28 лютого 2019

Лівія: Нестабільність в Триполітанії і Феццані

(січень – початок лютого 2019 року)

Олексій Волович

З серпня 2018 року і по теперішній час в Тріполі і навколо нього час од часу спалахують спорадичні бойові дії між різними кланами і військовими угрупованнями, які намагаються взяти під контроль цей регіон Лівії. З кінця серпня до кінця вересня минулого року в Тріполі тривали бої між підконтрольними Уряду національної згоди (УНЗ) «Силами захисту Тріполі» і формуваннями 7-ї піхотної бригади, більшість бійців якої є вихідцями з міста Тархуна (60 км на південний схід від столиці). Під час цих боїв загинуло близько 120 чоловік і кілька сотень дістали поранення. Майже 20 тис. лівійців покинули свої домівки. Останнє збройне зіткнення між урядовими «Силами захисту Тріполі» і 7-ю піхотною бригадою сталося 16 січня ц. р. в районі непрацюючого вже тривалий час міжнародного аеропорту столиці «Мітіга», жертвами якого стали 7 осіб та 25 отримали поранення. 21 січня представники протиборчих збройних угруповань уклали угоду про припинення бойових дій в Тріполі і його околицях, а 23 січня розпочалося відведення цих угруповань з району бойових зіткнень.

Таким чином, останні бої в Тріполі свідчать про неефективність зусиль прем'єр-міністра УНЗ Фаїза Сараджа, який намагався створити за допомогою спецпредставника ООН в Лівії Гассана Саляме нову систему безпеки в Тріполітанії. До серпня минулого року уряд Ф. Сараджа підтримували «Сили швидкого реагування» МВС. Однак в торішніх вересневих боях в Тріполі під натиском 7-ї бригади ці сили практично перестали існувати.

Після цього Ф. Сарадж почав шукати нових союзників серед польових командирів з кланів Місурати і Зінтану. Однак і цей альянс виявився недовговічним, оскільки лідери Місурати і Зінтану не змогли між собою домовитися про скоординовані дії. Крім того вони підтримують контакти і співпрацюють з основним опонентом Ф. Сараджа — командувачем Лівійської національної армії (ЛНА) маршалом Халіфою Хафтаром. Деякі спостерігачі вважають, що допоки в Лівії не будуть створені єдині збройні сили на основі ЛНА (чисельність близько 20 тисяч) і не будуть роззброєні сотні дрібних збройних формувань, доти неможливим буде об'єднання Лівії в рамках єдиної унітарної держави з єдиними органами влади — президентом, парламентом і урядом. На нещодавній заклик маршала Х. Хафтара до протиборчих племен і кланів в Лівії добровільно увійти до складу ЛНА поки що не зреагувало жодне велике збройне формування в країні. Слід зазначити, що сьогодні в Лівії налічується близько 150 різних збройних угруповань, більшість з яких чисельністю від 50 до 150 бойовиків, і лише в деяких з них налічується понад 500 бійців.

Фаїз Сарадж Халіфа Хафтар
Фаїз Сарадж Халіфа Хафтар

Протягом січня ц. р. влада Тріполі і Тобруку намагалася стабілізувати ситуацію на півдні Лівії в провінції Феццан, що контролюється на даний час племенами тубу, туарегів і ауляд сулейман, а також різними терористичними угрупованнями, включно з ІДІЛ. Протягом багатьох років південний регіон Лівії виконує роль перевалочного пункту для контрабанди наркотиків і зброї, торгівлі людьми та нелегальної міграції. 15 січня маршал Х. Хафтар оголосив про своє рішення ввести у Феццан війська ЛНА «для наведення порядку і охорони нафтових родовищ». При цьому він закликав Чад закрити кордон, щоб запобігти втечі терористів, яких підтримують, за його словами, Катар і Туреччина.

25 січня сили ЛНА наблизились до міста Себха — адміністративного центру Феццана за 750 км від Тріполі (район проживання племені аль-каддафа, вихідцем з якого був М. Каддафі). За деякими даними, нинішній наступ ЛНА Х. Хафтара на Себху підтримав Париж. За даними з французьких джерел, в цьому наступі підрозділам Лівійської національної армії активно сприяли місцеві племена туарегів та ауляд сулейман. Наприкінці січня підрозділи ЛНА за підтримки загонів племені ауляд сулейман витіснили загони племені тубу з Себхи. Крім цього ЛНА встановила повний контроль над селищем Годдва і його околицями, вигнавши з цього району екстремістські угруповання, що проникли з Чаду. За даними французьких джерел, в цих бойових діях армії Х. Хафтара активно допомагали найманці російської «ПВК Вагнера». Попри захоплення силами ЛНА Себхи поки передчасно стверджувати, що це остаточна перемога і що війська Х. Хафтара зможуть повністю контролювати південь Лівії, з огляду на масштаби цього регіону (близько 1 млн кв. км) і протяжність неконтрольованих кордонів Південної Лівії (близько 4,4 тис. км) з чотирма країнами — Суданом, Чадом, Нігером і Алжиром, звідки постійно здійснюють набіги загони місцевих племен. До того ж слід мати на увазі, що підконтрольні урядові Ф. Сараджа ЗМІ постійно проводять інформаційно-психологічні кампанії проти влади в Тобруку і особисто Х. Хафтара, звинувачуючи його війська в грабежах і масовому насильстві над місцевим населенням.

Цитадель у місті Себха
Цитадель у місті Себха

28 січня Служба безпеки України розмістила на своєму сайті прізвища, а також номери паспортів 149 росіян і громадян інших колишніх радянських республік, які є найманцями «ПВК Вагнера». Чимало таких найманців, чиї прізвища були викладені на сайті СБУ, у 2014–2015 роках брали участь в бойових діях на території України. Частина з них доправлена до Лівії на пасажирських літаках Ту-154 223-го льотного загону МО РФ. При цьому Росія на офіційному рівні, як і раніше, не визнає присутності своїх військових або приватних інструкторів в Лівії. На переговорах Х. Хафтара з представниками міноборони РФ в Москві на початку листопада 2018 року було помічено господаря «ПВК Вагнера» і «кухаря Путіна» Євгена Пригожина. Однак в Кремлі пояснювали його присутність на переговорах «організацією офіційного обіду»… За іншими даними, Є. Пригожин відвідав східну Лівію на приватному літаку з 11 по 15 січня ц. р. Повідомляється також, що маршал Х. Хафтар отримує значну частину російської допомоги через «ПВК Вагнера». Зокрема, бойовики цієї структури беруть участь у навчанні бійців ЛНА в Тобруку і Бенгазі. У Росії також друкувалися великі суми грошей для лівійської влади в Тобруку. У жовтні минулого року Центральний банк східної Лівії (CBL) отримав 12 млрд динарів, надрукованих в Росії.

Прем’єр-міністр Італії Дж. Конте і президент Франції Е. Макрон
Прем’єр-міністр Італії Дж. Конте і президент Франції Е. Макрон

Ситуація на півдні Лівії ускладнюється суперництвом Італії і Франції в рамках конкуренції як у військово-політичній сфері, так і в нафтовидобувній промисловості. При цьому Італія намагається заручитися підтримкою Росії в своїх спробах підключити італійські компанії до видобутку і експорту нафти на півдні Лівії. За даними з французьких джерел, італійська ENI останнім часом помітно активізувала свою співпрацю з російською нафтовою корпорацією «Роснефть». Після міжнародної мирної конференції по Лівії в Палермо в листопаді минулого року Франція активізувала свою дипломатичну діяльність в Лівії з метою домогтися за допомогою Єгипту і ОАЕ укладення угоди про створення єдиних ЗС Лівії і проведення загальних виборів в країні в середині 2019 року. Якщо Франція робила ставку переважно на маршала Х. Хафтара, який базується в Тобруку, то Італія надає підтримку уряду Ф. Сараджа в Тріполі. Те, що Париж заявив про готовність надати 100 млн дол. США для проведення майбутніх загальних виборів у Лівії, у Римі сприйняли як спробу втручання у ці вибори. З іншого боку, деякі лівійські політики, на мій погляд, безпідставно звинувачують Італію в підтримці прихильників політичного ісламу і «Братів-мусульман» з метою їхнього приходу до влади в Лівії.

На даний час Х. Хафтар готується, при взаємодії з місцевими племенами туарегів і «ПВК Вагнера», встановити контроль над нафтовими родовищами в Феццані. У разі реалізації цього плану, він зможе контролювати видобуток, транспортування і експорт вуглеводнів з родовищ цього регіону через вже контрольовані ним нафтові термінали, розташовані на середземноморському узбережжі Лівії. 12 лютого Х. Хафтар заявив про встановлення повного контролю над найбільшим в країні родовищем нафти аш-Шарара, яке не функціонує з грудня минулого року через бойові дії. Простій аш-Шарари завдає щоденної шкоди лівійській економіці в розмірі понад 32 млн дол. США. ЛНА передала функції забезпечення безпеки на цьому родовищі спецпідрозділу охоронців, що складається з місцевих туарегів. Але це не гарантує контролю Х. Хафтара над нафтовими родовищами, оскільки туареги не відрізняються сталістю у своїх настроях. Родовище аш-Шарара, де видобувається в середньому близько 315 тис. барелів нафти за добу, знаходиться під управлінням спільної корпорації Akakus Oil Operations у складі Національної нафтової корпорації Лівії (National Oil Corporation, NOC) і групи європейських компаній — іспанської Repsol, австрійської OMV і французької Total. Видобуток на родовищі ель-Філл, яким управляє NOC спільно з італійською ENI, становить близько 73 тис. барелів за добу. Від цих родовищ повністю залежить робота НПЗ в місті ез-Завія на узбережжі Середземного моря за 50 км від Тріполі.

Інфраструктура нафтового родовища аш-Шарара в Лівії
Інфраструктура нафтового родовища аш-Шарара в Лівії

У першій половині січня в Себхі побував спецпредставник генсека ООН і глава Місії ООН з підтримки Лівії Гассан Саляме. Він зустрівся зі старійшинами і шейхами племен, чиновниками, представниками громадськості, і намагався переконати їх у необхідності підтримати дії уряду з підготовки та проведення майбутніх загальних виборів. Однак ймовірність цих виборів ще дуже непевна. І «палиці в колеса» у цьому питанні вставляє знову ж таки Москва, яка до виборів намагається зміцнити позиції свого протеже Х. Хафтара. Так, глава МЗС РФ С. Лавров під час свого турне по Магрибу з 23 по 26 січня повідомив, що Москва не готова підтримати графік виборів, на якому наполягає спецпредставник генсека ООН Г. Саляме.

Гассан Саламе
Гассан Саляме

Виступаючи 18 січня перед членами РБ ООН, Г. Саляме розповідав про свою поїздку на південь Лівії, у якому, за його словами, «хоча і чимало природних багатств — води і нафти, але все ж справляє гнітюче враження». На думку Г. Саляме, саме важкі умови існування місцевого населення сприяли новому сплеску насильства на півдні Лівії, внаслідок якого пошкоджено водопроводи і об'єкти нафтової промисловості, що «стало черговим ударом по економіці, яка тільки-тільки почала відновлюватися».

До недавнього часу Г. Саляме покладав великі надії на проведення найближчим часом національної мирної конференції за сприяння ООН з метою досягнення остаточної угоди про проведення загальних виборів в Лівії, проте він був змушений відкласти конференцію, оскільки конкуруючі лівійські угруповання не підтримали цю ідею. Зокрема, останнім часом зусилля Г. Саляме з проведення загальних виборів наштовхуються на опір лівійських політиків і представників влади в Кіренаїці — кабінету Абдалли Абдуррахмана ат-Тані і Палати представників (обраного постійного парламенту). Г. Саляме безпідставно звинувачують в умисному затягуванні термінів проведення парламентських і президентських виборів. Після того, як Г. Саляме попередив Х. Хафтара про наслідки «необдуманих кроків» з метою встановлення контролю ЛНА над родовищами нафти на півдні Лівії і подальшого маршу на Тріполі, Х. Хафтар оголосив його «персоною нон-грата», хоча пізніше дезавуював свої слова. План ООН щодо проведення загальних виборів у Лівії не спрацьовує ще й тому, що багато більш-менш великих військово-політичних угруповань в Лівії прагнуть зайняти міцні позиції перед майбутніми виборами. Маршал Х. Хафтар також небезуспішно намагається зайняти де факто лідируючі військово-економічні позиції в Лівії. І йому в цьому допомагають Франція, Росія, Єгипет і ОАЕ, в той час як Ф. Сараджа підтримують Італія, Алжир, Туреччина і Катар. Х. Хафтар приймає допомогу від усіх, але при цьому завбачливо уникає бути залежним тільки від однієї країни.

Усама аль-Джувейлі
Усама аль-Джувейлі

Але з огляду на те, що Х. Хафтару пішов вже 76-й рік, перспективи співпраці з ним не можна назвати досить стабільними і довготривалими. Тому згадані країни вже зараз у пошуку альтернативного лівійського лідера. Схоже, що найбільше в цьому досяг успіху Париж, намагаючись використовувати авторитетного представника західнолівійського племені Зінтан і головнокомандувача збройними формуваннями УНЗ Ф. Сараджа в Тріполі 57-річного генерал-майора Усаму аль-Джувейлі.

За деякими даними, Командування спеціальних операцій (COS) ЗС Франції протягом року навчало війська У. аль-Джувейлі на військовій базі в аль-Азізії і постачало йому озброєння і бойову техніку ще з 2011 року. У Парижі сприймають У. аль-Джувейлі в якості посередника між прем'єр-міністром Ф. Сараджем і Х. Хафтаром в питанні об'єднання лівійської армії і передачі її під контроль майбутнього президента країни. При цьому слід зазначити, що ОАЕ, КСА і Єгипет також підтримують ідею об'єднання військ Х. Хафтара і У. аль-Джувейлі в єдині збройні сили країни. Передбачається, що ця тема незабаром обговорюватиметься в Абу-Дабі між Х. Хафтаром і У. аль-Джувейлі.