Супротивники підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС та, загалом, стратегічного курсу європейської інтеграції нашої держави наводять свій головний аргумент: загостряться відносини з Росією, що згодом матиме «катастрофічні наслідки для української економіки».
І вперто нав’язують свої погляди щодо можливості отримання, на противагу Угоді, «економічних преференцій від Росії» та «рішучої допомоги у вирішенні економічних проблем України», в тому числі за рахунок двадцятимільярдного доларового російського кредиту, отримання доступу на російські ринки, зниження ціни на російський газ.
Що стосується України, то для неї стратегічна важливість зазначеного у історичній перспективі вкотре ставить під сумнів наведені вище сподівання. Тим більше, що нині Російська Федерація зовсім не готова фінансувати свої так звані інтеграційні проекти, а також виконувати свої фінансові зобов’язання перед потенційними партнерами. Причина очевидна — загострилися її власні економічні проблеми.
Плюси і мінуси вступу до Митного союзу http://news.eizvestia.com/
Адже, незважаючи на всі заходи російського керівництва, економічна ситуація в країні не лише вкрай складна, а й має тенденцію до подальшого погіршення. За оцінками Міністерства економічного розвитку РФ у жовтні цього року, зростання ВВП Росії у 2013 році, у порівнянні з минулим роком, очікується на рівні не більше 1,8 % (планувалося на рівні 3,5 %).
Про це свідчать підсумки економічного розвитку Росії за січень-жовтень поточного року, які демонструють низькі темпи зростання економіки РФ — 1,5 %, скорочення обсягів торгівлі — на 3 % та збільшення кількості безробітних — до 5,3 %. При цьому зафіксовано спад в усіх базових галузях російської економіки та, відповідно, скорочення сукупних доходів російських підприємств, в тому числі: у сільському господарстві — на 55,6 %; обробних виробництвах — на 37,8 %; будівельному секторі — на 61,5 %; залізничному транспорті — на 65 %; в оптово-роздрібній торгівлі — на 23,8 %.
Внаслідок залучення додаткових кредитів сукупний обсяг зовнішнього боргу Росії з початку 2013 року (як держави, так і комерційних структур) збільшився на 30 % — з 540 до понад 700 млрд. дол. США, що на 40 % перевищує золотовалютні резерви Росії (близько 515 млрд. дол. США).
Більш стримані прогнози щодо перспектив розвитку російської економіки Р у незалежних російських експертів. Наприклад, колишній міністр фінансів РФ О.Кудрін передбачає, що у 2013 році зростання ВВП країни становитиме не більше 1,1 %, а в наступні два-три роки — до 2 %.
Причини криються в критичній залежності російської економіки від експорту нафти і газу. Навіть під час впровадження політики президента РФ В.Путіна, спрямованої на побудову Росії як «великої енергетичної держави», така залежність не зменшилась, а навпаки зросла з 40 % до 60 %. І на сьогоднішній день частка інноваційних технологій в економіці Російської Федерації становить не більше 15 %, в той час, коли цей показник у провідних країнах світу сягає 60-70 %. Не випадково сьогодні Росія посідає 51-у сходинку світовому інноваційному рейтингу.
Цим і пояснюється збільшення залежності Росії від ситуації, яка складається на світовому ринку енергоносіїв. Для Російської Федерації ця ситуація щораз ускладнюється через падіння цін на нафту і газ, активний розвиток нових енергетичних технологій (зокрема, промисловий видобуток сланцевих вуглеводнів у США, Канаді Австралії та низці інших країн), а також через скорочення попиту на російський газ в Європі (як природна реакція європейських країн на розв’язані Росією «газові війни» проти України та ЄС). Так, через вимушене зниження ВАТ «Газпромом» ціни на газ для європейських партнерів, зменшення обсягів поставок газу Україні та збільшення собівартості видобутку газу, у поточному році чистий дохід російського газового монополіста зменшився на 35 %.
Зазначимо і таку особливість: у іноземних інвесторів знижується довіра до Росії. Причина — агресивність та непередбачуваність зовнішньої політики керівництва РФ (в тому числі у відносинах з Європейським Союзом), а також, зрозуміло, проблемний характер російської економіки. І як наслідок — різко скорочуються обсяги іноземних інвестицій у російську економіку, масштабно збільшується відтік капіталів з Росії. За даними Міжнародного валютного фонду, які підтверджені Центральним банком Росії, з початку 2013 року такий відтік становив щонайменше 60 млрд. дол. США (на 5 млрд. дол. США більше, ніж у 2012 році).
Загалом, через ці проблеми втрати державного бюджету Росії протягом поточного року вже перевищили 1 трлн. рублів. При цьому незалежні російські експерти зазначають, що чинна влада Росії фактично не спроможна відновити дієвий контроль над державною економікою та оперативно впоратися з нагальними проблемами. Тому економічна ситуація в РФ стрімко ускладнюється і уряд змушений згортати основні соціальні програми. Зменшуються можливості керівництва Російської Федерації і щодо реалізації основних цілей її зовнішньої політики, в т.ч. щодо побудови Євразійського союзу та надання допомоги своїм партнерам.
Наша торгівля з Євросоюзом і Митним союзом http://finance.bigmir.net
Щоб переконатися в цьому, достатньо звернути увагу на основні показники роботи Митного союзу. Вони останнім часом знижуються, включно з обсягами взаємної торгівлі між Росією, Білоруссю та Казахстаном. Зважмо, що від проблем самої Росії серйозно страждають її найближчі партнери, насамперед учасники МС, зокрема, Білорусі. Національний статистичний комітет Білорусі свідчить, що у січні-вересні ц.р. темпи росту російської економіки становили лише 1,1 % проти прогнозованого рівня — 8,5 %. Автоматично скоротилося виробництво фактично у всіх базових галузях білоруської економіки: у промисловості — на 4,6 %, сільському господарстві — на 2,2 % тощо. З початку поточного року обсяг білоруської зовнішньої торгівлі зменшився більш ніж на 18 %. Так, через дискримінаційні дії Росії, фактично припинився експорт білоруського калію (основне джерело валютних надходжень до країни). Були втрачені позиції білоруської тракторної та автомобільної промисловості на російських та іноземних ринках. Всупереч союзницьким відносинам в рамках Митного союзу Росія щораз підвищує вартість російських енергоносіїв для білоруських споживачів. У 2013 році ціна на російський газ для Білорусі зросла зі 165,6 до 175 дол. США за 1 тис. куб м., а ставки експортного мита на нафтопродукти — з 403,2 до 420,6 дол. США за 1 тонну, завдяки чому Білорусь втратила щонайменше 7 млрд. дол. США. Для відшкодування цих втрат білоруси змушені були залучати свої золотовалютні резерви і в такий спосіб покривати дефіцит державного бюджету країни та підтримувати стабільність білоруської економіки. Загалом, ці витрати становили 1,3 млрд. дол. США, що поставило країну на грань дефолту.
В такій ситуації керівництво Білорусі змушене вдаватися до відверто грабіжницьких заходів стосовно власного населення, «викачуючи» грошову масу у громадян, в тому числі за рахунок підвищення цін на житлово-комунальні послуги (ЖКХ) та основні види товарів, збільшення податків. Найближчим часом ціни на ЖКХ будуть підвищенні у середньому на 40 %, включно зі збільшенням вартості електроенергії, газу, а також проїзду у громадському транспорті (на 15 %) та пасажирських потягах (в 2–2,5 рази). На 7–10 % подорожчає хлібобулочна та м’ясо-молочна продукція, на розгляді також питання щодо встановлення додаткових податків, зокрема, на легкові автомобілі (від 40 до 100 дол. США), а також за користування позаміськими автошляхами (3 дол. США за 100 км).
На жаль, аналогічні приклади характерні і для України, як в силу внутрішніх причин, так і через збереження тісних зв’язків нашої держави з Росією.
Виходячи з усіх цих фактів, можна зробити наступні висновки: для Білорусі, України та, загалом, більшості інших країн колишнього СРСР характерні однакові проблеми, а саме: неефективна економіка, яка не дає змоги забезпечити стабільний державний розвиток та наближений до стандартів провідних держав життєвий рівень населення. Необхідно мати на увазі, що зазначені проблеми пострадянського простору створюють передумови для поширення та поглиблення стагнаційних процесів. При цьому, згинаючись під вантажем власних проблем, Росія вже не спроможна реально допомогти країнам-членам СНД в рамках своїх інтеграційних ініціатив, використовуючи ситуацію винятково як важіль тиску на своїх партнерів.
В такому випадку є три можливих способи збереження життєздатності країни та підтримки її економіки. Для підвищення ефективності всього економічного комплексу необхідно обов’язково провести глибокі реформи та його інноваційну модернізацію; дотримуватися жорсткого режиму економії бюджетних коштів і в такий спосіб не допускати критичного загострення державних боргів та розвалу фінансово-економічної системи країни; використовувати політику зовнішніх запозичень, за допомогою якої покрити дефіцит державного бюджету та забезпечити відносну соціально-політичну стабільність суспільства.
Щоб реалізувати зазначене, необхідно:
- надати пріоритету розвиткові відносин країни з провідними західними (європейськими) державами та міжнародними організаціями, що дасть змогу отримати доступ до сучасних технологій і інвестицій. Саме такий шлях зараз обрали більшість країн, що розвиваються (в т.ч. Росія, Китай та Індія), активно реалізуючи програми модернізаційної, торгівельно-економічної та інвестиційної співпраці зі США та ЄС;
- різко скоротити соціальні видатки та пільги, підвищити податки і ціни на основні життєдайні ресурси (електрооенергію, комунальні послуги тощо). Як показує досвід, такий підхід дає змогу утримати економіку «на плаву», однак, зрозуміло, посилює соціальну напруженість у суспільстві, створюючи підґрунтя для масових соціальних заворушень у країні;
- забезпечити необхідні умови зовнішнім спонсорам — економічно міцним країнам та міжнародним організаціям — для вигідного фінансування економіки країни.
Не зважаючи на відверто провальний характер третього варіанту, який лише створює видимість вирішення економічних проблем та тимчасово відтягує «час розплати», сьогодні, як Білорусь, так і Україна фактично обрали саме його. Чим це закінчилось для Білорусі — наочно демонструють її вищенаведені проблеми.
Український експорт до ЄС http://voprosik.net/
Якщо і Україна дотримуватиметься такого курсу, то такі ж проблеми обов’язково виникнуть у неї вже найближчим часом, безпосередньо після президентських виборів 2015 року. Її не врятує навіть російський кредит в 20 млрд. дол. США, на що так сподівається український уряд. Адже без справжнього реформування української економіки, без її декриміналізації (що досить малоймовірно в умовах збереження влади в руках нинішнього керівництва України), зовнішній держборг призведе до дефолту держави.
І тоді уряду України не буде іншого виходу, як зробити такі ж кроки, до яких вдалося нинішнє керівництво Білорусі: підвищить ціни на основні види товарів, різко збільшить вартість житлово-комунальних послуг, до захмарних висот підніме податки.
А ось отримавши фінансову допомогу від Росії, наша держава остаточно зробить свою незалежність формальною, що неминуче виллється в посилення впливу РФ та відновлення її контролю над Україною.
