Частина 3 «Суецький канал у планах арабських монархів»
Частина 2 «США — геополітичний відступ»
Частина 1 «Перська затока з кінця минулого тисячоліття міцно зайняла позицію вибухонебезпечного вузла геополітичного перезавантаження»
Як ми всі добре знаємо, останні кілька років Іран і США не скупилися на взаємні погрози з приводу Перської затоки. Іран активно вживав відповідні заходи, що свідчить про те, що він готовий і здатний закрити Ормузьку протоку.
Візьмемо за відправну точку 24 грудня 2011 року, коли ВМС Ірану почали широкомасштабні військово-морські навчання під кодовою назвою «Velayat-90». Навчання пройшли на величезній території, що простягалася від Перської та Оманської затоки до Аденської затоки і Аравійського моря. Саме після цих навчань почалася «активна фаза» війни слів між Вашингтоном і Тегераном, яка постійно підсилюється. Але ніщо зі сказаного і зробленого на сьогодні адміністрацією Б.Обами і Пентагоном не зупинило Тегеран, який продовжує свою військово-морську підготовку.
| Ормузька протока |
Так що ж таке Ормузька протока? Ормузька протока — це не тільки важливий транзитний коридор, через який перевозиться величезна кількість енергоносіїв, але ще стратегічно важливе «пляшкове горлечко». Якщо говорити про Ормузьку протоку у зв'язку з Іраном, то слід згадати ще про два важливих момента:
Перший — це виключне географічне положення Ормузької протоки.
Другий — роль Ірану в спільному управлінні цією стратегічною водною артерією у відповідності до норм міжнародного права і своїх суверенних національних інтересів.
Рух морських суден через Ормузьку протоку завжди здійснюється у взаємодії з військово-морськими силами Ірану. Фактично іранські ВМС здійснюють контроль і підтримують порядок в Ормузькій протоці спільно з Султанатом Оман через оманський ексклав Мусандам. Але важливіше інше. Щоб пройти через Ормузьку протоку, всі морські судна, включаючи бойові кораблі ВМС США, повинні пройти через іранські територіальні води. Майже всі входи в Перську затоку йдуть через іранські води, а велика частина виходів з нього — через води Оману.
| Ексклави Оману і ОАЕ |
Іран дозволяє іноземним судам користуватися своїми територіальними водами на добровільній основі, а також на підставі частини III Конвенції ООН з морського права про транзитне проходження суден. У ній говориться, що «судна можуть вільно проходити через Ормузьку протоку й інші водні простори з метою безперервного, швидкого і безперешкодного транзиту з відкритого порту у відкрите море і назад». Хоча Тегеран зазвичай слідує практиці мореплавства, прийнятої в морському праві, за законом він не зобов'язаний це робити. Як і Вашингтон, Тегеран підписав цей міжнародний договір, але не ратифікував його.
Останнім часом іранський парламент (Меджліс) проводить переоцінку практики використання іноземними суднами територіальних вод Ірану в Ормузькій протоці. Пропонується проект закону, що позбавляє іноземні військові кораблі можливості використання територіальних вод Ірану для проходження через Ормузьку протоку без дозволу ІРІ. Комітет Меджлісу з національної безпеки і зовнішньої політики на даний час вивчає законопроект, що визначає офіційну позицію Ірану. А вона, природно, буде залежати від іранських стратегічних інтересів та інтересів національної безпеки.
| Військово-морські сили США в Ормузькій протоці вкрай вразливі |
Морські сили США, безумовно, перевершують за своєю потужністю практично всі інші флоти в світі. Американський підводний і океанський флот не має собі рівних, але перевага не означає невразливість. Військово-морські сили США в Ормузькій протоці вкрай вразливі.
Давайте розберемося, чому так. Географія Перської затоки і Ормузької протоки буквально працює проти американського флоту. Вузькість Перської затоки робить його схожим на канал, принаймні, в стратегічному і військовому плані. Фактично авіаносці і бойові кораблі США замкнені в його вузьких водах і поблизу іранського узбережжя. Атомним підводним ракетоносцям теж ніде розвернутися на мілководді.
І ось тут активну і вирішальну роль мають відіграти сучасні ракетні комплекси іранських збройних сил. Іранський ракетний і торпедний арсенал здатний ефективно розправитися з американськими бойовими кораблями у водах Перської затоки, де у них практично немає місця для маневру. Ось чому Сполучені Штати в останні роки активно намагаються створити систему протиракетної оборони на території держав, що входять до Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ).
Але і це ще не все. Вашингтон також має намір перетворити Ормузьку протоку в резервний маршрут з метою ослаблення Ірану.
Вашингтон, разом зі своїми союзниками, добре розуміє, що Іран здатний на тривалий час блокувати протоку. Ось чому США працюють з державами-членами Ради співробітництва над тим, щоб перенаправити потоки їх нафти трубопроводами в обхід Ормузької протоки, вивівши її безпосередньо до узбережжя Індійського океану, Червоного та Середземного морів. Вашингтон також підштовхує Ірак до того, щоб і він у ході переговорів з Туреччиною, Йорданією і Саудівською Аравією домовився про прокладання альтернативних маршрутів транспортування вуглеводнів.
|
Саудівська Аравія, будівництво нафтопроводу в пустелі Alriyadh.com |
Ізраїль і Туреччина теж дуже зацікавлені в такому стратегічному проекті. Анкара провела переговори з Катаром про створення нафтового терміналу в Туреччині, куди нафта буде подаватися через Ірак. Турецький уряд також намагається переконати Багдад прив'язати свої південні нафтові родовища до транзитних трубопроводів, що йдуть через Туреччину, як це вже зроблено з північними нафтовими родовищами Іраку. Все це пов'язано з концепцією Анкари з перетворення Туреччини в енергетичний коридор і важливий транзитний вузол транспортування енергоносіїв.
У разі успіху цього проекту значимість Ормузької протоки істотно знизиться. Саме з цією метою Об'єднані Арабські Емірати виступали за будівництво трубопроводу Хабшан-Фуджейра, званого також трубопроводом Абу-Дабі, який прокладений в обхід морських маршрутів Перської затоки і Ормузької протоки. Проект будівництва було підготовлено ще в 2006 році, контракт підписано в 2007, а спорудження трубопроводу почалося вже в 2008 році.
Цей трубопровід йде безпосередньо з Абу-Дабі до порту Фуджейра, розташованому на березі затоки Омана в Аравійському морі. Іншими словами, експортна нафта з ОАЕ отримує прямий вихід до Індійського океану. Разом із спорудженням даного трубопроводу в Фуджейрі було передбачено будівництво стратегічного накопичувального нафтосховища, щоб приплив нафти на світові ринки продовжувався навіть в разі перекриття Ормузької протоки.
|
Карта нафто-і газопроводів на Аравійському півострові egarciaber.blogspot.com |
Крім трубопроводу Petroline (це саудівський трубопровід зі сходу на захід) Саудівська Аравія розглядає можливість створення альтернативних шляхів транзиту і досліджує порти своїх південних сусідів на Аравійському півострові, таких як Оман і Ємен. Найбільше Ер-Ріяд цікавить єменський порт Мукалла, що знаходиться на берегах Аденської затоки.
Відновлення роботи трубопроводу IPSA (Ірак-Саудівська Аравія), який було побудовано ще за часів Саддама Хусейна з метою уникнення загроз з боку Ормузької протоки та Ірану, це те питання, яке саудіти активно обговорюють з іракським урядом в Багдаді.
Якщо Сирія і Ліван перетворяться в залежні від США держави, то можна буде також відновити роботу закритого Трансарабського нафтопроводу Tapline і створити інші альтернативні маршрути через Аравійський півострів до узбережжя Середземного моря.
Теоретично, араби можуть відновити роботу цього нафтопроводу, але для цього їм треба отримати згоду Сирії та Лівану, щоб через Аравійський півострів пробитися до бажаного всіма нафтовиками світу Середземномор’я. Але поки чекати від Б. Асада дозволу не доводиться...
В хронологічному порядку, особливо в світлі тих подій, які розгортаються навколо Лівану та Сирії, США продовжує наполегливі спроби ізолювати Тегеран. Іранські військово-морські навчання «Velayat-90», які проходили в безпосередній близькості до входу в Червоне море в Аденській затоці неподалік від територіальних вод Ємену, в Оманській затоці навпроти узбережжя Оману і східних берегів Об'єднаних Арабських Еміратів, серед іншого, були покликані подати сигнал про те, що Тегеран готовий діяти і за межами Перської затоки, і може завдати удару або заблокувати трубопроводи, що йдуть в обхід Ормузької протоки.
|
Американські військові бази навколо ІРІ www.abird.ru |
Географія і цього разу виявилася на стороні Ірану. Прокладання трубопроводів в обхід Ормузької протоки нічого не змінює в тому плані, що більша частина нафтових родовищ, що належить членам РСАДПЗ, знаходиться в затоці або біля її берегів, тобто в безпосередній близькості до Ірану, а, отже, в межах його досяжності. Як у випадку з трубопроводом Хабшан-Фуджейра, іранці легко можуть зупинити перекачування нафти з родовищ. Тегеран може завдати ракетного або повітряного удару, а також направити в ці райони сухопутні війська, авіацію чи морські десантні сили. І йому при цьому зовсім необов'язково блокувати Ормузьку протоку, бо головна іранська загроза полягає в перекритті потоків енергоресурсів.
Але проект реалізується повільно. Чому? Та тому, що держави — члени Ради співробітництва арабських держав Перської затоки не особливо поспішають вкладати кошти, щоб перенаправити свою нафту трубопроводами в обхід Ормузскої протоки. Крім того, вони знають, що в разі військових дій, ще до того, як вони почнуться, П'ятий флот США, за задумом, повинен буде знищити іранські джерела небезпеки для нафтової логістики арабів.
З урахуванням свого бойового досвіду війни з Іраком, вивчення досвіду застосування ВМС США у двох війнах в Перській затоці, військово-морське командування ІРІ поки що віддає перевагу розвитку неатомних підводних човнів (НАПЧ), надмалих підводних човнів (НМПЧ) і швидкісних бойових катерів (БКА) невеликої водотоннажності. Тобто тим бойовим силам, які зможуть зберегти боєздатність в умовах активної радіоелектронної протидії та тотального панування в повітрі сил ймовірного супротивника.
|
Якщо завтра війна. Американський флот в Перській затоці badnews.org.ru |
Навіть маленькі сторожові катери Ірану, що діють в Перській затоці і здаються жалюгідними, і незначними порівняно з американськими авіаносцями і крейсерами, становлять для них реальну загрозу. Зовнішність оманлива, і ці іранські катери легко можуть випустити справжній вогняний вал з ракет, здатних завдати серйозної шкоди і потопити великі кораблі ВМС США. А ось маленькі швидкісні ракетні і торпедні катери дуже важко виявити і ще важче знищити.
Іранські сили можуть нанести удар по ВМС США, просто зробивши ракетний напад з суші з північних берегів Перської затоки. Ще в 2008 році Вашингтонський інституту близькосхідної політики (Institute for Near East Policy) визнавав серйозність загрози з боку іранських мобільних берегових ракетних батарей, протикорабельних ракетних комплексів і маленьких ракетних катерів.
В асиметричній морській війні з П'ятим флотом ВМС США Іран також може використовувати безпілотні літальні апарати, кораблі на повітряній подушці, морські міни, групи бойових плавців і міні-субмарини.
Імітаційне моделювання військових дій Пентагону також показує, що війна з Іраном в Перській затоці може обернутися катастрофою для ВМС США. Важливим прикладом у цьому відношенні стали військові ігри в Перській затоці під кодовою назвою «Millennium Challenge — 2002» (Виклик тисячоліття — 2002), які проводилися з 24 липня по 15 серпня 2002 року. На їх підготовку пішло майже два роки. Ці навчання стали одними з наймасштабніших і найдорожчих з числа всіх проведених Пентагоном маневрів.
Навчання «Millennium Challenge — 2002» відбулися незабаром після того, як Пентагон вирішив зберегти імпульс сили від війни в Афганістані та взяти на мушку Ірак, Сомалі, Судан, Лівію, Ліван, Сирію, а в підсумку отримати головний трофей у вигляді Ірану в ході своєї широкомасштабної кампанії із забезпечення американського панування в новому тисячолітті.
Примітно те, що на штабних навчаннях «Millennium Challenge — 2002», при відповіді на гіпотетичний американський напад Іран відповів ракетним ударом, у результаті якого тільки в перший день бойових дій могли б загинути понад 20 тисяч американських військовослужбовців, а військово-морське угруповання США позбулося б п'яти десантних кораблів, десяти крейсерів і одного авіаносця.
На другий день стратегічних навчань особи, які грали за Іран, направили в атаку на американське угруповання ракетні та сторожеві катери. Незважаючи на їхню начеб — то незначущість, підсумки навчань показали, що доля американського флоту в Перській затоці була б дуже сумною.
Тільки коли навчання переграли заново і додали Ірану перешкод і труднощів, американський флот зміг ніби то перемогти.
З 2011 року Вашингтон почав проводити нову політику, основа якої зводиться до формування нових союзів, які були б здатні домогтися перемоги у війні з Іраном.
У зв'язку з цим доречно буде згадати близькосхідне турне міністра оборони США Чака Хейгела по Ізраїлю, Йорданії, Саудівській Аравії, ОАЕ і Єгипту — це крок на шляху формування нової регіональної коаліції. Стратегічна мета цієї коаліції цілком очевидна — забезпечити домінування США в регіоні через систему союзів та альянсів. Саме формування, як показують події, йде досить легко і навіть з певним ентузіазмом держав, які вирішили «об'єднатися навколо лідера». Справа залишилася за малим — «переформатувати» Іран.
Можливо, що цього і не потрібно. В Ірані пройшли президентські вибори, на яких переміг реформатор Хассан Роухані. Звичайно, спокушатися швидким початком реформ не варто, але все ж...
Генеральний директор Центру вивчення сучасного Ірану Раджаб Сафаров вважає, що Роухані, швидше за все, візьме курс на відновлення відносин із Заходом. "Вважаю, що в будь-якому випадку, Хасан Роухані і його команда відмовляться від курсу жорсткого протистояння Заходу, який вісім років поспіль проводився тепер вже при минулому президенті Махмуді Ахмадінежаді. Погані відносини із Заходом зумовили вкрай складне економічне становище Ірану і різке зниження рівня життя населення".
Безумовно, вирішити економічні проблеми в Ірані без зміни зовнішньополітичного курсу не можливо, і, тому, слід очікувати, що Роухані в першу чергу візьметься за вирішення іранської ядерної програми. Крім усього іншого, новому президенту доведеться ще і ліквідувати охолодження відносин між світською та духовною частиною іранського керівництва, яке намітилося при Ахмадінежаді. Разом з цим наявність у керівництві президента-реформатора (або ліберала) змусить Захід шукати шляхи мирного вирішення проблеми без натяків на можливе бомбардування іранських ядерних об'єктів. Саме прихід президента-реформатора сильно завадить Вашингтону здійснити силові дії щодо Тегерану.
Про це в ході своєї першої прес-конференції говорив Х.Роухані. Коментуючи своє бачення даної проблеми і, зокрема, можливість офіційних двосторонніх переговорів між Тегераном і Вашингтоном, новий іранських президент підкреслив, що це надзвичайно болюче питання, і воно вимагає ретельного обміркування. Він також заявив: «Це стара рана, і щоб її вилікувати, необхідно діяти обачно, але ми, зрозуміло, не маємо наміру продовжувати конфронтацію». За словами Роухані, закони здорового глузду диктують, що обидві держави — Іран і Сполучені Штати повинні більше думати про майбутнє і намагатися вирішити минулі проблеми. Разом з тим, умовою будь-яких переговорів має стати взаємна повага і відповідні умови. «В Алжирській декларації про врегулювання претензій уряду Сполучених Штатів і уряду Ісламської республіки Іран від 1981 року, — продовжив президент, — американці зобов'язалися не втручатися у внутрішні справи Ірану, визнати його законні права, в тому числі і на ядерні розробки, а також не діяти проти Ірану в односторонньому порядку. Умови для прямих переговорів повинні створюватися на цій основі, однак слід пам'ятати, що новий уряд має намір відстоювати законні права іранського народу. Ми готові зменшити напруженість, і якщо ми побачимо добре ставлення до себе, то можна буде подумати і про прямі переговори».
|
Американські військові бази в зоні Перської затоки www.mignews.co.il |
По сьогоднішній день Вашингтон веде наступальні дії проти Ірану з використанням усіх доступних засобів. Напруженість в Ормузькій протоці та в Перській затоці це лише одна складова небезпечної і багатогранної регіональної холодної війни, що йде між Тегераном і Вашингтоном на Близькому Сході і в його великому оточенні.
Починаючи з 2001 року, Пентагон також перебудовує структуру своїх збройних сил, щоб вести нетрадиційні війни з такими противниками як Іран. Однак географія завжди виступала проти Пентагону, і Сполучені Штати не знайшли поки рішення своєї військово-морської дилеми в Перській затоці.
Далі буде.
