20 січня 2014

Особливості розвитку геополітичної ситуації в світі у 2013 році. Частина 3

Особливості розвитку ситуації в інших регіонах світу-2

 

Близький Схід та Північна Африка

Події в цьому регіоні розвивалисяскладно та різнопланово. І хоча їм була притаманна неврегульованість різного роду соціально-економічних, політичних, міжетнічних та міжрелігійних конфліктів, та все ж вони відзначалися певними позитивними зрушеннями у вирішенні іранської ядерної проблеми.

Найбільш проблемною країною на Близькому Сході залишалась Сирія, де триває збройний конфлікт між владою та опозицією. В серпні

2013 року ситуація в Сирії загострилась критично внаслідок застосування на сирійській території хімічної зброї. За цих обставин США зі своїми союзниками посилили тиск на Сирію, демонструючи при цьому готовність до силового втручання у тамтешні події. Згодом ситуація була врегульована завдяки компромісу між США та Росією, які погодилися на передачу під контроль світової спільноти сирійських запасів хімічної зброї для її подальшої ліквідації. Це мало стати приводом для врегулювання кризи. Під контролем Організації із заборони хімічної зброї розпочалося вивезення з Сирії бойових отруйних речовин та їх знищення на спеціальному кораблі у Середземному морі.

Паралельно велась підготовка другої Міжнародної конференції, на якій мали визначатися шляхи вирішення сирійського конфлікту.

Та цим сирійські проблеми не вичерпуються. Адже позиції уряду та опозиційних сил Сирії далекі від примирення. До того ж збільшується кількість радикальних ісламістів серед супротивників сирійської влади. Як і не зменшується перелік розбіжностей з сирійського питання між західними країнами та Росією.

http://www.companion.ua/

Зазнала радикальних змін ситуація в Єгипті, де довший час тривало протистояння між ісламістськими та світськими прошарками населення. Виникло воно фактично на початку липня 2013 року, коли військове керівництво Єгипту усунуло від влади правлячий альянс, очолюваний ісламістською партією «Брати–мусульмани» та президентом країни М. Мурсі, і призначило тимчасові органи влади (в т.ч. тимчасового президента країни А. Мансура), які розпочали процес демократичних перетворень в країні (включно з внесенням відповідних змін до Конституції Єгипту). Вони заборонили в країні діяльність «Братів–мусульман». Заборонялося також створювати на релігійній основі політичні партії. Лідери ж єгипетських ісламістів нехтують цією забороною і скликають своїх однодумців на масові акції протесту, що супроводжуються сутичками з поліцією та прихильниками світських політичних сил. Посилюють напруженість в Єгипті своєю терористичною діяльністю ісламські екстремістські угруповання, які активізувалися на півночі Синайського півострова.

http://web.worldbank.org/

Не менш напружені ситуації спостерігаються в інших країнах регіону, зокрема, в Іраку — внаслідок збройного протистояння між місцевими шиїтами та сунітами і представниками інших релігійних груп, яке спровоковане намаганнями шиїтського керівництва країни монополізувати владу; в Лівії — де причиною збройних зіткнень є ворожнеча колишніх повстанських угруповань і загострення сепаратистських тенденцій у східних та південних регіонах країни; в Лівані — через триваючий конфлікт між прихильниками та супротивниками теперішнього режиму та опозиційних сил Сирії; в Ємені — де до збройних сутичок призвело погіршення соціально-економічної ситуації в країні та протистояння на міжконфесійному підґрунті (між шиїтами та салафітами).

http://inosmi.ru/infographic/

Щодо позитивних регіональних чинників у розвитку ситуації, то можна такими вважати відновлення переговорів між Іраном та «міжнародною шісткою» про врегулювання іранської ядерної проблеми. На переговорах у жовтні 2013 року глава зовнішньополітичного відомства Ірану запропонував поетапну реалізацію плану вирішення проблеми, яким передбачається максимальна відкритість Тегерану в його діях з ядерного питання та припинення заходів зі збагачення урану до збройного рівня в обмін на зняття міжнародних санкцій та визнання за ІРІ права на реалізацію мирної ядерної програми. Керівництво Ірану навіть виступило з низкою ініціатив, зокрема, щодо започаткування переговорів зі США та відновлення дипломатичних переговорів з Великобританією.

В цілому на ініціативи Тегерану реакція США та інших західних країн була позитивною, і вони не виключили можливості пом’якшення запроваджених проти Ірану санкцій. Щоправда, оскільки Іран продовжує збагачувати уран, ці санкції не скасовуються. Та навіть такі вищезгадані позитивні зрушення у переговорному процесі знижують напруженість довкола ІРІ та сприяють покращенню безпеки в регіоні.

 

Азійсько-Тихоокеанський регіон

Головний аспект у розвитку ситуації в регіоні — виникнення нових джерел напруженості та потенційних конфліктів в АТР за суперництва між США та КНР.

Перш за все мається на увазі посилення суперечностей між КНР та низкою країн АТР, зокрема Японією, В’єтнамом, Філіппінами і Індонезією, які претендують на острівні території у Південно-Китайському та Східно-Китайському морях. Це протистояння загострилося після того, як на початку 2013 року до влади в КНР прийшло нове державне керівництво, що взялося більш жорстко відстоювати китайські інтереси, у т.ч. щодо спірних островів.

Протягом року це чітко можна було спостерігати на прикладі протиріч між Китаєм та Японією стосовно островів Сенкаку (китайська назва Дяоюйдао) у Східно-Китайському морі. Підтверджуючи свої права на острівні території, обидві країни намагалися використати у цій справі військову силу, що за певних обставин може перерости у регіональний збройний конфлікт. Не зайве зазначити, що США підтримують Японію, як одного з основних американських союзників в АТР.

Інший чинник в АТР — довготривала напруженість довкола Північної Кореї (КНДР). Це проблема виникла не вчора, але помітно ускладнилась в першій половині 2013 року в зв’язку з проведенням КНДР ядерних випробувань та пусків балістичних ракет, а також з її погрозами застосувати ядерну зброю проти військових об’єктів США та Південної Кореї. У відповідь на це США, Південна Корея, Японія та їх союзники посилили угруповання своїх військ в АТР та провели ряд демонстративних військових навчань.

У другій половині 2013 року ситуація на Корейському півострові зазнала певних позитивних змін. Під тиском світової спільноти керівництво КНДР погодилось припинити роботи зі створення ядерної зброї, сісти за стіл переговорів з «міжнародною шісткою» і обсудити національну ядерну програму та розглянути умови укладення мирної угоди з Південною Кореєю (РК). При цьому була відновлена робота спільної економічної зони на кордоні між КНДР та РК.

Незважаючи на ці позитивні події, стан справ на Корейському півострові далекий від бажаного навіть тому, що протистояння між КНДР та Південною Кореєю і США триває, а Північна Корея продовжує свої роботи у ядерній галузі, в т.ч. щодо введення в дію нових реакторних потужностей.

 

Арктика

Полегшення умов доступу до природних ресурсів регіону внаслідок глобальних кліматичних змін пояснює посилену увагу до регіону провідних країн світу.

Найактивніша позиція тут у Російської Федерації, яка проводить комплекс організаційних та науково-технічних заходів, закріплюючи за собою арктичний шельф від свого узбережжя до Північного полюсу. Одночасно Росія нарощує свою військову присутність в Арктиці, відновлюючи та розгортаючи для цього нові військові бази (в т.ч. авіаційні).

http://ria.ru/arctic_mm/

Керівництво ж Сполучених Штатів Америки у 2013 році ухвалило Національну арктичну стратегію, якою передбачено активізацію кроків США з освоєння природних ресурсів, розробка та прийняття відповідної законодавчої бази.

В цей же час, на початку минулого року, створюється консультативний форум з питань Арктики за участю глав урядів та парламентів країн так званої Північної ради, до якої входять Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія та Швеція.

Виявляє увагу до Арктики також Китай, який розпочав створювати власний арктичний криголамний флот і розмірковує над тим, як отримати доступ до російського Північного морського шляху.

 

Інші чинники впливу на світові та регіональні процеси

http://900igr.net/prezentatsii/

Конфлікти мали місце не лише в країнах Близького Сходу та Північної Африки. Вони спостерігались також і в інших регіонах світу, насамперед на Балканському півострові, в Азії та Африці. Зокрема, найбільш резонансними були події в Косові, Афганістані, Демократичній Республіці Конго, Судані та Південному Судані, а також Кот-д’Івуарі та Ліберії, де виконують свої завдання українські миротворчі контингенти.

У минулому році можна було спостерігати за принциповими змінами у відношеннях між Сербією та Косовим. Ці зміни зініціювало підписання Угоди про принципи нормалізації відносин щойно названих сторін, відкриваючи шлях для інтеграції Сербії та Косова в ЄС та, відповідно, стабілізуючи обстановку на Балканах. В той же час для імплементації згаданої Угоди необхідно усунути суперечності між керівництвом Косова та лідерами сербської общини краю стосовно діяльності паралельних органів сербської влади у північних районах республіки. Негативну реакцію у албанських та сербських націоналістів викликають дії Місії EULEX-Косово, яка відповідає за розслідування фактів злочинної діяльності представників колишньої «Армії визволення Косова» і дій сербських екстремістів проти косовської влади та міжнародних миротворчих місій.

Ще більш складно, з серйозними конфліктами розвивались події в країнах Азії та Африки. Так, обстановці в Афганістані була притаманна активна діяльність радикальних ісламістських сил на чолі з рухом «Талібан», при тамтешньому одночасному скороченні чисельності Міжнародних сил (ISAF повинні покинути афганську територію до кінця 2014 року) та підготовці місцевих президентських виборів. За такого стану справ та ще й за посилення антитерористичних заходів на афганській території місцева влада та керівництво США і командування ISAF прискорили переговори з поміркованою частиною талібів щодо мирного розв’язання багаторічного конфлікту.

Необхідно зважати на те, що врегулювати ситуацію в Афганістані буде надзвичайно важко через непримиримість позицій ісламістів, політичні суперечності в країні, слабкість афганських силових структур, а також через невирішеність питання щодо збереження американської військової присутності на афганській території (як однієї з основних гарантій безпеки в країні).

В Демократичній Республіці Конго у збройному протистоянні зійшлися урядові війська (за підтримки сил ООН) та збройні формування повстанців «Руху 23 березня» (підтримуються Угандою та Руандою) за контроль над південними районами ДРК, де зосереджені цінні природні ресурси (алмази, уран, рідкоземельні метали тощо). Після тривалого періоду нестабільності, наприкінці року збройним силам ДРК вдалося отримати рішучу перемогу над повстанцями, що стало передумовою мирних переговорів. Уряд за цей час взявся за перегрупування своїх сил та активізував боротьбу проти інших повстанців — «Демократичних сил за визволення Руанди» та «Маї-Маї».

Суттєві проблеми у відносинах між Суданом та Південним Суданом час від часу призводили до збройних сутичок на спільному кордоні двох країн. Сторони не визнавали, наприклад, результатів референдуму щодо статусу штату Абієй (проводився в жовтні 2013 року за ініціативою місцевих племен), сперечалися за умови транспортування південно-суданської нафти територією Судану, висували взаємні звинувачення у підтримці незаконних збройних формувань. Дестабілізували обстановку в регіоні антиурядові акції протестів в Судані на соціально-економічному підґрунті, збройне протистояння між прихильниками чинного президента Південного Судану С. Кііра та колишнього віце-президента Р. Мачара.

На відміну від щойно зазначених країн, обстановка в Кот-д’Івуарі та Ліберії була відносно стабільною, за винятком напруженості на кордоні між двома країнами, де хазяйнували незаконні збройні формування різноманітних повстанських угруповань. Намагаючись нейтралізувати повстанців, підрозділи збройних сил Кот-д’Івуару та Ліберії, за підтримки Місії ООН (включно з вертольотами ЗС України), проводили спеціальні операції у прикордонних районах.

 

Окремими витоками загроз світового та регіонального рівнів залишаються міжнародний тероризм та морське піратство.

http://pwpt.ru/presentation/obzh/mezhdunarodnyiy_terrorizm/

Протягом року тривала активна диверсійно-терористична діяльність в Іраку, Афганістані, Лівії, Сирії та інших країнах. Та однією з найбільш резонансних подій стало захоплення ісламськими екстремістами торговельного центру в столиці Кенії — Найробі, коли загинуло близько 60 та отримали поранення понад 300 мирних жителів, в т.ч. родичі президента країни, громадяни США, Канади, Китаю, Франції та деяких африканських країн.

В зв’язку з активізацією заходів НАТО та ЄС, а також інших країн спрямованих проти піратів в районі Африканського рогу, у 2013 році спостерігалася тенденція щодо переміщення центру піратства до інших регіонів, зокрема, до Гвінейської затоки, Південно-Китайського моря та Малаккської протоки.

 

Всі згадані вище події безпосередньо стосуються національної безпеки та інтересів України. Передусім йдеться про зміну балансу і розстановку сил у світі та довкола нашої держави, що відбуваються в процесах формування нової багатополярної системи світового устрою. Сьогодні за такої системи, окрім Росії, ЄС/НАТО та США, потужним чинником впливу в Центрально-Східній Європі можна вважати також і Китай, роль якого в регіоні стає все помітнішою і вагомішою. Така тенденція зумовлює різнопланові наслідки для України, які, з одного боку, ускладнюють ситуацію в ЦСЄ посиленням регіонального суперництва провідних країн світу, в тому числі за вплив на Україну, а з іншого — надають нашій державі додаткову можливість для маневрування у новій системі відносин між Заходом, Росією та КНР.

Виходячи з цього, головною загрозою для нас як була, так і залишатиметься планомірна діяльність Росії з відновлення свого впливу на пострадянському просторі, передусім — у спосіб встановлення повного контролю над Україною.