлера генералом Людендорфом. Останній параграф договору передбачав «замінити верхівку в СРСР законною монархічною владою, яка буде мати форму російського фашизму — націонал-соціалізму». Російський генерал Біскупський, директор Російської установи довір'я в Берліні, особистий радник великого князя Кирила Романова, допомагав фінансувати нацистську газету «Фолькішер Беобахтер» — газету Гітлера і його партії. Поступово політична співпраця перейшла у військову.

Зрештою, з німецькими фашистами співпрацювала не тільки російська білогвардійська еміграція. Після укладення у 1920 році таємного договору «Радек-Сект» про співпрацю Червоної Армії з німецьким Рейхсвером Радянська Росія таємно підготувала для Німеччини на своїй території кадри військових льотчиків і танкістів, а також техніку для них, заборонену міжнародним співтовариством. Пізніший ганебний пакт Молотова-Рібентропа та участь СРСР у війні на боці фашистської Німеччини проти Польщі та збройна агресія проти Фінляндії і країн Балтії — це тільки логічне завершення цієї дружби.

З початком війни між недавніми союзниками на окупованій німцями російській території у 1941 р. запрацювала націонал-соціалістична партія. У липні 1942 р. було створено Російський автономний район зі столицею в містечку Локоть. На початок 1943 р. цей район охоплював територію, де проживала 581 тисяча мешканців. Самозваним «народним губернатором» району став росіянин Б. Камінський — обер-бургомістр Локотського Окружного Самоуправління, ваффен-бригаденфюрер (генерал-майор) військ СС (1 серпня 1944). У його розпорядженні була «Русская освободительная народная армия (РОНА)». Вона складалась з п'яти полків загальною чисельністю до 20 тис. чоловік.

Локотське самоврядування було офіційно визнано німецькою владою 15 листопада 1941 року
Локотське самоврядування було офіційно визнано німецькою владою 15 листопада 1941 року
Локотське самоврядування було офіційно визнано німецькою владою 15 листопада 1941 року

http://nordman75.livejournal.com/

У складі військ СС РОНА брала участь у придушенні Варшавського повстання в серпні — вересні 1944 р. Солдати РОНА займалися грабунками, проявляли звірячу жорстокість, за що Камінський був заарештований і розстріляний німцями. У 1944 році РОНА включена до армії гітлерівського колаборанта Власова.

Окрім РОНА існували й інші російські формування на службі в німецьких фашистів: «Русская национальная народная армія» (РННА), бригада «Дружина», козачі частини, які після 3 квітня 1943 р. прийняли загальну назву «Русская освободительная армія» (РОА) під командуванням генерала А. Власова. На початку свого формування сухопутні війська армії А. Власова налічували близько 45 тис. чол., а військово-повітряні сили — 5 тис. військовослужбовців. Всього ж, за різними оцінками, у ІІ світовій війні на боці фашистської Німеччини воювало від 1 000 000 до 1 700 000 росіян, в їх числі і росіяни Криму.

Для порівняння, чисельність української дивізії «Галичина» складала 13 тисяч чоловік, з яких 11 тисяч загинуло в боях під Бродами (Львівська область), відчайдушно намагаючись не пустити російських окупантів у Західну Україну. Небажання галичан вдруге прийняти у своєму домі «освободітєлєй» пояснюється просто. У їх пам’яті ще свіжими були спомини про звірства росіян щодо місцевого населення впродовж 1939–1941 років.

Принагідно нагадаю, що в сучасних українських ЗМІ вже не раз з’являлися історичні розвідки про події у Криму під час Другої світової. Зокрема, перу одному з військових журналістів належать кілька статей про «фашистських посіпак формувань РОА на просторах Криму». Ось про що, наприклад, вдалося йому дізнатися в архівах і оприлюднити за допомогою української преси у відповідь доморощеним «демократам-патріотам», що здіймають останнім часом так зв. патріотичний ґвалт з метою засудити українську державність. Автор пише наступне: «…Архіви і статистика, та і документальні дослідження багатьох, навіть російських авторів свідчать про сумні факти. Тільки до 11-ї німецької армії Манштейна Крим направив 45 тисяч багнетів, що брали участь у штурмі Севастополя. У 17-й армії Вермахту було сформовано дев’ять окремих російських рот. Кримські «добровольці», на відміну від воїнів УПА, що захищали свої землі, згодом брали участь і в блокуванні Ленінграда… Сучасні кримські «борці» проти фашизму щось не поспішають розповідати кримчанам, як і з кого в Сімферополі у лютому 1942 року формувався 5-й Сімферопольський козачий ескадрон Козачого кавалерійського полку «Фон Юнгшульца» і 1-а Андрєєвська сотня під Сімферополем… У лютому 1942 року в Сімферополі штабом 11-ї армії Вермахту був сформований 5-й Сімферопольський козачий рейтарський ескадрон, на базі якого був створений Козачий рейтарський полк 1-ї танкової армії під командуванням підполковника фон Шульце. У 1943 році цей полк, як один з кращих у боротьбі з Червоною Армією і партизанами, був включений до складу 1-ї Козачої кавалерійської дивізії військ СС, а згодом розрісся і був переформований в 15-й Козачий корпус військ СС»...

Група козаків-зв'язківців 2-го Сибірського полку 1-й Козачої кавалерійської дивізії
Група козаків-зв'язківців 2-го Сибірського полку 1Козачої кавалерійської дивізії.
1943–1944 рр.. Одягнені в польову і робочу форму вермахту з німецькими чи козацькими петлицями, з погонами або без них. У одного з козаків - біла папаха, що була відмінною особливістю 2-го Сибірського полку.
.
http://bookz.ru/

До речі, «казаковская» спадкоємність спостерігається не лише в нинішніх одностроях, які практично нічим не відрізняються від тодішніх, часів Другої світової. «Патріоти» копіюють навіть мислення своїх попередників, які також марили великою російською імперією. І на засадах голого фашизму. Не даремно, мабуть, сформований в Криму 15 Козачий корпус СС, про який ми щойно згадували, став першим в Україні колабораціоністським об’єднанням, у повному складі включеним до лав есесівських військ. З певної частини кримчан було також сформовано і включено до військ Вермахту три російські маршові батальйони, 560-й і 994-й польові батальйони РОА, вже не кажучи про 1-шу Гренадерську дивізію СС «Росія», яка також почала формуватися спочатку у Севастополі, а згодом у Сімферополі.

Не можна обійти і такий красномовний факт, який стосується співвідношення колабораціоністів Криму і Західної України до чисельності місцевого населення. Ось про що пише дослідник: «..У західних областях України кількість колабораціоністів, що перейшли на службу до окупантів, навіть включно (на догоду нашим доморослим борцям з «колабораціоністами») з українською дивізією «Галичина» і батальйонами «Роланд» і «Нахтігаль» (що, упевнений, неправильно), складає приблизно 2,5 відсотки від загальної кількості жителів краю. У Криму ж — майже 12 відсотків (і це без урахування допоміжних батальйонів кримсько-татарської поліції)».

До слова, після закінчення війни власовців союзники видали СРСР як зрадників Батьківщини і прислужників німецьких фашистів, а дивізійників з «Галичини», не зважаючи на всі потуги керівництва СРСР, колаборантами не визнали і ніяких злочинів їм не інкримінували ні в час Нюрнбергу, ні пізніше. Нині вони мирно і з гідністю, як поважні громадяни, живуть у країнах, куди емігрували після війни.

ООПД «Русское Национальное Единство»
ООПД «Русское Национальное Единство»
.
Загальноросійський громадський патріотичний рух «Російська Національна Єдність», ЗГПР РНЄ, «Гвардія Баркашова» — міжнародна православна організація напіввійськового устрою, що діє як на території РФ, так і в деяких країнах — колишніх республіках Радянського Союзу, а також ближньому і далекому зарубіжжі. Виступає за утвердження в якості головної доктрини християнських цінностей. Заснована Олександром Баркашовим
http://ru.wikipedia.org/

Зараз у Росії активно діє кілька десятків різноманітних фашистських організацій, такі як «Русское национальное единство» та інші. Члени цих організацій проходять посилену спеціальну військову підготовку, фашистське ідеологічне навчання. Їх криваві сліди помічені у всіх «гарячих точках» колишнього СРСР, зокрема й Україні. Але що дивуватися їм, коли вище державне керівництво Російської Федерації відкрито проводить фашистську зовнішню політику.

14 грудня 1939 СРСР був виключений з Ліги Націй.
14 грудня 1939 СРСР був виключений з Ліги Націй.

Інформація ТАСС про виключення СРСР із Ліги Націй, опублікована в радянській пресі
http://murmansk.kp.ru/

Відомо, що в 1939 році, за неспровоковану агресію проти Фінляндії, СРСР, правонаступником якого є нинішня Російська Федерація, виключили з Ліги націй. У резолюції, за яку проголосували у Раді Ліги і Асамблеї Ліги націй, стверджувалося, що «Радянський Союз своїми діями поставив себе поза Лігою націй». Своєю неспровокованою агресію проти України путінська Росія теж поставила себе поза Організацією Об’єднаних Націй. Виключення Російської Федерації з ООН було б справедливою оцінкою міжнародного співтовариства агресивних дій Росії щодо України.

Сергій Рудюк